Постанова № 66023923, 12.04.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

12 квітня 2017 року Справа № 918/1055/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2016р. у справі №918/1055/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про визнання права володіння і користування

за участю представників:

позивача - представник ОСОБА_3, угода-доручення від 15.09.2016р.

третьої особи на стороні позивача - не з"явився

відповідача - представник ОСОБА_4, довіреність №04 від 25.01.2017р.;

представник ОСОБА_5 договір №918/1055/16-17 від 15.02.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.12.2016р. у справі №918/1055/16 задоволено позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання права володіння і користування

Визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право володіння і користування земельною ділянкою, загальною площею 0,19 га (кадастровий НОМЕР_2), відведеною для розміщення, будівництва та обслуговування будівель за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 122-125).

Додатковим рішенням від 27.12.2017р. стягнуто з Кузнецовської (Варашської) міської ради на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору (арк.справи 129, 130).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Виконавчий комітет Кузнецовської міської ради Рівненської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 135-138).

Скаржник, посилаючись на положення ст.19 Конституції України, ч.1 ст.2, ч.3 ст.24, ст.25, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.1 ст.19, ст.39, ч.ч.1-3 ст.78, ч.1 ст.79, ч.1,2 ст.92, ст.93, ч.2 ст.116, ст.118, ст.120 ст.123, ст.124, ч.ч.1-3 ст.125, ст.127, ст.128 Земельного кодексу України, п.1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. N02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями), стверджує, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

У зв'язку з придбанням ОСОБА_2 на аукціоні об'єкта державної власності групи П (цілісний майновий комплекс - магазин ІНФОРМАЦІЯ_1), що підлягав приватизації, виникла необхідність оформити земельні відносини між власником об'єкта нерухомості та органом місцевого самоврядування - Кузнецовською міською радою.

Кузнецовська міська рада Рівненської області своїм рішенням №402 від 24.02.2005 року надала у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 1900 кв.м для розміщення та обслуговування магазину. Місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_3. Право оренди було оформлено договором оренди земельної ділянки від 09.08.2005р., який був зареєстрований у Кузнецовському міському відділі Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при держкомземі України» 10.08.2005 №040558400018.

25.12.2014р. ОСОБА_2 звернувся до Кузнецовської міської ради з заявою, у якій просив внести на розгляд чергової сесії міської ради проект рішення по надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває у нього в оренді.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України одним із шляхів формування земельних ділянок є поділ чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Розглянувши звернення ФОП ОСОБА_2 про надання згоди на поділ земельної ділянки та подану схему топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки, керуючись ст.12, ч.ч.2,6 ст.79-1 Земельного кодексу України, п.і ст.25, п.є ст.56 Закону України «Про землеустрій», Кузнецовська міська рада 30.01.2015р. прийняла рішення №1881 «Про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.». Однак, дане рішення заявником не було виконане.

12.02.2015р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до Кузнецовської міської ради з заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 1900 кв.м від 09.08.2005 року, який був зареєстрований у Кузнецовському міському відділі Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при держкомземі України» 10.08.2005р. №040558400018, у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомості. Відповідно до договору дарування від 24.05.2013р. об'єкт нерухомості, а саме: цілісний майновий комплекс - магазин ІНФОРМАЦІЯ_1, перейшов у власність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Тобто, скаржник звертає увагу, що до 12.02.2015р. ОСОБА_2 не повідомив власника землі (Кузнецовську міську раду Рівненської області) про зміну власника об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та не звертався для зміни користувача земельної ділянки, як того вимагає ст.120 Земельного кодексу України.

12.02.2015р. ФОП ОСОБА_1 звернулася до Кузнецовської міської ради з заявою, у якій просила надати їй у в оренду земельну ділянку загальною площею 1047,00 кв.м для розміщення та обслуговування Магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

04.05.2015р. від ФОП ОСОБА_1 надійшла заява, у якій вона просила не включати до розгляду заяву від 12.02.2015р., в тій же заяві ФОП ОСОБА_1 просила передати їй у власність шляхом викупу земельну ділянку площею 1047,00 кв.м для розміщення та обслуговування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Апелянт звертає увагу, що для реалізації права ФОП ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки під об'єктом нерухомості та для його обслуговування, що належить їй на праві власності, Кузнецовською міською радою 15.10.2015р. було ухвалено рішення №2190 «Про припинення права оренди земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.» та рішення №2191 «Про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Кузнецовській міській раді».

16.10.2015р., відповідно до рішення Кузнецовської міської ради від 15.10.2015р. №2190, між Кузнецовською міською радою та ФОП ОСОБА_2 було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, яку ФОП ОСОБА_2 мав на праві оренди згідно договору оренди земельної ділянки від 09.08.2005р., який був зареєстрований у Кузнецовському міському відділі Рівненської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при держкомземі України» 10.08.2005р. №040558400018.

