Ухвала суду № 66024148, 11.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Ера», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року, -

встановила:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ТОВ «Спорт-Ера» проти апеляційної скарги заперечила.

Представник ФОП ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Спорт-Ера» укладено договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № ТЕР 9972.

Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець надає послуги в клубі згідно категорії та типу обраної замовником Клубної картки.

Категорія клубної картки визначає доступ замовника до конкретного клубу та конкретних послуг, що надаються замовником у конкретних клубах.

Клубна карта позивача була активована ним в день підписання договору, та діяла протягом року, тобто до 14 грудня 2014 року включно.

18 квітня 2012 року між ТОВ «Спорт-Ера» та ФОП ОСОБА_2 укладено агентський договір № 12.

Відповідно до умов агентського договору, ФОП ОСОБА_2 (комерційний агент) має право від імені і за рахунок ТОВ «Спорт-Ера» (виконавця) приймати від фізичних та юридичних осіб грошові кошти на підставі договорів про надання спортивно-оздоровчих послуг, що укладаються між ТОВ «Спорт-Ера» та споживачами.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: на факт неналежного, неповного та недостовірного інформування про послуги, які надає ТОВ «Спорт-Ера».

Позивачтакож вважає порушенням його прав те, що в договорі не зазначена умова про можливість повернення коштів у випадку надання неякісних послуг.

Крім цього, в договорі не було зазначено про те, що грошові кошти від нього буде отримувати фізична особа - підприємець ОСОБА_2

Зазначена обставина позбавляє можливості позивача захистити свої право, пред'явивши вимоги до ТОВ «Спорт-Ера», зокрема у випадку відсутності гарячої води.

Згідно ч. 1, ч. 3,ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин недійсність якого встановлена законом.

Зміст позову складають вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення з відповідачів коштів та відшкодування моральної шкоди.

Із наданих сторонами доказів вбачається, що позивач активував клубну карту в день підписання договору про надання спортивно-оздоровчих послуг № ТЕР 9972 (15 грудня 2013 року).

Клубна карта діяла протягом року, тобто до 14 грудня 2014 року включно.

Позивач 26 разів відвідував спортивний клуб.

Останнє відвідування відбулось в день закінчення договору - 14 грудня 2014 року.

Як пояснив позивач, в період дії договору він не ставив вимог про його розірвання, визнання недійсним, нікчемним тощо.

Лише після закінчення строку договору, ним була звернута увага, що грошові кошти були сплачені позивачем не ТОВ «Спорт-Ера», а іншій особі - ФОП ОСОБА_2

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно обґрунтовано дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Так, правовідносини між ТОВ «Спорт-Ера» та ФОП ОСОБА_2 виникли на підставі агентського договору № 12.

Відповідно до умов даного договору ФОП ОСОБА_2 має право від імені і за рахунок ТОВ «Спорт-Ера» приймати від фізичних та юридичних осіб грошові кошти на підставі договорів про надання спортивно-оздоровчих послуг, що укладаються між ТОВ «Спорт-Ера» та споживачами, які в подальшому перераховує на рахунок ТОВ «Спорт-Ера».

Будь-яких зобов'язань перед споживачем, крім одержання грошових коштів на підставі агентського договору, ФОП ОСОБА_2 не несе.

Усі права та обов'язки між споживачем та спортивним клубом виникають на підставі договору про надання спортивно-оздоровчих послуг.

Проте позивач у пред'явленому позові не надає будь-яких доказів про неналежне виконання своїх обов'язків з боку ТОВ «Спорт-Ера».

При цьому позивач відвідував спортивний клуб, користувався наданими послугами, і, протягом дії договору, не пред'являв претензій щодо неякісних послуг тощо.

Підставою повернення сплачених коштів позивач зазначає встановлення нікчемності правочину.

Суд першої інстанції правильно вважав, що вказані вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Будь-яких доказів, які б давали можливість дійти протилежних висновків матеріали справи не містять.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Судом при вирішення спору не встановлено наявність такої шкоди, протиправність діяння з боку відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів, та їх вини в її заподіянні.

Суд першої інстанції, виходячи з доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки договір про надання спортивно-оздоровчих послуг повністю виконаний сторонами, а надані послуги прийняті та повністю використані позивачем.

Витрати на правову допомогу не підлягають стягненню, оскільки позовні вимоги залишені без задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не довів до відома інформацію про спортивно-оздоровчі послуги за договором № ТЕР 9972 від 15 грудня 2013 року, не повідомив, що послуги надаються третіми особами і що сплата коштів за договором перераховується не на рахунок ТОВ «Спорт-Ера», а на рахунок ОСОБА_2, колегія суддів не приймає, оскільки спортивні послуги за договором надавало ТОВ «Спорт-Ера», а ФОП ОСОБА_2 здійснює діяльність на підставі агентського договору № 12, за умовами якого вона має право від імені і за рахунок ТОВ «Спорт-Ера» приймати від фізичних та юридичних осіб грошові кошти на підставі договорів про надання спортивно-оздоровчих послуг, що укладаються між ТОВ «Спорт-Ера» та споживачами, які в подальшому перераховує на рахунок ТОВ «Спорт-Ера».

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 14 грудня 2016 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання неюзаконної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук