Ухвала суду № 66020495, 11.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6785/15

УХВАЛА

11 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого по справі судді, Бжассо Н.В.,

суддів: Гусева О.Г., Марина П.П.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої Т.О.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю),

представника відповідача ОМР Неруш А. Ю. (за довіреністю),

представника третіх осіб ОСОБА_5 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса клопотання представника відповідача та третьої особи щодо закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Антоненко Оксани Сергіївни, Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, Управління державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання дій такими, що суперечать приписам Конституції України, про скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстраційного запису щодо реєстрації права власності, визнання даних такими, що не відповідають дійсності, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за вищезазначеним адміністративним позовом, за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати дії відповідачів такими, що суперечать приписам статей 32 і 41 Конституції України та порушують конституційні права позивача; скасувати свідоцтво про право власності серія на номер: НОМЕР_2, видане 14.10.2014 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області на 1/1 домоволодіння по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7; скасувати реєстраційний запис № 7320684, вчинений у Державному реєстрі прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антонечко Оксани Сергіївни 13.10.2014 року по реєстрації за Драгой Т І. права власності на 1/1 домоволодіння по АДРЕСА_1; визнати данні, зазначені у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 31.07.2014 року № ОД 142142120474 - Реконструкція частини домоволодіння з виділом в самостійну одиницю, без зміни геометричних розмірів, за адресою: АДРЕСА_1 такими, що не відповідають дійсності; зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області прийняти передбачені законом дії з приводу внесення в зазначену декларацію недостовірних даних.

10.04.2017 року через канцелярію суду від представника відповідача Одеської міської ради надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача зазначила, що зазначений спір стосується захисту цивільних прав та має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення такого спору належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

11.04.2017 року через канцелярію суду від представника третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування зазначеного клопотання представник третіх осіб зазначила, що підставою для звернення до Одеського окружного адміністративного суду стало порушення права власності позивача на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1-АДРЕСА_2, а також неможливість реалізації спадкових прав ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_11. Вказане, на думку представника третіх осіб, свідчить про те, що спір стосується цивільного права і його вирішення не передбачено в порядку адміністративного судочинства. Крім того, представник третіх осіб зазначає, що реалізація спадкових прав ОСОБА_2 можлива у позасудовому порядку, відповідно до діючого законодавства України.

Представник відповідача, Одеської міської ради, під час судового розгляду справи клопотання про закриття провадження у справі відповідача та представника третіх осіб підтримала та просила задовольнити.

Представник третіх осіб, ОСОБА_7, ОСОБА_8, під час судового розгляду справи клопотання про закриття провадження у справі, що надане нею через канцелярію суду та клопотання представника відповідача підтримала та просила задовольнити.

Представник позивача під час судового розгляду справи зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотань представника відповідача та третіх осіб, якщо представник відповідача надасть йому відповідь на запитання: «Між ким існує спір про право власності на домоволодіння, що побудоване 1962 року?». При цьому представник позивача зазначив, що порушено право позивача на отримання спадщини, однак вважає це не спором про право на спадщину, пояснивши що рішеннями реєстраторів була змінена адреса та знято з реєстрації домоволодіння.

Відповідь, яка була надана представником відповідача щодо самостійного визначення позивачем складу осіб до яких має бути пред'явлений цивільний позов представника позивача не задовольнила, у зв'язку з чим позивач та його представник заперечували проти задоволення клопотань.

Інші учасники судового процесу до судового засідання не з'явилися належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду. 05.04.2017 року від державного реєстратора прав на нерухоме майно Антоненко О.С. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.30.03.2017 року від представника Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.Причини неявки відповідачаДержавної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області суду невідомі.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи в частині клопотання представника відповідача та представника третіх осіб в частині заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Пунктами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до ч.1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений власно керувати поведінкою інших суб'єктів.

Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 150 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну "встановлений законом" у статті 6 Конвенції є гарантування того, "що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення від 21 червня 2011 року у справі "Фруні проти Словаччини" (Fruni v. Sloyaida), заява № 8014/07, п. 134, з подальшими посиланнями).

Далі у п.151 цього ж Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі "Бускаріні проти Сан-Маріно" (Buscarini v. SanMarino), заява № 31657/96, та "Посохов проти Росії" (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003- IV).

Таким чином, ЄСПЛ зазначає, щo дотримання прав особи, визначені ч. 1 ст. 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так в постанові Верховного Суду України від 24.01.2017 року по справі № 815/6165/14 зазначено: «У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, ухвалено щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлю. Позаяк це рішення, як і рішення судів попередніх інстанцій, помилково були розглянуті в порядку адміністративного судочинства, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС вони підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.»

Судом встановлено, що рішенням Приморського РВК № 20 від 16.08.1957 р. було оформлено відведення земельної ділянки пл.300 кв. м. і укладений договір від 23.07.1958 року про передачу ОСОБА_13 у безстрокове користування вказаної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.

