Рішення № 66023427, 10.04.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р.Справа № 922/762/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", м. Київ до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків, , 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "АКТИВ -Оіл", м. Харків про зобов'язання укласти договір за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 03.01.2017;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №01-16юр/3218 від 25.04.2016;

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго", в якому просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатка №3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 №417/1442, щодо нежитлової будівлі літ."А-1" (стаціонарний АГЗП) за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А, площею 31,7 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником нежитлової будівлі літ."А-1" (стаціонарний АГЗП) за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А, площею 31,7 кв.м. на підставі договору купівлі - продажу від 30.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2554 та з метою проведення своєї господарської діяльності звернувся до відповідача з письмовим запитом та необхідними документами про укладення відповідного договору про постачання електричної енергії щодо вказаного нерухомого майна, проте відповідачем відмовлено в укладенні даного договору про постачання електричної енергії по точці обліку за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А, у зв'язку з діючим на даний час іншим Договором між відповідачем та іншою особою (попереднім власником нерухомого майна). Такі дії відповідача, на думку позивача є незаконними та порушують права законного власника даного нерухомого майна, оскільки позивач не має можливості в повній мірі використовувати дане нерухоме майно за його цільовим призначенням та вільно здійснювати свою господарську діяльність.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 березня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 березня 2017 року о 14:20 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Представник відповідача 20 березня 2017 р. надав заперечення на позовну заяву (вх. №9440), в яких заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що на даний час між відповідачем та іншою особою укладений договір про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А, який є чинний та позивач не просить у позові розірвати існуючий договір на ці приміщення.

В судовому засіданні 20 березня 2017 року було оголошено перерву до 12:00 год. 29 березня 2017 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представнику позивача надати обґрунтовані заперечення стосовно доводів відповідача викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Представник позивача 29 березня 2017 р. надав письмові пояснення (вх. №10502), які судом долучено до матеріалів справи.

У наданих до суду письмових поясненнях позивач підтримує позов та вважає, доводи відповідача викладені у його запереченнях безпідставними, адже позивачем при зверненні про укладення договору надано відповідачу всі необхідні документи, визначені законодавством та відповідно до Правил енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу в укладенні договору.

Крім того, представник позивача 29 березня 2017 р. надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №10504), у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я та для надання можливості представнику позивача надати пояснення по суті справи безпосередньо в судовому засіданні.

Представник відповідача 29 березня 2017 р. надав додаткові заперечення на позовну заяву (вх. №10561), які судом долучено до матеріалів справи.

У наданих до суду додаткових запереченнях відповідач звертає увагу на те, що серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як встановлення правовідносин шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів та дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 березня 2017 року розгляд справи відкладено на 10 квітня 2017 р. о 11:30 год.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "АКТИВ -Оіл".

Представник відповідача 10 квітня 2017 р. надав додаткові заперечення на позовну заяву (вх. №11920), які судом долучено до матеріалів справи.

У наданих до суду додаткових запереченнях на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що у п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року за № 6 "Про судове рішення" господарським судами надано роз'яснення, що господарські суди повинні зазначати у резолютивній частині рішення про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Отже, не визначення судом умов договору, на яких його укладено, зумовлює неможливість набуття ним чинності разом з рішенням суду та нездатність цього способу захисту досягти мети, задля якої він передбачений законом.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2017 підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву та додатково поданих до суду запереченнях.

Представник 3-ої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.12.2016 звернувся до відповідача з письмовим запитом про укладання Договору про постачання електричної енергії до нежитлової будівлі літ. "А-1" за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А.

Також, з листа Акціонерної компанії "Харківобленерго" за вих. № 46е-01/05-37993 від 29.12.2016 вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом від 19.12.2016 про укладення договору про постачання електричної енергії по точці обліку за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А, на що позивачу було повідомлено, що на даний час за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А, діє договір про постачання електричної енергії між АК "Харківобленерго" та іншою особою, а також зазначено, що відповідно до п. 6.18 "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема, ПКЕЕ та нормативно - технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час між АК "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "АКТИВ -Оіл" укладено Договір про постачання електричної енергії №36.25 від 19.09.2006, який на даний час є чинним (а.с. 50- 55).

Як стверджує позивач, він звернувся до відповідача з проханням укласти договір про постачання електричної енергії на основі типового договору з відповідачем, однак останній відмовляється від укладення договору чим, на думку позивача, порушує його права, що й стало підставою для його звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Приписами ст. 20 Господарського кодексу України встановлено можливість захисту прав та законних інтересів шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати відповідача, Акціонерну компанію "Харківобленерго", укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" договір про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатка №3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442, щодо нежитлової будівлі літ. "А-1" (стаціонарний АГЗП) за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А, площею 31,7 кв.м. Однак, серед способів захисту, передбачених ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин, шляхом зобов'язання особи до укладання відповідних договорів.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року по справі № 6-110цс-12, вимоги якої, в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковими до виконання.

Враховуючи вищевикладене, а саме вимоги ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України, приписи Верховного суду України, викладені у постанові № 6-110цс-12 від 10 жовтня 2012 року, суд приходить до висновку про невірне обрання позивачем способу захисту свого права.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживачі електричної енергії мають право на, зокрема, приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж. Відповідно до ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктами 5.1, 5.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

У п.5.5., п. 5.6. та п.5.7. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 визначено істотні та обов'язкові умови договору про постачання електричної енергії, які не містяться в типовому договорі (додаток 3), зокрема це: клас напруги споживача за точкою продажу електричної енергії, величини дозволеної та приєднаної потужності, договірні величини споживання електричної енергії, узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності), строк дії договору тощо.

Згідно до частин 1, 2, 3 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з проектом договору про постачання електричної енергії на основі типового договору, як то передбачають вимоги ст. 181 ГК України, тобто самим позивачем не дотримано процедуру звернення до відповідача з пропозицією та проектом договору про постачання електричної енергії на основі типового договору, що суперечить вимогам ст. 181 ГК України та п. 5.4 "Правил користування електричною енергією".

Також, у п.6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 передбачено, що з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

За таких умов, та при наявності діючого договору про постачання електричної енергії до нежитлової будівлі літ. "А-1" за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 7-А, який укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "АКТИВ -Оіл" у відповідача відсутні підстави для укладання відповідного договору з новим споживачем - позивачем у даній справі.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, невірне обрання позивачем способу захисту свого права, недотримання вимог ст. 181 ГК України з врахуванням п. 5.4. "Правил користування електричною енергією", суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 20, 181 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 82-85, ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Повне рішення складено 18.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_4