Рішення № 66031382, 18.04.2017, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/496/17

Єдиний унікальний № 742/674/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., секретаря Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ-УКРАЇНА" про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ-УКРАЇНА" вказуючи на те, що 14 червня 2016 року він уклав договір фінансового лізингу № 00179 з ТОВ "СОУЛ-УКРАЇНА" предметом якого є транспортний засіб (трактор) марки МТЗ 1221, плуг РА (РО-4), кондиціонер. За цим договором товариство зобов'язувалося придбати у свою власність та передати у користування трактор, плуг, кондиціонер на строк та на умовах передбачених цим договором. Однак підписаний ним договір не відповідає ряду норм чинного законодавства, порушує його (ОСОБА_1) права як споживача фінансових послуг та не відповідає умовам щодо нотаріального посвідчення договору.

За даним договором вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 630000 грн. без ПДВ.

Відразу після підписання договору йому надали рахунок для сплати платежу за оформлення договору в сумі 63000,00грн., що він і зробив аби не порушувати умов договору. За умовами договору для отримання предмета лізингу у користування він зобов'язаний сплатити на рахунок відповідача платіж за оформлення договору, авансовий платіж. Такі умови він вважає несправедливими, а обов'язок сплати 50 % вартості предмета лізингу у вигляді авансу є фактичним залученням коштів на його придбання, що потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб, яка відсутня. Вважає, що договір є нікчемним, тому як відповідач при укладенні спірного договору в силу статті 19 Закону Ураїни «Про захист прав споживачів» застосував нечесну підприємницьку практику, так і в силу статті 220 ЦК України, оскільки договір не було посвідчено нотаріально.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.2 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та інше суперечить положенням статті 808 ЦК України. Крім того в договорі відсутні будь-які відомості щодо продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності ті інших умов з продажу товару.

Згідно зі статтею 12 договору встановлюється жорстка відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовіснсті та є неспрведливими умовами договору відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Коли він (ОСОБА_1) звернувся до ТОВ "СОУЛ-УКРАЇНА" з проханням повернути йому сплачені кошти в сумі 63000 грн. у зв'язку з тим, що даний договір суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідає його інтересам, то йому відповідачем у поверненні коштів було відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гавриленко Ю.С. підтримав позов з вищенаведених підстав, про що дав відповідні пояснення, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представники відповідача ТОВ "СОУЛ-УКРАЇНА" в судове засідання не з"явився та не повідомив причин своєї неявки, не подали до суду ы письмових заперечень проти позову, хоча про день та час судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, а тому, відповідно до вимог ст.ст. 169ч.4, 224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлює заочне рішення за правилами Гл.8 ЦПК України).

Вислухавши пояснення сторони позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку задовольнити позов, з таких підстав.

Законом України «Про фінансовий лізинг» визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до ст. 2 цього-ж Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2016 між ТОВ "СОУЛ-УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено договір №00179 фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб (трактор) марки МТЗ 1221, плуг РА (РО-4), кондиціонер (п.1.2 договору) . Вартість предмету лізингу, відповідно п.8.1 договору становить 630 000 грн. (а.с.8-13).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п 4.1 договору, лізингодавець зобов'язаний купити предмет лізингу, за вартістю предмета лізингу, в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізингу та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 (шістдесят) робочих днів, та виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: - платіж за оформлення договору; - авансовий платіж; - різницю до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п 9.5. ст 9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобов'язаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі у такому випадку строк купівлі предмета лізингу продовжено (а.с.9).

Укладеним договором передбачено, що платіж за оформлення договору - першочерговий одноразовий платіж, розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які пов'язані з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10 (десять) відсотків від погодженої вартості предмета лізингу.

На виконання умов договору 14.06.2016 року позивачем сплачено на рахунок відповідача, що вказаний у договорі фінансового лізингу, 63000 грн як платіж за оформлення договору, що підтверджується копією квитанції «Приватбанк» від 14.06.2016 року №0.0.567151734.1 (а.с.15).

З копії листа ТОВ "СОУЛ-УКРАЇНА" до ОСОБА_1 № 440 від 12.10.2016 вбачається що у поверненні платежу за оформлення договору відмовлено (а.с.17).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що згідно п.1.3, 1.4 договору, лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем, виключно за зобов»язанням, щодо прожажу (поставки) предмета лізингу. Усі ризики по предмету лізингу переходять до лізингоодержувача в момент передачі предмета лізингу згідно акту приймання передачі. Пунктом 6.4 договору передбачено, що недоліки предмета лізингу, що виникли у гарантійний строк експлуатації в результаті гарантійних випадків, не з вини лізингоодержувача, усуваються за рахунок продавця. В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності товару, або виявлення інших недоліків під час гарантійного строку експлуатації. В силу ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та інше суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Отже такі умови є несправедливими.

Частинами 1, 2 , 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Крім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою, договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Судом встановлено, що договір фінансового лізингу укладений між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Отже, такі висновки суду, враховуючи вимоги ст. 360-7 ЦПК України, грунтуються на правових позиціях викладених у Постанові ВСУ від 16.12.2015 року № 6-2766цс15.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевказану норму, суд вважає за необхідне визнати договір фінансового лізингу №00179 14.06.2016 року укладений між ТОВ "СОУЛ-УКРАЇНА" та ОСОБА_1 недійним та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним платіж за оформлення договору в сумі 63 000 гривень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ-УКРАЇНА" про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу №00179 з додатком від 14.06.2016 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОУЛ-УКРАЇНА" недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ-УКРАЇНА" адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, будинок 15, кімната 610, Код ЄДРПОУ 40099841, р/р 26009052642625 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачений платіж за оформлення договору в сумі 63000 (шістдесят три тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ-УКРАЇНА" , адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, будинок 15, кімната 610, Код ЄДРПОУ 40099841, р/р 26009052642625 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649 на користь держави 1600,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Білокур В.І.