Ухвала суду № 66015507, 03.04.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2552/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретар Сиченко К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.10.2014 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як компетентного суду, з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02 жовтня 2014 року по справі №1614/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, заявник ОСОБА_1 посилається на наступне. 02 жовтня 2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення, яким задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заявник ОСОБА_1 вважає, що третейським судом ухвалено рішення у спорі, який не підвідомчий третейському суду з урахуванням положень п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено, що третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських відносин, за винятком справ у спорах про захист прав споживачів, в даному випадку відносини, які виникли між сторонами спору стосуються виконання зобов'язань по договору споживчого кредиту, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 (Позичальник), що є підставою для скасування рішення третейського суду. При вирішенні спору третейським судом допущено порушення норм матеріального права, а саме, третейським судом не надано оцінку вимогам банку, який пред'явив позов до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором поза межами строків позовної давності, та не враховано положення ч.4 ст.599 ЦК України в частині пред'явлення вимог до поручителя, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також, заявник просить поновити строк для звернення до компетентного суду з заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки рішення третейського суду він не отримав, мав змогу ознайомитись з рішенням третейського суду лише 22 січня 2016 року, що підтверджується супровідним листом Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2016 року, тому є підстави вважати, що строк на оскарження рішення третейського суду пропущено заявником з поважних причин.

Заявник в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міситься заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечує.

ОСОБА_3 в судове засіданя не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк», дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків (третейський суддя Ярошовець В.М.) ухвалено рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Присуджено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 575 420 грн. 12 коп. та третейський збір в сумі 6154 грн. 20 коп. (а.с.61-65)

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» на розгляд до третейського суду може бути переданий спір за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремою письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Отже, обов'язковою умовою для розгляду спору в третейському суді є наявність третейської угоди між сторонами.

Судом встановлено, що 06 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 2008/35-19/052.

Як передбачено у п.6.2 Кредитного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 ЗУ «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 06 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 06-09/1354.

Як передбачено у п. 5.2 Договору поруки, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 ЗУ «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні, а також вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб встановлені Законом України „Про третейські суди".

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до положень ст.51 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, в разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Підстави для скасування рішення третейського суду визначені у статті ст.389-5 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано, зокрема, у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону (п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.

Як роз'яснено у пунктах 1 та 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року за №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Тобто, виходячи з позиції Верховного Суду України, позовна заява про захист прав споживача подається саме споживачем, у разі порушення його прав, передбачених ст. ст. 4-15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011, підтверджено, що саме споживач має звертатися до суду як під час укладення кредитного договору, так і під час виконання договору.

Таким чином, банк відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не є споживачем, а звернення ПАТ « Укрсоцбанк» до третейського суду з позовом до солідарних боржників - ОСОБА_3 (Позичальник) та ОСОБА_1 (Поручитель) про стягнення заборгованості за кредитним договором внаслідок неналежного виконання позичальником договірних зобов'язань, пов'язане з виникненням між сторонами спору цивільно-правових відносин, які регулюються нормами цивільного законодавства України, та на які не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому суд враховує, що відповідно до положень статті 553 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання.

З конструкції статті убачається, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.

За таких обставин, до відносини між кредитором та поручителем за кредитним договором не застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки поручитель не є споживачем послуг у розумінні цього Закону та не є споживачем за договором поруки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-171цс15, яка згідно з вимогами ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Аналізуючи наявні у справі докази, наведені заявником підстави для скасування рішення третейського суду, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 при укладенні договору поруки, який містить у собі третейське застереження, самостійно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів у разі виникнення спору - саме у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків, письмова форма третейської угоди сторонами дотримана, доказів, які мали підтвердити, що заявник ОСОБА_1 у встановленому порядку звертався до суду з позовом щодо оспорювання третейського застереження, яке викладено у п.5 Договору поруки, суду не надано.

Виходячи з суб'єктивного складу сторін та характеру спірних правовідносин, що були предметом розгляду у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, цей спір підвідомчий третейському суду, тому відсутні підстави для застосування до даних відносин положень п.14 ст.6 Закону України « Про третейські суди».

Стосовно пропуску банком 6-місячного строку для звернення з позовом до поручителя, суд повідомляє наступне.

Статтею 389-5 ЦПК України визначено підстави, за яких може бути скасовано рішення третейського суду. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

З диспозиції наведеної статті не вбачається підставою для скасування рішення третейського суду, пропуск банком шестимісячного строку для звернення з позовом до поручителя. Зокрема, дана вимога повинна заявлятися заявником окремо, в порядку вирішення питання про визнання договору поруки припиненим, що в свою чергу, ОСОБА_1 зроблено не було.

Таким чином підстав для скасування рішення постійно діючого третейського суду не має. На підставі викладеного, керуючись ст. 389-4 - 389-6 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.10.2014 року відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні пари її оголошенні протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н. О. Яровенко