Ухвала суду № 66029241, 11.04.2017, Приморський районний суд м. Одеси

11.04.2017 Справа 522/22776/16-К

Провадження № 1-КС/522/6030/17

У Х В А Л А

11 квітня 2017 року

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Пислар В.П., при секретарі Голан А.В., за участю представника заявника концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське Управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», прокурора Корнієнко Є.В., розглянувши у судовому засіданні клопотання концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське Управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське Управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання, заявник посилався на те, що

24 березня 2017 року Приморським районним судом м. Одеси в рамках кримінального провадження №42016161010000295 від 13.09.2016 року, постановлено ухвалу у справі №522/22776/16-к, про накладення арешту на торгові місця розміщені на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожевій, які перебувають у користуванні Міністерства оборони України та на даний час в управлінні Концерну «Військторгсервіс», цією ж ухвалою накладено арешт і на 20-ти футові контейнери які розміщені на даних торгових місцях.

На даний час управлінські функції відносно користування торговими місцями на які накладено арешт, здійснює Концерн «Військторгсервіс» на підставі укладеного з Міністерством оборони України Договору доручення №1 від

року, відповідно до умов якого Концерн «Військторгсервіс» уповноважений на вчинення юридичних дій, а також дій пов'язаних з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожевій.

Зазначені повноваження Концерн «Військторгсервіс» довірив начальнику філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», згідно Довіреності №133 від 30.12.2016 р.

29 грудня 2016 року за клопотанням прокурора слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси накладено арешт на вищезгадане майно.

31 січня 2017 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси зазначена вище ухвала була скасована.

27 лютого 2017 року за клопотанням прокурора слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси повторно накладено арешт на назване майно.

15 березня 2017 року Апеляційним судом Одеської області винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» задоволено, та скасовано арешт який був накладений ухвалою слідчого судді від 27.02.2017 р., з тих підстав, що ухвала про накладення арешту на майно не відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України, крім цього слідчий суддя всупереч вимогам ч.4 та ч.5 ст. 173 КПК України не зазначив у якому порядку і у який спосіб повинно бути виконано дане рішення про накладення арешту на майно, а також суд дійшов висновку що майно на яке накладено арешт не є ні предметом ні доказом вчинення злочину, з урахуванням того що предметом даного кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України є отримання неправомірної вигоди.

24 березня 2017 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси знов було накладено арешт на вказане майно.

Заявник вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2017 р. у справі №522/22776/16-к, винесена з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування ухвали про накладення арешту на майно, яке перебуває у користуванні Міністерства оборони України, згідно Договору №181/9-83р від 21.02.2000 року укладеного між Міністерством оборони України, ТОВ «Промтоварний ринок» та Авангардівською селищною радою, оскільки зазначене майно не є доказом вчинення даного злочину та не має відношення до осіб які використовувались як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення чи є об'єктом або предметами кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди і мають якесь значення для встановлення обставин у зазначеному кримінальному провадженні.

Проте, до Приморського районного суду м. Одеси надійшло повторне звернення прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України лейтенанта юстиції про накладення арешту на торгові місця та 20- футові контейнери які на них розміщені, прокурор належним чином не мотивуючи та не зазначаючи підстав накладення арешту на майно, просив задовольнити повторно дане клопотання та накласти арешт на майно. При цьому, як з'ясувалося частина осіб, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ін., чиї підписи є на даному клопотанні, жодних звернень щодо накладення арешту на торгові місця та контейнери які на них розміщені не подавали та зазначене клопотання не підписували.

Крім цього, від даних осіб надійшли заяви до філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс», про те що дані підприємці не зверталися з жодними клопотаннями про накладення арешту, а накладення арешту на торгові місця та контейнери суперечить їх інтересам та порушує права даних осіб, так як вони і так користуються цими торговими місцями на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України від імені якого діє Концерн «Військторгсервіс» та не вбачають мети даного арешту, та просили філію «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» вжити заходи задля скасування арешту накладеного на торгові місця якими дані особи законно користуються.

