Рішення № 66028489, 18.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4015/16-ц 18.04.2017 18.04.2017 18.04.2017

Провадження №22-ц/784/625/17

Справа №489/4015/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Губницький Д.Г.

Провадження № 22ц-784/625/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 34

Рішення

Іменем України

18 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

за участю:

- представника позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Позивачка зазначала, що 05 січня 2016 року з вини водія ОСОБА_4 , який під час виконання своїх трудових обов'язків у Департаменті патрульної поліції Національної поліції України керував транспортним засобом «Toyota», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у АТ «УОСК», сталася ДТП, в результаті якої автомобіль позивачки «Chevrolet Lacetti» зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2016 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_4 та накладено на нього адміністративне стягнення на підставі ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу, її матеріальні збитки від дорожньо-транспортної пригоди становлять 60 184 грн.27 коп., які складаються з вартості відновлювального ремонту її автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача на її користь 60 184 грн.27 коп. майнової шкоди, 1 500 грн. вартості звіту, проведеної суб'єктом оціночної діяльності та судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановлено стягнути із Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_3 32 241 грн. 92 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким шкоду, завдану внаслідок ДТП на користь ОСОБА_3 стягнути із ПАТ «УОСК», з огляду на те, що автомобіль патрульної поліції на час дорожньо-транспортної пригоди був застрахований за договором обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ПАТ «УОСК».

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2016 року в м. Миколаєві на перехресті вул. Декабристів та Спаської сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Toyota, д/н НОМЕР_4, під керуванням інспектора Управління патрульної поліції у м. Миколаєві та «Chevrolet Lacetti» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_3

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2016 року винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_6, який допустив порушення вимог п. 2.3 «б», 16.11 Правил дорожнього руху України (а.с. 8).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як видно із матеріалів справи, автомобіль НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.12).

Автомобіль Тoyota Prius, д/н НОМЕР_4, перебуває у користуванні Управління патрульної поліції у м. Миколаєві.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з відповідачем і вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.

Наведені положення закону свідчать про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 28.04.2015 року у справі №6-229цс14.

Як видно із матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність при використанні автомобіля Toyota Prius, д/н НОМЕР_4, була застрахована у АТ «УОСК» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_5 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50000 грн. та франшизою в розмірір 1 000 грн. (а.с.17).

06 січня 2016 року ОСОБА_6 направив до АТ «УОСК» заяву (повідомлення) про дорожньо-транспортну пригоду для здійснення страхового відшкодування, а 12 січня 2016 року з аналогічною заявою до Страховика звернувся ОСОБА_5 (а.с. 93,107).

Проведеним на замовлення ОСОБА_3 автотоварознавчим дослідженням (Звіт № 03/01/01/2016 від 14січня 2016 року) встановлено, що вартість відновлювального ремонту належного їй автомобіля НОМЕР_3, становить 60 184 грн. 27 коп., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 32 241 грн. 92 коп. (а.с. 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Встановивши, що під час скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди володільцем автомобіля Тoyota Prius, д/н НОМЕР_4 є Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Миколаєві , а ОСОБА_6 перебував з цією організацією у трудових відносинах, суд першої інстанції обгрунтовано поклав на відповідача як володільця даного транспортного засобу обовязок відшкодувати позивачу майнові збитки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка не пред'явила вимог до страховика відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову до винного у ДТП, є безпідставними, оскільки потерпілий на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15.

Отже, позивач має право вимоги до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд безпідставно не прийняв до уваги розмір матеріального збитку, розрахованого ПАТ «УОСК», який становить 21 104 грн. 03 коп, не можуть бути прийняті до уваги. Як видно із копії матеріалів страхової справи щодо події, яка мала місце 05 січня 2016 року, визначення розрахунку страхового відшкодування проводилось оцінювачем без огляду пошкодженого транспортного засобу (а.с.91-124). А тому суд першої інстанції в якості належного доказу вартості матеріального збитку завданого позивачці вірно прийняв до уваги звіт № 03/01/01/2016 від 14 січня 2016 року, який був складений на підставі технічного огляду КТЗ, про що зазначено у звіті.

Відповідач в установленому законом порядку вказаний доказ на підтвердження розміру шкоди не спростував.

Доводи апеляційної скарги про те, що спеціалістом невірно визначено коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, є помилковими.

У відповідності до п. 7.37.; 7.38; 7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів /надалі «Методика»/, затвердженої наказом Мінюсту України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.03 року, значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7.

Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення Е приймається рівним 0,7.

Оскільки строк експлуаьтацій пошкодженого транспортного засобу на момент ДТП становив 11 років, то значення коефіцієнту його фізичного зносу вірно прийнято таким, що дорівнює 0,65.

Разом з тим, суд помилково стягнув 1 500 грн. в рахунок відшкодування витрат на проведення технічного дослідження, тоді як згідно наданих позивачкою квитанцій на оплату послуг спеціаліста-автотоварознавця вона понесла витрати в сумі 1200 грн.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення витрат на проведення технічного дослідження відповідно до ст.309 ЦПК України необхідно змінити.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 308, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2017 року в частині стягнення розміру витрат на проведення технічного дослідження змінити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_3 1 200 грн. витрат на проведення технічного дослідження.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді :