Постанова № 66017679, 10.04.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2-а/243/35/2017

Справа № 243/10115/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Гуменному М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківський обласний військовий комісаріат, про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківський обласний військовий комісаріат, про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він в 1983 - 1985 роках проходив строкову військову службу у складі військової частини 2099, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР, які відповідно до ст. 4 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 12 жовтня 1967 року "О всеобщей воинской обязанности" до 21 березня 1989 року були складовою частиною Збройних Сил СРСР. У період часу з 21 лютого 1984 року по 27 серпня 1984 року, з 13 жовтня 1984 року по 18 вересня 1985 року, з 16 листопада 1985 року по 16 грудня 1985 року він приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан. В 1984 році під час бойових дій в Афганістані позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови та кінцівок, контузію головного мозку. Після перенесеної контузії у позивача розвинулися захворювання: стійкі залишкові явища перенесеної ЗЧМТ(контузії головного мозку -1984 року) у виді після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст.., прогресуючий кризовий перебіг, з виразним церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, мнестичними зниженнями, емоційно-вольовою нестійкістю; післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом-центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., стійко-вираженим цефалгічним синдромом; ІХС, дифузний кардіосклероз, СНІ. ГХ ІІ; ангіопатія сітківки обох очей; розповсюджений остеохондроз хребта. Причиною інвалідності визнано поранення, контузія, захворювання, пов'язані із виконанням обов'язків воєнної служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Відповідно до висновку МСЕК від 13 липня 2016 року, він визнаний інвалідом 3 групи з 02 червня 2016 року і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, зокрема на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто на 02 червня 2016 року. В серпні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності при виконанні обов'язків військової служби в Республіці Афганістан, однак відповідач відмовив йому у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що позивач звільнявся з військової служби з Прикордонних військ КДБ СРСР, а Міністерство оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР, у зв'язку із чим, підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах немає. Позивач звернувся до Адміністрації Державної Прикордонної служби України. Адміністрація повідомила, що Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до ст. 4 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 12 жовтня 1967 року "О всеобщей воинской обязанности" до 21 березня 1989 року були складовою частиною Збройних Сил СРСР. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року № 3 Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державний комітет у правах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, жодним інших нормативно-правовим актом України не встановлено, що Прикордонні війська України або Державна Прикордонна служба України є правонаступником військових частин та підрозділів Прикордонних військ КДБ СРСР, дислокованих за межами території України. Відсутні також і нормативні приписи, які зобов'язують або надають повноваження Адміністрації Держприкордонслужби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР. Також, у наданій йому відповіді Адміністрація Прикордонної служби України посилалась на те, що позивач був призваний на строкову військову службу та звільнений з цієї служби на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР і згідно із законодавством перебуває на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, у зв'язку із чим, питання виплати йому одноразової допомоги має розглядати Міністерство оборони. Неправомірність дій відповідача обґрунтовується тим, що законодавством України передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, зокрема Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року. У зв'язку із наведеним, позивач просить суд визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності пов'язаної з отриманням поранення (контузії) при виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні Афганістан, де велися бойові дії, і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законодавством для працездатних осіб на 02 червня 2016 року.

Ухвалою суду від 27 березня 2017 року, судом, до участі в справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача був залучений Харківський обласний військовий комісаріат (а.с. 44-45).

Позивач та його представник ОСОБА_2., яка діє на підставі договору на представництво інтересів від 17 листопада 2016 року, у судове засідання не з'явились, подали до суду заяви з проханням розгляд справи проводити у їх відсутності, на задоволенні позову наполягали.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився. В письмових запереченнях зазначив, що відповідно до підпункту 4 п.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі зокрема встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. На виконанні ст. 16 вищевказаного Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975). Згідно із п. 11. Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу (обласному військовому комісаріату) відповідний пакет документів передбачений цим пунктом. Відповідно до п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Згідно із пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу (обласного військового комісаріату) подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Крім того, одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом (обласним військовим комісаріатом) на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (абзаци 1,2,3 пункту 7 Порядку). Відповідно до спільної директиви Міноборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 02 вересня 2013 року, створений та з 01 березня 2014 року діє Східний територіальний юридичний відділ Міністерства оборони України - відокремлений підрозділ Міноборони з метою представництва та захисту інтересів Міністерства оборони України у Харківській, Полтавській, Сумській, Донецькій, Луганській областях у судах та інших юрисдикційних органах, який територіально розташований у м. Харків. Так, відповідно до п.1 наказу начальника Східного ТЮВ (з основної діяльності) від 28 лютого 2014 року №5 «Про завершення організаційних заходів щодо формування Східного територіального юридичного відділу», завершено формування Східного ТЮВ, який утримується на фондах та забезпеченні (тиловому, фінансовому, технічному, квартирно-експлуатаційному) Харківського обласного військового комісаріату з місцем дислокації за адресою: 61052, м. Харків, вул. Коцарська, буд. 56. Відповідно до п. 1 Положення про територіальний юридичний підрозділ (управління, відділ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16 травня 2016 року № 259 (далі - Положення), територіальні юридичні підрозділи (управління, відділи) є відокремленими підрозділами, які призначені зокрема для забезпечення у визначеній адміністративно-територіальній зоні відповідальності представництва інтересів Міністерства (Міністра) оборони України в судах та інших юрисдикційних органах України. Згідно із абзацом 2 п. 5 цього ж Положення, основними завданнями територіального юридичного підрозділу (управління, відділу) є зокрема здійснення представництва інтересів Міністерства (Міністра) оборони України в судах та інших юрисдикційних органах України, а відповідно до абзацу 2 п.6 Положення, територіальний юридичний підрозділ (управління, відділ) відповідно до покладених на нього завдань здійснює представництво в установленому законодавством порядку інтересів Міністерства (Міністра) оборони України в судах та інших юрисдикційних органах під час розгляду правових питань і спорів. Відповідно до п.1 Положення про Східний територіальний юридичний відділ, затвердженого наказом директора Юридичного департаменту Міністерства оборони України від 19 квітня 2016 року № 17, Східний територіальний юридичний відділ є відокремленим самостійним підрозділом, який призначений для забезпечення у визначеній адміністративно-територіальній зоні відповідальності (далі - зона відповідальності) представництва інтересів Міністерства (Міністра) оборони України в судах та інших юрисдикційних органах України та контролю за організацією та здійсненням правової, претензійної та позовної роботи в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - органи військового управління та військові частини), аналізу судової практики в судових спорах, стороною (третьою особою) в яких є Міністерство (Міністр) оборони України, органи військового управління та військові частини. У зв'язку із наведеним, Міноборони вважає, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківського обласного військового комісаріату, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з таких встановлених в судовому засіданні обставин та відповідних ним доказів.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач в 1983 - 1985 роках проходив строкову військову службу у складі військової частини 2099, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР, що зокрема стверджується повідомленням адміністрації прикордонної служби України (а.с. 13).

Згідно із архівною довідкою ФСБ Російської Федерації № 21/59/К-2491 від 14 березня 2011 року, ОСОБА_1 приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан з 21 лютого 1984 року по 27 серпня 1984 року, з 13 жовтня 1984 року по 18 вересня 1985 року, з 16 листопада 1985 року по 16 грудня 1985 року (а.с. 11).

В 1984 році під час бойових дій в Афганістані позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови та кінцівок, контузію головного мозку. Після перенесеної контузії у позивача розвинулися захворювання: стійкі залишкові явища перенесеної ЗЧМТ(контузії головного мозку -1984 року) у виді після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст.., прогресуючий кризовий перебіг, з виразним церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, мнестичними зниженнями, емоційно-вольовою нестійкістю; післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом-центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., стійко-вираженим цефалгічним синдромом; ІХС, дифузний кардіосклероз, СНІ. ГХ ІІ; ангіопатія сітківки обох очей; розповсюджений остеохондроз хребта. Вказана обставина підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1155/ж від 05 травня 2016 року, консультаційним висновком спеціаліста «Державної установи "Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України» № 1613187 від 10 травня 2016 року (а.с. 7).

Згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2054 від 12 травня 2016 року Міністерства оборони України, поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 8).

Згідно із висновком МСЕК від 13 липня 2016 року, ОСОБА_1 визнаний інвалідом третьої групи з 02 червня 2016 року, причина інвалідності поранення, контузія, захворювання пов'язані із виконанням обов'язків воєнної служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с. 9).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 виданого Слов'янським міським УСЗН Донецької області від 13 липня 2016 року, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Це посвідчення дійсне на всій території України до 01 серпня 2017 року (а.с. 14).

В серпні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності при виконанні обов'язків військової служби в Республіці Афганістан, втім, згідно із листами від 31 серпня 2016 року за № 868 та від 03 жовтня 2016 року № 248/3/6/3903 (а.с. 12,10). Відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що позивач звільнявся з військової служби з Прикордонних військ КДБ СРСР, а Міністерство оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР, у зв'язку із чим, підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах немає.

Позивач звернувся до Адміністрації Державної Прикордонної служби України і 03 жовтня 2016 року йому була дана відповідь за № К-6339/11, в якій Адміністрація Державної прикордонної служби України зазначила, що Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до ст. 4 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 12 жовтня 1967 року "О всеобщей воинской обязанности" до 21 березня 1989 року були складовою частиною Збройних Сил СРСР. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року №3 Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державний комітет у правах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, жодним інших нормативно-правовим актом України не встановлено, що Прикордонні війська України або Державна Прикордонна служба України є правонаступником військових частин та підрозділів Прикордонних військ КДБ СРСР, дислокованих за межами території України. Відсутні також і нормативні приписи, які зобов'язують або надають повноваження Адміністрації Держприкордонслужби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР. Також, у наданій йому відповіді Адміністрація Прикордонної служби України посилалась на те, що він був призваний на строкову військову службу та звільнений з цієї служби на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР і згідно із законодавством перебуває на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, у зв'язку із чим, питання виплати йому одноразової допомоги має розглядати Міністерство оборони (а.с. 10).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Так, правове врегулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Поняття соціального захисту військовослужбовців визначено приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та означає діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку, 3. днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, є:

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п.п.1, п.6 Порядку, одноразова грошова допомога, зокрема, призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № № 975 від 25 грудня 2013 року.

Отже, до встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 02 червня 2016 року, тобто на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року (справи № №21-446а14, 21-135а15 відповідно).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в 1983 - 1985 роках проходив строкову військову службу у складі військової частини 2099, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР, та, виконуючи свої службові обов'язки отримав поранення, контузію.

Вищевказані обставини підтверджуються, зокрема, повідомленням адміністрації прикордонної служби України, архівною довідкою ФСБ Російської Федерації № 21/59/К-2491 від 14 березня 2011 року, висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1155/ж від 05 травня 2016 року, консультаційним висновком спеціаліста «Державної установи "Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України» № 1613187 від 10 травня 2016 року, витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2054 від 12 травня 2016 року Міністерства оборони України, висновком МСЕК від 13 липня 2016 року, якими встановлено, що причиною поранення, контузії, інвалідності ОСОБА_1 пов'язані із виконанням ОСОБА_1 обов'язків воєнної служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 виданого Слов'янським міським УСЗН Донецької області від 13 липня 2016 року, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

В силу пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналіз вищезазначених норм дає суду підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Слід зазначити, що законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Отже відмова відповідача у виплаті одноразової допомоги позивачеві з тих підстав, що відповідач не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР не ґрунтується на законі.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності.

За приписами ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати по даній справі мають бути стягнуті на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69- 71, 79, 86, 87, 94, 99, 100, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151, 154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківський обласний військовий комісаріат, про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.п.1, п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб станом на 02 червня 2016 року.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 грн. компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на рахунок отримувача 31215256700001 код за ЄДРПОУ 37993783 банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст постанови виготовлений 14 квітня 2017 року.

Головуючий суддя О.В. Ільяшевич