Суд в ухвалі про накладення арешту помилково послався на клопотання даних осіб (потерпілих), та зазначив що потерпілі повторно звернулися із клопотанням про накладення арешту на майно, мотивуючи необхідністю збереження його від перетворення чи втрати, та зазначили, що не накладення арешту може негативним чином вплинути на повноту досудового розслідування та порушити їх права як підприємців, проте так і не було досліджено та з'ясовано яким чином дане майно може бути перетворено чи втрачено, жодних посилань на докази які свідчи б про вчинення даних дій - відсутні. Відтак дані «домисли» потерпілих не могли бути враховані судом та слугувати основною підставою для накладення повторного арешту.

Спеціальній конфіскації підлягає у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На даний час не має підстав вважати, що торгові місця можуть бути приховані, пошкоджені чи можуть бути відчуженні стороннім особами.

Також відсутні посилання на докази, які свідчили б про можливе здійснення приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження даного майна.

В судовому засіданні представник заявника підтримав скаргу, наполягаючи на її задоволенні.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту, посилаючись на те, що Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське Управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» не є належною стороною, майно йому не належить, а відтак останній не в праві звертатись до суду з клопотанням про скасування арешту на майно.

Крім того, прокурор зазначив, що вищезгадане майно є об'єктом кримінального правопорушення та визнано органами досудового слідства речовим доказом у справі.

Розглянувши клопотання заявника, заслухавши заявника та доводи прокурора, вивчивши надані суду матеріали, суд вважає, що клопотання є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом,

Військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016161010000295 від 13.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Слідчими суддями Приморського районного суду м. Одеси неодноразово накладались та скасовувались арешти на майно зазначене в клопотанні, а саме на 22 торгові місця розміщені на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожевій, а також відповідно на 44 20-ти футові контейнери які розміщені на даних торгових місцях.

Законність накладення арешту також була предметом розгляду апеляційного суду Одеської області. 15 березня 2017 року Апеляційним судом Одеської області винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» задоволено, та скасовано арешт який був накладений ухвалою слідчого судді від 27.02.2017 р., з тих підстав, що ухвала про накладення арешту на майно не відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України, крім цього слідчий суддя всупереч вимогам ч.4 та ч.5 ст. 173 КПК України не зазначив у якому порядку і у який спосіб повинно бути виконано дане рішення про накладення арешту на майно, а також суд дійшов висновку що майно на яке накладено арешт не є ні предметом ні доказом вчинення злочину, з урахуванням того що предметом даного кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України є отримання неправомірної вигоди.

24 березня 2017 року в черговий раз Приморським районним судом м. Одеси в рамках кримінального провадження №42016161010000295 від 13.09.2016 року, винесено ухвалу про накладення арешту на зазначені торгові місця розміщені на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожевій, а також на 20-ти футові контейнери які розміщені на даних торгових місцях. При цьому, суд послався на те, що з метою припинення протиправних дій щодо майна, про яке клопочуть потерпілі та прокурор, єдиним можливим та ефективним засобом юридичного захисту може бути тільки накладення арешту. Крім того, як вбачається із матеріалів кримінального провадження саме вказане у клопотанні майно є об'єктом кримінального правопорушення, яким здійснено посягання на охоронювані законом права осіб, щодо мирного володіння своїм майном.

Однак, в результаті аналізу наданих до суду доказів (документів) та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість накладення арешту і необхідності його скасування. При цьому, суд виходить з наступного, що

Згідно з ч. 1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Так клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Цією ж нормою КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого їх захисника и законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, за змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з Юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3і) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час судового розгляду прокурор не обґрунтував правових підстав для арешту майна та можливості використання цього майна, як доказу у кримінальному провадженні, зокрема того, чому вони вважають, що майно на яке накладено арешт - є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а також того, які саме сліди злочину - передачи та отримання хабара, наявні на зазначених торгових місцях та контейнерах.

При цьому, вирішуючи питання про розумність та співрозмірність обмеження права власності по даному кримінальному провадженню, суд також враховує той факт, що права потерпілих у даному кримінальному провадженню не обмежені, договори на право користування торгівельними місцями є дійсними та в судовому порядку не скасовані, а вирішення питань щодо переукладення договорів на право їх користування з Концерном «Військторгсервіс» Міністерства оборони України, повинно відбутися у передбачений законом порядок.

На переконання суду, питання щодо розгляду спорів між суб'єктами господарчої діяльності, якими на даний час є потерпілі та інші користувачі торгівельних місць, в тому числі Міністерство оборони України та Концерн «Військторгсервіс», не повинні вирішуватися в рамках зазначеного кримінального провадження, а можуть бути предметом розгляду в рамках господарського чи цивільного судочинства.

Зважаючи на викладене у цьому кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, не може бути накладено арешт на майно з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що невжиття потерпілими цивільно-правових засобів захисту своїх прав та інтересів в рамках виконання цивільно-правових угод щодо оренди майна - торговельних місць, на чому вони наполягають і чим обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, не може бути компенсоване ініціюванням прокурором питання про накладення арешту на майно, яке за твердженням потерпілих є предметом цивільно-правового спору щодо користування цим майном.

Як встановлено в судовому засіданні, майно, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та не відповідає вимогам ст.98 КПК України за будь-якими іншими критеріями, а тому застосування прокурором таких заходів забезпечення кримінального провадження не відповідає Конституції України, кримінальному процесуальному закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи прокурора про те, що Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське Управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» не є належною стороною, майно йому не належить, а відтак останній не в праві звертатись до суду з клопотанням про скасування арешту на майно є безпідставними, оскільки як встановлено судом та вбачається із наданих матеріалів, а саме договору №181/9-83р від 21.02.2000 року, укладеного між Міністерством оборони України, ТОВ «Промтоварний ринок» та Авангардівською селищною радою Овідіопольського району, Одеської області, Міністерство оборони має право протягом 99 років безкоштовно користуватися на власний розсуд 50 (п'ятдесятьма) місцями під розміщенням 20-футових контейнерів, які розташовані по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок», тобто є законним користувачем цих торгових місць.

Згідно до договору доручення №1 від 14.06.2016 року, Міністерство оборони доручило Концерну «Військторгсервіс» здійснювати дії, пов'язаних з укладанням та розірванням договорів, отриманням і обліком грошових коштів, представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах і інших питань, пов'язаних з виконанням умов цього договору, які згідно до довіреності від 30.12.2016 року, були довірені начальнику цієї філії - ОСОБА_5

При цьому, згідно до умов зазначеного договору, а саме п.2.3, Міністерство оборони отримує 92% від внесених коштів за користування торговими місцями, а за виконання доручень за цим договором, Концерн «Військторгсервіс» отримує 8% від цієї суми.

Встановлені обставини вказують на те, що як Концерн «Військторгсервіс», так і Міністерство оборони України є користувачами торгових місць, а оскільки оскарженою ухвалою було накладено арешт на зазначено майно, яке фактично перебуває у їх користуванні, Концерн «Військторгсервіс» в особі начальника філії - є належним заявником.

Зазначені твердження прокурора в цій частині також спростовуються ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2017 року, яким було перевірено законність рішення слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту на зазначені торгові місця та контейнери.

За таких обставин, суд зважаючи на зазначені обставини, вважає, що подане заявником клопотання про скасування арешту майна вилученого в ході огляду є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки існують всі передбачені Законом підстави для скасування арешту на майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 318-380 КПК Країни, -

У Х В А Л И В:

Клопотання концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське Управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2017 р. у справі № 522/22776/16-к, на:

Торгове місце АДРЕСА_1 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_2 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце № АДРЕСА_3 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_4 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце № АДРЕСА_5, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_6, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_7, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_8, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_9, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_10, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_11, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_12 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_13, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_14, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_15 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_16, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_17 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_18 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_19, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_20 та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Торгове місце АДРЕСА_21, та два 20-ти футові контейнери, розміщені на ньому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Пислар В.П.