Постанова № 66023922, 11.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 922/3152/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Пушай В.І.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 01-16/245 від 11.01.2017)

відповідача-1 - не зявився

відповідача-2 - не зявився

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача - не зявився

відповідача-3 - ОСОБА_2 (довіреність № 41 від 06.02.2017), ОСОБА_3 (довіреність № 38 від 06.02.2017)

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні третього відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (вх. №502 Х/3) та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси (вх. №555 Х/3)

на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3152/16

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватний виконавчий сервіс», м. Харків

2) Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити», м. Івано-Франківськ

3) Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні третього відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трансфербутик», м. Київ

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерна компанія «Харківобленерго», м. Харків звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства обмеженою відповідальністю «Приватний виконавчий сервіс», м. Харків (відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси (відповідач-2) та Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (відповідач-3), в якому просив суд:

- стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватний виконавчий сервіс» на користь Акціонерної компаній «Харківобленерго» заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 у сумі 10 000,00 грн.;

- стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватний виконавчий сервіс» на користь Акціонерної компаній «Харківобленерго» заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 у сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - ТОВ «Західні енергетичні транзити», м. Івано-Франківськ, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3 - ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик», м. Київ.

Також, позивач в порядку пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із клопотанням (вх. № 1337 від 16.01.2017), в якому просив суд визнати недійсним договір поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015, укладений між АК «Харківобленерго» та ПАТ «Черкасиобленерго», а також визнати недійсним договір поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015, укладений між АК «Харківобленерго» та ВАТ «Запоріжжяобленерго», при цьому застосувавши наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції. Вказані вимоги обґрунтовані позивачем тим, що спірні договори поворотної фінансової допомоги було укладено від імені АК «Харківобленерго» особою (заступником голови правління виконавчим директором ОСОБА_4С.), яка не мала належних на те повноважень, всупереч частині третій статті 92 Цивільного кодексу України, а тому вказані договори слід визнати недійсними. Крім того, позивач зазначив, що керівництво АК «Харківобленерго», діючи всупереч інтересам Компанії, вийшло за межі своїх повноважень підписавши оскаржувані договори.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3152/16 (колегія суддів у складі: головуючого судді Аюпової Р.М., судді Калантай М.В., судді Ольшанченка В.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Визнано недійсним договір поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015, укладений між Акціонерною компанією «Харківобленерго» та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго».

Визнано недійсним договір поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015, укладений між Акціонерною компанією «Харківобленерго» та Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго».

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» грошові кошти у розмірі 51000000,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» грошові кошти у розмірі 51000000,00 грн.

Відповідач-3 - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх. № 502 Х/3), в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3152/16 скасувати в частині визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015, що укладений між Акціонерною компанією «Харківобленерго» та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго». Крім того, скаржник просить скасувати оскаржуване ним рішення і в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» грошових коштів у розмірі 51000000,00 грн., та в цій частині припинити провадження у справі через відсутність предмету спору. Судові витрати відповідач-3 просить покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2017 о 12:30 год.

16.02.2017 від Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси надійшла апеляційна скарга (вх. № 555 Х/3), в якій відповідач-2 також не погодився із рішенням суду першої інстанції у даній справі, просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3152/16 скасувати в частині визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015, що укладений між Акціонерною компанією «Харківобленерго» та Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго», та в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» грошових коштів у розмірі 51 000 000,00 грн., як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси до провадження. Об'єднано в одне апеляційне провадження розгляд апеляційних скарг відповідача-2 та відповідача-3.

Позивач надав відзив на апеляційні скарги відповідача-2 та відповідача-3 (вх. №3080 від 21.03.2017), в якому повністю погоджуючись із висновками суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваному рішенні, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду просить залишити в силі, як законне та обґрунтоване.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 розгляд справи відкладено на 11.04.2017 об 11:00 год.

27.03.2017 від Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя надійшла заява (вх. № 3323), в якій відповідач-3 повідомив суд апеляційної інстанції, що з 01.02.2017 відповідач-3 змінив найменування з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», що підтвердив відповідною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.02.2017.

ПАТ «Черкасиобленерго» (відповідач-2) свого представника для участі у судовому засіданні 11.04.2017 не направив, але 11.04.2017 на електронну адресу Харківського апеляційного господарського суду направив клопотання (вх. № 3982) про зупинення апеляційного провадження у даній справі № 922/3152/16 до набрання законної сили рішенням у справі № 922/3734/16 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до відповідачів: 1) АК «Харківобленерго» та 2) ТОВ «Приватний виконавчий сервіс», третя особа ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання недійсним договору поруки № 1 від 16.09.2016, укладеного між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Приватний виконавчий сервіс». В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач-2 посилається на те, що оскільки позовні вимоги АК «Харківобленерго» про стягнення коштів у даній справі № 922/3152/16 повністю ґрунтуються на договорі поруки № 1 від 16.09.2016, а предметом розгляду у справі № 922/3734/16 є визнання недійсним вказаного договору, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, тому вказане перешкоджає з'ясуванню обставин у справі № 922/3152/16 про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.04.2017 проти заявленого відповідачем-2 клопотання категорично заперечував, оскільки провадження у справі № 922/3734/16, на яку посилається відповідач-2, було зупинено Господарським судом Харківської області саме до розгляду по суті даної справи №922/3152/16 та набранням законної сили рішенням у ній. За таких обставин представник позивача вважає клопотання відповідача-2 безпідставним та необґрунтованим.

Розглянувши заявлене відповідачем-2 клопотання про зупинення провадження у справі № 922/3152/16 до набрання законної сили рішенням у справі № 922/3734/16, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду даної справи № 922/3152/16, оскільки в межах цієї справи суд апеляційної інстанції вправі та має можливість самостійно встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як роз'яснено у пункті 2.17. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним договору, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що порушення провадження у справі, предметом позову у якій є визнання недійсним договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі № 922/3152/16 про стягнення заборгованості за вказаним договором.

11.04.2017 ПАТ «Запоріжжяобленерго» надані додаткові пояснення (вх. № 3991), в яких правова позиція відповідача-3 є незмінною, він вважає рішення суду першої інстанції у даній справі в частині визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 недійсним та стягнення з нього на користь позивача коштів в сумі 51 000 000,00 грн. необґрунтованим, а тому просить рішення в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині стягнення зазначених коштів через відсутність предмета спору.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватний виконавчий сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити», м. Івано-Франківськ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трансфербутик» в судове засідання 11.04.2017 не з'явились, про причини неявки своїх представників суд апеляційної інстанції не повідомили.

Відповідач-1 та треті особи відзивів на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень суду апеляційної інстанції не надали.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Враховуючи те, що розгляд справи судом апеляційної інстанції вже відкладався, і всім учасникам судового процесу була надана можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подати докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що неявка представників відповідача-1, відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання 11.04.2017 не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційних скарг відповідача-2 та відповідача-3, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача-3, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (вх. № 502 Х/3) та Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси (вх. № 555 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі № 922/3152/16 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 23.07.2015 між АК «Харківобленерго» в особі ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015, та відповідачем-3 - ВАТ «Запоріжжяобленерго» (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго») в особі виконуючого обовязки генерального директора ОСОБА_6, що діяв на підставі Статуту, було укладено Договір поворотної фінансової допомоги за №1 (далі - Договір № 1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 1 в порядку та на умовах, визначених Договором, сторона-2 (АК «Харківобленерго») передає у власність сторони-1 (ВАТ «Запоріжжяобленерго») грошові кошти (у подальшому фінансова допомога), а сторона-1 зобовязується повернути їх стороні-2 в строки та порядку, що встановлені цим Договором (том 1 аркуші справи 43-45).

У пункті 2.1. Договору № 1 сторони передбачили, що сума фінансової допомоги за Договором становить 51 000 000,00 грн.

Згідно пункту 4.1. Договору № 1 строк повернення фінансової допомоги визначено сторонами до 31.12.2015.

На виконання умов Договору № 1 АК «Харківобленерго» перерахувало ВАТ «Запоріжжяобленерго» поворотну фінансову допомогу, що підтверджується платіжним дорученням № 967 від 23.07.2015 на суму 51 000 000,00 грн. (том 1 аркуш справи 48).

В подальшому, 27.08.2015 між АК «Харківобленерго» в особі ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015, та відповідачем-3 - ВАТ «Запоріжжяобленерго» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1, якою сторонами змінено строк повернення фінансової допомоги, а саме пункт 4.1. Договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 викладено у такій редакції: «строк повернення фінансової допомоги до 30 вересня 2015 року включно. Пункт 4.2. Договору виключено». Всі інші умови Договору № 1 залишені сторонами незмінними (том 1 аркуш справи 46).

Також, за наявними у справі матеріалами судом першої інстанції обґрунтовано зясовано, що 23.07.2015 між АК «Харківобленерго» в особі ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2016, та ПАТ «Черкасиобленерго» в особі В.о. Голови правління ОСОБА_7, що діяла на підставі Статуту, укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 2 (далі - Договір № 2).

У пункті 1.1. Договору № 2 сторонами передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, АК «Харківобленерго» передає у власність ПАТ «Черкасиобленерго» грошові кошти (у подальшому фінансова допомога), а ПАТ «Черкасиобленерго» зобовязується повернути їх АК «Харківобленерго» в строки та порядку, що встановлені договором (том 1 аркуші справи 35-37).

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 2 сума фінансової допомоги за Договором становить 51 000 000,00 грн.

Строк повернення фінансової допомоги сторонами визначено до 31.06.2016 (пункт 4.1. Договору № 2).

Положеннями пунктів 3.1.-3.3. Договору № 2 передбачено, що АК «Харківобленерго» зобовязується надати ПАТ «Черкасиобленерго» суму фінансової допомоги протягом 20 банківських днів з дати укладення договору. АК «Харківобленерго» перераховує суму фінансової допомоги в безготівковому порядку на поточний рахунок ПАТ «Черкасиобленерго» за реквізитами визначеними даним договором, якщо це дозволяє зробити фінансове становище АК «Харківобленерго». Фінансова допомога вважається переданою ПАТ «Черкасиобленерго» в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок ПАТ «Черкасиобленерго».

З матеріалів справи вбачається, що АК «Харківобленерго» належним чином виконало свої зобов'язання за Договором № 2 та 28.07.2015 платіжним дорученням № 2013 перерахувало на розрахунковий рахунок ПАТ «Черкасиобленерго» грошові кошти в сумі 51 000 000,00 грн. (том 1 аркуш справи 39).

27.08.2015 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015, якою термін остаточного повернення поворотної фінансової допомоги визначено до 30.09.2015 включно (том 1 аркуш справи 38).

Як зазначив позивач, станом на серпень 2016 року фінансова допомога, що була отримана відповідачем-2 та відповідачем-3 за Договорами № 1 та № 2, у визначений сторонами строк та в обумовленому Договорами порядку йому не була повернута.

Враховуючи невиконання зобовязання з повернення фінансової допомоги, позивач - АК «Харківобленерго» (кредитор) 16.09.2016 уклав з відповідачем-1 - ТОВ «Приватний виконавчий сервіс» (Поручитель) договір поруки № 1 (далі - Договір поруки) (том 1 аркуші справи 10-11).

Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки Поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (боржник-1) за зобов'язанням, передбаченим пунктом 2.1. цього Договору та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (боржник-2) за зобов'язанням, передбаченим пунктом 2.2. цього Договору в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, компенсаційних нарахувань за статтею 625 Цивільного кодексу України (том 1 аркуші справи 49-50).

Згідно пункту 2.1. Договору поруки під основним зобов'язанням-1 в цьому договорі сторони розуміють зобов'язання ПАТ «Черкасиобленерго» щодо повернення фінансової допомоги на користь АК «Харківобленерго» у розмірі 51000000,00 грн., що виникло на підставі Договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 27.08.2015.

Також відповідно до пункту 2.1. Договору поруки під основним зобов'язанням-2 в цьому договорі сторони розуміють зобов'язання ВАТ «Запоріжжяобленерго» щодо повернення фінансової допомоги на користь АК «Харківобленерго» у розмірі 51000000,00 грн., що виникло на підставі Договору поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 27.08.2015.

Відповідно до пункту 1.2. Договору поруки у разі порушення будь-ким з боржників основного зобов'язання, боржники і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Позивач зазначає, що оскільки станом на 10.10.2016 боржники - ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ПАТ «Черкасиобленерго» фінансову допомогу у встановлених порядку та строки не повернули, вказане є підставою для солідарного стягнення заборгованості з боржників та поручителя в даному судовому провадженні.

Розглянувши ці вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову, і з цим висновком повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступних фактичних обставин справи.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що укладені 23.07.2015 між позивачем та відповідачем-2 і відповідачем-3 Договори поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 за своєю правовою природою є договорами позики, а тому застосуванню підлягають положення статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки повернення фінансової допомоги за Договорами № 1 та № 2 встановлені сторонами до 30.09.2015 включено.

Порядок повернення суми фінансової допомоги узгоджено сторонами в Розділі 5 Договорів № 1 та № 2, згідно пунктів 5.2., 5.3. яких, сума фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок АК «Харківобленерго». Днем повернення фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок АК «Харківобленерго».

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Колегією суддів апеляційної інстанції зясовано, що додаткових домовленостей щодо строків та порядку повернення фінансової допомоги, ніж ті, що передбачені умовами Договорів № 1 та № 2, між позивачем та відповідачами-2 та 3 досягнуто не було. Додаткові угоди з цього приводу між боржниками та кредитором не укладались.

Отже, в силу вимог чинного законодавства та умов Договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 від 23.07.2015, саме на відповідача-2 та на відповідача-3 (а не будь-кого іншого) покладено обовязок з повернення позичених ними коштів позивачу у строки та в порядку, що встановлені Договорами № 1 та № 2.

Однак, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, позичальниками - відповідачем-2 та відповідачем-3 в порушення взятих на себе договірних зобовязань фінансову допомогу у встановлені Договорами № 1 та № 2 строки та у визначеному розділом 5 Договорів порядку безпосередньо позикодавцеві АК «Харківобленерго» не було повернуто.

Колегія суддів враховує, що боржники (відповідач-2 та відповідач-3) відповідно до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 Цивільного кодексу України) та принципів добросовісності, розумності та справедливості, на яких ґрунтується зобовязання (стаття 509 Цивільного кодексу України), не були позбавлені права та можливості виконати взяті на себе договірні зобовязання з повернення спірних коштів саме перед АК «Харківобленерго», однак цього не зробили.

Натомість, відповідач-2 та відповідач-3 посилаються на те, що фінансова допомога ними у повному обсязі була повернута позивачеві, але шляхом перерахування спірних коштів на розрахункові рахунки повірених осіб АК «Харківобленерго», якими є залучені до участі у справі треті особи ТОВ «Західні енергетичні транзити» та ТОВ «ФК «Трасфербутик» відповідно.

В обґрунтування зазначених доводів, зокрема ПАТ «Запоріжжяобленерго» послалось на те, що 12.10.2015 між АК «Харківобленерго» в особі представника ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015 (Довіритель), та ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик» в особі директора ОСОБА_8, що діяв на підставі Статуту (Повірений), укладено договір доручення №ДД-1210/1, відповідно до умов якого повірений - ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик», зобовязується від імені та за рахунок довірителя - АК «Харківобленерго», здійснити комплекс представницьких заходів з усіх питань, що виникають в процесі правовідносин з субєктами господарювання: (зокрема) ВАТ «Запоріжжяобленерго» (том 4 аркуш справи 90-91)

Пунктом 2.1. сторони Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 визначили обсяг прав повіреного, зокрема підпунктом 2.1.4. визначено, що повірений має право отримувати, на власний рахунок/рахунки від зобовязаних перед АК «Харківобленерго» осіб майно, кошти та інше, в тому числі, стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобовязань.

Згідно з пунктом 2.2.3. Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 Повірений зобовязаний негайно передати Довірителю все отримане в звязку з виконанням Повіреним своїх зобовязань за цим Договором (здійсненням юридичних дій, визначених у пункті 2.1. цього Договору).

Пунктом 3.2. Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 передбачено, що Довіритель зобовязаний видати Повіреному довіреність на здійснення юридичних дій, визначених у пункті 2.1 цього договору.

Як зазначає ПАТ «Запоріжжяобленерго» (відповідач-3), 13.10.2015 ним було отримано від ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик» (повіреного АК «Харківобленерго») вимогу про необхідність перерахування грошових коштів в сумі 51000000,00 грн. на розрахунковий рахунок Повіреного (том 4 аркуш справи 94).

Крім того, відповідач-3 посилається на те, що Листом-повідомленням № 37/8562 від 15.10.2015, позивач повідомив ПАТ «Запоріжжяобленерго» про здійснення АК «Харківобленерго» вимушених заходів щодо стягнення спірних коштів, у тому числі й шляхом укладання Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 з ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик», оскільки кошти по Договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 боржником не були повернуті (том 4 аркуш справи 102). Даний Лист № 37/8562 від 15.10.2015 підписаний Заступником начальника фінансового управління ОСОБА_4 (за довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015). При цьому, позивачем в листі № 37/8562 від 15.10.2015 зазначено, що згідно пункту 2.1.4. Договору доручення від 12.10.2015, що повірений має право отримувати, на власний рахунок/рахунки від зобовязаних перед АК «Харківобленерго» осіб майно, кошти та інше, в тому числі, стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобовязань. Згідно з пунктом 2.2.3. Договору доручення від 12.10.2015 Повірений зобовязаний негайно передати Довірителю все отримане в звязку з виконанням Повіреним своїх зобовязань за цим Договором (здійсненням юридичних дій, визначених у пункті 2.1. цього Договору).

Таким чином, відповідач-3 вважає, що на виконання зобовязання за Договором № 1 поворотної фінансової допомоги від 23.07.2015, ПАТ «Запоріжжяобленерго» перерахувало грошові кошти на загальну суму 51 000 000,00 грн. на розрахунковий рахунок повіреної АК «Харківобленерго» особи - ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик», про що свідчать наявні у справі платіжні доручення №25801 від 13.10.2015 на суму 26 500 000,00 грн. та №28847 від 12.11.2015 на суму 24 500 000,00 грн. на підставі Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 (том 4 аркуші справи 92-93).

Також, в підтвердження обставин щодо належного виконання свої зобовязань за Договором № 1, ПАТ «Запоріжжяобленерго» надало до матеріалів справи лист ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик» № 13/11-2 від 13.11.2015 (том 4 аркуш справи 95), в якому останній, як повірений позивача за Договором доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015, повідомив АК «Харківобленерго» щодо отримання на власний рахунок коштів від ПАТ «Запоріжжяобленерго» за платіжними дорученнями №25801 від 13.10.2015 на суму 26500000,00 грн. та №28847 від 12.11.2015 на суму 24 500 000,00 грн. на підставі пункту 2.1.4. Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015. Крім того, повірений повідомив про те, що кошти в сумі 6 301 250,00 грн. були перераховані на рахунок АК «Харківобленерго» платіжним дорученням від 15.10.2015 № 44.

Крім того, ПАТ «Запоріжжяобленерго» звертає увагу суду на те, що кошти в сумі 6301250,00 грн. були відображені позивачем та відповідачем-3 в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 (том 4 аркуш справи 104).

Водночас, ПАТ «Черкасиобленерго», підтверджуючи виконання свого обовязку з повернення спірних коштів позивачу, послалось на те, що 23.12.2015 між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Західні енергетичні транзити» було укладено Договір доручення, відповідно до умов якого повірений - ТОВ «Західні енергетичні транзити», зобовязується від імені та за рахунок довірителя - АК «Харківобленерго» здійснити комплекс представницьких заходів з усіх питань, що виникають в процесі правовідносин з субєктом господарювання ПАТ «Черкасиобленерго» (том 1 аркуш справи 81-84).

Пунктом 2.1. сторони Договору доручення б/н від 23.12.2015 визначили обсяг прав повіреного, зокрема підпунктом 2.1.4. визначено, що повірений має право отримувати, на власний рахунок/рахунки від зобовязаних перед АК «Харківобленерго» осіб майно, кошти та інше, в тому числі, стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобовязань.

Пунктом 3.2. сторони Договору доручення б/н від 23.12.2015 визначили обсяг обовязків довірителя, зокрема підпунктом 3.2.1. визначено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на здійснення юридичних дій, визначених у пункті 2.1 цього договору.

Відповідач-2 зазначає, що ним від позивача отримано лист за вих. № 04/10531 від 28.12.2015 за підписом Заступника голови правління виконавчого директора ОСОБА_4, в якому АК «Харківобленерго» повідомило ПАТ «Черкасиобленерго» про укладений 23.12.2015 між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Західні енергетичні транзити» Договір доручення № б/н. За умовами цього Договору доручення Повірений зобовязаний здійснити комплекс представницьких заходів, що виникають в процесі правовідносин із ПАТ «Черкасиобленерго». Крім цього, в даному листі міститься посилання на те, що ТОВ «Західні енергетичні транзити» наділене широким колом повноважень для вирішення питань фінансового характеру, що виникли та/або можуть виникнути, зокрема з питань повернення фінансової допомоги в розмірі 51000000,00 грн. за Договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015.

Отримавши даний лист, відповідач-2 перерахував грошові кошти на загальну суму 51 000 000,00 грн. на розрахунковий рахунок повіреної АК «Харківобленерго» особи - ТОВ «Західні енергетичні транзити», що підтвердив платіжними дорученнями № 740 від 25.12.2015 на суму 25 000 000,00 грн., № 750 від 28.12.2015 на суму 10 000 000,00 грн., № 751 від 29.12.2015 на суму 11 000 000,00 грн. та № 756 від 29.12.2015 на суму 5 000 000,00 грн. (том 1 аркуші справи 77-80).

За таких обставин, відповідач-2 вважає свої зобовязання за Договором поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 перед позивачем повністю виконаними.

Однак, надаючи правову оцінку зазначеним обставинам та здійснюючи правову кваліфікацію спірних відносин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що представлені відповідачем-2 та відповідачем-3 докази не є належними та допустимими у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту повернення спірних грошових сум за Договорами № 1 та № 2 на користь АК «Харківобленерго».

Погоджуючись із даним висновком, колегія суддів зазначає, що у розумінні приписів статті 1049 Цивільного кодексу України повернення боргу не на пряму позичальникові, а третім особам можливе лише в тому разі, якщо така можливість безпосередньо закріплена в Договорі позики.

Проте, як вбачається зі змісту Договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2, позивач не надавав повноважень ТОВ «Західні енергетичні транзити» та ТОВ «ФК «Трасфербутик» на отримання від ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» спірних грошових коштів, і такі повноваження сторонами у Договорах поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 не були визначені.

Разом з цим, у вищезазначених Договорах доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 та б/н від 23.12.2015 відсутні посилання на відповідні Договори поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2.

Водночас, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, у пунктах 3.2.1 Договорів доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 та б/н від 23.12.2015 сторони визначили обсяг обовязків довірителів, а саме: довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на здійснення юридичних дій, визначених у пункті 2.1 цих Договорів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, АК «Харківобленерго» на виконання пункту 3.2.1. Договорів доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 та б/н від 23.12.2015 не видавала довіреність ТОВ «Західні енергетичні транзити» та ТОВ «ФК «Трасфербутик», а направлені на адресу відповідачів-2 та 3 листи-повідомлення №37/8562 від 15.10.2015 та №04/10531 від 28.12.2015 за своєю правовою природою не є виданими у встановленому порядку довіреностями, а є лише інформативним листуванням між юридичними особами, про що обґрунтовано зазначає позивач.

Відповідно до частини першої статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Оскільки за договором доручення дії вчиняються однією стороною від імені іншої даний договір опосередковує відносини представництва і на нього поширюються також відповідні положення глави 17 Цивільного кодексу України (статті 237 - 246 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до статей 244, 246 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Отже, договір доручення є погодженою конклюдентною дією двох сторін, а довіреність є одностороннім правочином, що встановлює повноваження однієї особи вчинити певні дії від імені іншої особи і засвідчує повноваження цієї особи перед третіми особами.

Згідно статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Таким чином, оскільки закон передбачає, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій за договором доручення, тому фактично повірений може діяти від імені довірителя лише за наявності довіреності.

Відповідно до статті 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, також вважає, що без оформлення відповідної довіреності, повноваження повірених за вищевказаними Договорами доручення, жодним чином не стосуються зовнішніх відносин між повіреними і відповідачами-2 та 3.

В договорах доручення не визначено в межах яких саме правовідносин позивача та відповідачів-2 та 3 мають право діяти повірені. Вищезазначеними Договорами доручення врегульовані виключно внутрішні відносини між довірителем і повіреними.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, не видавши повіреним довіреність АК «Харківобленерго» не уповноважувало ТОВ «Західні енергетичні транзити» та ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутік» діяти від свого імені, а ТОВ «Західні енергетичні транзити» та ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутік» не отримали права діяти від імені позивача, в тому числі отримувати на свої рахунки належні позивачу кошти.

Частиною другою статті 527 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна із сторін у зобовязанні має право вимагати доказів того, що обовязок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непредявлення такої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Черкасиобленерго» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» не витребували у ТОВ «Західні енергетичні транзити» та ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутік» відповідні довіреності, видані позивачем, як належні докази того, що ТОВ «Західні енергетичні транзити» та ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутік» дійсно уповноважені діяти від імені позивача.

Більше того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що надані ПАТ «Черкасиобленерго» в якості доказів перерахування грошових коштів на загальну суму 51 000 000,00 грн. на розрахунковий рахунок повіреної АК «Харківобленерго» особи - ТОВ «Західні енергетичні транзити» копії платіжних доручень № 740 від 25.12.2015 на суму 25 000 000,00 грн., № 750 від 28.12.2015 на суму 10 000 000,00 грн., № 751 від 29.12.2015 на суму 11 000 000,00 грн. та № 756 від 29.12.2015 на суму 5 000 000,00 грн. в графі «Призначення платежу» містять посилання: «Повернення фінансової допомоги згідно договору № 370-01/18-15 від 10.07.2015 та вимоги б/н від 24.12.2015.».

За правовою оцінкою наведених обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції визначає, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 також не є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження повернення саме відповідачем-3 частини спірних коштів за Договором фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 позивачу у справі, а лише відображує рух певних грошових коштів поза межами правовідносин позивача та відповідача-3.

Виходячи з наведеного є вірним висновок суду першої інстанції про те, що здійснені «Черкасиобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ТОВ «Західні енергетичні транзити» та ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутік» перерахування коштів не можна вважати належним поверненням спірних коштів на користь АК «Харківобленерго».

Водночас, суд першої інстанції в порядку застосування приписів пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача, вважав за необхідне визнати недійсними укладені сторонами 23.07.2015 Договори поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2, на підставі невідповідності цих правочинів вимогам закону, у звязку з їх вчиненням представниками сторін з перевищенням своїх повноважень та без належного схвалення цих правочинів повноважними органами управління АК «Харківобленерго».

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із такою правовою позицією місцевого господарського суду, за правильним висновком якого Договори поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 від 23.07.2015 визнані недійсними на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з положень статті 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною другою статті 207 Цивільного України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, Договори поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 від 23.07.2015 з боку АК «Харківобленерго» підписані ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015, виданої В.о. голови правління ОСОБА_9, який в свою чергу діяв в межах повноважень, наданих Статутом АК «Харківобленерго».

Дані договори скріплені печаткою АК «Харківобленерго».

Платіжні доручення № 967 від 23.07.2015 та № 2013 від 28.07.2015, якими позивачем було здійснено перерахування коштів на користь ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» в якості фінансових допомог по Договорам № 1 та № 2 від 23.07.2015, підписані також представником АК «Харківобленерго» ОСОБА_4

Листи № 37/8562 від 15.10.2015 та № 04/10531 від 28.12.2015 з інформацією про вжиття АК «Харківобленерго» вимушених заходів, у тому числі шляхом укладення Договорів доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 та б/н від 23.12.2015, також підписані представником ОСОБА_4 (за довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015).

Цивільну дієздатність юридичної особи встановлено статтею 92 Цивільного кодексу України згідно з частиною першою якої юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 154 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України «Про акціонерні товариства» установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити відомості, зокрема про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Відповідно до приписів статті 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом (частина перша); виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор) (частина друга).

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається його Статутом.

Відповідно до пункту 8.1.1. Статуту АК «Харківобленерго» (зареєстр. 12.03.2009) органами управління та контролю Компанії є:

- Загальні збори акціонерів Компанії ОСОБА_10 орган Компанії;

- Наглядова рада Компанії;

- Виконавчий орган Компанії;

- Ревізійна комісія Компанії.

За змістом пунктів 8.4.1., 8.4.3, 8.4.6., 8.4.8., 8.4.9. Статуту позивача ОСОБА_10 орган компанії (Загальні збори акціонерів) утворює Виконавчий орган Компанії колегіальний або одноособовий (Дирекція Компанії, Правління Компанії, Генеральний директор, тощо), шляхом визначення його назви, кількісного складу а компетенції. Очолює та/або керує діяльністю колегіального Виконавчого органу Компанії Керівник Виконавчого органу Компанії (Генеральний директор Компанії, Голова правління Компанії, тощо). До компетенції Виконавчого органу Компанії належать всі питання діяльності Компанії, крім тих, що віднесені до компетенції ОСОБА_10 органу, Наглядової ради, Ревізійної комісії та Керівника Виконавчого органу. Виконавчий орган самостійно розпоряджається коштами Компанії та діє від імені Компанії, але у межах, що встановлені цим Статутом, рішеннями ОСОБА_10 органу та Наглядової ради.

У пункті 8.4.10.18. Статуту АК «Харківобленерго» передбачено, що Виконавчий орган Компанії самостійно приймає рішення про вчинення будь-яких правочинів, підписання (укладання) договорів (угод) за винятком тих, на вчинення, підписання (укладання) яких відповідно до цього Статуту потрібно одержати обовязкове рішення (затвердження, погодження) ОСОБА_10 органу Компанії або Наглядової ради.

Також, у пункті 8.4.10.22. Статуту позивача передбачено, що після затвердження наглядовою радою Компанії відповідного правочину, АК «Харківобленерго» надає, зокрема, поворотну фінансову допомогу (позику, позичку та інші види правочинів) на суму, що перевищує 50 тисяч гривень (том 1 аркуш справи 23).

Згідно пункту 8.3.7.30. Статуту АК «Харківобленерго» наглядова рада затверджує правочини, які вчиняє виконавчий орган компанії від імені компанії про надання поворотної фінансової допомоги (позика, позичка та інші види правочинів тощо) на суму, що перевищує 50 тисяч гривень, та безповоротної фінансової допомоги (дарування, пожертва та інші види правочинів тощо) на суму, що перевищує 10 тис. грн. (том 1 аркуш справи 20).

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції станом на момент укладення спірних договорів) рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Таким чином, Статутом АК «Харківобленерго» визначено додаткові критерії для віднесення правочинів до значного правочину, а саме: правочини, які вчиняє Виконавчий орган Товариства від імені Товариства про надання поворотної фінансової допомоги (позика, позичка та інші види правочинів тощо) на суму, що перевищує 50 тисяч гривень.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на вирішення наглядової ради або загальних зборів акціонерів АК «Харківобленерго» питання про укладення спірних Договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 від 23.07.2015 не виносилось і рішень з цього питання наглядова рада або загальні збори акціонерів підприємства позивача не приймали.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що повноваження ОСОБА_5 згідно із довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015, є обмеженими з урахуванням обмежень, визначених Статутом для В.о. голови правління ОСОБА_9, який видав дану довіреність.

Вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_4 при укладанні ним спірних договорів мав певні повноваження на укладення договорів і угод від імені АК «Харківобленерго», але не дотримався додаткових вимог до порядку вчинення правочину про надання поворотної фінансової допомоги (позики), а тому колегія суддів вважає, що спірні правочини є вчиненими зазначеною особою із перевищенням обсягу повноважень на здійснення такого виду правочинів, передбачених Статутом АК «Харківобленерго», що в свою чергу є порушенням вимог частини першої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства».

Водночас, дії з виконання правочину можуть свідчити про схвалення такого правочину лише у тому випадку, коли від імені сторони цього правочину їх вчиняє особа, уповноважена на вчинення самого цього правочину. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.10.2014 у справі № 26/327.

Проте, докази, які б підтверджували повноваження ОСОБА_5 на укладення саме спірних правочинів, у матеріалах справи не містяться.

З огляду на приписи статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на час укладення Договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 від 23.07.2015, повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу (представника ОСОБА_4С.) були обмежені, що підтверджується положеннями Статуту.

Частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Колегія суддів враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Втім, частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203 Цивільного кодексу України).

Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15.

Презумпція обізнаності (сonstructive notice) про обмеження повноважень органу контрагента закріплена у статті 92 Цивільного кодексу України.

Обізнаність ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» зі змістом Статуту АК «Харківобленерго» полягає в тому, що при укладенні Договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 від 23.07.2015, повноваження представника АК «Харківобленерго» - ОСОБА_5 були підтверджені останнім довіреністю № 01-42юр/4503, що була видана 18.06.2015 В.о. голови правління ОСОБА_9, який діяв в межах Статуту Компанії (том 1 аркуш справи 41). Вказане означає обов'язок ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» при укладенні спірних Договорів ознайомитись із зазначеною довіреністю, а отже й зі змістом Статуту контрагента - АК «Харківобленерго».

Більш того, аналогічні положення щодо порядку укладення та затвердження правочинів про надання поворотної фінансової допомоги містяться і в Статуті ПАТ «Запоріжжяобленерго» (пункт 8.3.7.30.), копія якого наявна в матеріалах справи (том 3 аркуш справи та 75). Крім того, Статут ПАТ «Черкасиобленерго» також містить обмеження щодо вчинення значних правочинів (пункт 10.12.4) (том 3 аркуш справи 49).

Відповідно до статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як обґрунтовано зазначає позивач, зміст Статуту АК «Харківобленерго» є публічною та доступною інформацією, а саме відсканована копія Статуту Компанії розміщена на офіційному сайті АК «Харківобленерго» в мережі Інтернет (http://www.oblenergo.kharkov.ua/sites/default/files/pdf/ud-statut.pdf).

Фактична можливість ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» на отримання доступу до інформації щодо Статуту АК «Харківобленерго» доведена позивачем у повному обсязі.

Отже, колегія суддів вважає, що АК «Харківобленерго» доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України ту обставину, що ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», діяли за спірними Договорами недобросовісно і нерозумно, зокрема, достеменно знали, як про це обґрунтовано зазначив позивач, про наявність у виконавчого органу АК «Харківобленерго» відповідного (обмеженого) обсягу повноважень на здійснення правочинів щодо надання поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

В даному випадку йдеться про ситуацію, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним.

Договір повинен бути лише пов'язаний із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, що його суд може визнати недійсним.

Як зазначено у пункті 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарський договорів) недійсними», якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

При цьому, у пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», зазначено, що суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

В абзаці 7 пункту 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» містяться розяснення про те, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Таким чином, за вказаних підстав та фактичних обставин справи наявні підстави для визнання Договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 від 23.07.2015 недійсними у відповідності до приписів пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки недійсні договори не породжують юридичних наслідків, тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача-2 і відповідача-3 коштів Договорами поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 та №2 від 23.07.2015.

В той же час, визнавши недійсними зазначені Договори поворотної фінансової допомоги № 1 та № 2 від 23.07.2015, місцевий господарський суд враховуючи відповідне клопотання позивача (вх. №1337 від 16.01.2017; том 4 аркуш справи 49) та за наявністю достатніх правових підстав обґрунтовано стягнув з відповідача-2 та відповідача-3 на користь позивача грошові кошти по 51 000 000,00 грн. з кожного, посилаючись на положення статті 216 Цивільного кодексу України.

Загальні наслідки недійсності правочину встановлені частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, за змістом якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язаних з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що підлягає одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом статті 216 Цивільного кодексу України способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано (частина 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (частина 2).

Виходячи зі змісту частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Необхідність застосування наслідків недійсності правочину за даних обставин справи зумовлена закономірністю стягнення на користь позивача з ПАТ «Запоріжжяобленерго» 51 000 000,00 грн., які відповідач-3 отримав на виконання недійсного Договору поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 та стягнення на користь позивача з ПАТ «Черкасиобленерго» 51 000 000,00 грн., які відповідач-2 отримав на виконання недійсного договору поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015.

Також, місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, звернених до ТОВ «Приватний виконавчий сервіс», з огляду на наступне.

Договір поруки за своєю правовою природою є правочином про встановлення забезпечення виконання зобовязання.

Так, з метою забезпечення належного виконання зобовязання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобовязання боржником закон передбачає спеціальні заходи визначає окремі види забезпечення виконання зобовязання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, вважається недійсним з моменту його виникнення.

Враховуючи те, що згідно статті 548 Цивільного кодексу України недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, тому висновки відносно визнання недійсними Договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та №2 від 23.07.2015, зумовили обґрунтоване мотивування суду першої інстанції про те, що укладений між позивачем та ТОВ «Приватний виконавчий сервіс» Договір поруки від 16.09.2016 не створює правових наслідків.

Відповідач-3 (ПАТ «Запоріжжяобленерго») у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано факти, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2016 по справі № 922/2338/16, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, а також факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі № 910/30034/15 та в рішенні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1348/16.

Відповідач-3 наголошує, що рішення у цих справах набрали законної сили і не можуть бути поставлені під сумнів, адже під час вирішення цих справ суди встановили фактичні обставини щодо відповідності Договору поворотної фінансової допомоги № № 1 від 23.07.2015 вимогам закону та відсутність правових підстав для визнання його недійсним, наступне схвалення дій представника АК «Харківобленерго», який діяв з перевищенням повноважень, факт виконання ВАТ «Запоріжжяобленерго» Договору поворотної фінансової допомоги шляхом повернення коштів повіреному та інше.

Таким чином, відповідач-3 зазначає, що у вищезазначених рішеннях судів встановлені обставини, які мають значення для вирішення даної справи.

Проте, з даними аргументами не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, а судом першої інстанції зазначені доводи було обґрунтовано відхилено, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено в абзаці 4 пункту 2.6. постанови пленуму ОСОБА_10 господарського Суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Отже, преюдиційні факти слід відрізняти від оціночного судження щодо правових наслідків наявності певних обставин.

Так, ухвалюючи рішення від 05.08.2016 у справі № 922/2338/16 за позовом Громадської організації «Екологічна безпека», м. Харків до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трансфербутик», м. Київ та 3) Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків про визнання недійсними Договорів поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 та Доручення б/н від 23.12.2015, укладеного між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик», господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що з боку АК «Харківобленерго» було вчинено ряд юридичних дій, зокрема перерахування коштів відповідно до умов договору поворотної фінансової допомоги, тощо, які свідчать про наступне схвалення юридичною особою правочину, укладеного представником з перевищенням своїх повноважень.

Однак, колегія суддів визначає, що кваліфікація цих дій як таких, що свідчать про наступне схвалення юридичною особою правочину, укладеного представником з перевищенням своїх повноважень, є правовою оцінкою суду фактів, встановлених під час розгляду вказаних справ, а отже не має преюдиціального значення для даної справи № 922/3152/16.

Аналогічним чином колегія суддів відхиляє й посилання відповідача-2 (ПАТ «Черкасиобленерго») в апеляційній скарзі на преюдиційність фактів, встановлених рішенням Господарського суду Івано-Франківської області № 909/487/16 та рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2016 по справі № 922/2337/16, оскільки при розгляді справи № 922/2337/16 суд виходив з того, що з боку АК «Харківобленерго» було вчинено ряд юридичних дій, зокрема перерахування коштів відповідно до умов договору поворотної фінансової допомоги, що свідчить про наступне схвалення юридичною особою правочину, укладеного представником з перевищенням своїх повноважень.

Однак, і в цьому випадку колегія суддів визначає, що кваліфікація цих дій як таких, що свідчать про наступне схвалення юридичною особою правочину, укладеного представником з перевищенням своїх повноважень, є правовою оцінкою суду при розгляді справи № 922/2337/16 фактів, встановлених під час її розгляду, а отже не має преюдиціального значення для даної справи № 922/3152/16.

Щодо посилань відповідача-2 та відповідача-3 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 у справі № 909/487/16 та Господарського суду м. Києва від 25.01.2016 у справі № 910/30034/15, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у даній справі № 922/3152/16 обґрунтовано зазначив, що у вказаних справах господарські суди виходили з презумпції правомірності правочинів, встановленого статтею 204 Цивільного кодексу України.

Водночас, у справі № 922/3152/16, що наразі розглядається, судом першої інстанції за наявністю достатніх правових підстав встановлено невідповідність та суперечність Договорів поворотної фінансової допомоги № та № 2 нормам чинного законодавства, що зумовлює їх недійсність.

Отже, виходячи з наведеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відповідач-2 та відповідач-3 помилково ототожнюють факти в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України та оціночні судження (висновки) господарських судів у справах №922/2337/16 та №922/2338/16.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з господарського спору у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у даній справі.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду першої інстанції, заявниками апеляційних скарг не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для їх задоволення та скасування оскаржуваного рішення згідно з положеннями статті 104 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні якого Господарським судом Харківської області здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3152/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пушай В.І.