Рішення № 66029973, 12.04.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/9052/16-ц

Провадження №2/592/181/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання Мазіної К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Сумської міської ради про відібрання дитини, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.01.2012 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 і 28.06.2012 року в них народився син ОСОБА_2. З серпня 2015 року подружні відносини між ними припинені. 17.02.2016 року Ковпаківським районним судом м.Суми ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ними. З липня 2016 року вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Це двохкімнатна квартира, в якій одна з кімнат обладнана для дитини. Вона працює, має постійний заробіток. Дитина влаштована до дитячого садку «Волошка». Після розірвання шлюбу відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною. 02 липня 2016 року відповідач забрав дитину з дитячого садка і до цього часу дитина проживає з ним. Вона не може навіть спілкуватися з сином, відповідач не відповідає на її дзвінки. З цього приводу вона зверталася до Служби у справах дітей Сумської міської ради, Сумського відділу поліції. Відповідачем та колом його знайомих розповсюджується неправдива інформація щодо неї, її умов проживання та її дитини. Вважає, що в інтересах дитини проживати саме з нею, а не з його батьком. Вона може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток дитини. Протягом всього часу з моменту розірвання шлюбу син постійно вказує на своє бажання жити разом з нею у звязку з тим, що дуже до неї привязаний. Проживання сина разом з нею відповідає інтересам дитини. З питання визначення місця проживання дитини вона зверталася до Служби у справах дітей, але це питання в добровільному порядку не вирішено. Крім того, ОСОБА_2 самочинно, без її згоди змінив місце проживання сина, тому відповідно до ст.162 СК України в судовому порядку їй необхідно вирішити питання про негайне відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Позивач вважає необхідним відповідно до ст.182 СК України вирішити питання про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким негайно відібрати дитину ОСОБА_2 у відповідача ОСОБА_2 і повернути за попереднім місцем проживання, визначити місце проживання дитини з нею, стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини його заробітку щомісячно до досягнення сином повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, додатково пояснивши, що з часу припинення подружніх відносин з відповідачем в серпні 2015 року син ОСОБА_2 проживав з нею, відповідач забирав дитину на вихідні дні. В липні 2016 року у неї виникла суперечка з матірю відповідача і її вигнали з квартири за адресою м.Суми, вул.Комсомольска. 34 кв.19, де вона проживала з сином. Від неї забрали дитину 01 чи 02 липня 2016 року, дозволили їй тільки по вихідним бачитися з дитиною. Протягом липня-серпня 2016 року ОСОБА_2 проживав з батьками відповідача в с.Н.Піщане. З 01.09.2016 року домовилися, що син буде проживати з нею, вона оформила сина до дитячого садочку, він відвідував дитячий садок «Волошка», а з жовтня 2016 року дитина не проживає з нею. В один з днів жовтня відповідач забрав дитину на вихідні, а потім не повернув їй сина. Вона має постійну роботу, отримує заробітну плату, проживає в двохкімнатній квартирі по вул. Іллінська в м.Суми, яку винаймає у своїх родичів. Лише 05.11.2016 року та 31.12.2016 року вона бачилася з сином. З нею припинив спілкування відповідач та його батьки, не дають можливості спілкуватися з сином.

В судові засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник не зявлялися, про час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Приймаючи участь в одному з судових засідань відповідач позовні вимоги не визнав, пояснивши, що з приводу виховання дитини у них були суперечки з позивачкою. Позивач ніколи нічого не забороняла дитині, не дотримувалася режиму дня. В липні 2016 року був небезпечний круг спілкування у позивачки, серед яких були особи, що раніше відбували покарання. На початку липня 2016 року домовилися з позивачкою, що син буде проживати в селі у його батьків. В вересні 2016 року він побачив, що у сина є шкірне захворювання - лишай, відвів дитину до лікаря, де йому поставили цей діагноз. З 26.09.2016 року син проживає з ним та його дружиною (співмешканкою) в м.Суми. У дитини є психологічна травма після спілкування з матірю. В письмових запереченнях на позов зазначив, що при розірванні шлюбу він не заперечував проти проживання сина з позивачкою, вони залишилися проживати в квартирі, яка належить його родині. Його батьки постійно спілкувалися з позивачкою, піклувалися про свого онука, забезпечували речами та харчами. З позивачкою вони досягли згоди, що на весняно-літній період ОСОБА_2 буде виховуватись дідусем та бабусею, в присутності яких дитина завжди поводиться адекватно, відвідує дитячий садок, дотримується режиму. Навколо позивача створилося неблагонадійне оточення, позивача бачили, як вона в присутності дитини вживала алкогольні напої. Син за попередньою домовленістю з позивачкою знаходився майже завжди в с.Н.Піщане з ним та з його батьками, але за бажанням позивача у її вихідні дні дитина також перебувала з нею. Позивачка залишала дитину зі своїм батьком, який має схильність до вживання алкогольних напоїв. З 26 вересня по 24 жовтня декілька днів син перебував з позивачкою на її прохання, а потім позивачка повертала сина наступного дня. Він звернув увагу, що у його сина дуже змінилося ставлення до матері, він не бажав їхати до неї. З 24 жовтня 2016 року позивач лише один раз спілкувалася з сином, але регулярно телефонувала і вчиняла сварки. Позивачка діє всупереч інтересам дитини. Просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник Служби у справах дітей Сумської міської ради надав висновок щодо можливості визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з його матір'ю ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона знає позивачку більше двох років. ОСОБА_1 є турботливою матірю, дитина завжди чиста, доглянута. В квартирі для дитини обладнана окрема кімната. Вихованням сина займалася ОСОБА_1, між позивачкою і сином гарні, родинні стосунки. Відповідач принижував, ображав ОСОБА_1, в період їх шлюбу бив її, міг поводити себе агресивно. Вона бачила, як 23 жовтня 2016 року відповідач забрав дитину, дитина не радісно пішла до батька.

Свідок ОСОБА_5, яка знає ОСОБА_1 більше одного року, пояснила, що познайомилася з позивачкою, коли проходила курси в автошколі, і зараз продовжує спілкуватися з позивачем. Відповідач ОСОБА_2 був її інструктором по водінню. Вона була свідком того, як відповідач кричав на позивачку, виражався на її адресу нецензурними словами. На початку грудня 2015 року вона приїхала в автошколу і побачила, що у ОСОБА_1 садно на голові та на шиї, відповідач побив ОСОБА_1. Вона бачила сина сторін. Дитина весела, гарно спілкується з матірю, реагує на зауваження. Вона була в квартирі у позивачки, квартира впорядкована, є всі умови для проживання дитини.

Свідок ОСОБА_6, яка знає ОСОБА_1 близько трьох років, проживає по сусідству з ОСОБА_1, пояснила, що у позивачки були погані стосунки з відповідачем, він бив ОСОБА_1 До дитини ОСОБА_2 також ставився погано. ОСОБА_2 дуже любить матір, гарно з нею спілкується. ОСОБА_1 завжди приділяла увагу дитині. Сімя ОСОБА_1 погано ставилася до ОСОБА_1, вигнали її з дитиною з квартири на вул.Комсомольській в м.Суми. Коли вони проводили час разом з ОСОБА_1 в присутності дітей ніхто не вживав алкоголь.

Свідок ОСОБА_7 рідна сестра позивача пояснила, що в 2015 році сестру неодноразово бив ОСОБА_2, був агресивним. ОСОБА_1 постійно була з дитиною сама, режим дня дитини позивачкою дотримувався. Син позивачки завжди був в чистому одязі, доглянутий. В квартирі у позивачки чисто, прибрано. ОСОБА_1 не вживає алкоголь. Зараз дитина з позивачкою не проживає.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, пояснення представника третьої особи, показання свідків, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав:

Судом встановлено, що сторони з 27.01.2012 року перебували у шлюбі, у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 17.02.2016 року шлюб між сторонами розірваний.

Викладені обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб, копією свідоцтва про народження дитини, копією рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 17.02.2016 року (а.с.9-11).

