Постанова № 66020408, 24.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2017 р. Справа №805/4678/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 година 45 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Притули С.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Довгаленко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною відмови у подовженні терміную дії наказу та у затвердженні проекту землеустрою, -

встановив:

01 грудня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - відповідач або ГУ Держгеокадастру), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка прийнята ухвалою від 16 січня 2017 року, позивач просив:

1. визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру від 02 червня 2016 року № Л-1507/0-1410-6 у продовженні терміну дії наказу від 16 червня 2015 року № 522-СГ.

2. визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру від 29 червня 2016 року № П-2697/0-1675/6-16 у затвердженні проекту землеустрою в частині визначення в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою:

- сплив термін дії наказу Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 16 червня 2015 року № 522-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації землеустрою гр. ОСОБА_1.»;

- необхідність відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проведення обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою;

- необхідність уточнення проекту землеустрою, оскільки запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому проекту.

Фактичні підстави для звернення до суду позивач вбачав в наступному.

Наказом Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 16 червня 2015 року № 522-СГ йому наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду. Цим наказом встановлений річний строк для розробки та подання на затвердження відповідної землевпорядної документації.

05 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження дії наказу від 16 червня 2015 року № 522-СГ, однак листом від 02 червня 2016 року ГУ Держгеокадастру відмовило у цьому з посиланням на ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, відповідно до якої надання земельної ділянки громадянам для ведення фермерського господарства не віднесене до випадків надання земельної ділянки без проведення земельних торгів.

14 червня 2016 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачу йому в оренду земельної ділянки.

Незважаючи на попередню відмову, відповідач розглянув проект землеустрою і листом від 29 червня 2016 року повернув проект на доопрацювання.

На цих підставах позивач стверджував, що поведінка відповідача стосовно вирішення одного й того самого питання не є однозначною та прогнозованою.

З метою подальшого доопрацювання проекту землеустрою та визначення остаточної позиції відповідача з цього приводу позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою про продовження терміну дії наказу від 16 червня 2015 року № 522-СГ, однак листом від 28 жовтня 2016 року відповідач знову відмовив у продовженні терміну дії наказу, зауваживши, що Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII (далі - Закон № 1012) до ст. 134 Земельного кодексу України внесені відповідні зміни.

Позивач вважав відмову ГУ Держгеокадастру протиправною, оскільки відповідачем порушені вимоги п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1012, згідно з якою фізичні особи, які до набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у користування земельних ділянок державної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом (в тому числі у випадку передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства).

Позивач наголошував, що Законом № 1012 не встановлено граничного терміну дії дозволів, наданих до дня набрання чинності цим Законом.

Стверджував, що фізичні особи, які до набрання чинності Законом № 1012, тобто до 03 квітня 2016 року, одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, мають право на отримання таких земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів.

Як наслідок, у листі від 02 червня 2016 року відповідач протиправно зазначив в якості підстави для відмови у продовженні терміну дії наказу те, що позивач не має права отримати земельну ділянку без проведення земельних торгів, оскільки таке право прямо передбачено Законом № 1012.

Також позивач відзначав, що відповідно до п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» від 02 червня 2015 року № 497-VIII (далі - Закон № 497), прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення органів виконавчої влади про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекту землеустрою після погодження в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

П. 1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 497 установлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 27 червня 2015 року.

Таким чином, наказ від 16 травня 2015 року № 522-СГ, яким позивачу наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою, зберігає чинність протягом двох років з дня набрання чинності Законом № 497, тобто з 27 червня 2015 року до 27 червня 2017 року.

На цих підставах позивач стверджував, що відповідач мав право відмовити у продовженні дії наказу від 16 червня 2015 року № 522-СГ, лише з тієї підстави, що цей наказ зберігає чинність до 27 червня 2017 року.

Позивач доводив, що на виконання наказу від 16 червня 2015 року № 522-СГ уклав договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою був розроблений у 2016 році.

13 червня 2016 року у відповідності до вимог ч. ч. 1, 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням Олександрівської районної ради Донецької області від 23 грудня 2015 року № 7/3-18 була затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Посилаючись на ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України, позивач стверджував, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З системного аналізу ч. 6 ст. 186-1 та ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України вбачається, що підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою та його подальшого затвердження є аналогічними.

З огляду на це позивач стверджував, що оскільки 13 червня 2016 року проект землеустрою був погоджений відділом Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області, тобто засвідчено факт відповідності положень проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, то відповідач, фактично, був зобов'язаний затвердити поданий йому проект (том 1 а.с. 5-6, 34-36, 37-45, 180-181, том 2 а.с. 2-3).

Відповідач - ГУ Держгеокадастру позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

На підставі наказу ГУ Держземагентства від 16 червня 2015 року № 522-СГ ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 62,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, в довгострокову оренду строком на 7 років для ведення фермерського господарства на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області.

Цим наказом ОСОБА_1 зобов'язано протягом року розробити та погодити в установленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Відповідно до внесених змін до ст. 134 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру листом від 02 червня 2016 року відмовило у продовженні дії наказу ГУ Держземагентства від 16 червня 2015 року № 522-СГ.

Наданий позивачем для погодження проект землеустрою розглянутий ГУ Держгеокадастру в області.

За результатами розгляду проект землеустрою повернуто на доопрацювання у зв'язку з виявленням низки недоліків, про які зазначено у листі від 29 червня 2016 року.

Відповідач наголошував, що наказ ГУ Держземагентства від 16 червня 2015 року № 522-СГ втратив чинність 16 червня 2016 року на підставі п. 3 цього ж наказу.

Відповідач стверджував, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому просив відмовити в позові (том 1 а.с. 163-166, 185-187, том 2 а.с. 4-5).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надали пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві та письмових поясненнях, просили задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях, просила відмовити в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2, виданим Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 06 листопада 1996 року (том 1 а.с. 7-9).

Маючи намір отримати земельну ділянку, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Донецькій області (далі - ГУ Держземагентства) з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів.

16 червня 2015 року, за наслідками розгляду цього клопотання ГУ Держземагентства видало наказ № 522-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_1.» (далі - Наказ № 522-СГ).

П. 1 Наказу № 522-СГ передбачав надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 62,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, в довгострокову оренду строком на 7 років для ведення фермерського господарства на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області за межами населених пунктів.

Відповідно до п. 2 Наказу № 522-СГ протягом року ОСОБА_1 мав забезпечити:

- розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки (пп. 2.1. п. 2 наказу);

- розробку та подання на затвердження в установленому законодавством порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки (пп. 2.2. п. 2 наказу);

- подання погодженого проекту землеустрою та затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки до ГУ Держземагентства (пп. 2.3. п. 2 наказу).

П. 3 Наказу № 522-СГ передбачав, у разі невиконання вимог п. 2 цього наказу, вважати його таким, що втратив чинність (том 1 а.с. 10-11, 58-59, 144-145, 167-168).

Внаслідок реформування системи органів виконавчої влади ГУ Держземагентства припинено як юридична особа, про що 08 квітня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 269 112 0006 05121 (том 1 а.с. 21-22).

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний код 39767332) зареєстроване як юридична особа 27 квітня 2015 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 274 102 0000 011596 (том 1 а.с. 19-20).

На час виникнення спірних правовідносин правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначало Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2015 року за № 177/26622 (далі - Положення № 14).

Відповідно до п. 1 Положення № 14 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Згідно з п. 2 Положення № 14 ГУ Держгеокадастру в області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Відповідно до п. 3 Положення № 14 завданням ГУ Держгеокадастру є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно з пп. 4, 12, п. 4 Положення № 14 ГУ Держгеокадастру відповідно до покладених на нього завдань: надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; тощо.

Відповідно до п. 9 Положення № 14 ГУ Держгеокадастру у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

05 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою, в якій, посилаючись на складне і тривале отримання необхідних документів, а також виникнення під час розробки проекту землеустрою певних обставин, просив подовжити дію дозволу на розроблення документації із землеустрою, наданого Наказом № 522-СГ (том 1 а.с. 12, 146).

Листом від 02 червня 2016 року № Л-1507/0-1410/6-16 ГУ Держгеокадастру відмовило ОСОБА_1 у подовженні терміну дії Наказу № 522-СГ. Відмова мотивована тим, що внаслідок внесення змін до ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства передаються в оренду за результатами земельних торгів (том 1 а.с. 13, 147, 169).

23 червня 2015 року ОСОБА_1 уклав договір № 66 на розроблення проекту землеустрою з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, яка має кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника від 24 грудня 2012 року НОМЕР_3.

На виконання цього договору фізична особа-підприємець ОСОБА_5 розробила Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (кадастровий номер НОМЕР_4) (далі - Проект землеустрою) (том 1 а.с. 46-109).

Проект землеустрою погоджений відділом Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області.

Згідно з висновком від 13 червня 2016 року № 18/41-16 Проект землеустрою відповідає вимогам ст. ст. 22, 93, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 48 Закону України «Про охорону земель», ст. 50 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про фермерське господарство», Закону України «Про оренду землі» та погоджується за умови дотримання вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про фермерське господарство», Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 лютого 2011 року № 536, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2011 року за № 1517/20255 (том 1 а.с. 96-97).

Крім того, на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 розроблена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) для ведення фермерського господарства, розташованих на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (за межами населених пунктів) (далі - Технічна документація) (том 1 а.с. 110-141).

Стосовно Технічної документації наданий позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 09 листопада 2015 року № 14-15 (том 1 а.с. 142).

Технічна документація затверджена рішенням Олександрівської районної ради Донецької області від 23 грудня 2015 року № 7/3-18 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) для ведення фермерського господарства, розташованих на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (за межами населених пунктів)» (том 1 а.с. 99, 143).

14 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням, в якому просив затвердити Проект землеустрою та передати йому в оренду строком на 7 років земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 57,5000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства.

Разом з клопотанням на розгляд ГУ Держгеокадастру ОСОБА_1 подав Проект землеустрою і Технічну документацію.

Клопотання ОСОБА_1 зареєстроване у ГУ Держгеокадастру 14 червня 2016 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (том 1 а.с. 14, 148).

ГУ Держгеокадастру дійшло висновку, що поданий на розгляд Проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а тому підготувати рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видається можливим, та повернуло Проект землеустрою на доопрацювання.

Як свідчить лист ГУ Держгеокадастру від 29 червня 2016 року № П-2697/0-1675/6-16, сутність зауважень до Проекту землеустрою полягає у наступному:

1. в пояснювальній записці Проекту землеустрою не відображена інформація щодо зменшення площі запроектованої до відведення земельної ділянки в порівнянні з Наказом № 522-СГ;

2. інформація щодо розглянутого Проекту землеустрою у висновку відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації від 22 березня 2016 року № 113 потребує уточнення;

3. опис меж запроектованої до відведення земельної ділянки у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 червня 2016 року № НВ-1402005072016 не в повній мірі відповідає розробленому Проекту землеустрою і потребує уточнення;

4. термін дії Наказу № 522-СГ сплив 16 червня 2016 року;

5. згідно з викопіюванням з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (стор. 39) запроектована до відведення земельна ділянка частково представлена чорноземами звичайними малогумусними, шифр агровиробничої групи - 60л, тобто земельна ділянка, що проектується до відведення, відноситься до особливо цінних земель. Таким чином, Проект землеустрою відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» підлягає обов'язковій державній експертизі;

6. згідно з вказаним вище викопіюванням, запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому проекту і потребує уточнення (том 1 а.с. 15-16, 149-150,170-171).

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою, якою з метою доопрацювання Проекту землеустрою просив продовжити дію дозволу на розроблення документації із землеустрою, наданого Наказом № 522-СГ (том 1 а.с. 17).

Листом від 28 жовтня 2016 року № П-4224/0-2897/6-16 ГУ Держгеокадастру повідомило, що порушене позивачем питання вже розглядалося у червні 2016 року і за результатами його розгляду заявнику надана відповідь згідно з чинним законодавством.

Посилаючись на те, що Законом № 1012 внесені зміни до ст. 134 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру відмовило ОСОБА_1 у продовженні терміну дії Наказу № 522-СГ (том 1 а.с. 18).

1. Перевіряючи обґрунтованість твердження відповідача стосовно того, що в пояснювальній записці Проекту землеустрою не відображена інформація щодо зменшення площі запроектованої до відведення земельної ділянки в порівнянні з Наказом № 522-СГ, суд встановив наступне.

Маючи намір отримати земельну ділянку для створення нового фермерського господарства, ОСОБА_1 просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 62,0 га, про що свідчать його заява від 18 листопада 2014 року (том 1 а.с. 53-54) та обґрунтування розміру земельної ділянки (том 1 а.с. 55-57).

П. 1 Наказу № 522-СГ ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 62,0000 га (том 1 а.с. 58-59).

Невід'ємною частиною договору від 23 червня 2015 року № 66, предметом якого є розроблення проекту землеустрою, є завдання на виконання робіт, затверджене ОСОБА_1 як замовником 23 червня 2015 року.

В п. 2 вихідних даних для розроблення проекту землеустрою, що містяться у завданні на виконання робіт, замовник зазначив загальний розмір земельної ділянки, а саме 57,5000 га (том 1 а.с. 49).

Проект землеустрою розроблений щодо земельної ділянки площею 57,5000 га.

При цьому жодного обґрунтування зменшення розміру запроектованої до відведення земельної ділянки з 62,0000 га до 57,5000 га Проект землеустрою не містить (том 1 а.с. 46-109).

Таким чином, висновок ГУ Держгеокадастру стосовно того, що в Проекті землеустрою не відображена інформація щодо зменшення площі запроектованої до відведення земельної ділянки в порівнянні з Наказом № 522-СГ є обґрунтованим. Необхідність доопрацювання Проекту землеустрою в цій частині позивачем не оспорюється.

2. Перевіряючи обґрунтованість твердження відповідача, що інформація щодо розглянутого Проекту землеустрою у висновку відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації від 22 березня 2016 року № 113 потребує уточнення, суд встановив наступне.

П. 1 Наказу № 522-СГ (том 1 а.с. 10-11, 58-59, 144-145) та Проект землеустрою передбачають відведення земельної ділянки на умовах оренди (том 1 а.с. 46-109).

Разом з цим, у висновку відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації від 22 березня 2016 року № 113 йдеться про те, що цим органом розглянутий Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (том 1 а.с. 95).

Таким чином, відділ культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації у своєму висновку припустився помилки при визначенні форми відведення земельної ділянки, вказавши «власність» замість «оренди».

Як наслідок, висновок ГУ Держгеокадастру, що інформація щодо розглянутого Проекту землеустрою у висновку відділу культури і туризму Олександрівської районної державної адміністрації від 22 березня 2016 року № 113 потребує уточнення, є обґрунтованим. Необхідність доопрацювання Проекту землеустрою в цій частині позивачем не оспорюється.

3. Перевіряючи обґрунтованість твердження відповідача, що опис меж запроектованої до відведення земельної ділянки у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 червня 2016 року № НВ-1402005072016 не в повній мірі відповідає розробленому Проекту землеустрою і потребує уточнення, суд встановив наступне.

В плані відведення земельної ділянки, який є складовою Проекту землеустрою, наведений такий опис меж запроектованої до відведення земельної ділянки: від А до Б - землі державної власності (запасу) на території Олександрівської селищної ради; від Б до В - власність ОСОБА_6; від В до Г - землі державної власності (запасу) на території Олександрівської селищної ради; від Г до Д - власність ОСОБА_7 НОМЕР_5; від Д до Е - землі державної власності (запасу) на території Олександрівської селищної ради; від Е до Ж - власність гр. ОСОБА_8 НОМЕР_6; від Ж до А - землі державної власності (запасу) на території Олександрівської селищної ради (том 1 а.с. 62).

У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1402005072016, сформованому 10 червня 2016 року, наведений наступний опис меж запроектованої до відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4): від А до Б землі державної власності на території Олександрівської селищної ради (землі запасу); від Б до В ОСОБА_6; від В до Г землі державної власності на території Олександрівської селищної ради (землі запасу); від Г до Д ОСОБА_7; від Д до Е землі державної власності Олександрівської селищної ради (землі запасу); від Е до Є ОСОБА_8; від Є до А землі державної власності Олександрівської селищної ради (землі запасу) (том 1 а.с. 102-106).

Таким чином, твердження ГУ Держгеокадастру, що опис меж запроектованої до відведення земельної ділянки у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 червня 2016 року № НВ-1402005072016 не в повній мірі відповідає розробленому Проекту землеустрою і потребує уточнення, є обґрунтованим. Необхідність доопрацювання Проекту землеустрою в цій частині позивачем не оспорюється.

4. Перевіряючи обґрунтованість твердження відповідача, що термін дії Наказу № 522-СГ сплив 16 червня 2016 року, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2 Наказу № 522-СГ протягом року ОСОБА_1 мав забезпечити:

- розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у п. 1 цього наказу земельної ділянки (пп. 2.1. п. 2 наказу);

- розробку та подання на затвердження в установленому законодавством порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки (пп. 2.2. п. 2 наказу);

- подання погодженого проекту землеустрою та затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки до ГУ Держземагентства в області (пп. 2.3. п. 2 наказу).

П. 3 Наказу № 522-СГ визначено, що у разі невиконання вимог п. 2, цей наказ слід вважати таким, що втратив чинність (том 1 а.с. 10-11, 58-59, 144-145).

На виконання пп. 2.1. п. 2 Наказу № 522-СГ ОСОБА_1 забезпечив розроблення та погодження Проекту землеустрою (том 1 а.с. 46-109).

На виконання пп. 2.2. п. 2 Наказу № 522-СГ позивач забезпечив розробку та подання на затвердження в установленому законодавством порядку Технічної документації (том 1 а.с. 110-143).

На виконання пп. 2.3. п. 2 Наказу № 522-СГ 14 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про затвердження проекту землеустрою, разом з яким подав Проект землеустрою та Технічну документацію (том 1 а.с. 14).

Таким чином, впродовж року з моменту видання Наказу № 522-СГ ОСОБА_1 забезпечив виконання вимог п. 2 цього наказу.

Суд відзначає, що Наказом № 522-СГ не встановлений строк його дії або строк дії дозволу на розроблення проекту землеустрою.

П. 3 Наказу № 522-СГ визначені наслідки невиконання ОСОБА_1 вимог п. 2 цього наказу в межах річного строку з моменту його видання. Правовий наслідок невиконання позивачем вимог п. 2 Наказу № 522-СГ впродовж року полягав у втраті чинності цим наказом.

Крім того, п. 2 Наказу № 522-СГ не передбачав обов'язку ОСОБА_1 забезпечити затвердження проекту землеустрою впродовж року з моменту видання цього наказу; позивач мав лише подати його на затвердження, що і було ним зроблено 14 червня 2016 року.

В судовому засідання представник відповідача визнала, що ОСОБА_1 виконав вимоги п. 2 Наказу № 522-СГ в межах річного строку з дня його видання.

Таким чином, твердження відповідача, що Наказ № 522-СГ втратив чинність 16 червня 2016 року відповідно до п. 3 цього наказу, є безпідставним.

Крім того, 02 червня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» за № 497-VIII (далі - Закон № 497).

Згідно з п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 497 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 497 офіційно оприлюднений в «Голосі України» від 26 червня 2015 року № 113 і набрав чинності 27 червня 2015 року.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 497 прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення органів виконавчої влади про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельним кодексом України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Аналіз правових норм, що містяться у п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 497 в контексті спірних правовідносин зумовлює наступні висновки:

- Наказ № 522-СГ як рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що було прийнято до набрання чинності Законом № 497, зберігає чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 27 червня 2017 року;

- продовження терміну дії Наказу № 522-СГ шляхом видання відповідного наказу ГУ Держгеокадастру для затвердження Проекту землеустрою позивач не потребує;

- продовження терміну дії дозволу на розроблення проекту землеустрою, наданого п. 1 Наказу № 522-СГ, шляхом видання відповідного наказу ГУ Держгеокадастру позивач також не потребує;

- розроблений відповідно до Наказу № 522-СГ Проект землеустрою після його погодження в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, підлягає затвердженню органом, який надав дозвіл на його розроблення.

Таким чином, висновок ГУ Держгеокадастру про те, що термін дії Наказу № 522-СГ сплив 16 червня 2016 року прямо суперечить п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 497.

Як наслідок, відмова ГУ Держгеокадастру в області у затвердженні Проекту землеустрою з посиланням на те, що сплинув термін дії Наказу № 522-СГ, є незаконною.

5. Перевіряючи обґрунтованість твердження відповідача стосовно того, що згідно з викопіюванням з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (стор. 39) запроектована до відведення земельна ділянка частково представлена чорноземами звичайними малогумусними, шифр агровиробничої групи - 60л, тобто відноситься до особливо цінних земель, а тому Проект землеустрою відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» підлягає обов'язковій державній експертизі, суд встановив наступне.

Згідно з абз. 8 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 року № 1808-IV (далі - Закон № 1808) обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель.

Перелік особливо цінних груп ґрунтів затверджений наказом Держкомзему України від 06 жовтня 2003 року № 245, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2003 року за № 979/8300, (далі - Перелік № 245).

Перелік № 245 являє собою таблиці, кожна з яких містить перелік особливо цінних ґрунтів по кожній з провінцій, на які розподілена територія України.

У таблицях по кожній провінції окремо наведені порядковий номер, шифр, повна назва агровиробничої групи ґрунтів, площа сільськогосподарських угідь (загальна та площа рілля), а також відмітка про особливу цінність (загальнодержавна чи регіональна).

Ґрунти (шифр - 60л), тобто чорноземи звичайні середньогумусні і малогумусні легкоглинисті) включені до переліку особливо цінних ґрунтів провінцій Лісостепова Лівобережна, Степова Придунайська, Степова Правобережна, Степова Лівобережна, Степова посушлива Лівобережна. В інших провінціях ґрунти цієї агровиробничої групи не представлені.

Як вбачається з викопіювання з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району, яке є складовою Проекту землеустрою (стор. 39), витребувана земельна ділянка площею 57,5000 га частково перетинається із землями, які представлені ґрунтами, віднесеними до шифру агровиробничої групи ґрунтів 60л (том 1 а.с. 84).

При цьому викопіювання із ґрунтової карти колгоспу «Україна» Олександрівського району Донецької області свідчить, що коригування ґрунтової карти проводилось у 1979 році за матеріалами ґрунтового обстеження 1962 року (том 1 а.с. 183).

Відповідно до ч.4 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року № 962-IV (далі - Закон № 962) з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 962 дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 54 Закону № 962 з метою своєчасного виявлення змін стану земель, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ведеться моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок, що передбачено ч. 7 ст. 54 Закону № 962.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону № 962 агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років.

Суцільне ґрунтове обстеження проводиться через кожні 20 років, що визначено ч. 9 ст. 54 Закону № 962.

На підставі договору від 17 травня 2016 року № 1149 Дніпропетровською філією ДУ «Держгрунтохорона» складена технічна документація по ґрунтовим дослідженням території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області на означеній замовником земельній ділянці (том 2 а.с. 6-7, 15-34).

Згідно з висновком про ґрунтовий покрив земельної ділянки (57,5000 га), яка розташована на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, яка передбачена до відведення гр. ОСОБА_1, складеним Дніпропетровською філією ДУ «Держгрунтохорона» 02 червня 2016 року за № 233, за даними Технічного звіту з коригування матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів Донецької області та проведених досліджень Дніпропетровською філією ДУ «Держгрунтохорона» ґрунтовий покрив земельної ділянки площею 57,5000 га складають:

чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті (шифр агрогрупи 65л) - 51,5300 га;

чорноземи звичайні середньозмиті легкоглинисті (шифр агрогрупи 66л) - 5,9700 га.

Згідно з Переліком особливо цінних груп земель вищезазначені агровиробничі групи ґрунтів провінції Степова Лівобережна відносяться до категорії рілля, але не підпадають до переліку особливо цінних груп ґрунтів.

Висновок Дніпропетровської філії ДУ «Держгрунтохорона» від 02 червня 2016 року № 233 є складовою Проекту землеустрою (стор. 56) (том 1 а.с. 101, том 2 а.с. 18).

Згідно з пп. 4.14.1. п. 4.14 висновку до Проекту землеустрою, наданого відділом Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області 13 червня 2016 року за № 18/41-16, запроектована до відведення земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель.

Висновок відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області від 13 червня 2016 року є дійсним протягом трьох років (том 1 а.с. 96-97).

Належні та допустимі докази на підтвердження факту оскарження цього висновку, визнання його протиправним та скасування суду не надані.

Таким чином, Проект землеустрою, поданий на затвердження до ГУ Держгеокадастру містив викопіювання з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району, висновок про ґрунтовий покрив земельної ділянки, складений Дніпропетровською філією ДУ «Держгрунтохорона» 02 червня 2016 року за № 233, а також висновок щодо Проекту землеустрою, наданий відділом Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області 13 червня 2016 року за № 18/41-16.

Твердження відповідача, що запроектована до відведення земельна ділянка частково представлена особливо цінними ґрунтами заснований виключно на викопіюванні з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району.

При цьому, відмовляючи у затвердженні Проекту землеустрою, в листі від 29 червня 2016 року відповідач не навів жодного обґрунтування стосовно того, з якої причини ним не взяті до уваги інші документи, що містились Проекті землеустрою (висновок про ґрунтовий покрив, висновок відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області), і свідчили про те, що запроектована до відведення земельна ділянка представлена ґрунтами, що не є особливо цінними.

Судом встановлено, що на підставі додаткової угоди від 02 червня 2016 року Дніпропетровською філією ДУ «Держгрунтохорона» розроблений та складений додатковий висновок про ґрунтовий покрив земельної ділянки (том 2 а.с. 6-7).

Як свідчить висновок про ґрунтовий покрив земельної ділянки (57,5000 га), яка розташована на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, яка передбачена до відведення гр. ОСОБА_1, складений Дніпропетровською філією ДУ «Держгрунтохорона» (без дати і номеру), за даними Технічного звіту з коригування матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів Донецької області та проведених досліджень Дніпропетровською філією ДУ «Держгрунтохорона» ґрунтовий покрив земельної ділянки площею 57,5000 га складають:

чорноземи звичайні слабозмиті важкосуглинкові і легкоглинисті (шифр агрогрупи 65е) - 47,4300 га;

чорноземи звичайні середньозмиті важкосугликові і легкоглинисті (шифр агрогрупи 66е) - 0,0400 га;

намиті чорноземи і лучно-чорноземні важкосуглинкові і легкоглинисті ґрунти (шифр агрогрупи - 209е) - 10,0300 га.

Згідно з Переліком особливо цінних груп ґрунтів, вищезазначені агровиробничі групи ґрунтів провінції Степова північно-центральна відносяться до категорії рілля (том 2 а.с. 8-13).

Під час судового розгляду позиція відповідача полягала у тому, що ГУ Держгеокадастру критично оцінює висновки Дніпропетровської філії ДУ «Держгрунтохорона», оскільки вони є суперечливими та складеними щодо земельних ділянок різної конфігурації.

В судовому засіданні у якості свідка допитаний головний інженер ґрунтознавець Дніпропетровської філії ДУ «Держгрунтохорона» Сироватко В.О.

Свідок пояснив, що саме він поводив дослідження ґрунтового покриву земельної ділянки та складав висновки за результатами цього дослідження.

Свідок зазначив, що висновок без дати і номеру, надісланий на запит ГУ Держгеокадастру, не суперечить висновку від 02 червня 2016 року № 233, наявному у Проекті землеустрою, а лише уточнює його. Другий висновок готувався на виконання додаткової угоди від 02 червня 2016 року з метою уточнення попередньо отриманих даних.

Свідок відзначав, що згідно з Переліком № 245 ґрунти з шифром агровиробничої групи 65л, 66л, 65е, 66е та 209е не належать до категорії особливо цінних.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які ставлять під сумнів висновки Дніпропетровської філії ДУ «Держгрунтохорона», з наступних підстав.

