Рішення № 66023413, 12.04.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2017 Справа № 920/146/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/146/17:

за позовомПублічного акціонерного товариства Укртелеком в особі

Сумської філії ПАТ Укртелеком, м. Суми,

до відповідачаОСОБА_1 соціального захисту населення Буринської районної

державної адміністрації, м. Буринь, Сумська область,

про стягнення 88 668 грн. 79 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_2 (довіреність № 884 від 12.12.2016);

Від відповідача: не з'явився;

при секретарі судового засідання Малюк Р.Б.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 88 668 грн. 79 коп. заборгованості по витратах, понесених в наслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня 2016 по грудень 2016 року та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

13.03.2017 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву від 09.03.2017 № 01-14/377, в якому відповідач зазначає, що відшкодування збитків за пільгове користування послугами зв'язку окремим категоріям громадян у минулі роки забезпечувалося за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Однак, у Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» відповідні видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені. Тому, договір з Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» по відшкодуванню збитків за пільгове користування послугами зв'язку окремим категоріям громадян не укладався. Окрім цього зазначає, що в акті звіряння розрахунків станом на 1 січня 2017 року за даними управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації сума заборгованості за пільгове користування послугами зв'язку окремих категорій громадян складає 0,00 грн. В зв'язку з чим відповідач просить заявлені позовні вимоги залишити без задоволення.

31.03.2017 відповідачем подано додаткові пояснення та заперечення у відзиві на позовну заяву від 28.03.2017 № 01-14/502, відповідно до яких відповідач зазначає, що ОСОБА_1 праці та соціального захисту Буринської районної державної адміністрації не порушує чинного законодавства і діє в межах повноважень наданих державою. Окрім цього, відповідач просить суд розгляд справи 12.04.2017 проводити без участі представника у звязку з навантаженням у роботі та недостатнім фінансуванням на відрядження.

03.04.2017 позивачем подано до суду заперечення на відзив на позовну заяву від 29.03.2017 № 59с000/17115, в якому позивач зазначає, що не погоджується з позицією відповідача, а саме те що відповідачем не порушено законодавство України, обгрунтовуючи свої заперечення посилаючись на те, що право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлені безпосередньо Законами України. Також зазначає, що у листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що «… деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)». В звязку з чим просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні від 12.04.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання від 12.04.2017 не зявився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно із ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України ( ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Крім того, позивач вказує на те, що згідно Закону України від 20.12.2016 № 1789-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку. Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31.08.2016 року за № 31-09010-16-16/24984, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Буринського району, є ОСОБА_1 соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації (відповідач), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Буринського району Сумської області послуг зв'язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач.

Як вказує позивач, з січня 2016 року по грудень 2016 року ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» (позивач) надавало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Буринського району Сумської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства». Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг відповідачем відшкодовані не були і за ним станом на 01 січня 2017 року рахується заборгованість в сумі 88 668 грн. 79 коп.

Крім того, позивач вказує на те, що ним на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, подавались на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг. Поіменні списки абонентів за формою 2-пільга щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача: info02@dszn.sm.gov.ua.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 29.01.2016 № 591200/293-41 позивач звернувся до відповідача щодо механізму відшкодування у 2016 році витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян. Та листом від 27.01.2017 № 591200/292-26 позивач знову звернувся до відповідача щодо компенсації пільг з послуг звязку та погвашення існуючої заборгованості за 2016 рік.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації про стягнення 88 668 грн. 79 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 вищевказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII; «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 № 1584-ІІІ; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 № 203/98-ВР; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII; «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ; «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікації надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Крім того судом враховано, що згідно Закону України від 20.12.2016 № 1789-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку та роз'яснення Міністерства фінансів України викладені в листі від 31.08.2016 року за №31-09010-16-16/24984 року

Отже, позовні вимоги про стягнення 88 668 грн. 79 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Обставини, що наведені відповідачем у відзиві, судом оцінюються критично у звязку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

При цьому, судом враховано, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. П. Орлика, 6, код ЄДРПОУ 03190792) на користь Публічного акціонерного товари «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 2 код ЄДРПОУ 23825401) 88 668 грн. 79 коп. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, 1600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2017 року

Суддя ОСОБА_3