Постанова № 66023635, 12.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017справа № 905/1563/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не зявився; ОСОБА_4, за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від14.02.2017 (повний текст рішення складений та підписаний 20.02.2017)у справі№ 905/1563/16 (суддя О.В. Кротінова)за позовомДержавного підприємства "Енергоринок", м. Київ доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область простягнення 132 107 427,13 грн.В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року до господарського суду звернулось Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область (Відповідач) про стягнення 132 107 427,13грн., з яких: 115 730 638,91 грн. основного боргу за куплену у липні-грудні 2015 року різницю перетоків електричної енергії, переміщену з контрольованої території на неконтрольовану, 13 124 519,08 грн. пені, 2 194 017,54грн. інфляційних нарахувань, 942 520,96 грн. 3% річних та 115 730,64 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 119 221 632,05 грн., у тому числі 115 730 638,91 грн. основного боргу, 1 311 288,39 грн. пені, 1 121 453,15 грн. інфляційних нарахувань, 942 520,96 грн. 3% річних, 115 730,64 грн. штрафу, а також судовий збір в сумі 205 003,62 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 по справі рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 36 689,84 грн., в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2016 скасовано в частині стягнення інфляційних витрат, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області. В іншій частині зазначені судові рішення залишені без змін.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2017 позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 530 694,75 інфляційних нарахувань та судовий збір в сумі 703,41 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано дефляції за зобовязаннями грудня 2015 року у лютому 2016 року, а також на те, що у позивача відсутнє право на отримання сум, що передбачені ст. 625 ЦК України.

Крім того апелянт посилається на порушення судом ст. 83 ГПК України та вихід за межі позовних вимог.

В судовому засіданні 10.04.2017 оголошувалась перерва до 12.04.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2017 вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання 12.04.2017 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, отже судова колегія вважає за необхідне закінчити розгляд апеляційної скарги у його відсутності.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 119 221 632,05 грн., у тому числі 115 730 638,91 грн. основного боргу, 1 311 288,39 грн. пені, 1 121 453,15 грн. інфляційних нарахувань, 942 520,96 грн. 3% річних, 115 730,64 грн. штрафу, а також судовий збір в сумі 205 003,62 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи в частині, що залишена без змін, встановлені факти укладення договору №11296/01 від 12.06.2015, наявності заборгованості в сумі 115 730 638,91 грн., що складає заборгованість за період з липня по грудень 2015 року за куплену у зазначений період різницю перетоків електричної енергії, переміщену з контрольованої території на неконтрольовану територію.

Зазначені факти є підставою позову про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат.

Судом також встановлений період прострочення виконання грошового зобовязання, зокрема, до 01.03.2016, що є предметом дослідження у даній справі.

В силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У позовній заяві позивачем не визначений період нарахування інфляційних, але зі змісту додатку до позовної заяви, що містить розрахунок, виходячи з моменту порушеного права на оплату за кожний розрахунковий період, таким періодом є період з серпня 2015 року по лютий 2016 року включно.

За розрахунком позивача нараховані інфляційні витрати за прострочення виконання основного зобовязання у загальній сумі 2 194 017,54 грн. (нарахування фактично здійснено за зобовязанням липня 2015 року за період з 15.08.2015 по 29.02.2016; за зобов'язанням серпня 2015 року за період з 15.09.2015 по 29.02.2016; за зобов'язанням вересня 2015 року за період з 15.10.2015 по 29.02.2016; за зобов'язанням жовтня 2015 року за період з 15.11.2015 по 29.02.2016; за зобов'язанням листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 29.02.2016 та за зобов'язанням грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 29.02.2016).

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що позивачем обраний метод нарахування інфляційних шляхом перемноження між собою помісячних індексів інфляції за відповідні періоди прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Відтак, оскільки, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

За приписами п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" №14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Разом з цим, зміст п. 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України №265 від 27 липня 2007 року, однозначно вказує на мінімальний період застосування індексу повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця (проміжні індекси за 15 днів або 1 день не виводяться, а його вирахування як середнє арифметичне за кожен день відповідного місяця або як певна пропорція між цілим місяцем та його частиною суперечить природі розрахунку місячного індексу та залежності від значення зміни цін на відповідний перелік товарів саме впродовж цілого місяця).

Тобто, з викладеного слідує, що базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат в частині визначення періоду їх нарахування суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" №14 від 17.12.2013 та дійсним обставинам справи, і тому є невірним та не може бути прийнятий судом, до того ж беручи до уваги встановлений момент виникнення обов'язку відповідача з оплати різниці перетоків та, насамперед, сутність інфляційних втрат, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, що відбуваються за місяць у цілому, та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що свідчить про безпідставність поділу при його застосуванні на певну частину відповідного місяця.

Отже перевіривши зроблений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат шляхом перемноження індексів інфляції, з урахуванням вимог Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" №14 від 17.12.2013, визначення періоду їх нарахування, відсутність інфляційних процесів за зобов'язанням грудня 2015 року за лютий 2016 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 530 694,75 грн.

Судова колегія вважає доводи відповідача щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог безпідставними, оскільки межами позовних вимог є стягнення інфляційних в сумі 2 194 017,54 грн. у звязку з несплатою відповідачем за період липня по грудень 2015 року заборгованості в сумі 115 730 638,91 грн., отже сам факт визначення величини цієї суми всередині цього розрахунку меж позовних вимог не визначає.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано дефляцію відсутність інфляційних процесів за зобов'язанням грудня 2015 року також є безпідставними, оскільки суму "- 123 544,74 грн.", яку заявник апеляційної скарги вважає за відємний добуток внаслідок застосування дефляційних процесів у лютому 2016 року, до суми боргу, що стосується заборгованості за електричну енергію, куплену у грудні 2015 року, проте, як вбачається із розрахунку, інфляційних втрат за прострочення цієї суми взагалі не визначено в межах позовних вимог. Право на стягнення інфляційних у позивача за зобовязаннями грудня 2015 року виникає лише за лютий 2016 року, отже діючим законодавством не передбачено зменшення суми боргу внаслідок дефляційних процесів, отже підстави до віднімання цієї суми від загальної суми інфляційних за попередні періоди відсутні.

Проте зазначений дефляційний індекс врахований, як відємний, при розрахунку інфляційних сум за прострочення оплати за попередні розрахункові періоди.

Щодо доводів відповідача про відсутність права у позивача на отримання сум, що передбачені ст. 625 ЦК України, внаслідок того, що позивач не є власником коштів за продану електричну енергію на оптовому ринку, то оскільки таке право встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2016, що набрало законної сили в зазначеній частині, отже в силу с. 35 ГПК України воно доказуванню не підлягає.

За таких підстав судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено всі надані сторонами докази та всі обставини справи, якими вони обґрунтовують заявлені вимоги та заперечення.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2017 року у справі № 905/1563/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2017 року у справі № 905/1563/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3