Рішення № 66015504, 04.04.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/10732/16-ц

Провадження № 2/752/942/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.04.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», третя особап: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Батьківщина» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37744,01 гривень, моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, витрат на проведення експертного дослідження в сумі 1056,96 гривень та суми судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2016 р. о 08 год. 20 хв в м.Києві по вул.Велика кільцева дорога, 1-б сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 16.05.2016 р. винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_2

Позивач посилається на те, що згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8615/16-54 від 22.06.2016 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Субару» становить 87744,01 гривень.

Також позивач поніс витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1056,96 гривень.

Позивач зазначаэ про те, що страховою компанією, де була застрахована цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ДАФ» було сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 50000 гривень.

Оскільки транспортний засіб «ДАФ» д.н. НОМЕР_3 належить на праві власності СТОВ «Батьківщина», а водій на час дорожньо-транспортної пригоди перебував з Товариством у трудових відносинах, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати різницю між вартістю завданої матеріальної шкоди та сумою страхового відшкодування.

Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок пошкодження транспортного засобу, йому завдана моральна шкода, що полягає у стражданнях, які пов»язані зі зміною способу життя, створенням значних незручностей, оскільки постійне місце проживання позивача розташоване за межами міста Києва.

Моральну шкоду він оцінює в 5000 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просили суд позов задовольнити, посилаючись на те, що з вини водія транспортного засобу «ДАФ», що належить відповідачу на праві власності, позивачу завдана як матеріальна, так і моральна шкода, однак, відповідач в позасудовому порядку відмовляється вирішити даний спір і лише затягує розгляд справи, що позбавляє позивача можливості відновити свій транспортний засіб.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на недоведеність належними доказами розміру матеріальної і моральної шкоди.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2016 р. о 08 год. 20 хв в м.Києві по вул.Велика кільцева дорога, 1-б сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 16.05.2016 р. винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_2

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, які встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

Судом встановлено, і не заперечувалось відповідачем, що транспортний засіб «ДАФ» д.н. НОМЕР_3 належить на праві власності СТОВ «Батьківщина», а водій ОСОБА_2 перебував з Товариством в трудових відносинах.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз»ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов»язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

Відповідно до встановлених судом обставин на час настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 була застрахована у визначений законом спосіб.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.

На підставі ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено судом, власником пошкодженого транспортного засобу «Субару» д.н. НОМЕР_4 є ОСОБА_3, який звернувся до страхової компанії, де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 8615/16-54 від 22.06.2016 р., складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2, внаслідок ДТП, складає 87744,01 гривня.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на неналежність і недопустимість даного доказу на підтвердження розміру матеріального збитку, оскільки, в силу положень ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ст.59 ЦПК України недопустимими є докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Позиція представника відповідача щодо неналежності і допустимості даного доказу ґрунтується на тому, що при проведенні даного дослідження експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність, а крім того, у відповідача є сумніви, що всі деталі, які підлягають заміні під час проведення відновлювального ремонту були пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 04.04.2016 р.

Однак, експерти ОСОБА_4, ОСОБА_5 були допитані в ході судового розгляду в якості свідків і будучи попередженими про кримінальну відповідальність підтвердили складений ними висновок за результатами проведеного дослідження.

Крім того, експерт ОСОБА_4 підтвердив, що розрахунок вартості матеріального збитку був проведений на підставі огляду транспортного засобу за участю як власника пошкодженого транспортного засобу, так і представника СТОВ «Батьківщина». В зв»язку з тим, що на задньому бампері були наявні потертості, дана деталь не включалась до переліку деталей, які підлягали ремонту або заміні, оскільки її пошкодження не пов»язані з даним ДТП, а також експерт зазначив, що ним не нараховувалась втрата товарної вартості автомобіля в зв»язку з наявними пошкодженнями бампера, хоча даний обсяг пошкоджень не є підставою для не нарахування втрати товарної вартості. Також експерт зазначив, що всі інші деталі, що підлягають відновленню або заміні були пошкоджені внаслідок саме дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 04.04.2016 р.

Експертне дослідження складено на підставі Закону України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, з врахуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, національних стандартів, що стосуються оцінки майна та майнових прав, а тому є належним і допустимим доказом в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Будь-яких інших підстав, які б стосувались порушень при проведенні експертного дослідження представником відповідача не зазначалось, в зв»язку з чим суд відмовив у призначенні судової автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати рі того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В ході судового розгляду встановлено і не заперечувалось позивачем, що страховою компанією, де була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ДАФ», сплачено страхове відшкодування в розмірі 50000 гривень.

Звертаючись до суду позивач, як власник пошкодженого транспортного засобу «Субару», просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 37744,01 гривень, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та розміром страхового відшкодування, а також вартість проведеного експертного дослідження.

Зазначені вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Судом встановлено, що в зв"язку з дорожньо-транспортною пригодою, пошкодженням автомобіля, який є власністю позивача, останній зазнав моральних страждань, змінився нормальний спосіб життя, він переніс душевні хвилювання, вимушений витрачати час на вирішення питання щодо відшкодування шкоди, яку відповідач відмовився відшкодувати в добровільному порядку.

Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до роз"яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з»ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з»ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень не є обгрунтованими в повному обсязі, як на стадії звернення до суду, так і в ході розгляду справи.

Однак, суд вважає, що пошкодження автомобіля, призводить до душевних страждань, зміну способу життя в зв»язку з необхідністю вирішення питання щодо проведення відновлювального ремонту автомобіля.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 2000 гривень.

Моральна шкода на підставі ст.1167 ЦК України підлягає стягненню з відповідача у справі.

При вирішенні питання щодо відшкодування судових витрат суд ґрунтується на положення ст.88 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у справі, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», третя особап: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 37744 гривня 01 копійка, витрати за оплату експертизи в сумі 1056 гривень 96 копійок, моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, судовий збір в сумі 771 гривня 68 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя