Рішення № 66022624, 18.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2017 Справа № 904/2261/17

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Казаровій А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м. Синельникове, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Котовка, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6100грн.04коп., пені у розмірі 1210грн.85коп., 15% річних у розмірі 613грн.52коп. та інфляційної складової у розмірі 491грн.52коп.

Представники:

Від позивача: Миненко О.А., дов. №51/16-Д від 15.12.2016р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6100грн.04коп., пені у розмірі 1210грн.85коп., 15% річних у розмірі 613грн.52коп. та інфляційної складової у розмірі 491грн.52коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №2112ОП/ДН від 22.03.2016р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017р. порушено провадження у справі та призначене судове засідання. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 22.03.2017р. та 11.04.2017р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017р., 22.03.2017р. та нез'явленням у судові засідання, розгляд справи відкладався.

Вказані ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який наявний в матеріалах справи (а.с. - 57-58).

Поштова кореспонденція, направлена судом на адресу відповідача повернулась до суду з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами. При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, відповідача відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

На день розгляду справи у судовому засіданні 11.04.2017р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 11.04.2017р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

22.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (далі - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) підписаний договір поставки №2112ОП/ДН (далі - договір). За умовами зазначеного договору постачальник зобов'язується у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію (далі - товар) відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього зумовлену даним договором грошову суму.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами.

Згідно з пунктом 6.1 договору право власності на товар, ризик його випадкового знищення або пошкодження переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної, що засвідчує момент передачі товару покупцю.

Відповідно до пункту 7.1 договору покупець зобов'язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 35 календарних днів з моменту передання товар покупцю.

Положеннями пункту 9.3 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8714грн.28коп., що підтверджується видатковими накладними №3838 від 30.03.2016р. на суму 4485грн.06коп. та №6226 від 18.05.2016р. на суму 4229грн.22коп. Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.

Відповідач здійснив часткову оплату товару, поставленого згідно видаткової накладної №3838 від 30.03.2016р., сплативши позивачу 2613грн.88коп.

Враховуючи положення пункту 7.1 договору, відповідач був зобов'язаний повністю сплатити товар, отриманий на підставі видаткової накладної №3838 від 30.03.2016р. в строк до 04.05.2016р. (включно), а на підставі видаткової накладної №6226 від 18.05.2016р. в строк до 22.06.2016р. (включно).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов'язання з оплати отриманого товару, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 6100грн.04коп., яка складається з заборгованості за видатковою накладною №3838 від 30.03.2016р. в розмірі 1871грн.18коп. та заборгованості з видатковою накладною №6226 від 18.05.2016р. в розмірі 4229грн.22коп.

З огляду на викладене, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №2112ОП/ДН від 22.03.2016р., є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 6100грн.04коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Позивач на підставі пункту 9.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 03.05.2016р. по 03.03.2017р. в розмірі 1210грн.85коп.

Позовні вимоги про стягнення пені, підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, останнім не було дотримано вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що позивачем невірно визначений період нарахування, внаслідок невірної дати початку нарахування.

За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована на заборгованість за видатковою накладною №3838 від 30.03.2016р. в розмірі 308грн.28коп. за період з 05.05.2016р. по 05.11.2016р. та пеня, нарахована на заборгованість за видатковою накладною №6226 від 18.05.2016р. в розмірі 643грн.16коп. за період з 23.06.2016р. по 23.12.2016р.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 951грн.44коп. В задоволенні позовних вимог в розмірі 259грн.41коп. слід відмовити.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 9.3 договору позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 491грн.52коп. за загальний період з травня 2016р. по січень 2017р. та 15% річних в розмірі 613грн.52коп. за загальний період з 03.05.2016р. по 03.03.2017р.

Позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних витрат підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці розрахунку суми інфляційних витрат, судом встановлено, що позивач невірно визначив період нарахування суми інфляційної складової. За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 489грн.51коп. за загальний період з червня 2016р. по січень 2017р.

В задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 02грн.01коп. слід відмовити.

При перевірці розрахунку 15% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначений період нарахування, внаслідок невірної дати початку нарахування. Вірний загальний період нарахування суми 15% річних становить 05.05.2016р. по 03.03.2017р.

За результатами зробленого судом розрахунку, сума 15% річних через несплату суми боргу за загальний період з становили суму в більшому розмірі ніж заявлено позивачем до стягнення.

Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення суми 15% річних в розмірі 613грн.52коп.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 6100грн.04коп., пені в розмірі 1210грн.85коп., 15% річних в розмірі 613грн.52коп. та інфляційної складової в розмірі 491грн.52коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (ідентифікаційний код: 30012937; місцезнаходження: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1) суму основної заборгованості в розмірі 6100грн.04коп., суму 15% річних в розмірі 613грн.52коп., інфляційної складової в розмірі 489грн.51коп. та суму судового збору в розмірі 1369грн.42коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 11.04.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 18.04.2017р.

Суддя Р.Г. Новікова