Згідно довідки МБТІ від 19.06.1965 року за громадянином ОСОБА_13 зареєстровано на праві особистої власності домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського РВК № 586 від 01.10.1965 р. ОСОБА_13 надано дозвіл продати частину домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13.09.2004 року по справі № 2-5938/2004, що набрало законної сили 02.12.2004 року, ОСОБА_13 27/100 частини будинку продав ОСОБА_14, яка продала цю частину ОСОБА_15

На пустій земельній ділянці АДРЕСА_2 і частково на ділянці АДРЕСА_1, де ОСОБА_15 знесла придбану частину будинку, вона звела 4-х поверховий будинок, який рішенням Приморського РВК № 510 від 17.05.19996 року прийнято в експлуатацію, та ОСОБА_15 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2

Згідно договору купівлі-продажу від 05.11.1999 року ОСОБА_16 купив у ОСОБА_17 19/25 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1-АДРЕСА_2, яка належить продавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Приморської районної Ради народних депутатів м.Одеси 23.07.1996 року, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості у книзі 111, на стор.29, за НОМЕР_3.

Згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння від 29.10.2003 року, виданого на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.07.2002 року № 730, 70/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_16.

ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_16, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 20.06.2006 року, відкрилась спадщина на вказане домоволодіння. Заповіт ОСОБА_16 складений не був.

Відповідно до рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2007 року по справі № 2-4269/2007, за ОСОБА_7 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті її брата - ОСОБА_16 на 70/100 домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1-АДРЕСА_2.

Згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння від 10.09.2004 року, виданого на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07.05.2004 року № 1267, 3/10 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_11.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 12.06.2012 по справі № 2а-791/11, що набрала законної сили 26.06.2012 року, скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1267 та визнано недійсним свідоцтво серії НОМЕР_5 про право власності на 3/10 частини домоволодіння виданого на ім'я ОСОБА_11 виконавчим комітетом ОМР 10.09.2004 року.

Згідно листа КП « БТІ» ОМР від 26.11.2013 року, 14.11.2012 року припинено право власності ОСОБА_11 на 3/10 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1-АДРЕСА_2.

31.07.2014 року Інспекцією ДАБК в Одеській обл. зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 № ОД142142120474, замовником якої є ОСОБА_7.

Реконструкція здійснювалась на підставі дозволу на виконання робіт, виданого Інспекцією ДАБК м.Одеса від 12.02.2006 року № 137.

На підставі замовлення ОСОБА_7 від 04.09.2014 року № 3250 надана довідка від 18.09.2014 року № 465839/1 про те, що у Адресному реєстрі міста Одеси на підставі Положення про Адресний реєстр міста Одеси, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2007 року, справа № 2-4269/2007, декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 31.07.2014 року, № ОД142142120474, зарезервовано житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.05.2015 року, в ході перевірки з виїздом на місце, що проводилась у присутності ОСОБА_7, порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності виявлено не було. Відсутні підстави для вжиття Департаментом відповідних заходів реагування

13.10.2014 року ОСОБА_7 звернулась із заявою про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

До заяви додано наступні документи: квитанції про сплату державного митна, копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку КП «БТІ» ОМР, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 31.07.2014 року, копію рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2007 року по справі № 2-4269/2007, копію технічного паспорта на садибний (індивідуальний) будинок, копію кваліфікаційного сертифікату, свідоцтво про право власності на домоволодіння від 29.10.2003 р., довідку з Адресного реєстру м.Одеси від 18.09.2014 року, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Розглянувши зазначену заяву та документи, керуючись ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 20 Порядку державної Реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно РС Одеського МУЮ в Одеській області, Антоненко О.С., прийнято рішення № 16453217 від 14.10.2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вказаним рішенням проведено державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_7, податковий номер НОМЕР_1.

На підставі вказаного рішення, 14.10.2014 року ОСОБА_7 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_6, індексний номер НОМЕР_2, на 1/1 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Саме рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Антоненко О.С., яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_7на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на нерухоме майно оскаржуються позивачем.

Таким чином, суд зазначає, що з аналізу наведених фактичних обставин вбачається, що оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між позивачем та третіми особами - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про право цивільне, оскільки позивач звернувся до суду саме з метою скасування права власності третьої особи та відновлення свого порушеного права власності та спадкового права, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 24.01.2017 року по справі № 815/6165/14.

Щодо вимоги позивача про визнання даних, зазначених у декларації такими, що не відповідають дійсності та пов'язаної з нею вимоги про зобов'язання відповідача ДАБІ України в особі Департаменту ДАБІ в Одеській області прийняти відповідні дії з приводу внесення в декларацію недостовірних даних, суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 18 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Таким чином із зазначеного вбачається, що вимога про визнання даних такими, що не відповідають дійсності не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вимоги позивача про визнання дій відповідачів такими, що порушують конституційні права позивача, суд зазначає, що зазначена вимога є взаємопов'язаною з вимогами про скасування свідоцтва, реєстраційного запису та визнання даних такими, що не відповідають дійсності та випливає із зазначених вимог, а отже має розглядатися в одному провадженні з цими вимогами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що клопотання представника відповідача та представника третіх осіб підлягають задоволенню, а провадження по справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 11, 14,п.1 ч.1 ст.157, ст. ст. 160, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання представника відповідача та представника третіх осіб про закриття провадження у справі.

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Антоненко Оксани Сергіївни, Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, Управління державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської про визнання дій такими, що суперечать приписам Конституції України, про скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстраційного запису щодо реєстрації права власності, визнання даних такими, що не відповідають дійсності, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу його права звернення до суду з зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена, шляхом подання протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Бжассо

Судді П.П. Марин

О.Г. Гусев

.