Постанова № 66023853, 11.04.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 914/2887/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Олійник О.В. - представник (довіреність № 530 від 19.04.2016);

третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейд" б/н від 28.02.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 (суддя Кидисюк Р.А.)

у справі № 914/2887/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейд", м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Захід-Логістик", с. Сокільники Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Мукачеве Закарпатської області

про стягнення 95 568, 09 грн збитків

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харвест Трейд" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Іст-Захід-Логістик" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про стягнення 95 568, 09 грн збитків. Позов заявлено на підставі договору № 05092016 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2016, укладеного позивачем з відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору та заявки на перевезення товару у зв'язку з порушенням температурного режиму під час транспортування, що стало наслідком псування та часткової відмови покупця від товару.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 51 367, 07 грн збитків та 770, 52 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні 44 201, 02 грн збитків відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт неякісного здійснення перевізником послуги з перевезення, а отже і заподіяння збитків. Однак, суд зазначив, що відсутні належні докази перевезення вантажу двох якостей (цибулі 1-го та 2-го класів) та докази, які б свідчили про вартісну величину втрати якості продукту. Вказав про неможливість задоволення позовних вимог щодо збитків, які розраховуються за домовленістю позивача та вантажоодержувача (без урегулювання цього питання з перевізником). Отже, прийнятною для уцінки товару вважає зменшення його вартості на 25% від ціни товару другого класу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач - ТОВ "Харвест Трейд" подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 у справі № 914/2887/16 скасувати в частині відмови в задоволених вимогах та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що сторони погодили величину вартості збитків у п. 20 заявки на перевезення, яка становить суму, зазначену в інвойсі - 5 878, 80 Євро. А тому не відповідає обставинам справи твердження суду, що вартість збитків розраховувалась без урегулювання цього питання з перевізником.

Зазначає, що суд не вмотивував зменшення вартості товару на 25% та здійснений ним розрахунок.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначав, що інвойс надано позивачем без відміток митних органів, отже він не може бути належним доказом у справі, не подано експортної декларації, яка б підтверджувала вартість задекларованого товару, у CMR задекларовано товар 2 класу, посилається на відсутність документів, які б підтверджували якість, клас та сорт товару, незалучення перевізника до погодження ціни, за яку був переданий вантажоодержувачу товар, відсутність доказів псування вантажу внаслідок порушення температурного режиму. Отже, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа також подала заперечення на позов та просила залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач, на виконання вимог суду, надав переклад протоколу розвантаження від 05.10.2016.

В дане судове засідання з'явилась представник відповідача та підтримала доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, письмових пояснень учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, врахувавши вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що 05.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ ТРЕЙД" (Замовник) укладено Договір №05092016 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (Договір), відповідно до п.2.1. якого Виконавець бере на себе зобов'язання у межах даного договору доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною, відповідно до узгоджених Сторонами Заявок, а також відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів, та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.

30 вересня 2016 року сторонами у справі підписано заявку № 30092016 від 30.09.2016.

Пунктом 7 заявки встановлено температурний режим перевезення: -20°С (мінус 20 градусів Цельсія) та передбачено, що перевізник у будь-якому випадку несе відповідальність за температурний режим і вантаж «Клієнта» під час його транспортування (п. 14 заявки)

Відповідно до п. 20 заявки, під час завантаження, температура палет з товаром складає 18°С. При перевезенні замороженого товару перевізник повинен дотримувати температурний режим у рефрижераторному фургоні від мінус 20°С до мінус 22°С. При підвищенні температури в палетах більше ніж на 2°С, що спричиняє псування продукту, та відмову від товару покупцем, перевізник повинен сплатити клієнту вартість товару, яка заявлена в інвойсі по даній угоді.

Для здійснення перевезення був залучений ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; 89600, АДРЕСА_1).

На виконання умов Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявки від 30.09.2016 № 30092016 здійснювалось перевезення товару цибуля швидкозаморожена за митну територію України за адресою: H-5300 Karcag, Puspokladananyi street 82, Agrosprint Kff.

Однак, в порушення умов Договору та Заявки від 30.09.2016 температура у рефрижераторному фургоні замість встановлених від -22°С до -20°С складала від -15,7 °С до -12 °С, що мало наслідком псування товару (акт невідповідності температурного режиму підписаний водієм автомобіля Вольво АО5302АМ, АО5740ХХ). Вищезазначений факт підтверджено висновком незалежної експертизи Т-2016/142.

Отже, доводи відповідача про відсутність доказів псування вантажу внаслідок порушення температурного режиму є абсолютно безпідставними та спростовуються висновком експертизи.