Сторони припинили подружні відносини та спільне ведення господарства з серпня 2015 року, і за взаємною згодою батьків дитина ОСОБА_2 залишився проживати з позивачем ОСОБА_1

Викладені обставини містилися в позовній заяві ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і зазначені в описовій частині рішення суду про розірвання шлюбу.

Ці обставини не заперечувала при розгляді справи позивач ОСОБА_1

Дитина ОСОБА_2 протягом липня-серпня 2016 року проживав з відповідачем та його батьками в с.Н.Піщане, але позивач бачилася з сином, брала його на вихідні дні. З 01.09.2016 року дитина проживала з матірю в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, дитина була оформлена до дитячого садочку «Волошка» в цьому ж районі, ОСОБА_2 протягом вересня 2016 року відвідував цей дитячий садок. В жовтні 2016 року відповідач забрав сина, згідно заперечень на позовну заяву відповідача з 20-х чисел жовтня дитина з матірю ОСОБА_1 не проживає. Як пояснила позивач в суді після жовтня 2016 року вона лише двічі бачилася з дитиною 05.11.2016 року та 31.12.2016 року і до цього часу вона не має можливості бачитися та спілкуватися з сином. Зі сторони відповідача та його батьків припинено з нею будь-яке спілкування, дитина проживає з відповідачем або його батьками.

Згідно з матеріалами перевірки Сумського відділу поліції позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Сумського відділу поліції з приводу того, що відповідач не повертає їй сина. З приводу перебування сина з позивачкою ОСОБА_2 також звертався до Сумського відділу поліції.

Ці обставини підтверджуються матеріалами перевірки Сумського відділу поліції від 28.09.2016 року, 18.09.2016 року, 10.09.2016 року, 30.08.2016 року, 02.07., 04.07.2016 року.

За приписамистатті 141 СК Україниправа та обов'язки матері та батька щодо дитини є рівними незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частинами 1, 2ст. 161 СК Українипередбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину на проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ОСОБА_8 України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ч.ч.2 і 3ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»,ст.161 СК Українивипливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Позивач ОСОБА_1 має постійну роботу в м.Суми, працює продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, отримує заробітну плату (а.с.12). За місцем роботи позивач характеризується позитивно. Дитина ОСОБА_2 протягом вересня 2016 року відвідував дошкільний навчальний заклад №21 «Волошка», мати приводила і забирала дитину з дитячого садка, відвідувала батьківські збори, цікавилася життям дитини в ДНЗ, що вбачається з характеристики ДНЗ «Волошка» (а.с.52, 53).

ОСОБА_1 проживає в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_2, яку вона винаймає у своїх родичів.

В висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради (а.с. ) зазначено, що спеціалістом служби у справах дітей 15.07.2016 року обстежені умови проживання дитини за адресою АДРЕСА_3, встановлено, що для проживання дитини створені належні умови, а саме окрема кімната з дитячими меблями для відпочинку, збереження особистих речей, куточком для приготування занять та ігор; для дитини придбано одяг, взуття по сезону; санітарний стан помешкання відповідає нормі.

Отже, за місцем проживання позивача ОСОБА_1 створені необхідні і належні умови для проживання дитини.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про коло знайомих та друзів в оточенні ОСОБА_1, які ведуть асоціальний спосіб життя і мають негативний вплив на дитину, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

Так, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, які знають як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2, підтвердили, що ОСОБА_1 є турботливою матірю, дитина завжди доглянута, охайна. В квартирі для дитини обладнана окрема кімната. Вихованням сина займалася ОСОБА_1, між позивачкою і сином гарні, родинні стосунки.

Свідок ОСОБА_7 рідна сестра позивачки підтвердила, що ОСОБА_1 весь свій час приділяла дитині, дитина була доглянута, дотримувався режим дня дитини. Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що ОСОБА_2 любить матір, гарно з нею спілкується, позивачка завжди приділяла увагу дитині, ніколи в присутності дитини позивачка не вживала алкогольні напої.

Допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 підтвердили агресивне ставлення відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1, який бив, ображав, принижував позивачку.

Не підтвердженими є доводи відповідача про негативний вплив на дитину дідуся ОСОБА_2 зі сторони матері ОСОБА_9, який допомагав доньці ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_2, коли остання перебувала на роботі.

Згідно з характеристикою виконавчого комітету Хмелівської сільської ради Краснопільського району ОСОБА_9 характеризується позитивно, на нього не надходило скарг від жителів села, він користується авторитетом серед жителів села (а.с.54).

Відповідачем не надані докази такого психоемоційного стану дитини, який би унеможливлював проживання дитини з матірю, чи негативного впливу матері на дитину. Якщо між сторонами існують розбіжності в підходах щодо виховання дитини, відвідування того чи іншого дошкільного навчального закладу, то батьки повинні спільно вирішувати ці питання, виходячи передусім з інтересів дитини. Ці розбіжності в жодному випадку не можуть бути підставою для обмеження спілкування матері з дитиною.

З моменту народження дитина ОСОБА_2 весь час проживав разом з матірю, яка піклувалася про дитину, займалася його вихованням, син привязаний до матері, між ними склалися гарні родинні стосунки.

Ці обставини підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6

Згідно з висновком Служби у справах дітей Сумської міської ради, яка враховує принцип 6 Декларації прав дитини, Служба у справах дітей Сумської міської ради вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з його матірю ОСОБА_1 (а.с.91).

При розгляді справи не встановлено виняткових обставин, які б у розумінні ст.161 СК України та принципу 6 Декларації про права дитини, свідчили б про неможливість проживання дитини разом з матірю.

Враховуючи ставлення позивачки ОСОБА_1 до виконання своїх батьківських обовязків, з метою повного і гармонійного розвитку дитини, встановивши, що проживання дитини ОСОБА_2 з матірю ОСОБА_1 буде відповідати інтересам дитини, суд вважає необхідним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разорм з матірю дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Судом визначено місце проживання дитини з матірю. Отже, позивач має право одержувати від відповідача аліменти на утримання дитини. Відповідач як батько дитини, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України зобовязаний утримувати неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття, тому з нього належить стягувати аліменти.

Відповідно до ст.ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей.

Суд з врахуванням обставин, викладених в ст.182 СК України матеріального становища відповідача, який є особою працездатного віку, має постійну роботу працює інспектором в ТОВ «Сигнал плюс», має дохід, інших утриманців не має, визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Оскільки з жовтня 2016 року дитина з матірю не проживає, суд вважає необхідним стягувати аліменти на утримання дитини з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вимога ОСОБА_1 про відібрання дитини у відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав:

При розгляді справи встановлено, що дитина ОСОБА_2 не проживає з матірю, проживає то з батьками відповідача ОСОБА_2, то з відповідачем ОСОБА_2

За положеннями ч.1ст.160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У ч.1ст.162 СК Українийдеться про те, що якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

На час звернення позивачки до суду з позовом про відібрання дитини місце проживання дитини не було визначено законом або судом разом з позивачкою ОСОБА_1 Тому, відсутні правові підстави стверджувати, що відповідач протиправно змінив місце проживання дитини.

Отже, відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивачки ОСОБА_1 про відібрання дитини.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 551грн.20коп. в відшкодування судового збору (за вимогу про визначення місця проживання дитини) та з відповідача на користь держави підлягає стягненню 640грн. судового збору за вимогу про стягнення аліментів. Оскільки позивач ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду не оплатила судовий збір за вимогу про відібрання дитини судовий збір в розмірі 551грн.20коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, ст.ст.141, 160, 161, 162, 180, 182, 183 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разорм з матірю дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6, пров.Луговий,3 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аліменти стягувати з дня набрання законної сили рішенням суду до повноліття дитини на користь матері ОСОБА_1.

В іншій частині позову відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551грн.20коп. в відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 551грн.20коп. судового збору (за вимогу про відібрання дитини).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 640грн. судового збору.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під чає проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А. Котенко