Ухвала суду № 66031951, 11.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Самсіна І.Л., розглянувши заяву Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім.

Ф.Е. Дзержинського» до Митниці про скасування картки відмови та рішення,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 березня 2016 року залишив без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, Митниця подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статей 49, 52, 53, 54-64, 337 Митного кодексу України (далі - МК), що, на думку заявника, підтверджується рішенням суду касаційної інстанції від 2 лютого 2017 року (справа № К/800/30305/16).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, та у рішеннях, наданих для порівняння, йдеться про застосування одних і тих самих норм митного законодавства, які регулюють відносини, пов'язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, заявленням, документальним підтвердженням та декларуванням митної вартості, а також з контрольними повноваженими митних органів перевіряти правильність визначення митної вартості та коригувати її.

У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, йдеться про те, що на підтвердження митної вартості товару позивачем до митної декларації надано зовнішньоекономічний контракт від 28 січня 2014 року №14-0157-12 з «INVERELL LIMITED» з додатками № 5 від 3 квітня 2014 року та від 29 квітня 2014 року № 6, дилерську угоду від 11 березня 2010 року між виробником «Kumas Manyezit Sanayi A.S.», Туреччина та дилером «INVERELL LIMITED», Кіпр, калькуляція собівартості виробника від 29 травня 2014 року № 0568, прайс -лист виробника для продавця компанії «INVERELL LIMITED» на умовах FOB - порт Gemlik, Туреччина; інвойс від 17 травня 2014 року №709555-709556; прайс-лист продавця компанії «INVERELL LIMITED» від 29 травня 2014 року № 14175; рахунок продавця від 17 травня 2014 року № 709555-709556 згідно зовнішньоекономічного контракту №14-0157-12; коносамент від 21 травня 2014 року № 5; рахунок від 21 травня 2014 року № 1248 про надання продавцю транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору Realite; копія митної декларації країни експорту від 16 травня 2014 року №14160400ЕХ039855; залізничні накладні для внутрішнього сполучення від 11 червня 2014 року №№47054903, 47054929, 47096078, від 12 червня 2014 року №47096086, сертифікат про походження товару форми А від 15 травня 2014 року № В0632114, лист продавця від 28 травня 2014 року №0527, лист виробника від 28 травня 2014 року № 1438, два сертифіката якості від виробника товару б/н від 17 травня 2014 року.

Окрім того, під час дії гарантійних зобов'язань позивачем надано висновок експерта Торгівельно-промислової палати від 21 липня 2014 року, яким підтверджено ринкову вартість товарів за ціною, заявленою позивачем при митному оформленні, а також лист перевізника компанії Realite від 28 травня 2014 року, в якому підтверджено, що сума оплати за інвойсом від 21 травня 2014 року № 1248 включає транспортні витрати з доставки товару із порту Гемлік, Турція до станції Правда, Дніпродзержинськ, Україна.

В ухвалі від 2 лютого 2017 року висновки суду касаційної інстанції щодо правильності застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів ґрунтувалися на тому, що визначена контрактом ціна товару не містила відомостей про транспортну складову, яка б включала усі понесені продавцем витрати від місця виробництва товару до місця призначення.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють відносини визначення митної вартості товару, яке зумовлене різними за змістом та характером фактичними обставинами справ. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Зазначені обставини в розумінні положень пункту 1 частини першої статті 237, пункту 3 частини другої статті 239 КАС дають підстави вважати заяву необґрунтованою і такою, що унеможливлює допуск справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім.

Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

І.Л. Самсін