На стадії розгляду Проекту землеустрою відповідач не вважав за необхідне скористатися своїми повноваженнями в частині здійснення державного нагляду (контролю) та запитати додаткові відомості у Дніпропетровської філії ДУ «Держгрунтохорона»; другий висновок цієї установи відповідач отримав лише на стадії судового розгляду, як наслідок, він не міг бути покладений в основу рішення про відмову у затвердженні Проекту землеустрою, що прийнято 29 червня 2016 року.

Відповідач стверджував, що має повноваження та можливість самостійно провести дослідження ґрунтового покрову запланованої до відведення земельної ділянки. За твердженням відповідача, такі дослідження можуть бути проведені навесні після поліпшення погодних умов.

Суд не бере до уваги ці доводи відповідача, оскільки правом на проведення власних досліджень ґрунтового покрову земельної ділянки до прийняття рішення про відмову у затвердження Проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру не скористалося і на час розгляду відповідачем Проекту землеустрою результатів дослідження, які б спростовували висновки Дніпропетровської філії ДУ «Держгрунтохорона», не отримував.

З огляду на те, що відомості, які містяться у викопіюванні з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, засновані на даних матеріалів грунтових досліджень 1962 року, а належні та допустимі докази на спростування відомостей, які містяться у висновках Дніпропетровської філії ДУ «Держгрунтохорона» та відділу Держгеокадастру у Олександрівському районі Донецької області, відповідачем не надані, суд дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру не довело твердження про те, що витребувана земельна ділянка представлена особливо цінними ґрунтами, а тому Проект землеустрою підлягає обов'язковій державній експертизі.

Як наслідок, відмова у затвердженні Проекту землеустрою з цієї підстави є незаконною.

6. Перевіряючи обґрунтованість твердження відповідача стосовно того, що згідно з викопіюванням з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (стор. 39), запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому Проекту і потребує уточнення, суд встановив наступне.

Викопіювання з ґрунтової карти Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (том 1 а.с. 84), на яке посилається відповідач, взагалі не містить інформації про розподіл земель за складом угідь.

В той же час довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл із за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01 липня 2015 року на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, складена відділом Держземагентства в Олександрівському районі Донецької області 14 вересня 2015 року № 202, свідчить, що запроектована до відведення земельна ділянка площею 57,5000 га представлена землями сільськогосподарського призначення, 57,5000 га з яких являють собою рілля (том 1 а.с. 60).

Крім того, як в текстових, так і в графічних матеріалах Проекту землеустрою йдеться про те, що запроектована до відведення земельна ділянка площею 57,5000 га - це рілля (том 1 а.с. 46-109).

Згідно з п. 4.7. висновку відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області від 13 червня 2016 року № 18/41-16 склад угідь згідно з даними форми 6-зем: існуючі - 57,5000 га - рілля, проектні - 57,5000 га - рілля (том 1 а.с. 96-97).

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 червня 2016 року № НВ-1402005072016 також зазначено, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4 площею 57,5000 га є землями сільськогосподарського призначення, з яких 57,5000 га - рілля (том 1 а.с. 102-106).

В порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України жодного доказу на підтвердження доводу про те, що запроектована до відведення земельна ділянка повністю або частково представлена сіножатями, ГУ Держгеокадастру не надало.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, є необґрунтованим.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Ч. 1 ст. 14 Конституції України установлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регламентовані Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, який на час їх виникнення (29 червня 2016 року) діяв у редакції від 03 квітня 2016 року (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Ч. 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. «є-1» ч. 1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 2 Положення № 15 Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з пп. 31 п. 4 Положення № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до п. 7 Положення № 15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Предметом спору у справі є відмова ГУ Держгеокадастру від 29 червня 2016 року № П-2697/0-1675/6-16 у затвердженні проекту землеустрою в частині визначення в якості підстави для відмови таких обставин:

- сплив термін дії наказу Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 16 червня 2015 року № 522-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації землеустрою гр. ОСОБА_1.»;

- необхідність відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проведення обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою;

- необхідність уточнення проекту землеустрою, оскільки запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому проекту.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Ч. 6 ст. 123 ЗК України установлено, що відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Ч. 13 ст. 123 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що визначено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, ГУ Держгеокадастру навело 6 підстав (зауважень), три з яких (№№ 1-3) позивачем визнаються, необґрунтованість зауваження № 6 визнана представником відповідача на стадії судового розгляду, а зауваження №№ 4-5 визнані судом безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Суд відзначає, що в цілому відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою не може вважатися законною та обґрунтованою.

Так, з огляду на приписи ч. 13 ст. 123 ЗК України, щодо кожної окремої підстави (зауваження) ГУ Держгеокадастру мало зазначити, які саме вимоги і якого закону або прийнятого відповідно до нього нормативно-правового акту були порушені, чого відповідачем зроблено не було.

ГУ Держгеокадастру відмовило у затвердженні проекту землеустрою необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Про це свідчать ті обставини, що під час судового розгляду відповідач посилався на обставини, які не відображені у відмові (що земельна ділянка може бути передана у користування лише за наслідками земельних торгів, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5, яка розробляла Проект землеустрою, не мала права виконувати такі роботи).

Крім того, відповідач обґрунтовував правомірність спірної відмови з посиланням на документи, які ГУ Держгеокадастру отримало лише на стадії судового розгляду. Як наслідок, ці документи не були предметом дослідження відповідача на час розгляду Проекту землеустрою та не могли бути враховані при прийнятті рішення за наслідками його розгляду.

До того ж суд відзначає непослідовну позицію ГУ Держгеокадастру в питанні можливості чи неможливості розгляду та затвердження Проекту землеустрою, поданого позивачем.

Так, в одних листах відповідач вказує на неможливість розгляду Проекту землеустрою з посилання на те, що сплинув строк дії Наказу № 522-СГ, в інших - посилається на те, що внаслідок змін, внесених до ст. 134 ЗК України, надання позивачу земельної ділянки без проведення земельних торгів є неможливим.

Відмовивши у затвердженні Проекту землеустрою, листом від 29 червня 2016 року, ГУ Держгеокадастру повернуло цей проект на доопрацювання позивачеві, а 28 жовтня 2016 року на звернення позивача надало відповідь, що термін дії Наказу № 522-СГ сплинув, підстав для подовження строку його дії не має та зазначив, що земельна ділянка має передаватися у користування за результатами земельних торгів.

Таким чином, своїми діями ГУ Держгеокадастру створює ситуацію, при якій позивач об'єктивно позбавлений можливості доопрацювати Проект землеустрою та повторно подати його на розгляд відповідачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За висновком суду, визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру від 29 червня 2016 року № П-2697/0-1675/6-16 у затвердженні проекту землеустрою в частині визначення в якості підстави для відмови таких обставин як: сплив термін дії наказу Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 16 червня 2015 року № 522-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації землеустрою гр. ОСОБА_1.»; необхідність відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проведення обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою; необхідність уточнення проекту землеустрою, оскільки запроектована до відведення земельна ділянка за складом угідь частково представлена сіножатями, що не відповідає розробленому проекту, не спроможне забезпечити відновлення порушених прав позивача та ефективний судовий захист.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати протиправною в цілому відмову ГУ Держгеокадастру у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, викладену у листі від 29 червня 2016 року № П-2697/0-1675/6-16, та зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14 червня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області та передачу в оренду строком на сім років земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 57,5000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, щодо перебувають у запасі, на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства разом з доданими до нього проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області та технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) для ведення фермерського господарства, розташованих на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (за межами населених пунктів) з урахуванням встановлених судом обставин.

З огляду на завдання адміністративного судочинства, вимоги позивача про визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру від 02 червня 2016 року № Л-1507/0-1410-6 у продовженні терміну дії наказу від 16 червня 2015 року № 522-СГ задоволенню не підлягають, оскільки, як вже було зазначено судом, Наказ № 522-СГ є чинним до 27 червня 2017 року силу прямої вказівки на це в п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 497.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі «Серявіна та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі «Петриченко проти України», № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі «Богатова проти України», № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін.

Суд відхиляє заперечення відповідача з приводу того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не мала права виконувати роботи щодо розроблення проекту землеустрою, а також стосовно того, що відповідно до ст. 134 ЗК України витребувана земельна ділянка може бути надана лише за наслідками земельних торгів, оскільки ці доводи не були вказані у якості підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою, наведених у листі від 29 червня 2016 року.

Крім того, згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1012 фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Таким чином, ОСОБА_1 як особа, що отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012, має право на отримання земельної ділянки в користування без проведення земельних торгів, незважаючи на зміни, внесені до ст. 134 Земельного кодексу України Законом № 1012.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, що передбачено ч. 3 ст. 94 КАС України.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 102,40 грн., про що свідчать квитанції № 0.0.662315279.2 від 01 грудня 2016 року та № 0.0.679406135.2 від 29 грудня 2016 року (том 1 а.с. 4, 36а).

Судом задоволена одна з двох заявлених позивачем немайнових вимог.

Таким чином, сума судового збору, пропорційна задоволеній частині позовних вимог, становить: 1 102,40 грн. : 2 = 551,20 грн. і підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру в області.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною відмови у подовженні терміную дії наказу та у затвердженні проекту землеустрою - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області, викладену у листі від 29 червня 2016 року № П-2697/0-1675/6-16.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14 червня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області та передачу в оренду строком на сім років земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 57,5000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, щодо перебувають у запасі, на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області для ведення фермерського господарства разом з доданими до нього проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області та технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) для ведення фермерського господарства, розташованих на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (за межами населених пунктів) з урахуванням встановлених судом обставин.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний код 39767332, місцезнаходження: 85102, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

6. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

7. Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2017 року.

8. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

9. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.