Постанова № 66022215, 13.04.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ПОСТАНОВА

іменем України

"13" квітня 2017 р. Справа № 817/2121/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Жизневської А.В.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

позивача та його представника:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про скасування наказу начальника ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області №159-ос від 08 листопада 2016 року, про поновлення його на роботі на посаді головного спеціаліста відділу контролю за призначенням та перерахунками пенсій управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 08 листопада 2016 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати її і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що він в декларації про майно, доходи і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік помилково не вказав інформацію щодо отриманої у спадщину 1/2 частини житлового будинку, з приводу чого податковому органу було надано відповідні пояснення. При цьому, позивач зазначає, що вказана частина житлового будинку отримана ним у спадщину від батька та на момент оформлення декларації за 2014 рік позивач не оформив відповідних документів про право власності, а набув вказане нерухоме майно за рішенням Корецького районного суду Рівненської області, тобто безкоштовно та на законних підставах. Таким чином вважає, що відсутні підстави для звільнення його з роботи.

Відповідач щодо вимог позивача заперечує і зазначає, що позивач був звільнений з роботи на підставі негативного висновку органу, що здійснював перевірку декларації позивача за 2014 рік, який не був оскаржений позивачем, що означає, на переконання представника відповідача, про згоду позивача з висновком. Як зазначив представник відповідача, у декларації за 2014 рік позивач відобразив недостовірні відомості приховавши факт перебування у спільній частковій власності будинку, який набуто позивачем на підставі ухвали Корецького районного суду Рівненської області, якою затверджено мирову угоду, про що позивач, на думку представника відповідача, не міг забути, враховуючи реєстрацію відповідного права власності позивача у Державному реєстрі речових прав нерухомого майна. Оскільки вимога декларування наявного у декларанта майна передбачає обов'язок достовірного декларування наявності існуючих прав щодо майна декларанта, то позивач, який порушив дану вимогу, правомірно був звільнений у відповідності з вимогами Закону України «Про очищення влади». З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з травня 2007 року ОСОБА_3 працював у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області перебуваючи на різних посадах, з 05.08.2011 - на посаді головного спеціаліста відділу контролю за призначенням та перерахунками пенсій управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (а.с.11-16).

ОСОБА_3 подано Декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (а.с.23-26).

На виконання вимог статті 4 Закону України «Про очищення влади» №1682-VII від 16.09.2014 (далі - Закон №1682-VII), позивачем подано заяву про надання згоди на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до вимог Закону №1682-VII (а.с.18).

За результатами проведеної перевірки фіскальним органом складено Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 29.01.2016 №201/17-03-17-15 (а.с.19-20).

Із змісту Висновку встановлено, що ОСОБА_3 у декларації вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав) набутого (набутих) ОСОБА_3 за час перебування на посадах визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону №1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_3, а саме не відображено житловий будинок, що перебуває у спільній частковій власності, що знаходиться за адресою Рівненська обл., Корецький р-н, с. Старий Корець, вул. Шевченка, буд. 30, та належить йому на підставі ухвали Корецького районного суду від 14.04.2014 №2-323/11.

Перевіркою також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаних ОСОБА_3 у декларації, набутого (набутих) ОСОБА_3 за час перебування на посадах визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону №1682-VII, відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_3 із законних джерел. Таким чином, з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_3 та підтвердних документів (за наявності) за результатом перевірки встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статі 5 Закону, вказаних ОСОБА_3 у декларації.

По факту не декларування 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться у с. Старий Корець позивач подав пояснюючу записку (без дати) (а.с.21), згідно якої причиною не відображення перебування у його власності даного нерухомого майна є не оформлення у встановленому порядку правовстановлюючих документів на дане житло після отримання спадщини, відтак, як зазначив позивач, він не вважав себе повноправним власником 1/2 даного помешкання. При цьому, як пояснив позивач, він вважав, що відповідна ухвала суду надає йому лише право на оформлення спадщини, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно засвідчує факт її прийняття. На підставі отриманого висновку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було видано оскаржуваний наказ від 08.11.2016 №159-ос «Про звільнення ОСОБА_3С.» (а.с.22).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону №1682-VII визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (ч.1).

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно із п.10 ч.1 ст.2 Закону №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1682-VII особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частинами 3 або 4 статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка (ч.4 ст.5 Закону №1682-VII у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу ч.5 ст.5 Закону №1682-VII перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до ч.7 ст.5 Закону №1682-VII керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п'ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.

