Постанова № 66022097, 14.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2017 року № 826/3267/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання незаконним висновку, рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування витрат на правову допомогу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання незаконним висновку від 17.12.2015 про невідповідність позивача займаній посаді та рішення від 14.01.2016 про відхилення скарги позивача; визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2016 №78 о/с в частині звільнення позивача; поновлення на посаді оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) або на рівнозначну посаду; стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відсутні правові підстави визначені ч. 2 ст. 57 Закону України "Про національну поліцію" для включення позивача до списку поліцейських, що підлягають атестації, оскільки він, позивач, був переведений на рівнозначну посаду, на якій проходив службу на момент направлення на атестацію. Крім того, позивач зазначає, що висновок про невідповідність його займаній посаді є необґрунтованим.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Інші сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.

У зв'язку з викладеним, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29.01.2016 №78 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Судом встановлено, що підставою для прийняття наказу від 29.01.2016 №78 о/с слугував атестаційний лист ОСОБА_1 з рішенням Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві за результатом атестації позивача від 17.12.2015 «Займаній посаді не відповідає підлягає звільненню через службову невідповідність» та висновком Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 14.01.2016 про відхилення скарги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 р., призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Згідно ст. 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Як зазначено вище, позивача без проведення конкурсу наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві від 07.11.2015 №17 о/с відповідно до п. 9 та 10 розділу 11 Закону України «Про Національну поліцію» призначено на посаду оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, кожна із зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Отже, проведення атестації поліцейського можливе виключно у випадках визначених нормами Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Метою проведення атестації із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей та за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді. При цьому мають значення фактичні обставини, що мали місце і передували проведенню атестування та звільненню особи через службову невідповідність.

В атестаційному листі позивача відсутні посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з статтею 1 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 (далі - Інструкція), вона розроблена відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", і визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до статей 4 та 5 Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції визначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:

1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України.

До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських;

2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно пунктів 17-20 розділу IV Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Отже, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

З атестаційного листа позивача вбачається, що останній охарактеризований безпосереднім керівником, як такий, що займаній посаді відповідає, за результатами тестування: застосування загальних навичок 34 балів із 60; професійне тестування 31 балів із 60.

Відповідачем не надано суду копію протоколу засіданні атестаційної комісії із зазначенням підстав для прийняття рішення щодо позивача «Займаній посаді не відповідає підлягає звільненню через службову невідповідність».

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування рішення щодо позивача «Займаній посаді не відповідає підлягає звільненню через службову невідповідність», отже суд дійшов висновку, що підстави для прийняття оскарженого рішення не відповідають критеріям визначеним пунктом 16 розділу IV Інструкції які повинні враховувати при прийнятті рішення за результатом атестації поліцейського.

Отже, висновок Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.12.2015 прийнятий щодо позивача не ґрунтується на критеріях визначених Інструкцією, а відтак є необґрунтованим та протиправним та підлягає скасуванню.

З атестаційного листа позивача вбачається, що останнім було подано апеляційну скаргу на висновок Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.12.2015, за результатом розгляду якої Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону прийнято рішення від 14.01.2016 про відхилення скарги позивача.

Апеляційною атестаційною комісією Північного регіону не надано суду копії протоколу із зазначенням мотивів прийняття оскаржуваного рішення.

На думку суду необґрунтованість та протиправність висновку Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.12.2015 прямо вказує на безпідставність рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону прийнято рішення від 14.01.2016 про відхилення скарги позивача та є підставою для його скасування.

Враховуючи, що наказ від 29.01.2016 №78 о/с ґрунтується виключно на висновку Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.12.2015 та рішенні Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону прийнято рішення від 14.01.2016 про відхилення скарги позивача, отже такий наказ є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилання представника відповідача на ст. 61 Закону України "Про Національну поліцію", якою визначено обмеження пов'язані зі службою в поліції, а саме: може бути поліцейським:особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 17.09.2007 закрито кримінальну справу по обвинуваченню позивача у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію".

Проте, наявність обставин визначених ст. 61 Закону України "Про Національну поліцію" є підставою для відмови у прийнятті на службу в поліцію або самостійною підставою для звільнення, а не підставою для звільнення за п. 5 ст. 77 згадуваного Закону (через службову невідповідність) за результатом проведеної атестації.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.05.2014 р. та від 01.07.2014 р. (реєстраційні номери рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Протиправність наказу від 29.01.2016 №78 о/с прямо вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Відповідно до довідки від 03.03.2016 №1043 середньомісячне грошове забезпечення складає 5452,73 грн, середньоденне - 177,8 грн. Період вимушеного прогулу становить з 30.01.2016 по 14.04.2017, тобто 439 календарних днів, отже позивачу до виплати належить (439Х177,8) 78 054,2 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Отже, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) Головного управління Національної поліції в м. Києві та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 5452,73 грн. підлягає негайному виконанню.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині відшкодування витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 87 КАС України - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI від 20 грудня 2011 року передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол.

Згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 N5076-VI (далі - Закон N 5076-VI) під іншими видами правової допомоги розуміють види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Враховуючи наведе, витрати на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню є правова допомога, яка надавалась у судовому засіданні та час ознайомлення із матеріалами справи у суді, інші витрати заявлені позивачем відшкодуванню не підлягають оскільки це не передбачено чинним законодавством та не є окремою процесуальною дією.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем до адміністративного позову були додані наступні докази: договір про надання правової допомоги ордер, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі послуг від 25.02.2016, копію квитанції.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 25.02.2016 позивачу надано наступні послуги: первинну консультацію, вивчення обставин справи, аналіз законодавства, аналіз судової практики, розробка тактики ведення судового процесу, складання запиту або скарги, складання позову.

Аналізуючи викладене, а також документи надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні.

Тому суд вважає не обґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідачів на його користь судових витрат за надання правової допомоги.

Згідно приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково позов.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в м. Києві від 17.12.2015 щодо ОСОБА_1 «Займаній посаді не відповідає підлягає звільненню через службову невідповідність».

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону прийнято рішення від 14.01.2016 про відхилення скарги ОСОБА_1.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29.01.2016 №78 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

5. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) Головного управління Національної поліції в м. Києві.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 78 054,2 грн.

7. Допустити до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) Головного управління Національної поліції в м. Києві.

8. Допустити до негайного виконання постанову в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 5452,73 грн.

9. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда