Постанова № 66023771, 10.04.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа № 907/738/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Михалюк О.В.

Плотніцький Б.Д.

при секретарі Кришталь М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 20.02.2017 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 23.01.2017 року, суддя Ремецькі О.Ф.

про припинення провадження

у справі № 907/738/16

за позовом: ОСОБА_2, с. Олешник, Виноградівський район

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт", смт. Міжгір'я

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю "Селена", Київська область, с. Дрозди

про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТДВ "Селена", укладеного 06.09.2013 року між сторонами ОСОБА_3, с. Олешник Виноградівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатський регіон", смт. Міжгір'я та застосувати правові наслідки недійсності правочину у вигляді приведення в первісний стан, (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про їх уточнення)

за участю представників:

від позивача (скаржника) - ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 23.11.2016р.)

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 23.01.2017 року в справі № 907/738/16 припинено провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт" про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТДВ "Селена", укладеного 06.09.2013 року між сторонами ОСОБА_3, с. Олешник Виноградівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатський регіон", смт. Міжгір'я, та застосувати правові наслідки недійсності правочину у вигляді приведення в первісний стан, (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про їх уточнення).

В апеляційній скарзі, позивач, просить ухвалу господарського суду Закарпатської області від 23.01.2017 року в справі № 907/738/16 скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Львівської області.

В обґрунтування доводів, апелянт, зазначає, що ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25.08.2016 року в справі №302/722/16-ц, було відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, с. Олешник, Виноградівський район до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт", смт. Міжгір'я за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з додатковою відповідальністю "Селена", Київська область, с. Дрозди про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТДВ "Селена", укладеного 06.09.2013 року між сторонами ОСОБА_3, с. Олешник Виноградівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатський регіон", смт. Міжгір'я у зв'язку з тим, що така заява підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Дана ухвала суду була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20.10.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 29.03.2017 року.

Відтак, на думку позивача, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відзивів на дану апеляційну скаргу сторони не подали.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. справи 208, 209).

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги, апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 23.01.2017 року у справі № 907/738/16 скасувати.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України, стаття 15 ЦПК України), слід враховувати роз'яснення, надані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

У порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа. При цьому положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією, щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, в тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі в грошовій формі частки в майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами, з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин.

Спори між господарським товариством і його учасником (акціонером, засновником), які є трудовими, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток в статутному, складеному капіталі товариства, що виникають між акціонерами господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України) такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК України, тобто, з урахуванням суб'єктного складу учасників спору.

Згідно з роз'ясненнями викладеними в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, підвідомчі (підсудні) господарським судам, незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Пленумом Верховного Суду України в п. 2 вищевказаної постанови роз'яснено, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватись поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України, згідно з якою, корпоративними є права особи, частка, якої визначається в статутному капіталі (майна) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи, в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно, до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір повинен розглядатись господарським судом.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді, в судовому процесі, усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 23.01.2017 року в справі № 907/738/16 - скасувати.

3. Справу направити до господарського суду Закарпатської області для розгляду по суті.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 18.04.2017 р.

Головуючий суддя Малех І.Б.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.