Ухвала суду № 66028517, 18.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4222/14-ц 18.04.2017 18042017 18.04.2017

Провадження №22-ц/784/836/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/4222/14-ц Головуючий І інстанції - Кирильчук О.І.

Провадження № 22-ц/784/836/17 Доповідач - Темнікова В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Крамаренко Т.В., Шаманської Н.О.,

за участю секретаря - Шагай О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2017 року у справі за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2016 року старший державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, в якому посилався на те, що в Інгульському ВДВС м. Миколаїв перебуває виконавче провадження № 45747798, відкрите на підставі виконавчого листа № 2/489/1912 від 03.12.2014р., виданого Ленінським райсудом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 135860,64грн. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2014р. була направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією. Посилаючись на відсутність зареєстрованих на ім'я боржника транспортних засобів, нерухомості, особових рахунків в установах банку та відомостей про джерела доходів боржника, на акт державного виконавця від 24 жовтня 2016 року, згідно якого боржник з'явився до органу державної виконавчої служби та зобов'язався сплачувати борг, на заяву представника стягувача від 17.11.2016р. з проханням звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у правівиїзду за межі України, а також на те, що боржник ухиляється від виконання обов'язку, покладеного на нього судовим рішенням, що відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, просив обмежитиОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2017 року у задоволенні подання старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Інгульський ВДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 звернувся до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, вважаючи її законною на обгрунтованою.

В судовому засідання представник Інгульського ВДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону були виконані.

Постановляючи ухвалу по справі, суд виходив з того, що згідно із пунктом 4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.За змістом ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. Крім того,відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Судом першої інстанції було встановлено, що в поданні державного виконавця зазначено про відсутність відомостей про зареєстроване нерухоме майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек, транспортних засобі, особових рахунків в установах банків та відомостей про джерела доходів боржника.

Відповідно до ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження та у подальшому здійснювати таку перевірку, а саме не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Матеріали подання про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не містять відомостей про перевірку державним виконавцем майнового стану боржника за останні три місяці перед зверненням із поданням до суду.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи надано право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

За місцем проживання боржника ОСОБА_1 державним виконавцем не встановлено наявність у нього майна, на яке можливе звернення стягнення.

Проаналізувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку про не доведеність державним виконавцем вчинення боржником конкретних дій або бездіяльності, спрямованих на невиконання судового рішення за умови, що у нього були всі реальні можливості для виконання відповідного обов'язку і цьому не заважали будь-які об'єктивні причини, а тому прийняв рішення про відмову у задоволенні подання, оскільки сам факт наявності невиконаних зобов'язань не може бути достатньою підставою для встановлення обмеження у виїзді за межі України.

Висновок суду про відсутність достатніх підстав для встановлення обмеження у виїзді за межі України боржника відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства, зазначеного судом в тексті ухвали суду. При цьому колегія суддів враховує і те, що до функцій органів державної виконавчої служби згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено здійснення контролю за додержанням своєчасного і повного виконання рішення суду, а із системного аналізу положень п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»,ст. 377-1 ЦПК України вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Отже, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про належне виконання державним виконавцем положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, а також одержувати безоплатно з метою захисту інтересів стягувача від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі

конфіденційну, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Так, із матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 посилався на часткове погашення ним боргу та наявність між ним та стягувачем попередньої домовленості щодо порядку розрахунку, про що він повідомив і державного виконавця, зокрема про наявність домовленості між ним та стягувачем про погашення боргу одноразово після реалізації будинку батька боржника, який він отримав у спадок після смерті 10 січня 2013 року його батька ОСОБА_3. Дані обставини викладенів в тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду від 27.12.2016р., в запереченнях на позов та ухвалі апеляційного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017р.

Державний виконавець посилається в поданні на відсутність зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек нерухомого майна на праві власності на боржника та на відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, за місцем його проживання. Проте, державним виконавцем не перевірено пояснення боржника та не встановлено, чи прийняв боржник у встановленому законом порядку спадщину після смерті свого батька та чому до цього часу право власності на це майно не зареєстроване боржником у встановленому законом порядку, а також чи можливо виконати рішення суду за рахунок реалізації даного майна, чи наявне інше майно боржника в даному будинку, на яке можливо звернути стягнення.

На даний час діє ч.4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377 ЦПК України, якими встановлено, що у разіякщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Посилання державного виконавця в поданні на відсутність відомостей про наявність у боржника транспортних засобі, особових рахунків в установах банків не підкріплені належними доказами. В матеріалах справи відсутні дані про те, що виходом за місцем реєстрації чи проживання боржника було встановлено відсутність майна, як - то електронної апаратури та іншого, на яке можливо звернути стягнення для виконання рішення.

Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про те, що державним виконавцем на час звернення до суду із поданням не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України „Про виконавче провадження" заходів примусового виконання виконавчих листів, а саме на встановлення всього майна, яке належить боржнику, на яке можливо звернути стягнення для виконання виконавчого листа, який перебуває на виконанні у державного виконавця.Суд же перевіряє достатність підстав для задоволення подання саме на час звернення до суду.

На даний час боржник сплатив 1000 грн. на погашення боргу та надіслав стягувачу листа з пропозицією встановлення графіку виконання рішення суду ( а.с.102-104).

Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст подання, і не містять доводів на спростування висновків, наведених в ухвалі суду, яка переглядається. Крім того вонифактично містять суб'єктивне тлумачення апелянта норм матеріального та процесуального права і направлені на переоцінку доказів, які судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування чи зміни ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314,315, 319, 377-1 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: