Рішення № 66022493, 13.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.2017 Справа № 904/11204/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Ліпинський О.В.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 14-127 від 13.05.2014 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 40 від 05.01.2017 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради, м. Дніпро про стягнення пені в розмірі 2 295 409,61 грн., 3 % річних в розмірі 133 392,78 грн. та інфляційних в розмірі 1 526 080,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №1473/15-БО-4 від 29.12.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку, внаслідок чого у позивача виникло право нарахування штрафних санкцій.

Відповідач надав відзив на позов, провадження по справі просить припинити з посиланням на п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Зазначає, що основний борг за спірний період погашений у повному обсязі - 23.08.2016, а 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", частиною 3 статті 7 якого встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Оскільки заборгованість за спожитий в спірний період газ погашена відповідачем до набрання чинності цим Законом, вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних є неправомірними.

В судовому засіданні 20.12.2016 року було оголошено перерву до 17.01.2017 року.

В судовому засіданні 17.01.2017 року було оголошено перерву до 31.01.2017 року.

В судовому засіданні 31.01.2017 року оголошено перерву до 14.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2017 року строк розгляду вирішення спору продовжено до 16.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2017 року справу вирішено розглядати колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до п.2.3.23 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи, на підставі якого справу передано для розгляду головуючому судді Мартинюку С.В., суддям Ліпинському О.В. та Золотарьовій Я.С.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2017 року справу прийнято до провадження в колегіальному складі суддів.

У судовому засіданні 05.04.2017 року було оголошено перерву до 13.04.2017 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.04.2017року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1473/15-БО-4 від 29.12.2014 року, відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей природній газ (далі - газ) на умовах договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (п.11.1 договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п.1.2. договору).

Кількість природного газу, який продавець передає покупцю з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., у розрізі місяців та кварталів щодо кожного року визначена п. 2.1. договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015року по 31.12.2015 року газ обсягом до 6 111,617 тис. куб.м.

Сторонами договору погоджені умови щодо ціни природного газу та послуг з його транспортування (розділ 5 договору).

Пунктом 5.2. договору, в редакції додаткової угоди №10 від 25.11.2015 року, визначено, що ціна 1 000 куб. м природного газу становить 6474,00 грн., без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 7292,58грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 8751,10грн.

Відповідно до п. 3.3. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Позивач передав відповідачу природний газ відповідно до підписаних представниками позивача, відповідача та газорозподільної організації актів приймання-передачі природного газу, які містяться у матеріалах справи.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ, однак з порушенням строків оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що строк позовної давності для стягнення основного боргу, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 років.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивачем було нараховано відповідачу відповідно до п. 7.2. договору пеню за прострочення оплати у розмірі 2 295 409,61грн. за загальний період з 15.02.2015 року по 14.07.2016 року, позовні вимоги в частині стягнення якої підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 526080,18грн. за період з січня 2015 року по грудень 2015року та 3% річних у сумі 133392,78 грн. за період з 15.02.2015 року по 22.08.2016 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних колегією суддів встановлено, що за спірний період вірною сума інфляційних є 1 478 385,79грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахувань інфляційних за зобов'язаннями за березень 2015 року на суму заборгованості 5345205,29 грн., зазначено період нарахування з 15.04.2016 року по 31.05.2015 року, а фактично нарахування здійснено з травня 2015 року по червень 2015 року включно, тобто взято червень місяць, який не включений в зазначений період, так само здійснено нарахування і по іншим місяцям, крім того нарахування інфляційних за кожний наступний місяць здійснено з урахуванням суми боргу, в яку вже включено інфляційні втрати за минулий місяць (наприклад за зобов'язаннями за лютий 2015).

Щодо заперечень відповідача з посиланням на те, що основний борг за спірний період погашений у повному обсязі - 23.08.2016, а 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", частиною 3 статті 7 якого встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV зобов'язанням в цьому Законі визнається заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансовою звітністю - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частинами 1, 3, 7, 9 статті 8 наведеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

На підставі документів та розрахунків встановлюються і списуються учасниками процедури суми, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.

Порядок списання заборгованості, як правило, складається з таких етапів: утворення учасником процедури списання комісії зі списання заборгованості; здійснення списання заборгованості відповідно до фінансової звітності підприємства зі складенням протоколу списання, який надсилається компанії постачальнику природного газу, яка проводить відповідне списання заборгованості, яка обліковується за цим підприємством, у своїй звітності, про що надсилає повідомлення підприємству виробнику теплової енергії. Зазначений процес є двостороннім, із впорядкуванням фінансової документації для обох підприємств.

Враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у відповідача з 30.11.2016 виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, але не автоматично, як він зазначає у відзиві на позовну заяву, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно зі статтею 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 01.07.2016 (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що для списання пені, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 911/3854/16, від 06.02.2017 по справі № 911/3852/16 та у постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 по справі № 904/9857/16, від 14.02.2017 по справі № 904/11460/16, від 06.02.2017 по справі № 904/10745/16, від 07.02.2017 по справі № 912/3307/16.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру, тому неможливо зробити висновок про відсутність обов`язку боржника перед кредитором зі сплати заборгованості по цій справі, належне припинення зобов`язання між сторонами та про відсутність предмету спору у справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з присудженням до стягнення з відповідача 1478385,79 грн. інфляційних, 133392,78 грн. 3% річних та пені в розмірі 2295409,61грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 37, код ЄДРПОУ 32688148) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 295 409,61грн. пені, 133 392,78 грн. 3% річних, 1 478 385,79 грн. інфляційних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 58607,82грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.04.2017

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя О.В.Ліпинський

Суддя Я.С.Золотарьова