Ухвала суду № 66025941, 11.04.2017, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/1384/16-а

Провадження № 2-а/702/48/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

11 квітня 2017 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої судді: Мазай Н.В.

з секретарем: Ясінською О.А.

з участю позивача : ОСОБА_1

представника позивача : ОСОБА_2

представника відповідачів виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради: ОСОБА_3

представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4: ОСОБА_5

третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Монастирище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про скасування рішень суб»єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним та протиправним рішення суб»єкта владних повноважень. В ході судового розгляду справи уточнила та збільшила розмір позовних вимог посилаючись на те, що рішенням за №110 виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року було затверджено детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та ОСОБА_6 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище. Вона з вищезазначеним рішенням виконкому Монастирищенської міської ради не погоджується та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено порядок розробки, оприлюднення та прийняття детального плану території; належним чином не дотримано вимог щодо проведення громадських слухань з метою врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації; відповідачем не виконано вимоги пунктів 4 та 10 Порядку розроблення містобудівної документації щодо інформування громадян про розроблення проектів містобудівної документації та не надано доказів наявності передбачених цим Порядком підстав для внесення змін у містобудівну документацію, а необхідність внесення змін до містобудівної документації нічим не обґрунтована. В обґрунтування позову посилається на ст. 19 Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України від 17.02.2011 року № 3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядок розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16 листопада 2011 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1468/20206, Постанову Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. № 555, Закон України «Про доступ до публічної інформації», Земельний кодекс України, ст. ст. 2, 71, 72 КАС України. Вважає, що відповідачем не було враховано усі обставини, що мали значення для прийняття рішень, не дотримано принципу пропорційності між інтересами ОСОБА_4 та інтересами громади, адже мешканці вулиць Шевченка та ОСОБА_6 м. Монастирище, неодноразово зверталися до Монастирищенської міської ради, до Монастирищенської районної ради, до Монастирищенської райдержадміністрації, до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області, до державної архітектурно-будівельної інспекції України з приводу самовільного будівництва СТО на земельній ділянці за адресою ОСОБА_6,35 в м. Монастирище громадянином ОСОБА_4, за що останній неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. Окрім того громада зазначених вулиць заперечувала проти зміни цільового призначення земельних ділянок, внесення змін до детального плану забудови території обмеженої вулицями Шевченка та ОСОБА_6. З відповіді на депутатський запит №140/557-235038 від 05.10.2016 року від управління державної архітектурно- будівельної інспекції у Черкаській області від 11.11.2016 року за №1023-3ів-1, 14- С/530 вона дізналась про оскаржуване рішення та про те, що на підставі цього рішення затверджено проект зміни цільового призначення земельних ділянок кадастровий номер 7123410100:01:001:1935, площею 0,1 га, яка знаходилася у власності ОСОБА_4 та кадастровий номер 7123410100:01:001:1940, площею 0,0439 га, яка знаходилась в оренді ОСОБА_4, з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, після обєднання в одну земельну ділянку кадастровий номер 7123410100:01:001:1954 площею 0,1439 га на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. З огляду на неправомірну зміну містобудівної документації є неправомірною і зміна цільового призначення земельної ділянки, оскільки за приписами ЗУ «Про державний земельний кадастр» та «Про регулювання містобудівної діяльності» така повинна відповідати детальному плану території та/або плану зонування території. Просить скасувати рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року за №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_7 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище Черкаської області» та скасувати рішення тридцять першої сесії Монастирищенської міської ради за № 31-6 від 31 липня 2015 року « Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_7 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище Черкаської області».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю, просить його задоволити в повному обсязі, заперечила проти пояснень представника відповідачів виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради, в частині того, що справа підлягає закриттю в зв»язку з тим, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та дала пояснення, які приєднано за клопотанням позивача до матеріалів справи, відповідно до яких всупереч статті 19 Конституції України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про доступ до публічної інформації», Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16 листопада 2011 року № 290», виконком Монастирищенської міської ради постановив рішення, яким затвердив детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та ОСОБА_6 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище, а Монастирищенська міська рада жодним чином не відреагувала на це і фактично своїми діями та бездіяльністю сприяла цьому. Адже, рішення виконкому та рішення сесій Монастирищенської міської ради не публікуються та не вивішуються на офіційному сайті Монастирищенської міської ради. Крім того на сесіях Монастирищенської міської ради приймаються рішення, які суперечать один одному і цьому доказом є те, що рішенням тридцять першої сесії Монастирищенської міської ради надається дозвіл на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та ОСОБА_6 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирищі Черкаської області, а на тридцять другій сесії Монастирищенської міської ради приймається рішення про заборону зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4, тобто тієї ж ділянки, щодо якої прийнято рішення про надання дозволу на фактично зміну її цільового призначення. Крім того, знаючи про такі рішення ради виконком цієї ради всупереч рішення ради та фактично перевищивши свої повноваження, без обов'язкових громадських слухань, щодо детального плану території буквально через п'ятнадцять днів після рішення сесії про заборону зміни цільового призначення землі, приймає рішення, яким затверджує детальний план території, яким фактично дозволено змінити цільове призначення земельної ділянки. Вона зверталася до суду з позовом про оскарження зазначених рішень, але дізнавшись, що є позасудове вирішення щодо скасування незаконних рішень, а саме звернення до Монастирищенської міської ради громади, рада своїм рішенням може скасувати попередні рішення, що не відповідають законам України, як свої так і виконкому, що вона фактично і робила на протязі всього часу до моменту звернення з цим позовом до суду. Крім того, рішення виконкому Монастирищенської міської ради не було затверджено на сесії Монастирищенської міської ради, про що в ньому самому і вказується. На її неодноразові звернення, як до голови Монастирищенської міської ради так і до самої Монастирищенської міської ради, відповідей щодо легітимності оскаржуваних рішень отримано не було і лише з відповіді на запит Народного депутата Соболева, їй стало відомо про те, що й без затвердження рішення виконкому ОСОБА_4 на його підставі змінив цільове призначення своєї ділянки, а значить це рішення всупереч законам України виконується. Просить позов задоволити повністю, скасувати оскаржувані рішенні, які прийняті всупереч нормам діючого законодавства, та такі, що порушують її особисті права на участь у прийнятті таких рішень та права всієї громади.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов та зміни (збільшення) позовних вимог підтримав повністю, просить його задоволити, заперечив проти пояснень представника відповідачів виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради, в частині того, що справа підлягає закриттю в зв»язку з тим, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вважає оспорювані рішення відповідача такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства та порушують законні права та інтереси позивача в зв»язку з чим підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідачів виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечила повністю, та пояснила, надавши суду пояснення в письмовій формі у виді клопотання, що зважаючи на те, що на день звернення ОСОБА_1 до суду оскаржувані рішення виконавчого комітету від 30.09.2015 року №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та ОСОБА_6 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище» та Монастирищенської міської ради Черкаської області №31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та ОСОБА_6 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище Черкаської області» реалізовані, тобто виконані, і на їх підставі у гр. ОСОБА_4 виникло речове право - право власності на земельну ділянку площею 0,1439 га по вулиці І.Франка, 35 в м. Монастирище Черкаської області (реєстраційний номер 748480671234) та пункт технічного обслуговування автомобілів (номер запису про право власності 10168052) за тією ж адресою, що, у тому числі, підтвердила у своїх поясненнях позивач ОСОБА_1, Монастиирищенська міська рада та її виконавчий комітет просять суд до даних спірних правовідносин норми ст. ст. 99, 100 КАС України не застосовувати, а відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні вважає, що позов не підлягає до задоволення та пояснила, що знаданих представником відповідача заперечень та документів на їх обгрунтування вбачається, що 01.12.2015 року ОСОБА_1 зверталась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення сесії Монастирищенської міської ради №31-6 від 31.07.2015року «Про надання дозволу на розробку детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_6 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище Черкаської області», рішення виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_6 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище Черкаської області», рішення Монастирищенської міської ради від 16.09.2016 р. №32-27 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення 0,0439 га ОСОБА_4О.», тобто з аналогічними позовними вимогами. Ухвалою Монастирищенського районного суду від 12.03.2016 року адміністративна справа №702/1554/15-а за вказаною позовною вимогою залишена без розгляду. Посилаючись на ст. ст. 99, 100 КАС України пояснила суду, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. Звертає увагу суду на те, що на день звернення з позовом до суду оскаржувані рішення органів місцевого самоврядування реалізовані і на їх підставі, у тому числі, виникло речове право - право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1439 га по вулиці І.Франка, 35 в м. Монастирище Черкаської області (реєстраційний номер 748480671234) та пункт технічного обслуговування автомобілів (номер запису про право власності 10168052) за тією ж адресою. Тобто, до застосування у даних спірних правовідносинах підлягає правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6 - 2510 цс 15, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства. Зважаючи на вказані об'єктивно існуючі обставини, до даних спірних правовідносин норми ст. ст. 99, 100 КАС України не можуть бути застосовані, оскільки спір носить не публічно правовий, а цивільно-правовий характер, що відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України виключає можливість здійснення адміністративного провадження, наслідком чого є закриття провадження у справі. Також, адміністративний позов ОСОБА_1 не грунтується на ст.55 Конституції України та ст.ст. 2, 6 КАС України, оскільки не містить доказів того, що оскаржуваними рішенням порушені її права. В обґрунтування даної позиції посилається на рішення Конституційного Суду України від 25.12.97 року № 9-зп, рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 року № 6-зп, ст. ст. 2, 6 КАС України. Приймаючи рішення від 25.11.1997 року № 6-зп Конституційний Суд України гарантував кожному право на судовий захист на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у випадках якщо ними відносно конкретної особи прийняте відповідне рішення, вчинена дія чи бездіяльність. Виходячи із системного аналізу наведених норм Конституції та КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом, має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб'єкту владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту. Проте, поданий на розгляд суду адміністративний позов не містить жодних доказів на підтвердження порушення прав ОСОБА_1 прийнятими органами місцевого самоврядування рішеннями. Зважаючи на те, що справу за позовом ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, просить суд провадження у ній закрити.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду надав заяву відповідно до якої просить розгляд справи проводити у його відсутність. У всіх питаннях, які будуть виникати в ході розгляду справи покладається на думку суду. Представництво своїх інтересів доручив представнику ОСОБА_5

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об»єктивно, оцінивши надані сторонами та витребувані судом докази, суд вважає, що провадження у справі підлягає до закриття та виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини у справіZand v. Austriaвід 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполученнявстановлений закономсуд поширюється не лише на правову основу самого існуваннясуду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняттясуд, встановлений законому частині першій статті6 Конвенції передбачаєусю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважаєтьсясудом, встановленим закономорган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС Українидо адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1ст.3 КАС Українисправа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст.17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За приписами п. 1 ч. 2ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 110 від 30 вересня 2015 року « Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_7 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище Черкаської області» затверджено Детальний план території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_7 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище Черкаської області ( т. 1 а.с. 47).

Рішенням тридцять першої сесії Монастирищенської міської ради від 31 липня 2015 року № 31-6 « Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_7 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирищі Черкаської області» пунктом 1 надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на розробку детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_7 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирищі Черкаської області. Замовником розроблення містобудівної документації, визначеної у п. 1 даного рішення, визначено виконавчий комітет Монастирищенської міської ради. Фінансування робіт розроблення проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і ОСОБА_7 з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирищі здійснює власник гр. ОСОБА_4 ( т. 1 а.с. 205).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року по справі № 6 - 2510 цс 15, рішення суб»єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконнимрозглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 ЦК Українита пред»являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщофактично підґрунттям і метою пред»явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб»єкта владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.1ст.244-2 КАС України(в редакціїЗакону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першоїстатті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Представником третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надано суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна № 62531508 від 01.07.2016 року ( т. 2 а.с. 18) відповідно до якої судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7123410100:01:001:1954, площею 0.1439 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що розташована за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. І. Франка, 35. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25239085 від 13.10.2015 року.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 76524421 від 21.12.2016 року встановлено, що ОСОБА_4 є власником пункту технічного обслуговування автомобілів, який розташований за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. І. Франка, будинок 35. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22355995 від 24.06.2015 року ( т. 2 а.с. 19).

Пунктом 1 ч.1ст.157 КАС Українипередбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, а саме те, що оспорювані позивачем рішення суб»єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, які мають ознаки ненормативних актів вичерпали свою дію після їх реалізації, за результатами їх реалізації у фізичної особи виникло право цивільне, спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер, а тому такі вимоги про визнання рішень незаконним можуть розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 ЦК Українита пред»являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, оскількифактично підґрунттям і метою пред»явлення позовних вимог про скасування рішень є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю, зміни її цільового призначення тощо), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб»єкта владних повноважень, а тому справа підлягає до закриття провадженням.

Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 157 КАС України, роз»яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства та на підставі ч. 3 ст. 157 КАС України те, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Крім цього, суд, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України « Про судовий збір» роз»яснює позивачу право на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору, сплаченого при подачі позову до суду та при подачі до суду заяви про забезпечення доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 157, 165, 244-2 КАС України, Постановою Верховного Суду України від 16.12.2015 року по справі № 6 - 2510 цс 15, суд

у х в а л и в:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про скасування рішень суб»єкта владних повноважень закрити.

Роз"яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства та те, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Роз»яснити право позивача на звернення до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд протягом 5 днів з дня отримання копії повного тексту ухвали.

Суддя : Н.В. Мазай

Повний текст ухвали складено 18.04.2017 року.