Постанова № 66020404, 10.04.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа № 809/366/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорук О.Б.,

при секретарі Дубінській І.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку і доплати за понаднормову роботу за період з 07.11.2015 по день постановлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку і доплати за понаднормову роботу за період з 07.11.2015 по день постановлення рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі №809/708/16, яка набрала законної сили, постановлено стягнути з Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківський області в користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку та доплату за відпрацьовані години в нічний час, вихідні та святкові дні, яка на даний час не виконана, то відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки по день постановлення вказаного рішення.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с.18-19, 40). Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог в судових засіданнях, які відбулися 17.03.2017 та 04.04.2017, заперечив, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства. Згідно заяви від 10.04.2017 просив справу розглянути за відсутності представника відповідача (а.с.36).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 10.05.2005. 06.11.2015 наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області по особовому складу №624о/с, на підставі рапорту, майора поліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України (а.с.38, 45-46).

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі №809/708/16, яка набрала законної сили за результатами перегляду судом апеляційної інстанції, позов задоволено частково, постановлено стягнути з Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківський області в користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 12622,82 грн., доплату за відпрацьовані години в нічний час, вихідні та святкові дні в сумі 10632,23 грн. В задоволенні решти позову відмовлено (а.с.9-14).

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний Суд України 27.04.2016 при розгляді цивільної справи №6-113цс16 висловив наступну правову позицію.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 Кодексу законів про працю України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

При цьому, якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено відсутності його вини в не здійсненні виплат позивачу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при звільненні позивача відповідачем не проведено повного розрахунку сум, які мали бути йому виплачені. При цьому, наявність спору про суми виплат підтверджується долученими до матеріалів справи судовими рішеннями, якими встановлено факт та розмір невиплачених сум.

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області середньомісячне грошове забезпечення позивача у вересні-жовтні 2015 року складало 8347,50 грн., середньоденне грошове забезпечення - 189,72 грн. (а.с.28).

Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку зі вказаним звільненим працівником складає 67919,76 грн., виходячи з такого розрахунку: 358 робочих днів затримки виплати (період з 07.11.2015 по 10.04.2017 включно) помножити на 189,72 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення).

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, відображеною у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 по справі №6-113цс16.

Разом із тим при розгляді даної справи суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі №809/708/16, бездіяльність відповідача щодо її виплати та наявність факту виплати позивачу при звільненні з органів внутрішніх справ грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за 2015 рік в розмірі 3052,63 грн. (а.с.47). При цьому суд враховує істотність невиплаченої частки порівняно із середнім заробітком ОСОБА_1.

У відсотковому відношенні розмір невиплачених сум при звільненні становить 88,4%. Тому, слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку в частині 88,4% від нарахованого середнього заробітку 67919,76 грн., що складає 60041,07 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 частину середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті заробітної плати за період з 07.11.2015 по 10.04.2017 включно в сумі 60041,07 грн. Решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (код 08592193) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) частину середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті заробітної плати за період з 07.11.2015 по 10.04.2017 включно в сумі 60041 (шістдесят тисяч сорок одна) грн. 07 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 18.04.2017.