Відповідно до інвойсу HT000000113 від 30.09.2016 ціна товару складала 5 878,8 євро, а саме: заморожена цибуля 2 класу вагою 15975,00 кг вартістю 0,26 Євро за кілограм на загальну суму 4153,50 Євро та заморожена цибуля 1 класу вагою 4860,00 кг вартістю 0,355 Євро за кілограм на загальну суму 1725,30 Євро.

Згідно з листом від 06.10.2016, внаслідок псування товару, Покупець (Agrosprint kft.) погодився прийняти товар за ціною 0,12 євро за кілограм.

Як вбачається з платіжного доручення в іноземній валюті, на рахунок позивача від покупця товару зараховано 2 500, 20 євро. Вказаний платіжний документ містить посилання на інвойс № НТ000000113 від 30.09.2016 та інвойс № НТ25102016 від 25.10.2016 .

Отже, позивач заявив до стягнення різницю між сплаченою отримувачем сумою та фактичною вартістю товару, вказаною в інвойсі - 5 878,8 євро - 2 500,2 євро = 3 378,6 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 08.11.2016 року 2828.6257 гривень за 100 Євро становить: 3 378,6 * 28,2863 = 95 567,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

За приписами статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17 (перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.), лежить на перевізнику.

Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатись на підпункт d пункту 4 ст. 17 (перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язана з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників) якщо тільки він не доведе, що всі заходи, які він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).

Відповідно до ст. 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.

Розмір компенсації не може, однак, перевищувати у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу.

Отже, Конвенція передбачає презумпцію вини перевізника та обов'язок компенсації.

Як вказувалось вище, перевізник не забезпечив договірної температури для перевезення вантажу.

Пунктом 20 заявки сторона встановили відповідальність за вказані дії, а саме , сплата клієнту вартості товару, яка заявлено в інвойсі, що не суперечить положенням Конвенції.

З огляду на те, що отримувач відшкодував позивачу 2 500, 20 євро, колегія суддів позовні вимоги (різниця між оплатою та повною вартістю) вважає законними та обґрунтованими.

Доводи місцевого господарського суду щодо непідтвердженості факту перевезення двох якостей цибулі є помилковими. В CMR дійсно вказано лише про заморожену цибулю 2 класу. Однак, CMR містить посилання на інвойси, в яких вказано про перевезення 1-го та 2-го класу цибулі, в консультативному висновку вказано, що якість продукту не відповідає вимогам якості класу І або ІІ, встановлених договором, в експортно-імпортній декларації також міститься посилання на інвойс та посвідчення про якість для товару 1-го та 2-го класів.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності слід дійти висновку, що перевозився товар (цибуля) 1-го та 2-го класів.

Також безпідставними є посилання суду, як на підставу для відмови в позову, на відсутність вартісної величини втрати якості продукту та незалучення перевізника до розрахунку збитків, оскільки вказане питання було врегульовано сторонами у справі ще при підписанні заявки на перевезення. Пунктом 20 якої передбачено, що у разі недотримання температурного режиму перевізником та відмову від товару покупцем, перевізник повинен сплатити клієнту вартість товару, яка заявлена в інвойсі.

Також, суд бере до уваги, що протокол розвантаження (акт невідповідності температурного режиму) від 05.10.2016 підписано водієм транспортного засобу.

Доводи відповідача, що інвойс не є належним доказом у справі, з огляду на відсутність відміток митних органів є необґрунтованими, оскільки перш за все обов'язок проставлення відміток при проходженні митного контролю на супровідних документах покладено на перевізника. А CMR містить посилання на інвойси, відтак суд повинен надати йому оцінку в сукупності з іншими доказами, які свідчать про наженіть його, як доказу у справі.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача про відсутність експортної декларації, оскільки така міститься в матеріалах справи.

Відтак, з урахуванням встановленого факту порушення перевізником температурного режиму під час перевезення, а відповідно і псування вантажу, вругулювання пунктом 20 Заявки відповідальності перевізника (за порушення температурного режиму та відмову від товару покупцем) у розмірі вартості товару, заявленій в інвойсі, позовні вимоги є законними та підялагають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в порушення ст. 43 ГПК України не в повному обсязі дослідив всі обставини справи, відтак, рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд cудового рішення апеляційною інстанцією слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 у справі № 914/2887/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК", код ЄДРПОУ 35845487, місцезнаходження: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Злітна, будинок 4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ ТРЕЙД", код ЄДРПОУ 39050263, місцезнаходження: 18005, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 42/1, офіс 1-10 - 95 568, 09 грн збитків та 1 433, 52 грн судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК", код ЄДРПОУ 35845487, місцезнаходження: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Злітна, будинок 4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ ТРЕЙД", код ЄДРПОУ 39050263, місцезнаходження: 18005, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 42/1, офіс 1-10 - 1 576, 87 грн за перегляд судового рішення в апеляційній інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 18.04.2017.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І