Постанова № 66020765, 12.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 квітня 2017 р. № 2-а- 820/451/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - Лиски П.О.

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська трикотажна фабрика" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Первомайська трикотажна фабрика», у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкових повідомлень - рішень Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000241420 від 26.12.2016р. та №0000251420 від 26.12.2016р.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень не відповідають закону, так як винесені без урахування обставин незавершення (тривання) операції з імпорту товару на митну територію України, підробки первинних документів з боку контрагента невстановленими особами. У подальшому позивач доповнив доводи позову зазначивши, що 1) відомості про вчинення платником податків неправомірно ґрунтуються лише на даних електронних баз органів ДФС, 2) перевірка була призначена безпідставно, 3) норма ч.3 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» необов'язкова для сторони зовнішньоекономічного контракту, яка бажає врегулювати конфлікт у мирний спосіб, 4) платник податків як постраждала сторона не повинен звертатись до суду для уникнення нарахування з боку контролюючого органу пені, 5) поставка товару не відбулась з вини контрагента, 6) платник не оплатив повної суми товару за поставкою (18.800,00дол. США), а проведена часткова оплата в розмірі 5.640,00дол. США не створює у іноземного контрагента - постачальника обов'язку поставити товар. Посилаючись на викладені міркування, вважав, що позов підлягає до задоволення.

Відповідач, Лозівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що платник податків перерахував іноземному контрагенту суму коштів у розмірі - 12.220,00дол. США, по якій на дату перевірки частково збіг визначений законодавством строк поставки товару на митну територію України, а саме: по сумі перерахованій 27.04.2016р. у розмірі 2.400,00дол. США - 26.07.2016р.; по сумі перерахованій 04.07.2016р. у розмірі 2.400,00дол. США - 01.11.2016р., по сумі перерахованій 14.07.2016р. у розмірі 840,00дол. США - 11.11.2016р. Товар на митну територію України не надійшов. Обставин, які б звільняли платника від несення юридичної відповідності згідно з ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» контролюючим органом не виявлено. Стверджував, що обставини вчиненого платником правопорушення встановлені контролюючим органом повно, кваліфіковані правильно, міра юридичної відповідальності визначена вірно, реалізована з дотриманням процедури, а відтак, спірне рішення цілком узгоджується з законом. Посилаючись на викладені міркування, просив суд ухвалити рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову, заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, виконавши вимоги процесуального закону стосовно збору доказів, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, перевіривши доводи сторін добутими доказами, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що Лозівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області було прийнято наказ від 28.11.2016р. №619 про призначення перевірки ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним з нерезидентом Hebei Kai De import Co LTD, Китай за період з 14.04.2016р. по 30.11.2016р.

З 30.11.2016р. по 06.12.2016р. відповідачем, ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним з нерезидентом Hebei Kai De import Co LTD, Китай за період з 14.04.2016р. по 30.11.2016р.

Результати проведеної перевірки викладені в акті №701/20-27-14-09/37327380 від 13.12.2016р.

Оскільки позивачем не подано таких, котрі б набрали законної сили рішень судів про скасування згаданого наказу та/або про визнання протиправними дій інспекції з приводу проведення згаданої перевірки, у межах даної справи не заявлено вимог про скасування згаданого наказу, не заявлено вимог про визнання протиправними дій інспекції з приводу проведення згаданої перевірки, а фактично допущено працівників контролюючого органу до проведення перевірки, то доводи позивача відносно незаконності проведеної перевірки та недотриманні процедури її проведення на увагу суду не заслуговують.

В акті №701/20-27-14-09/37327380 від 13.12.2016р. викладено судження ОДПІ про вчинення платником, ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» порушення ст..2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: не одержано товар за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР), станом на 27.07.2016р. по епізоду оплати 27.04.2016р. на суму 2.400,00дол. США, станом на 03.11.2016р. по епізоду оплати 04.07.2016р. на суму 2.400,00дол. США, станом на 12.11.2016р. по епізоду оплати 14.07.2016р. на суму 840,00дол. США, а також про порушення ст..9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: у поданій до контролюючого органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2016р. не відображено протерміновану заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР), котра виникла станом на 27.07.2016р. по епізоду оплати 27.04.2016р. на суму 2.400,00дол. США.

З посиланням на вказаний акт перевірки відповідач, ОДПІ 26.12.2016р. прийняв податкове повідомлення - рішення №0000241420, яким на підставі ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахував пеню в розмірі 28.648,38грн., та №0000251420, яким на підставі ст..9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» застосував штраф у розмірі 340,00.

Перевіряючи спірні рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу здійснення державного контролю (що охоплює і реалізацію міри юридичної відповідальності у вигляді нарахування пені) за дотриманням суб'єктами господарювання строків розрахунків (виконання зобов'язань) за зовнішньоекономічними контрактами унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Так, ч.1 ст.2 вказаного закону передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ч.4 ст.2 зазначеного закону Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що сторонами по справі не заперечуються обставини 1) укладення між платником та Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР) зовнішньоекономічного контракту від 14.04.2016р. №1414/16-3, 2) проведення платником низки платежів на користь іноземного контрагента, а саме: 27.04.2016р. у розмірі 2.400,00дол. США, 04.07.2016р. у розмірі 2.400,00дол. США, 14.07.2016р. у розмірі 840,00дол. США, 3) відсутності поставки товару на митну територію України, 4) застосування контролюючим органом строків розрахунків, запроваджених Національним банком України у постановах від 03.03.2016р. №140, від 07.06.2016р. №342, 5) відсутності звернення платника до суду стосовно невиконання іноземним контрагентом зобов'язань за контрактом.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не скасовувався, неконституційним не визнавався, з інших причин чинності не втрачав, а відтак, є діючим і на момент проведення позивачем платежів на користь іноземного контрагента, і на момент проведення контролюючим органом перевірки, і на момент винесення спірних рішень, і на момент вирішення спору судом.

З цих міркувань суд не знаходить підстав для неврахування приписів названого акту законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

За правилом ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення) у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що позивач не забезпечив дотримання у своїй діяльності приписів ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Викладені у позові мотиви позивача відносно незастосування процедури згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (як-то: відсутність вини, вчинення шахрайських дій, подання заяви про вчинення кримінального правопорушення тощо) юридичного значення для вирішення даного спору не мають, адже цей закон є чинним, поширюється на спірні правовідносини, чітко визначає випадки звільнення платника від відповідальності у вигляді нарахування пені у сфері публічно-правових відносин з контролю за фінансовою дисципліною резидентів України - сторін зовнішньоекономічних контрактів.

Інших підстав, які б звільняли платника у даному конкретному випадку від несення юридичної відповідальності на підставі ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачем у позові на викладено і у ході розгляду справи не наведено.

При цьому, суд бере до уваги ту обставину, що категорично заперечуючи і у позові, і у додаткових письмових поясненнях необхідність звернення до суду, позивач все ж таки звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР) за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, але зробив це лише 22.03.2017р., тобто після винесення спірного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позову у цій частині.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч.3 ст.2 КАС України, спірного податкового повідомлення - рішення №0000251420 від 26.12.2016р., суд зазначає, що правовідносини з приводу здійснення валютних операцій на території України унормовані приписами Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

У розумінні ст..1 названого Декрету проведені позивачем на користь іноземного контрагента, Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР) платежі за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3 підпадають під визначення валютних операцій.

Частиною 1 ст.9 Декрету передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач не заперечує як факт подання до ОДПІ звітності з даного питання, так і факт не включення до цієї звітності обставин стосовно стану виконання зобов'язань за укладеним з Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР) зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3.

Будь-яких причин такого стану речей позивач не навів.

Згідно з ч.3 ст.13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

За змістом норм Податкового кодексу України згаданий суб'єкт владних повноважень може діяти також через свої територіальні органи, до яких належить і Лозівська ОДПІ.

На розвиток приписів ст..ст.13 і 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» Національним банком України було видано Положення «Про валютний контроль» (затверджено постановою Національного банку України від 08.02.2000р. №49, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. за №209/4430; далі за текстом - Положення №49), згідно з п.2.7 якого невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзац 2 п.2.7 Положення №49 містить роз'яснення, у силу якого порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

З огляду на встановлені обставини спірних правовідносин, відсутність будь-яких заперечень з боку платника податків стосовно факту вчинення порушення ст..9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», розмір застосованого штрафу, який повністю узгоджується з приписами Положення №49, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позову у цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки у ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт відсутності в діях платника податків викладених в акті контролюючого органу випадків порушення закону, що зумовлює відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у спірних правовідносинах, то заявлені платником податків вимоги належить залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат проводиться судом за правилами ст..94 КАС України.

Керуючись ст..ст.8, 19, 129 Конституції України, ст..7-11, ст.ст. 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська трикотажна фабрика" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000241420 та №0000251420 від 26.12.2016 року - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18.04.2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.