Постанова № 66023774, 12.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2017 р. Справа№ 927/1206/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Степанці О.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Колодяжна А.В., довіреність№036177 від 04.11.2015 року

від позивача 1, 2 - не з'явилися,

від відповідача - Любченко О.В., довіреність №226 від 12.09.2016 року,

від третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2017 року

у справі №927/1206/16 (суддя Шморгун В. В.)

за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі 1) Серединської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області,

2) Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп",

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Чернігівській області,

про стягнення шкоди у розмірі 166 916,22 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Серединської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області подав до Господарського суду Чернігівської області позов до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, у сумі 166 916,22 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2017 року у справі №927/1206/16 позовні вимоги було задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" шкоду, завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 101 055,15 грн., шляхом перерахування коштів одержувачам: 30316,54 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 20211,03 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 50527,58 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Серединської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Стягнуто з Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" шкоду, завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 65861,07 грн., шляхом перерахування коштів одержувачам: 19758,32 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 13172,21 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 32930,54 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Рішення обґрунтовано тим, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Чернігівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Чернігіврайагролісгосп" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2017 року у справі №927/1206/16 скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення саме відповідачем порушення вимог лісового законодавства, зокрема самовільної вирубки дерев, що згідно Лісового кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Цивільного кодексу України є підставою для покладення на винну особу визначеної законом відповідальності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року апеляційну скаргу Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.02.2017 року у справі №927/1206/16 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Жук Г.А., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 12.04.2017 року.

06.04.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 12.04.2016 року представники прокуратури та відповідача надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представники позивача2 та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань не подавали, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.

Представники відповідача та прокуратури не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача2 та третьої особи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що позивач2 та третя особа були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача2 та третьої особи.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 16 та ст. 17 цього Кодексу право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у постійному користуванні відповідача відповідно до Державного акту серії ЯЯ № 370586 від 06.02.2006 року (а.с. 105) на право постійного користування земельною ділянкою площею 19,2651 га на території Олишівської селищної ради Чернігівського району та Державного акту серії ЯЯ № 370600 від 03.02.2006 року (а.с. 106) на право постійного користування земельною ділянкою площею 156,9148 га на території Серединської сільської ради Чернігівського району перебувають земельні ділянки, на яких виявлено незаконну вирубку дерев.

Частина 2 статті 19 Лісового кодексу України зазначає, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Приписами статті 63 цього Кодексу встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Як вбачається з матеріалів справи, дозвіл на вирубку дерев на території лісових насаджень не видавався.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати, шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

В силу ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що з 08.02.2016 року по 12.02.2016 року Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області відповідно до наказу та направлення № 62 від 08.02.2016 року проводилась планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження рослинного та тваринного світу.

Місцевим господарським судом також встановлено, що 10.02.2016 року на підставі інформації, що надійшла від місцевих жителів про незаконну вирубку лісу, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області спільно з відповідачем проведено огляд полезахисної лісосмуги автомобільної дороги Топчіївка-Олишівка у Чернігівському районі Чернігівської області.

В матеріалах справи наявний акт № 20/06 від 10.02.2016 року про здійснення планової перевірки в галузі збереження рослинного та тваринного світу та польові перелікові відомості пнів № 1 та № 3. (а.с. 16-20).

Відповідно до вказаного акту, інспекцією встановлено, що у ході проведення перевірки спільно з працівником ДП „Чернігіврайагролісгосп" інженером лісового господарства ОСОБА_6 були виявлені факти проведення незаконних рубок ростучих дерев дуба, зокрема, в полезахисній лісосмузі в кв. 286 ДП "Чернігігврайагролісгосп" на території Серединської сільради виявлено незаконні рубки ростучих дерев дуба в кількості 8 дерев біля автодороги та 9 дерев в кінці лісосмуги. Дерева зрубані в осіннє-зимовий період 2015 року до встановлення снігового покрову. Комлеві частини стовбурів з місць рубок вивезені, решта стовбурів з гіллям, частково з листям, знаходились на місці рубок. Також, інспекцією встановлено, що у полезахисній смузі в кв. 284 ДП „Чернігіврайагролісгосп" на території Олишівської селищної ради виявлено незаконні рубки ростучих дерев дуба в кількості 9 дерев біля автодороги з двох сторін. Дерева зрубані у 2016 році після встановлення останнього снігового покрову. Комлеві частини стовбурів з місць рубок вивезені асортиментами по 2-3 метри, решта стовбурів з гіллям знаходились на місці рубок.

Судом першої інстанції також досліджено, що було проведено комісійне замірювання пнів незаконно зрубаних дерев металевою мірною стрічкою ТОРЕХ ГОСТ 7502-89 та згідно проведеного розрахунку встановлено, що розмір шкоди, заподіяної незаконними рубками в кв. 286 на території Серединської сільської ради, становить 101 055, 15 грн., в кв. 284 на території Олишівської селищної ради - 65 861,07 грн.

Листом №06-05/382 від 12.02.2016 року Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області направлено копії матеріалів перевірки і розрахунки розміру шкоди до Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області. (а.с. 98).

В матеріалах справи наявний витяг з кримінального провадження № 12016270270000192. (а.с. 104). Відповідно до вказаного витягу, 16.02.2016 року до Чернігівського РВП ЧВП ГУНП у Чернігівській області від голови Серединської сільської ради надійшло повідомлення за фактом незаконної порубки дерев дуба поблизу с. Топчіївка Чернігівського району та області, яке 16.02.2016 було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Отже Актом про лісопорушення та під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено незаконну порубку дерев, проте, особи лісопорушників встановлені не були.

Прокуратура та позивачи просили суд стягнути з відповідача 166 916, 22 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної рубки дерев, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що саме внаслідок неналежного виконання працівниками відповідача обов'язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок, навколишньому природному середовищу було заподіяно шкоду. Позивачи та прокуратура вважають, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому саме відповідач має нести матеріальну відповідальність за завдану шкоду.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 19, 64, 86 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів, серед інших, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Наказом директора КП "Чернігіврайагролісгосп" від 28.08.2014 року №82-А затверджено Положення про лісову охорону агролісогосподарських підприємств КП "Чернігівоблагроліс", відповідно до п.п. 1, 2 якого лісова охорона агролісогосподарських підприємств утворюється та діє у складі дочірніх агролісогосподарських підприємств комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради. Основними завданнями лісової охорони, зокрема, є: здійснення контролю за додержанням вимог лісового законодавства України; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інших порушень лісового і природоохоронного законодавства у межах повноважень, визначених зазначеним Положенням; запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства (а.с. 58-60).

Відповідно до абз. 4 п. 1 вказаного положення, до штату лісової охорони входять працівники агролісогосподарських підприємств, що постійно чи тимчасово займають посади головних лісничих, помічників лісничих, інженерів лісового господарства, інженерів по заготівлі і охороні лісу, майстрів лісу та лісників.

Згідно посадової інструкції лісника затвердженої наказом директора ДП „Чернігіврайагролісгосп" № 82-А від 28.08.2014 (редакції чинній на момент незаконної вирубки) лісник входить до складу лісової охорони, кожному ліснику на підприємстві видається паспорт обходу, який характеризує довірену йому територію лісових земель. Крім паспорту обходу, лісникам видають контрольні книги, призначені для реєстрації знайдених в обході лісопорушень. (а.с. 49-52).

До службових обов'язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході з вживанням заходів щодо запобігання і припинення порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок, сінокосіння, пасіння худоби, різних розкрадань і інших порушень користування лісом і лісовими землями; складання протоколів, актів (дозвільна форма) про виявлені порушення лісового законодавства, правил пожежної безпеки, встановленого порядку ведення лісового господарства та лісокористування з обов'язковою подальшою передачею зазначених актів майстрові лісу або адміністрації підприємства.

Лісник несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених справжньою посадовою інструкцією в межах, визначених чинним законодавством України; порушення правил і положень, що регламентують діяльність підприємства. При переході на іншу роботу або звільненні з посади лісник відповідальний за належну і своєчасну передачу справ особі, яка призначається на цю посаду (в разі відсутності такої своєму безпосередньому керівнику); правопорушення, вчинені під час здійснення своєї діяльності (в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України); спричинення матеріального збитку (в межах, визначених чинним трудовим і цивільним законодавством України); дотримання інструкцій, що діють, наказів і розпоряджень по збереженню комерційної таємниці і конфіденційної інформації; виконання правил внутрішнього розпорядку, правил ТБ і протипожежної безпеки.

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп", в редакції чинній на момент незаконної порубки, предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу (т.І, а.с. 24-28).

У пункті 3.5 Статуту зазначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 р. "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України.

Факт виявлення незаконної порубки лісу з однієї сторони та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу осіб якими було вчинено лісопорушення та своєчасного виявлення такого порушення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу.

Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України).

Таким чином, Чернігівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Чернігіврайагролісгосп", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Розрахунки розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев дуба у лютому 2016 року в кв. 286 ДП "Чернігігврайагролісгосп" на території Серединської сільради виявлено незаконні рубки ростучих дерев дуба в кількості 8 дерев біля автодороги та 9 дерев в кінці лісосмуги, а також у полезахисній смузі в кв. 284 ДП „Чернігіврайагролісгосп" на території Олишівської селищної ради складено Старшим Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Малим М.В. 11.02.2016 року. Вказані розрахунки виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, додаток №1. Відповідно до вказаного розрахунку загальна сума заподіяної шкоди становить 166 916, 22 грн. (а.с. 19-20).

Водночас, при стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20%, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70%.

Колегія суддів дослідила та перевірила розрахунок позивача та погоджується з тим, що загальна сума розміру заподіяної шкоди з врахуванням індексації становить 166 916, 22 грн.

Пунктом 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Згідно з нормами ст. 105 Лісового кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вчинення відповідачем зазначених правопорушень (порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів) є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення Відповідачем (постійним лісокористувачем) встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 статті 614, ч. 2 статті 1166 ЦК України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної рубки, не надав належних і допустимих доказів щодо відсутності його вини або доказів відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, враховуючи презумпцію вини правопорушника, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна думка з даного питання висловлена в постановах Вищого Господарського суду України від 09.02.2016 р. у справі № 907/556/15, від 02.11.2016 р. у справі № 910/4796/16, від 26.01.2017 р. у справі № 927/677/16.

Враховуючи вищевикладене висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі є вірним, оскільки відповідач не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки, а також відсутності вини у такій бездіяльності його працівників.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилаються скаржники, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 07.02.2017 року у справі №927/1206/16.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.02.2017 року у справі №927/1206/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 07.02.2017 року у справі №927/1206/16 залишити без змін.

3. Справу №927/1206/16 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук