Рішення № 66023380, 12.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2017 р.Справа № 916/478/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання";

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 720,73 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Кулинич К.С. - довіреність № 21/р8-17-013 від 03.01.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.04.2017р. (а.с.91-92), просить стягнути з останнього 720,73 грн., з яких 594,75 грн. пені; 58,59 грн. 3% річних та 67,39 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 005408 (2016) від 01.04.2016р. в частині своєчасного розрахунку за поставлений газ, внаслідок чого ним було нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати у розмірах, що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2017р. порушено провадження по справі № 916/478/17 із призначенням розгляду в засіданні суду 22.03.2017р.

Ухвалою суду від 22.03.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 12.04.2017р.

В судовому засіданні 12.04.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру, просив суд задовольнити їх.

Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі від 27.02.2017р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 22.03.2017р. на адресу, що зазначена у позовній заяві та у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.80-82), у судові засідання не з'являвся, витребуваного судом відзиву не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином було повідомлено про розгляд справи шляхом направлення на його адреси вищевказаних ухвал, які були повернуті поштою з відміткою у довідках „за закінченням терміну зберігання" (а.с.71-77, 87-90), а також з урахування його цілковитої обізнаності про місце час розгляду справи, що підтверджується відповідною телефонограмою від 21.03.2017р. (а.с.79), суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 виникли в силу договору на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) №005408 (2016) від 01.04.2016р. (а.с.12-17), згідно п. 2.1, 2.2 якого Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Передача газу за цим договором здійснюється в межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу.

Згідно п. 3.6 договору обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому - передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку

Акти прийому - передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п. 3.9 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до прейскуранту цін НАК „Нафтогаз України".

Приписами п. 5.4 договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 5.1 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та у розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 5.6 договору, оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунка -фактури.

Згідно п. 11.1, договір набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на термін до 31.12.2016р., в частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставивши в період з листопада 2016р. по січень 2017р. до пунктів споживання відповідача природний газ на загальну суму 9138,98 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідачем несвоєчасно було сплачено вказану вартість поставленого газу, така оплата була здійснена ним лише 10.04.2017р., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №254-181А/1 (а.с.94).

Оцінюючи вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 67,39грн. та 3 % річних у сумі 58,59 грн., суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних (а.с.37) та інфляційних втрат (а.с.38), вважає їх вірними, а вимоги про стягнення у розмірах, що заявлені позивачем такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені у сумі 594,75 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 вищевказаного договору сторони встановили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, судом, при перевірці розрахунку пені (а.с.39-40) встановлено правильність її нарахування, у зв'язку із чим вимоги про стягнення пені у розмірі 594,75 грн. є також такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а сума основного боргу була сплачена ним після порушення провадження у справі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн., згідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання" (65003, м. Одеса, Суворовський район, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 39525257) 594/п'ятсот дев'яносто чотири/ грн. 75 коп. пені; 58 /п'ятдесят вісім/ грн. 59 коп. 3 % річних; 67 /шістдесят сім/ грн. 39 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600/одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 квітня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська