Постанова № 66020593, 11.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 р. Справа № 805/1236/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тарасенка І.М., суддів: Молочної І.С., Козаченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» (надалі - позивач, ТОВ «Добропільське АТП») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 грудня 2016 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області було проведено рейдову перевірку Позивача на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

За результатами проведеної перевірки було складений Акт № 018366 від 27.12.2016 року, на підставі якого 07.02.2017 року позивач отримав копію Постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт № 019985 від 31.01.2017 року. Даною Постановою встановлюється порушення ТОВ «Добропільське АТП» ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону у вигляді адміністративно господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Не погодившись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду, просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про застосування до ТОВ «Добропільське АТП» адміністративно - господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт № 019948 від 17.01.2017 року.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник через канцелярію суду надав заперечення проти позовної заяви. Просив розглядати справу у порядку письмового провадження

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» зареєстровано у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 33604228, місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вулиця Артема, 56.

27 грудня 2016 року під час рейдової перевірки Позивача посадові особи Укртрансінспекції перевіряли додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Відповідно до Акту № 018366 від 27.12.2016 року, виявлено порушення, яке полягало у незабезпеченні під час надання послуг з перевезення пасажирів на транспортному засобі НОМЕР_1 у водія ОСОБА_1 (перевізник ТОВ «Добропільське АТП» протоколу перевірки та адаптації тахографа. Крім того відповідачем виявлені порушення щодо надання послуг без оформлення документів на перевезення пасажирів передбаченого ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.

Позивач не заперечує факту відсутності відповідного протоколу повірки та адаптації тахографу, однак вказує, що на момент здійснення перевірки у водія була наявна та заповнена згідно до вимог законодавства індивідуальна контрольна книжна водія. Даний факт не заперечувався відповідачем.

Згідно Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385, затверджено «Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктом 1.4. розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом кого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3. цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомоги тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірники тахографа.

Позивач не заперечував факту відсутності відповідного протоколу перевірки та адаптації тахографу, проте вказав що питання щодо наявності іншого інструмента контролю робочого часу і часу відпочинку водія у вигляді індивідуальної контрольної книжки водія, не ставилось, а тому відповідна книжка водієм не була надана. На момент здійснення розгляду справи позивач пред'явив відповідачу відповідну індивідуальну контрольну книжку та надав пояснення по суті зафіксованих а Акті обставин, проте вони залишилися поза увагою, про що свідчить факт прийняття оскаржуваної Постанови № 019985 від 31.01.2017 року.

При перевірці посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Донецькій області вимагався протокол перевірки та адаптації тахографа, який був відсутній. Питання щодо наявності іншого інструмента контролю робочого часу і часу відпочинку водія у вигляді індивідуальної контрольної книжки водія, не ставилося, а тому відповідна книжка водієм не була надана.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 6.1. «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. А ні Інструкцією, а ні Положенням не забороняється експлуатація транспортних засобів, у яких тимчасово відсутні тахографи. Натомість, згідно з п. 6.3. Положення, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контроль книжку водія за встановленою формою.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково - касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з абзацу третього ч. 1 ст. 60 вказаного Закону встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведених приписів вбачається, що застосування вказаного адміністративно -господарського штрафу можливе тільки за відсутність документів під час надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів.

Відповідачем не надано доказів, що спростовують доводи позивача та правомірність винесеної постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільних транспорт від 17.01.2017 року № 019948.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» адміністративно - господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт № 019948 від 17.02.2017 року.

Постанова прийнята у порядку письмового провадження, складена у повному обсязі та підписана 11 квітня 2017 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Тарасенко І.М.

Судді Молочна І.С.

Козаченко А.В.