Ухвала суду № 66022173, 18.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 826/15544/15

Суддя доповідач Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

18 квітня 2017 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Літвіна Н.М., перевіривши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року.

Як вбачається з відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку, апеляційну скаргу було надіслано до суду 27 січня 2017 року.

Оскаржувана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва прийнята 18 грудня 2015 року в порядку письмового провадження.

Частиною 2 ст. 186 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Разом з тим, скаржником було подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення більше, ніж через рік з моменту прийняття судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки: 1) апелянтом сплачено судовий збір у неповному розмірі, сума несплаченого судового збору становить 1 259 грн. 73 коп. (ч. 6 ст. 187 КАС України); 2) пропущено строк, встановлений для апеляційного оскарження (ч. 4 ст. 189 КАС України).

Апелянту було надано строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали.

Копію ухвали суду від 16 лютого 2017 року було направлено позивачу рекомендованим листом № 01010 3455524 0 з повідомленням про вручення поштового відправлення 17 лютого 2017 року.

Однак, 23 лютого 2017 року вказане поштове відправлення повернуто до суду «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Отже, відповідно до вимог ст. 33 КАС України копія судового рішення вважається належним чином врученою позивачу.

Крім того, 01 березня 2017 року апелянту повідомлено про прийняте судом рішення телефонограмою.

На виконання викладених в ухвалі від 16 лютого 2017 року вимог, апелянтом до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду 22 березня 2017 року подано квитанцію від 21 березня 2017 року, яка підтверджує сплату судового збору на суму 1 259 грн. 73 коп. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Клопотання мотивовано тим, що у період з 21 грудня 2015 року по 25 січня 2016 року апелянт знаходився за межами території України, що підтверджується листом ТОВ «ТУРИСТИЧНА АГЕНЦІЯ ЛІМПОПО». У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження, апелянт вважав, що суд ще й досі розглядає його справу. Апелянт стверджує, що про прийняття оскаржуваного рішення дізнався лише 19 січня 2017 року, коли отримав копію постанови по справі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке.

Оскаржувана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва прийнята 18 грудня 2015 року в порядку письмового провадження.

Копію даного рішення було направлено позивачу рекомендованим листом № 01014 11492690 з повідомленням про вручення поштового відправлення 22 грудня 2015 року.

Однак, 25 січня 2016 року поштове відправлення № 01014 11492690 повернуто до суду «за закінченням встановленого терміну зберігання». У відповідності до вимог ст. 33 КАС України копія судового рішення вважається належно врученою учаснику процесу.

Крім того, вказане судове рішення було внесено судом першої інстанції до ЄДРСР та оприлюднено в реєстрі 24 грудня 2015 року (54466342), доступ до якого є відкритим.

Однак, позивач знаючи про розгляд справи, звернулась до суду апеляційної інстанції лише 27 січня 2017 року, надавши при цьому докази поважності причин пропуску строку оскарження лише за період з 21 грудня 2015 року по 25 січня 2016 року.

Доказів підтверджуючих поважність причин пропуску строку оскарження судового рішення за період з 25 січня 2016 року по 27 січня 2017 року апелянтом до суду не надано.

Апеляційний суд зазначає, що право учасників процесу на оскарження судових рішень не повинно бути пасивним. Зокрема, ОСОБА_1 повинна була дізнатись про прийняте судом рішення, оскільки знала про розгляд справи в суді та про обставини у зв'язку з якими 30 листопада 2015 року суд вирішив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

З тексту журналу судового засідання від 30 листопада 2015 року вбачається, що під час судового засідання був присутній представника позивача ОСОБА_2

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з поданою апеляційною скаргою.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення поданих апелянтом доказів поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами КАС України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Повернути апелянту матеріали апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя Н.М. Літвіна