Ухвала суду № 66014824, 12.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/472/17 Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/2146/17 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 22 12.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Волошина В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Виробничо- комерційної фірми "Юна- Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, Товариства з обмеженою відповідальністю «Творець» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

03 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, Товариства з обмеженою відповідальністю «Творець» про стягнення заборгованості.

07 лютого 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальність, що можуть знаходитись на поточних рахунках: п/р 26002420512 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» в м. Києві МФО 380805; п/р 26052147807 ООДАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м. Одеса МФО 328351; п/р 26006170141840 ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168; п/р 26005170141 ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168; п/р 26005619949917 ПАТ «Промінвестбанк» МФО 300012; п/р 26004619949918 ПАТ «Промінвестбанк» МФО 300012; п/р 26001000012618 «ВіЕс Банк» МФО 325213; п/р 26001031304900 АТ «УкрСиббанк» МФО 351005; п/р 260040163437 Ф-Я АТ «УКРЕКСІМБАНК» Одеса МФО 328618; п/р 26002000529157 ПУ АТ «ФІДОБАНК» МФО 300175; п/р 26001421158 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві МФО 380805; п/р 26008107201 ПАТ КБ «Центр» МФО 380742; п/р 26008170141978 ПАТ «МРФІН БАНК» МФО 328168; п/р 26002467423 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві МФО 380805; п/р 2600718584 ПАТ «ПУМБ» МФО 334851; п/р 26049170141 ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168 або на інших банківських рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконавчого провадження, у всіх видах валют, в межах суми позовних вимог у розмірі 9 863 052,91 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області 07 лютого 2017 року заяву задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальність (ідентифікаційний код 20974052), що можуть знаходитись на поточному рахунку п/р 26001031304900 АТ «УкрСиббанк» МФО 351005 та на інших банківських рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконавчого провадження, у всіх видах валют, в межах суми позовних вимог у розмірі 9 863 052,91 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Виробничо- комерційна фірма "Юна- Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась з апеляційною скаргою та просила скасувати її і постановити нову про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову. Зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності відповідача та повністю блокують роботу підприємства.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи із змісту вказаної статті, арешт застосовується у випадках забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Відповідно до роз"яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідальності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд не дослідив доводи заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 153 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Тобто необхідною умовою застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно є його належність відповідачеві.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, вони не містять доказів того, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали стороною позивача надано суду докази на підтвердження факту, що розрахункові рахунки належать відповідачу і не є рахунками з яких виплачується заробітна плата працівникам підприємства, на який законом заборонено накладення арешту (ч.4 ст. 152 ЦПК України).

Обираючи в якості заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, суд не врахував не тільки можливість спричинення відповідачеві збитків, але й настання незворотніх наслідків, залишив поза увагою і питання впливу зазначених заходів на господарську діяльність відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

При постановлені ухвали порушено порядок, встановлений для його вирішення, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є безумовною підставою для скасування ухвали та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія судів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Виробничо- комерційної фірми "Юна- Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: