Постанова № 66020589, 18.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/994/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1,

ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

відповідач: Поперечний Д.І. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № №0069191700, 0069211700 від 24.11.2016р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 квітня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0069191700, 0069211700 від 24.11.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0069191700 від 24.11.2016р., яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1299134 грн. та № 069211700 від 24.11.2016р., яким нараховано грошове зобов'язання у розмірі 101510 грн. та штрафні санкції у розмірі 25377,5 грн. є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Позивач вважає, що ним правомірно та з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит за наслідками правочинів купівлі-продажу транспортних засобів, які придбано позивачем як фізичною-особою підприємців, та які останній використовує у своїй господарській діяльності.

У судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, в звязку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на підставі ст.77 ПК України, Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 798 від 14.07.2016р., направлення на перевірку № 000834/1015 від 25.07.2016р. проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р.

За наслідками перевірки складено акт № 4469/15-53-13-01/302190/480 від 22.08.2016р. (а.с. 76-99), відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, ст. 202 ПК України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. на загальну суму 1412894 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0040471301 від 06.09.2016р., яким встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1300134 грн. (а.с. 101);

№ 0040481301 від 06.09.2016р., яким ФОП ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 150003,50 грн., з яких 121601,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 30402,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (а.с. 100).

12.09.2016р. позивачем оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС в Одеській області (а.с. 109- 113).

11.11.2016р. (вих. № 1451/Б/15-32-10-01-08) рішенням Головного управління ДФС в Одеській області скасовано податкове повідомлення-рішення № 0040471301 від 06.09.2016р. в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 1000 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0040481301 від 06.09.2016р. в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20091 грн. та застосування штрафних санкцій з вказаного податку на суму 5025 грн. (а.с. 105-108).

24.11.2016р. позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення №№ 0040471301, 0040481301 від 06.09.2016р. та рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.11.2016р. про результати розгляду первинної скарги до ДФС України (а.с. 120- 124).

20.01.2017р. (вих. № 1020/5/99-99-11-01-02-14) рішенням ДФС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення №№ 0040471301, № 0040481301 від 06.09.2016р. та рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.11.2016р. про результати розгляду первинної скарги (а.с. 114-118).

Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, з урахуванням рішення Головного управління ДФС в Одеській 11.11.2016р. (вих. № 1451/Б/15-32-10-01-08) винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0069191700 від 24.11.2016р., яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1299134 грн.(а.с. 104);

№ 069211700 від 24.11.2016р., яким ФОП ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання у розмірі 126896,50 грн. в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 101510,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 25377,50 грн. (а.с. 103).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом встановлено, що копії повідомлення № 169 від 14.07.2016р. та наказу державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 798 від 14.07.2016р. щодо проведення планової виїзної документальної перевірки 15.07.2016 р. вручено бухгалтеру ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_10. Направлення на проведення перевірки № 000834/1015 від 25.07.2016р. пред'явлено бухгалтеру ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_10. 26.07.2016р.

Термін проведення перевірки продовжувався відповідно до наказу державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 873 від 04.08.2016р.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № №0069191700, 069211700 від 24.11.2016р. є виявлені під час проведення перевірки порушення п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, ст. 202 ПК України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п. 200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 56866,00 грн.

Згідно акта перевірки за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено заниження на суму 1412894 грн. (а.с. 96) (згідно з рішенням Головного управління ДФС в Одеській області (вих. № 1451/Б/15-32-10-01-08) від 11.11.2016р. на суму 1400644,04 грн.).

Так, податковим органом зроблено висновок, що: 1) ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками придбання транспортних засобів, зазначених у переліку в акті перевірки, на загальну суму 1400644,04 грн., які оформлені як власність на фізичну особу ОСОБА_1; 2) в порушення п.198.2 ст.198 ПК України ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу податкового кредиту суду ПДВ у розмірі 11250 грн., в звязку з подвійним включенням податкової накладної, отриманої від ТОВ «Велтайм» (код ЄДРПОУ 38130447) № 954 від 27.08.2014р. на загальну суму 75300,00 грн., в т.ч. ПДВ 11250, 00 грн.

Відповідач вважає, що оскільки придбаний позивачем транспортний засіб зареєстрований на фізичну особу, то сума податку на додану вартість сплачена у ціні його придбання, не може бути включена до складу податкового кредиту позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів позивача до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3; АДРЕСА_1) є Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Судом встановлено, що 02.11.2015р. між ТОВ "СИСТЕМ ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 4/11-21, згідно якого позивач придбала транспортний засіб марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_15), реєстраційний номер НОМЕР_6, рік випуску 2012 (а.с. 28).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних № 2 від 02.11.2015р. (а.с. 193).

На підтвердження виконання умов договору № 4/11-21 від 02.11.2015р. позивачем надано засвідчені копії видаткової накладної № 3 від 02.11.2015р. (а.с. 29).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1280/2 від 04.08.2016р. (а.с. 30).