Відповідно до рішення №2191 Кузнецовській міській раді було надано згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1900,0 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_3), що розміщена за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_2, без зміни її цільового призначення на 2 (дві) окремі земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а саме: площею 0,0650 га, що розміщена за адресою: АДРЕСА_4

10.02.2016р. та 20.09.2016р. ФОП ОСОБА_1 повторно звернулась до Кузнецовської міської ради з заявою, у якій просить передати у власність шляхом викупу земельну ділянку площею 1047,00 кв.м для розміщення та обслуговування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Тому апелянт зазначає, що позивач не зверталася до Кузнецовської міської ради про надання їй в оренду земельної ділянки загальною площею 1900 кв.м, тобто тієї земельної ділянки, яка перебувала в тимчасовому платному користуванні ОСОБА_2

Зважаючи на викладене скаржник вважає, що судом неналежним чином було встановлено обставини справи, а також не було належним чином досліджено докази, надані стороною відповідача, та надано їм оцінку. Зокрема, суд не звернув уваги на той факт, що третьою особою - ОСОБА_2 було подано відповідачу заяву про відмову від земельної ділянки, а позивачем було подано заяву про виділення земельної ділянки меншої площі, ніж та, яка перебувала в оренді ОСОБА_2

Також скаржник стверджує, що судом було порушено норми ст.4-2 ГПК України, відповідно до якої правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; а також норми ст.4-3 ГПК України, у якій зазначено, що господарський суд створює сторонам та іншим особа, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Порушення вищезазначених норм вбачається у незадоволенні клопотання представника Кузнецовської міської ради від 19.12.2016р. про відкладення розгляду справи, призначеного на 27.12.2016р., у зв'язку з неможливістю бути присутнім, та тим самим суд позбавив відповідача на захист своїх прав та законних інтересів шляхом надання пояснень та висловлення міркувань у справі №918/1055/16.

З огляду на вищенаведене, Виконавчий комітет Кузнецовської міської ради Рівненської області просить суд скасувати рішення від 27.12.2016р. у справі №918/1055/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2016р. апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 16.02.2017р. (арк.справи 134).

08.02.2016р. на адресу суду від представника позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (арк.справи 148-151).

Представник позивача наголошує, що відповідно до договору дарування від 24.05.2013р., ОСОБА_1, набула та має у власності нежитлову будівлю цілісного майнового комплексу - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», який знаходиться за адресою АДРЕСА_2. З набуттям права на будівлю до довірительки перейшло і право володіння і користування земельною ділянкою (кадастровий НОМЕР_2) загальною площею 0.19 га для розміщення, будівництва та обслуговування згадуваних будівель, яка попередньо відповідачем була відведена для цього, де довірителька і здійснює свою підприємницьку діяльність.

Позов був заявлений виключно про право володіння і користування довірителькою земельною ділянкою загальною площею 0,19 га (кадастровий НОМЕР_2) у межах конфігурації яка попередньо відповідачем була відведена третій особі ОСОБА_2 для розміщення, будівництва та обслуговування будівель за адресою АДРЕСА_2 Рівненської області.

Представник позивача зауважує, що підґрунтям пред'явлення даного позову слугувало те, що відповідач у серпні-вересні місяцях 2016 року самоуправно, незаконно і протиправно на частині земельної ділянки (кадастровий НОМЕР_2), яка попередньо відповідачем була відведена для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі цілісного майнового комплексу - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою АДРЕСА_2 розмістив дитячий майданчик (засипав відсівом, встановив лавочки та обладнання для дитячих майданчиків) навіть без згоди і в супереч волі довірителя та третьої особи. Тобто практично, оспорює (не визнає) конфігурацію цієї ділянки.

Зауважує, що відповідач настільки поспіхом, незаконно і протиправно облаштовував дитячий майданчик, зайнявши і частину згадуваної земельної ділянки довірительки, що навіть, всупереч ст.79-1 Земельного кодексу України не сформував земельну ділянку як об'єкт цивільних прав для цього майданчику.

Дана земельна ділянка згідно витягу із земельного кадастру і досі рахується не за відповідачем, а за бувшим володільцем вище згадуваного нерухомого майна, третьою особою - ФОП ОСОБА_2, який перебуває у шлюбі із довірителькою ОСОБА_1, а вище згадуване нерухоме майно є по суті їх спільною сумісною власністю.

Також представник позивача наголошує, що ще одним не менш важливим підґрунтям пред'явлення даного позову слугувало і те, що відповідач по справі таємно, без погодження (згоди) довірительки ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2, виробляє технічну документацію із землеустрою про поділ раніше сформованої вищезгадуваної земельної ділянки не в рамках прийнятної для довірительки ОСОБА_1 конфігурації, заздалегідь створюючи конфлікт. Адже відповідно до пункту «е» ч.2 ст.56 Закону України «Про землеустрій» до переліку технічної документації, що складається при поділі земельної ділянки включається і нотаріально посвідчена згода на поділ земельної ділянки, безпосередньо користувачем даної земельної ділянки.

Посилаючись на норми ч.2 ст.3, ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.92, ст.ст.120, 125 Земельного кодексу України, ч.1 ст.377, ст.395 Цивільного кодексу України, правовий висновок Верховного Суду України (постанова від 11 лютого 2015 року по справі №6-2цс15), просить суд: апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2016р. у справі №918/1055/16 - без змін.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.02.2017р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П., у справі №918/1055/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою від 16.02.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М. прийнято справу №918/1055/16 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2016р. у справі №918/1055/16 почато заново.

