Ухвала суду № 66025477, 12.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1609/17 Справа № 175/1241/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді-головуючого: Петешенкової М.Ю.

Суддів колегії: Деркач Н.М.

Макарова М.О.

при секретарі: Черкас Є.О.

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Банк Восток", публічного акціонерного товариства "Платинум Банк", ОСОБА_6 про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до про визнання недійсним договору іпотеки, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки №12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року, укладений між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_6.

В обґрунтування позову позивачка вказала, що вона, ОСОБА_5, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 02 жовтня 1993 року. В період перебування в шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 98,9 кв.м., житловою площею 56,9 кв.м., розташовану в будинку АДРЕСА_1 Квартира була придбана частково за рахунок власних коштів подружжя, та частково за рахунок коштів, отриманих в кредит на підставі договору № 12.840.07.19 від 06 березня 2007 року, укладеного між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_6 Згодом, кредитор у вказаному кредитному зобов'язанні був зміненим на ПАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», потім на ПАТ «БАНК ВОСТОК» внаслідок реорганізації. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу активів, зобов'язання за кредитним договором №12.840.07.19 від 06 березня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_6 були передані ПАТ «Платинум Банк», який наразі є кредитором щодо основного зобов'язання та договорів забезпечення. Виконання зазначеного вище кредитного договору між її чоловіком та банком було забезпечено шляхом укладення договору поруки від 06 березня 2007 року № 12.840.07.19.1 між ОСОБА_5 та ЗАТ «Агробанк». До середини 2015 року її чоловіком належним чином виплачувалися періодичні платежі по кредитному договору, однак, з урахуванням того, що валютою в зобов'язанні є долари США і періодичні платежі позичальником сплачуються в еквіваленті до валюти зобов'язання за курсом, встановленим станом на дату проведення платежів, виникла ситуації, при якій її чоловік не може в повній мірі виконувати зобов'язання за договором внаслідок значного подорожчання валюти, хоча на даний момент прострочення виконання зобов'язань відсутнє. Чоловік неодноразово звертався до посадових осіб територіального підрозділу ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», однак на разі питання розстрочення, відстрочення чи зміни розміру платежу або валюти зобов'язання не вирішено. В листі ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» від 27.11.2013 року № 60.02/2952, вказано, що предметом забезпечення за кредитним договором №12.840.07.19 є майнові права на будівництво трикімнатної квартири, будівельний номер за проектом АДРЕСА_1 блок 2, на другому поверсі, загальною будівельною площею 100,06 кв.м. у багатоповерховому житловому комплексі «ОЛІМПІК-2», що будується за адресою: АДРЕСА_1, які передані в іпотеку на підставі іпотечного договору № 12.840.07.19.1, посвідченого 06 серпня 2007 року. Вказала, що очевидним є факт укладення договору іпотеки в березні чи серпні 2007 року, предметом якого, згідно інформації з листа ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», є майнові права на будівництво трикімнатної квартири, а тому вказаний договір є незаконним з огляду на те, що предметом іпотеки станом на дату його укладення не могли бути майнові права. Вона як співвласниця даної квартири, має право на внесення вимог про визнання недійсним даного договору, як такого, що порушує її права користування та розпорядження майном. Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не вважаються правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього. Посилаючись на обставини викладені в позові вона просила визнати Іпотечний договір недійсним.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, де ставить питання про скасування рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилачись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 06 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №12.840.07.19, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 93782,00 доларів США, строком з 06 березня 2007 року по 05 березня 2022 року, зі сплатою 15,5% річних (а.с.10-11), з цільовим призначенням - придбання нерухомості.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору Банк прийняв заставу майнових прав на незакінчене будівництво, згідно договору іпотеки № 12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та Банком, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. за реєстровим № 983. Предметом Договору іпотеки є майнові права на будівництво квартири будівельний номер за проектом 5 (п'ять) блок 2 (два), поверх 2 (другий), кількість кімнат 3 (три), запланованою загальною площею 100,06 кв.м. у багатоповерховому житловому комплексі «Олімпік-2», який будується за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору №255407/Ф1 про участь у Фонді Фінансування Будівництва виду «А» №1 від 19 лютого 2007 року, укладеного Іпотекодавцем з Акціонерним комерційним банком «Новий». Також в забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по вищевказаному Кредитному договору Банк прийняв поруку згідно договору поруки №12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року укладеного між Банком, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.12), та поруку згідно договору поруки №12.840.07.19.2 від 06 березня 2007 року укладеного між Банком, TOB «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» та ОСОБА_6

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовна давність для звернення із захистом своїх порушених прав позивачем пропущено, тому відмовив в позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Як вбачається з матеріалів справи спірний іпотечний договір № 12.840.07.19.1 між Банком та ОСОБА_6 було укладено 06 березня 2007 року. Також в забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по вищевказаному Кредитному договору Банк прийняв поруку згідно договору поруки №12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року укладеного між Банком, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.12), та поруку згідно договору поруки №12.840.07.19.2 від 06 березня 2007 року укладеного між Банком, TOB «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» та ОСОБА_6 , а позовна заява була подана ОСОБА_5 в 2016 році та провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 15 квітня 2016 року.

Позивачем не надані буд-які докази в підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом.

Посилання апелянта на те, що позовна давність не сплинула відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України, так як вона не була стороною спірного договору іпотеки та не знала про його умови , а зазначення в інших документах, не підписаних позивачкою, про факт існування іпотечного зобов,язання не свідчить про те ,що вона знала, что повинна була дізнатися про факт порушення її прав та осіб, що порушили її права, та відсутність самого іпотечного договорує безпідставними та не можуть бути підставою для скасування рішення суду з наступних підстав.

Згідно з статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи, що перебіг позовної давності згідно з частиною першою статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, висновок суду першої інстанції про початок перебігу строку позовної давності від дня, коли позивачка довідалася про порушення свого права, тобто з дня укладення догвору іпотеки, є правильним.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо суд застосував закон, який не діяв на час укладення договору іпотеки, щодо передачі в іпотеку майнових прав. щр зазначено і в правових позиціях Верховного суду України від 23 березня 2016 року по справі №6-289 цс 16, від 20.04.2016 року по справі № 6-2994 цс 15.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч. 2 ст. 583 ЦК України).

У ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) указаний вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі, який діяв на час укладення договору іпотеки, були відсутні.

Отже, враховуючи, що оспорюваний договір іпотеки укладений 06.03.2007 року, а право на передачу майнових прав у позивача виникло лише з 25.12.2008 року, тобто з моменту внесення змін в ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», суд помилково прийшов до висновку укладення договору відповіно до Закону.

Однак помилкове посилання суду на норму закону, яка на час укладення договору іпотеки не діяла, не є підставою для скасування правильного по суті рішенн суду щодо відмови в позові внаслідок спливу позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони не є суттєвими для вирішення спору та висновків суду не спростовують.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхиити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року заишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Петешенкова М.Ю.

Судді: Деркач Н.М.

Макаров М.О.