Постанова № 66023822, 10.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа № 917/1728/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Кохан Ю.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 дов. № 10-74/1910 від 15.02.2017р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. № 1196 від 16.11.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №420 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2017 р. у справі № 917/1728/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава, в особі Велико-Кохнівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Кременчук, Полтавська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Лінк Телеком", м. Кременчук, Полтавська обл.,

про стягнення 26018,20 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.01.2017 р. (суддя Киричук О.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Лінк Телеком": на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Велико-Кохнівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (39628, м.Кременчук, пр-т Полтавський, 277, р/р 26000054501107 Велико-Кохнівської філії ПАТ "Полтаваобленерго" у ПРУ КБ ПАТ "Приватбанк" код ЄДРПОУ 25693441, МФО 331401, одержувач коштів Велико-Кохнівська філія ПАТ "Полтаваобленерго") 9082,75 грн. - суму основного боргу, 3262,47 грн. - пені, 316,86 грн. - 3% річних та 5449,68 грн. - штраф (10%); на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Велико-Кохнівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (39628, м.Кременчук, пр-т Полтавський, 277, р/р 26004157808003 в АТ "ТАСКОМБАНК", код ЄДРПОУ 00131819, МФО 339500, отримувач: Велико-Кохнівська філія ПАТ "Полтаваобленерго") судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2017 р. у справі № 917/1728/16 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Лінк Телеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Велико-Кохнівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 6792,51 грн. - суми основного боргу, 1030,02 грн. - пені, 117,48 грн. - 3% річних та 5449,68 грн. - штраф (10%), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рахунок № 90627544 від 29.12.2015 р. (за лютий 2016 р.) був оплачений частково у сумі 6792, 51 грн. згідно платіжних доручень № 754 від 28.01.2016 р. та № 757 від 29.01.2016 р. 29.02.2016 р. ТОВ "ТК "Лінк Телеком" звернулось до ПАТ "Полтаваобленерго" із заявами № 1040 від 29.02.2016 р. та № 1041 від 29.02.2016 р. про залік зустрічних однорідних вимог, у яких просило зарахувати кошти, сплачені згідно рахунків № 90622295 від 01.12.2015 р. та № 90622289 від 01.12.2015 р. в рахунок оплати за лютий 2016 р. по договору № 1818 від 01.03.2016 р. Також, апелянт вважає, що ПАТ "Полтаваобленерго" нараховує штраф та пеню за одне й те ж саме порушення ТОВ "ТК "Лінк Телеком" - прострочення платежує, а відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач зазначив, що власником ПЛ були виставленіф рахунки, які власником ТКМ та/або ЕМ досі не оплачено, тому у відповідача виникла заборгованість в розмірі 18 111,75 грн. Також, позивач вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2015р. між публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго (власник повітряної лінії (Власник ПЛ) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Лінк Телеком" (Власник телекомунікаційних мереж та/або електричних мереж (Власник ТКМ та/або ЕМ) укладено договір на використання місць на опорах ПЛ-0,22-0,38-6-10 кВ для розміщення ТКМ та/або ЕМ за №1818, відповідно до п. 1.1 якого власник ПЛ надає право власнику ТКМ та/або ЕМ використовувати місця на опорах П Л-0,22-0,38-6-10 кВ, зазначені в додатку №1 до договору, для розміщення на них телекомунікаційних мереж (ТКМ) та/або електричних мереж (ЕМ), що належать їм на праві власності чи користування (послуги).

Згідно з п. 1.3 договору надання місць на опорах ПЛ-0,22-0,38-6-10кВ для розміщення на них ТКМ та/або ЕМ оформлюється представниками сорін актом розміщення ТКМ та/або ЕМ та узгодження договірної ціни, який є додатком № 1 до договору.

Матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками обох сторін акт розміщення ТКМ та/або ЕМ та узгодження договірної ціни (додаток № 1).

Вартість послуг встановлюється відповідно до додатку №1 договору і складає в місяць 9082,75грн., у тому числі ПДВ 1513,17грн. (п. 2.1 договору).

Нарахування плати за послуги починається з дати, зазначеної у п. 7.1 договору. Плата за додаткові обсяги ТКМ та/або ЕМ, які не увійшли до первісної редакції акту, нараховується з моменту оформлення доповнення до такого акту (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що розрахунки по договору проводяться щомісячно у формі попередньої оплати, шляхом перерахування власником ТКМ та/або ЕМ грошових коштів на поточний рахунок власника ПЛ в розмірі, зазначеному в п.2.1 договору, не пізніше 25 числа місяця, що передує тому, за який здійснюється оплата.

Власник ТКМ та/або ЕМ зобовязаний виконати технічні вимоги і дотримуватись технічних рішень проектної документації та вимог даного договору. Щорічно надавати власнику ПЛ документи перелічені в п. 3.1.1 договору. Оплачувати вартість послуг в порядку і в строки, передбачені договором (п. 3.1.3-3.1.5 договору).

При проведенні робіт власник ПЛ та власник ТКМ та/або ЕМ повинні дотримуватись вимог діючих нормативних документів та законодавства України (п. 3.1.15 договору).

Згідно з п. 3.2.1 договору власник ПЛ зобовязаний здійснювати технічне обслуговування ПЛ з використанням власних засобів і матеріалів, в порядку та обсягах, передбаченому нормативними документами. Власник ПЛ має право вимагати своєчасної плати за використання місць на опорах ПЛ-0,22-0,38-6-10кВ (п. 3.3.1 договору).

У випадку порушення строку оплати, передбаченого п.2.3 договору, власник ТКМ та/або ЕМ сплачує власнику ПЛ пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу (п.4.2 договору).

В п. 7.1 договору сторони визначили строк дії договору та умови припинення договору, зокрема, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і його дія поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами з 01.03.2015р. Договір діє протягом одного року від дня підписання, а в частині оплати заборгованості (відшкодування збитків) та реалізації прав, передбачених п. 8.7 договору до повного виконання відповідних зобовязань та/або реалізації прав. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії сторони не повідомлять про зміну умов договору чи його припинення (п. 7.2 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивачем були виставлено відповідачу наступні рахунки: №90627544 від 29.12.2015 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90661522 від 28.07.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90627544 від 29.12.2015 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90661522 від 28.07.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90641991 від 31.03.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90646350 від 28.04.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90649856 від 25.05.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90655584 від 30.06.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп.

За твердженням позивача, відповідач оплату рахунків проводив несвоєчасно та не в повному обсязі, рахунок №90627544 від 29.12.2015 року на суму 9082,75грн. відповідачем не оплачено і до цього часу.

16.09.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 13-01-01-4/1727 про сплату заборгованості, в тому числі по спірному договору № 1818 від 01.03.2015р. Проте, відповідач на дану претензію не відреагував.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 9082,73грн., а також 3262,47грн. - пені, 316,86грн. - 3% річних та 5449,68грн. - штрафу (10%).

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Лінк Телеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Велико-Кохнівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 9082,75 грн. суми основного боргу за договором на використання місць на опорах ПЛ-0,22-0,38-6-10 кВ для розміщення ТКМ та/або ЕМ за №1818 від 01.03.2015р., суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором оплатив вартість наданих послуг частково та з порушенням строків, визначених п.2.4. Договору, зокрема, по рахунку №90627544 від 29.12.2015 р. відповідачем не було здійснено оплату за надання послуг, по рахункам № 90641991 від 31.03.2016р., № 90646350 від 28.04.2016р., № 90649856 від 25.05.2016р., № 90655584 від 30.06.2016р. та № 90661522 від 28.07.2016р. відповідач оплатив їх, але з порушенням строків оплати.

Матеріали справи містять лист позивача № 13-01-02/1844 від 30.09.2016р., який був направлений відповідачу, в якому позивач вимагає у відповідача оплатити серед інших рахунок № 90627544 від 29.12.2015р., що повторно йому направляється. Також, даним листом позивач направив відповідачу акти наданих послуг за використання опор за вересень 2016 року, підписання яких позивач просив здійснити та повернути їх позивачу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що даний рахунок був оплачений частково у сумі 6792,51грн. згідно платіжних доручень №754 від 28.01.2016р. та №757 від 29.01.2016р., у звязку з чим відповідач звернувся до позивача з заявами № 1040 від 29.02.2016 р. та № 1041 від 29.02.2016 р. про залік зустрічних однорідних вимог, у яких просив зарахувати сплачені кошти, у т.ч. і за рахунком №90627544 від 29.12.2015 року.

Позивач надав до матеріалів справи лист від 22.03.2016р. вих.№03-26/3593, в якому позивач повідомив відповідача про те, що вказана сума не зараховується у звязку з відсутністю актів виконаних робіт підписаних відповідачем.

Питання умов і порядку зарахування взаємних вимог регулюється главою 50 ЦК України припинення зобов'язань.

Один зі способів припинення зобов'язання передбачений ст.601-602 ЦК України, відповідно до якого зобов'язання припиняється заліком зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Для припинення зобов'язань заліком необхідна наявність декількох умов.

По-перше, залік можливий за умови, що зобов'язання є зустрічним. Тобто, для заліку є необхідною і достатньою наявність двох зобов'язань. При цьому, особа, яка виступає кредитором по першому зобов'язанню, повинна бути боржником по іншому, і навпаки, боржник по першому зобов'язанню повинен бути кредитором по іншому з них.

По-друге, вимоги, що підлягають заліку, повинні бути однорідними, у даному випадку грошовими.

По-третє, залік можливий тільки за умови, що термін виконання зобов'язання настав, або строк виконання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Але, у той же час, інша сторона має право заперечити заявлену вимогу про залік у зв'язку, наприклад, з недійсністю вимоги або відсутністю передбачених законом умов для заліку (ст.602 ЦК України).

Заява про залік є способом приведення (включення) у дію самої процедури заліку, який має бутиздійснений взаємно і добровільно сумлінними учасниками господарських відносин шляхом здійснення відповідних проводок по рахунках бухгалтерського обліку, зафіксувавши, таким чином, факт безготівкового розрахунку зі своїм контрагентом. Завершити результат цієї господарської операції можна, наприклад, складанням акта звіряння взаємних розрахунків і/або укладанням мирової угоди в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Саме виконавче провадження в цьому випадку підлягає закінченню на підставі п.2 ст.37 зазначеного Закону у зв'язку з визнанням судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження. Мирова угода, про яку вказували судові інстанції, що розглядали скаргу Підприємства, ґрунтується на згоді сторін і їхній добрій волі щодо проведення заліку.

Враховуючи, що сама заява про залік зустрічних однорідних вимог не є безумовною підставою для заліку грошових вимог, а дія відповідача по предявленню заяви про залік грошових вимог повинна мати зворотну дію (сприяння) з боку позивача, а в даному випадку позивач не зарахував вимоги відповідача як зустрічні однорідні, тому, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що на момент винесення рішення сума основного боргу 9082,75грн. за рахунком №90627544 від 29.12.2015 року відповідачем позивачу не сплачена, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3262,47грн. - пені, 316,86грн. - 3% річних та 5449,68грн. - штрафу (10%), то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір, передбачили, що у випадку порушення строку оплати, передбаченого п.2.3 Договору, Власник ТКМ та/або ЕМ сплачує Власнику ПЛ пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу (п.4.2 договору).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу (з урахуванням моменту виникнення зобовязань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат), суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, заявлений розмір пені та штрафу відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та договору, а тому дані вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо неможливості одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, то судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (постанови Верховного Суду України від 24.12.2013р. у справі № 8/5025/1402/12, від 21.10.2015р. у справі № 6-2003цс15, постанова Вищого господарського суду України від 21.12.2016р. у справі № 921/285/16-г/5).

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що в даному випадку в п. 4.2 спірного договору стягнення пені та штрафу передбачено за різні правопорушення, а саме, стягнення пені - за порушення строку оплати, передбаченого п.2.3 договору, а стягнення 10% штрафу - за прострочення платежу понад 30 (тридцяти) днів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою частиною 4 статті 179 ГК України, а саме при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли вони погоджують на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 262,47 грн. - пені, 316,86 грн. - 3% річних та 5 449,68грн. - штрафу (10%).

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2017 р. у справі № 917/1728/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Лінк Телеком", м. Кременчук, Полтавська обл., на рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2017 р. у справі № 917/1728/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2017 р. у справі № 917/1728/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.