Судом встановлено, що 04.11.2015р. між ТОВ "СИСТЕМ ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 7/11-21, згідно якого позивач придбала транспортні засоби: марки DAF, модель FT XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_16), реєстраційний номер НОМЕР_7, рік випуску 2011; марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_17), реєстраційний номер НОМЕР_18, рік випуску 2011 (а.с. 31-32).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних № 10 від 04.11.2015р., № 11 від 04.11.2015р. (а.с. 201-202).

На підтвердження виконання умов договору № 7/11-21 від 04.11.2015р. позивачем надано засвідчені копії видаткових накладних № 8 від 04.11.2015р., № 9 від 04.11.2015р. (а.с. 33-34).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1807/6 від 02.10.2016р. (а.с. 35).

Судом встановлено, що 27.03.2014р. між ТОВ "АЛЬТЕР ТОП" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 62/14, згідно якого позивач придбала транспортні засоби: марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_19), рік випуску 2009 (а.с. 36-37).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 101 від 27.03.2014р. (а.с. 190).

На підтвердження виконання умов договору № 62/14 від 27.03.2014р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної №651 від 27.03.2014р. (а.с. 38).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 15447/1 від 30.08.2016р. (а.с. 39).

Судом встановлено, що 26.02.2014р. між ТОВ "Кастомс Брок" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 50, згідно якого позивач придбала транспортний засіб: марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_20), рік випуску 2009 (а.с. 40-41).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 25 від 28.02.2014р. (а.с. 189).

На підтвердження виконання умов договору №50 від 26.02.2014р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної № 92 від 28.02.2014р. (а.с. 42).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1919/1 від 05.10.2016р. (а.с. 43).

Судом встановлено, що 04.06.2014р. між ПП "Норд Вест" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 901091, згідно якого позивач придбала транспортний засіб: марки DAF, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_21) (а.с. 44-45).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 2 від 04.06.2014р. (а.с. 192).

На підтвердження виконання умов договору № 901091 від 04.06.2014р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної № 221 від 04.06.2014р. (а.с. 46).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1280/1 від 04.08.2016р. (а.с. 47).

Судом встановлено, що 12.03.2014р. між ТОВ "АЛЬТЕР ТОП" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 57/14, згідно якого позивач придбала транспортний засіб: марки DAF, модель XF 105,460, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_22, 2009 року випуску (а.с. 48-49).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 23 від 12.03.2014р. (а.с.191).

На підтвердження виконання умов договору № 57/14 від 12.03.2014р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної № 576 від 13.03.2014р. (а.с. 50).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2166/1 від 28.10.2016р. (а.с. 51).

Судом встановлено, що 04.11.2015р. між ТОВ "Євростандарт" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів № 04/11/15-01, згідно якого позивач придбала транспортні засоби: марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_23, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8; марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_24, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 (а.с. 52).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: № 1 від 04.11.2015р. № 2 від 04.11.2015р. (а.с. 196-197).

На підтвердження виконання умов договору № 04/11/15-01 від 04.11.2015р. позивачем надано засвідчені копії видаткових накладних № 1 від 04.11.2015 р., № 2 від 04.11.2015 р. (а.с. 53-54).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчені копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти): № 1326/2 від 08.08.2016р., № 1359/3 від 12.08.2016р. (а.с. 55-56).

Судом встановлено, що 21.10.2015р. між ТОВ "СИСТЕМ ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1/10-21, згідно якого позивач придбала транспортний засіб: марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_25), реєстраційний номер НОМЕР_10, рік випуску 2012 (а.с. 57).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 36 від 22.10.2015р. (а.с. 198).

На підтвердження виконання умов договору № 1/10-21 від 21.10.2015р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної №2 від 22.10.2015 р. (а.с. 58).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 7548/1 від 15.08.2016р. (а.с. 59).

Судом встановлено, що 02.11.2015р. між ТОВ "СИСТЕМ ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3/11-21, згідно якого позивач придбала транспортний засіб: марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_26), реєстраційний номер НОМЕР_11, рік випуску 2012 (а.с. 60).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 9 від 04.11.2015р. (а.с. 200).

На підтвердження виконання умов договору № 3/11-21 від 02.11.2015р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної №7 від 04.11.2015 р. (а.с. 61).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1262/2 від 05.08.2016р. (а.с. 62).

Судом встановлено, що 02.11.2015р. між ТОВ "СИСТЕМ ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 2/11-21, згідно якого позивач придбала транспортний засіб: марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_27), реєстраційний номер НОМЕР_12, рік випуску 2012 (а.с. 63).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 8 від 04.11.2015р. (а.с. 199).

На підтвердження виконання умов договору № 2/11-21 від 02.11.2015р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної №6 від 04.11.2015 р. (а.с. 64).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1355/3 від 14.08.2016р. (а.с. 65).

Судом встановлено, що 02.11.2015р. між ТОВ "СИСТЕМ ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6/11-21, згідно якого позивач придбала транспортний засіб: марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_28), реєстраційний номер НОМЕР_13, рік випуску 2012 (а.с. 66).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 4 від 02.11.2015р. (а.с. 195).

На підтвердження виконання умов договору №6/11-21 від 02.11.2015р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної №5 від 02.11.2015 р. (а.с. 67).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1887/1 від 03.10.2016р. (а.с. 68).

Судом встановлено, що 02.11.2015р. між ТОВ "СИСТЕМ ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5/11-21, згідно якого позивач придбала транспортний засіб: марки DAF, модель XF 105.460, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_29), реєстраційний номер НОМЕР_14, рік випуску 2012 (а.с. 69).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 3 від 02.11.2015р. (а.с. 194).

На підтвердження виконання умов договору №5/11-21 від 02.11.2015р. позивачем надано засвідчену копію видаткової накладної №4 від 02.11.2015 р. (а.с. 70).

З метою підтвердження факту використання вищевказаного транспортного засобу у своїй господарській діяльності позивачем надано до суду засвідчену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1355/5 від 14.08.2016р. (а.с. 71).

На підтвердження факту оплати згідно вищевказаних договорів позивачем надано до суду засвідчені копії платіжних доручень: № 1183 від 21.03.2016р., № 1178 від 15.03.2017р., № 1227 від 12.09.2016р., № 1228 від 12.09.2016р., № 1229 від 12.09.2016р., № 1230 від 12.09.2016р., № 1231 від 12.09.2016р., № 1232 від 12.09.2016р., № 1226 від 12.09.2016р., № 1235 від 12.09.2016р., № 1234 від 12.09.2016р., № 1233 від 12.09.2016р., № 128 від 12.03.2014р., № 303 від 04.06.2014р., № 167 від 26.03.2014р., № 99 від 28.02.2014р. (а.с. 11-27).

Для паркування зазначених транспортних засобів позивач орендує майданчик площею 16000 кв.м. за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, Пастера, 29-Б на підставі договору № 1/02/15 від 02.02.2015 р., який також укладався позивачем як фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою (а.с. 151-157).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору про надання послуг від 01.01.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_8 (виконавець), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався надавати послуги передрейсового (післярейсового) огляду водіїв транспортних засобів, а замовник прийняти та оплатити вказані послуги. Згідно додаткової угоди термін дії вказаного договору продовжувався до 31.12.2016р. (а.с.158-161).

За наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 порушення п. 198.4 ст. 198 ПК України безпідставно включено до податкового кредиту придбані транспортні засоби за переліком на загальну суму ПДВ 1 400 644,04 грн., обґрунтовуючи такі висновки, зокрема тим, що для формування податкового кредиту з ПДВ вирішальним є фактор використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Також податковий орган зазначає що фізична особа-підприємець, не будучи фактично суб'єктом права власності на таке майно, не може на підставі лише податкової накладної включати до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбаних транспортних засобах.

З приводу даних тверджень суд зазначає, що згідно приписів п. 198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відтак, для віднесення чи не віднесення сум податку до податкового кредиту вирішальне значення має те, чи призначаються транспортні засоби для використання їх в оподатковуваних операціях і, тобто мета придбання транспортних засобів.

Крім того, п.198.4 ст. 198 ПК України виключено на підставі Закону № 71-VIII від 28.12.2014 р.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи всі транспортні засоби було придбано позивачем як фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою, що вбачається зі змісту договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Оплата за вищевказані транспортні засоби також здійснювались фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

У подальшому транспортні засоби зареєстровано в органах ДАІ. Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів власником відповідних транспортних засобів є ОСОБА_1.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» №1388 від 07.09.1998 р. затверджено єдині правила, якими встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів та видачі реєстраційних документів і формених знаків.

Пунктом 6 вказаного Порядку встановлено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди дійшов висновку, що позивачем у відповідності з вищевказаними нормами податкового законодавства віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаних автотранспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності, які підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу про те, що сам по собі факт реєстрації транспортних засобів на фізичну особу, а не на фізичну особу-підприємця, позбавляє останнього права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаних транспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності.

Щодо висновків контролюючого органу про безпідставне включення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до податкового кредиту ПДВ у розмірі 11250 грн. у зв'язку з подвійним включенням податкової накладної, отриманої від ТОВ «ВЕЛТАЙМ», суд зазначає, що вказане порушення відповідачем не доведено, оскільки в акті перевірки не зазначено у якому податковому періоді відбулось подвійне включення та чим це підтверджується. З безпідставністю таких висновків погодився власне й контролюючий орган у рішенні ДФС України від 20.01.2017р. (вих. № 1020/5/99-99-11-01-02-14) (а.с. 115) та представник відповідача під час судового розгляду.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № №0069191700, 0069211700 від 24.11.2016р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір у розмірі 8 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № №0069191700, 0069211700 від 24.11.2016р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0069191700 від 24.11.2016р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0069211700 від 24.11.2016р.

Стягнути з державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3; АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.04.2017р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.