До відповідного районного, міського (міст обласного значення), районного у містах територіального органу державної влади за місцем проживання особи, до компетенції якого належить проведення перевірки відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає запит про перевірку відповідних відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до якого додається копія декларації особи.

Згідно із ч.10 ст.5 Закону №1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку (ч.11 ст.5 Закону №1682-VII).

Постановою Кабінету Міністрів України №563 від 16.10.2014 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» (далі - Порядок №563) та Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до Переліку органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №563 від 16.10.2014, обов'язок зі здійснення перевірок відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до осіб у частині недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у поданих ними деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених п.п.1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел, покладено на Державну фіскальну службу України. Зазначене також відповідає повноваженням ДФС, які визначені пп.92-1 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21.05.2014, згідно з яким ДФС відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку достовірності відомостей, зазначених у п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади».

Згідно з п.п. 19, 20 Порядку №563 з метою проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел, до ДФС надсилається запит за формою згідно з додатком 3 разом із засвідченими копіями декларації та трудової книжки (послужного списку) такої особи.

ДФС у порядку, визначеному Мінфіном, проводить перевірку достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, складеної в повному обсязі за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Наказом Міністерства фінансів України №1100 від 03 листопада 2014 року затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (далі - Порядок №1100), яким визначено процедуру проведення органами ДФС перевірки достовірності відомостей, визначених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами, перелік яких наведено у п.п.1-11 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка (п.2 Порядку №1100).

Пунктом 3 Порядку №1100 визначений загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки.

Відповідно до пунктів 4, 6 Порядку №1100 при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку. Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

За змістом п.12 Порядку №1100 у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивачем подано декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, у розділі третьому якої не зазначено повні відомості щодо нерухомого майна, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону №1682-VII, що не відповідає наявній податковій інформації про нерухоме майно, а саме не відображено відомостей щодо житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності з розміром частки 1/2 частини, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с. Старий Корець, вул. Шевченка, буд. 30.

В пояснюючій записці (без дати) (а.с.21) ОСОБА_3 вказав, що після вирішення справи у суді та затвердження ухвалою Корецького районного суду від 14.04.2014 мирової угоди між ним та його братом щодо поділу успадкованого від батька житлового будинку №30, що знаходиться по вул. Шевченка у с. Старий Корець Рівненської обл., він мав вчинити ряд дій щодо виготовлення документів на право власності на 1/2 частину батьківського будинку. Однак, зіштовхнувшись із рядом перепон як формальних так і фактичних, набувши права на оформлення спадщини, позивач не оформив право власності на відповідну частку у спадковому майні у встановленому порядку, відтак вважав, що не набув права власності на 1/2 частки в успадкованому будинку. Таким чином, не вважаючи себе власником 1/2 частини будинку, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с. Старий Корець, вул. Шевченка, буд. 30, оскільки документи про право власності, а саме , як він вважав, паспорт технічної інвентаризації, у нього відсутній, він і не відобразив відповідну інформацію щодо вказаної нерухомості у Декларації за 2014 рік.

Частиною 11 ст.5 Закону №1682-VII передбачено, що орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи 1\2 частини будинку, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с. Старий Корець, вул. Шевченка, буд. 30 набуто позивачем у порядку спадкування на підставі мирової угоди затвердженої ухвалою Корецького районного суду від 14.04.2014, а 29.07.2014 право власності позивача на 1/2 частки цього будинку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані обставини не заперечувались позивачем та ним викладені у пояснюючій записці (без зазначення дати), що міститься в матеріалах справи (а.с.21).

Згідно висновку від 29.01.2016 №201/17-03-17-1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» встановлено, що позивач у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказав недостовірні відомості щодо наявності майна, а саме позивачем не було вказано інформацію про право власності на 1/2 житлового будинку за адресою: Рівненська обл., Корецький р-н, с. Старий Корець, вул. Шевченка, буд. 30.

При цьому беззаперечно встановлено, що право власності на 1/2 частину житлового будинку позивачем було набуто у власність у 2014 році коли він перебував на посадах, зазначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади» та у зв'язку із спадкуванням, що проведено державну реєстрацію права власності на 1/2 частку житлового будинку у встановленому порядку, про що свідчить витяг копія якого додана до справи.

При цьому твердження позивача про те, що він нібито не знав, що являється власником 1/2 частки житлового будинку у с. Старий Корець оскільки не отримав відповідних документів про право власності на будинок суд вважає помилковими та надуманими, позаяк проведення державної реєстрації права власності на 1/2 житлового будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та письмової заяви позивача - виключає такі сумніви.

Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Разом з тим зазначає, що ставлячи власноручний підпис у декларації декларант засвідчує тим самим достовірність відображеної у декларації інформації усвідомлюючи відповідальність передбачену законом за подання недостовірних або неповних відповідних відомостей.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що оскільки позивач не зазначив вірну (повну) інформацію про нерухоме майно, що належить йому на праві власності, то податковий орган правомірно вказав у висновку про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутих позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади».

Щодо вирішення питання про правомірність звільнення позивача із займаної посади суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем було отримано висновок про результати перевірки щодо позивача, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої ст.5 Закону №1682-VII, та враховуючи те, що вказаний висновок не оскаржено позивачем у судовому порядку, відповідач правомірно звільнив позивача із займаної посади.

Судова колегія частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає його помилковим виходячи з наступного.

Положеннями ст.43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У статтях 2 та 51 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Згідно з п.7-2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до ч.14 ст.5 Закону №1682-VII керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сукупність встановлених в ході судового розгляду справи фактичних обставин дало суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що посадові особи відповідача по справі, приймаючи наказ за результатами перевірки позивача, діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, з системного аналізу правових норм Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1100 від 03.11.2014 року з урахуванням визначених основних засад люстрації та цілей на досягнення яких запроваджений процес люстрації в Україні, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу між вчиненим порушенням та відповідальністю за це порушення, суд дійшов висновку, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись лише в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить на праві власності особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна, не може бути підставою для застосування Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. Разом з тим, у відповідності, до частини восьмої статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, аналіз частини восьмої статті 3 Закону України "Про очищення влади", а саме: наявність у ній єднально-розділового сполучника: "та/або" дозволяє дійти висновку, що недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел. Таким чином, необхідною умовою є встановлення недостовірності відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у декларації, доходам, отриманим із законних джерел. Саме ці відомості в сукупності підлягають встановленню відповідачем під час перевірки.

Відтак, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) без встановлення того, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел, не може бути підставою для звільнення з роботи.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки на час звільнення позивача об'єктивно таких підстав не існувало,так як у висновку податковго органу не встановлено невідповідності вартості майна (майнових прав), зазначених у декларації, доходам, отриманим із законних джерел, рішення про його звільнення було прийнято не правомірно та порушено право позивача на працю.

Разом з тим судом встановлено, що зважаючи на те, що висновок про результати перевірки щодо позивача був отриманий відповідачем 11.02.2016, то позивач відповідно підлягав звільненню не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, тобто 14.02.2016. Однак, позивач був звільнений наказом начальника ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області №159-ос від 08 листопада 2016 року, про це наголошує і позивач.

Однак судова колегія погоджується, в даному випадку, з позицією суду першої інстанції і вважає, що вказані обставини не свідчать про порушення самого порядку або процедури проведення перевірки достовірності відомостей, зазначених особою у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за результатом якої винесений висновок, що і слугував підставою для звільнення позивача, а відтак не можуть слугувати підставою для скасування спірного наказу про звільнення позивача. Відповідні обставини щодо порушення посадовою особою строку звільнення, передбаченого ч.14 ст.5 Закону №1682-VII, можуть бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, до повноважень якої належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку і не впливають на правильність прийнятого судом рішення.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки судова колегія прийшла до висновку, що звільнення позивача з публічної служби є таким, що не узгоджується з діючим законодавством, то він підлягає поновленню на попередній посаді, а наказ відповідача про звільнення - скасуванню і з вирішенням питання про зобов'язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Визначення розміру середньої заробітної плати, у випадках вирішення питання про відшкодування на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, здійснюється за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.95 р.

Кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, слід рахувати за період з 09.11.2016 року по день постановлення даного рішення суду, тобто по 13.04.2017 року включно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що заявлені позовні вимоги, щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наведені обставини стали підставою для визнання висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в цій частині, помилковими. Зважаючи на зазначене постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року по даній справі підлягає скасуванню, відповідно до ч. 3,4 ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" березня 2017 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати наказ начальника ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області №159-ос від 08 листопада 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи з підстав передбачених Законом "Про очищення влади".

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу контролю за призначенням та перерахунками пенсій управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області з 09.11.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2016 року по 13.04.2017 року (день винесення судового рішення) включно.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) А.В. Жизневська

(підпис) Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" квітня 2017 р.

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028

- ,