16.02.2017р. на адресу суду від представника Кузнецовської міської ради надійшли письмові пояснення (вх.№4120 від 16.02.2017р., арк.справи 159).

В поясненнях представник звертає увагу, що суд не визначився з цільовим призначенням земельної ділянки, оскільки в тексті рішення зазначається як «розміщення та обслуговування магазину» так і «розміщення, будівництва та обслуговування будівель».

Крім цього, господарський суд, посилаючись на положення ст.92 Земельного кодексу України, не врахував, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди.

Стверджує, що господарським судом не враховано, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки, 0,19 га кадастровий НОМЕР_2 є територіальна громада в особі Кузнецовської міської ради, як наслідок волевиявлень попереднього користувача ОСОБА_2 та наступного - ОСОБА_1.

Тому вважає помилковим рішення про визнання за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право володіння і користування земельною ділянкою, по суті, права на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 0,19 га (кадастровий НОМЕР_2, відведеною для розміщення, будівництва та обслуговування будівель за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_2.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.04.2017р. представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник позивач заперечив проти доводів скаржника, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Третя особа не забезпечила явку свого представника у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду була повідомлена у встановленому Законом порядку.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

09.08.2005р. між Кузнецовською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого, Орендодавець рішенням Кузнецовської міської ради №402 від 24.02.2005 року - надає, а Орендар - набуває в строкове платне користування земельну ділянку, для розміщення та обслуговування магазину. Земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1 Договору оренди).

Згідно п.2 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1900,00 кв. м. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна (п.3 Договору).

Відповідно до п.13 Договору оренди, Земельна ділянка передається в оренду для задоволення суспільних потреб. Цільове призначення земельної ділянки: розміщення та обслуговування магазину (п.14 Договору)

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та зареєстрований у Кузнецовському міському відділі Рівненської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.08.2005 року №040558400018 (167).

24.05.2013р. між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдаровувана) укладено Договір дарування, за умовами якого ОСОБА_2 дарує - передає безоплатно у власність, а ОСОБА_1 приймає у дар нежитлову будівлю, цілісний майновий комплекс - магазин №8 "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1

Згідно п.2 Договору дарування, відчужуваний магазин належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі - продажу об'єкта державної власності групи А цілісного майнового комплексу - магазину №8 "ІНФОРМАЦІЯ_3", за адресою: АДРЕСА_1, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні, посвідченого 12.11.2003р. ОСОБА_7, приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області, за реєстровим №1846 та зареєстрованого в КП "Кузнецовське МБТІ" в книзі 3к номер запису 11-6.

Відчужуваний магазин, розташований на земельній ділянці площею 0,19 га., кадастровий номер котрої 56 107 000 00 01 007 0044 (п.9 Договору дарування).

Вказаний Договір підписаний сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1150 та є чинним на день розгляду справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовської (Варашської) міської ради про визнання за ФОП ОСОБА_1 права володіння і користування земельною ділянкою загальною площею 0,19 га (кадастровий НОМЕР_2), яка попередньо була відведена відповідачем для розміщення, будівництва та обслуговування будівель за адресою Рівненська область, АДРЕСА_2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ч.1). Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав (ч.3).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як вбачається з рішення №402 від 24.02.2005р. Кузнецовської міської ради Рівненської області "Про надання земельних ділянок в оренду" та відповідно до договору оренди земельної ділянки від 09.08.2005р., земельну ділянку, площею 0,19 га (кадастровий номер НОМЕР_3) передано у користування ОСОБА_2 для розміщення та обслуговування магазину, що знаходиться за адресою Рівненська область, АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату укладення договору дарування з ОСОБА_1 - 24.05.2013р., вказані рішення та Договір були чинними і будь-яких змін стосовно прав орендаря - ОСОБА_2 чи розміру переданої в користування земельної ділянки сторони не вчиняли.

Як встановлено ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення Договору дарування цілісного майнового комплексу) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Наявними у справі доказами підтверджується, що на день укладення Договору дарування від 24.05.2013р., за дарувальником - ОСОБА_2 було закріплено право володіння та користування земельною ділянкою, площею 0,19 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а тому відповідно до цього правочину до Обдаровуваної - ОСОБА_1 (позивача у справі) перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, про що вірно зазначено судом першоїі інстанції.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про відмову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від земельної ділянки (повної або часткової) чи її вилучення у встановленому законом порядку органом місцевого самоврядування. Тому не приймаються до уваги твердження скаржника, що відповідно Акту від 16.10.2015р. ФОП ОСОБА_2 передав (повернув) Кузнецовській міській раді спірну земельну ділянку, а оскільки з позивачем не було укладено відповідного договору щодо користування цією земельною ділянкою, то частина земельної ділянки вже використовується для розміщення дитячого майданчика який знаходиться на балансі Кузнецовського міського комунального підприємства.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Рівненської області дійшов вірного висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 27.12.2016р. у справі №918/1055/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.