Рішення № 66022944, 12.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017Справа №910/2806/17

За позовомПублічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит"простягнення заборгованості за кредитним договором 989 936, 13 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Колянчук А.І. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни (далі - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" (далі - відповідач, Товариство) 989 936,13 грн. заборгованості за кредитним договором № КЛ-6853/1-980 від 24.05.2013 з яких: 575 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 281 066,54 грн. - заборгованість за процентами, 89 769,13 грн. - пеня за кредитом, 37 452,77 грн. - пеня за процентами, 5 750,00 грн. - комісія, 897,69 грн. - пеня за несплату комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов кредитного договору № КЛ-6853/1-980 від 24.05.2013 в частині своєчасного погашення заборгованості по сумі кредиту, процентам та сплати комісії, у зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 575 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 281 066, 54 грн. - заборгованість за процентами, 5 750, 00 грн. - комісія. У зв'язку із простроченням відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем нараховані пеня за кредитом у сумі 89 769, 13 грн., пеня за процентами у сумі 37 452, 77 грн., пеня за несплату комісії у сумі 897,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року порушено провадження у справі № 910/2806/17, розгляд справи призначено на 31.03.2017 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.03.2017 року відклав розгляд справи на 12.04.2017 року.

Під час судового засідання 12.04.2017 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовні заяві.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 12.04.2017 року не з'явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року та від 31.03.2017 року були надіслані за належною адресою відповідача, а саме зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок № 10.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.04.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2013 між Банком та Товариством було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії № КЛ-6853/1-980 (далі - договір), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом - кредит, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.

Згідно із п. 1.1.1. договору, кредит надається в сумі 350 000, 00 грн.

Додатковим договором № 1 від 01.08.2013 року до договору від 24.05.2013 року № КЛ-6853/1-980 було збільшено ліміт кредитної лінії до 690 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1.2 договору термін остаточного повернення кредиту - 22.05.2015 включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або законодавством.

Процентна ставка за користування кредитом 24% річних та може бути змінена при видачі кожної з частин кредиту, в межах кредитної лінії, за рішенням уповноваженого органу кредитодавця щодо користування грошовими коштами, рішення про видачу яких в межах розміру ліміту кредитної лінії розглядається уповноваженим органом кредитодавця (п. 1.1.3 договору).

Згідно із п. 2.5. договору, моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на рахунки, визначені відповідно до умов п. 2.2 цього договору та підтверджується випискою з позичкового рахунку.

Пунктом 2.6. договору визначено, що моментом (днем) повернення кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього договору вважається день зарахування відповідних сум на позичковий та інші рахунки, зазначені в цьому договорі та підтверджується випискою з позичкового рахунку.

Відповідно 2.7.1 договору, проценти за користування кредитом нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку до моменту фактичного повернення кредиту (в тому мислі і за період прострочення терміну остаточного погашення кредиту, зазначеного в п.1.1.2 цього договору).

Згідно із п. 2.7.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту не рідше одного разу в місяць та/або в останній робочий день місяця за період з дати першого перерахування коштів з позичкового рахунку по день, що передує даті нарахування (по останній календарний день поточного місяця), та надалі за період з дати попереднього нарахування (першого числа поточного місяця) по останній календарний день поточного місяця (по день, що передує даті нарахування), а також в день остаточного повернення кредиту.

Проценти за користування кредитом нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за кредитом (п. 2.7.4 договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Сторони погодилися, що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів згідно з цим договором, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі. Після повного погашення заборгованості позичальника за договором дія договору припиняється (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 4.5. договору, у разі порушення позичальником умов, зазначених в п. 3.3.19 цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 0,03 % від суми, визначеної п. 1.1.1. цього договору, за кожний день відсутності у кредитодавця документів, що підтверджують страхування заставного майна. Сплата здійснюється за реквізитами та у день, вказаний кредитодавцем.

Згідно із п. 4.9. договору сторони керуючись ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за цим договором, складатиме 3 (три) роки. Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за цим договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановленим частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України та підлягають стягненню у межах строку, встановленого першим абзацом даного пункту цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 7.9. договору).

На виконання вимог кредитного договору на підставі вищевказаної заявки, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 1500 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1335 від 12.06.2013 та банківською випискою по особовим рахункам.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки, передбачені умовами кредитного договору.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за кредитом у сумі 575 600, 00 грн., заборгованість по процентами за користування кредитними коштами у сумі 281 066, 54 грн. та борг по комісії у сумі 5 750, 00 грн.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем нараховані пеня за кредитом у сумі 89 769, 13 грн., пеня за процентами у сумі 37 452,77 грн., та пеня за несплату комісії у сумі 879, 69 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як встановлено судом, банк взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 690 000, 00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 2119 від 24.05.2013 року та № 3593 від 01.08.2013 року, а також банківською випискою по особовим рахункам.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи (банківськими виписками з рахунку позичальника) підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором в частині повернення всієї суми кредиту та сплати процентів в строки встановлені кредитним договором.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов кредитного договору.

Крім того, у відповідності до пункту 1.5. договору, сторони передбачили, що відповідач сплачує, щорічно, на користь позивача комісію за надання кредиту у розмірі 1 % від суми залишку тіла кредиту, який буде фіксуватися кожен рік станом на дату, що відповідає даті під підписання кредитного договору.

Судом встановлено, що розрахунок комісії у сумі 5 750, 00 грн. є арифметично вірним.

Відповідачем не було надано суду жодних допустимих та належних доказів в підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором та власного розрахунку заборгованості не наведено.

Заборгованість по кредиту у розмірі 575 000,00 грн., заборгованість по процентами за користування кредитними коштами у сумі 281 066,54 грн. та заборгованість по комісії у сумі 5 750,00 грн. у відповідності до ст. 33-34 ГПК України, належним чином доведена, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 89 769,13 грн. (нарахована за загальний період з 01.06.2016 року по 30.11.2016 року), пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 37 452,77 грн. (нарахована за загальний період з 01.06.2016 року по 30.11.2016 року) та пені за несплату комісії у сумі 897, 69 грн. (нарахована за загальний період з 01.06.2016 року по 30.11.2016 року).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених договором, передбачена п. 4.2 договору.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах у справах № 10/065-11 від 11.12.2012, № 17/034-11 від 04.12.2012, № 13/110-11 від 27.04.2012.

В пункті п. 4.9 кредитного договору сторони керуючись ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за цим договором, складатиме 3 (три) роки. Сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за цим договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановленим частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України та підлягають стягненню у межах строку, встановленого першим абзацом даного пункту цього договору.

Отже, за умовами кредитного договору, сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Оскільки, період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, то суд вважає вірними визначені позивачем періоди нарахування пені за загальний період з 01.06.2016 року по 30.11.2016 року.

Розрахунки пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 89 769, 13 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 37 452, 77 грн. та пені за несплату комісії у сумі 897, 69 грн. є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства 989 369, 13 грн. заборгованості за кредитним договором № КЛ-6853/1-980 від 24.05.2013 року з яких: 575 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 281 066, 54 грн. - заборгованість за процентами, 89 769, 13 грн. - пеня за кредитом, 37 452, 77 грн. - пеня за процентами, 5 750, 00 грн. - комісія, 897, 69 грн. - пеня за несплату комісії.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, суд дійшов до висновку про задоволення позову з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок № 10 літера А, офіс № 296; код ЄДРПОУ 34349201) на користь Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 2-В; код ЄДРПОУ 36964568) заборгованість за кредитом у сумі 575 000, 00 грн., заборгованість за процентами у сумі 281 066,54 грн., комісію у сумі 5 750,00 грн., пеню за кредитом у сумі 89 769, 13 грн., пеню за процентами у сумі 37 452,77 грн., пеню за несплату комісії у сумі 897, 69 грн. та судові витрати в розмірі 14 849,04 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.04.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко