Рішення № 66014715, 12.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/9204/16-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/2092/17 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 23 12.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Сушко Л.П.

за участю секретаря: Волошина В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 лютого 2017 року за позовом Ірпінського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИЛА:

У грудня 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 13 січня 2015 року Ірпінським міським центром зайнятості взято на облік ОСОБА_2 та надано статус безробітного. В день взяття його на облік створена персональна картка особи, яка звернулась до центру зайнятості

20.01.2015 року ОСОБА_2 призначена допомога по безробіттю.

На підставі отриманої з ДФС України інформації відносно гр. ОСОБА_2 Ірпінським МЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та встановлено факт перебування гр. ОСОБА_2 в трудових відносинах з ТОВ «Віадук Компані» з 22.01.2014 року про що було складено Акт від 30.03.2016 року №60.

Тобто на момент отримання статусу безробітного гр. ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з вказаним підприємством.

Ірпінському МЦЗ не було відомо про зазначений факт. З вини гр. ОСОБА_2 з 20.01.2015 року по 17.10.2015 йому безпідставно виплатили допомогу по безробіттю у сумі 9625,05 грн.

Просив суд, стягнути на його користь безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 9625,05 грн. та сплачений судовий збір.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Ірпінського міського центру зайнятості, як безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 9625, 05 грн. (дев'ять тисяч шістсот двадцять п'ять грн. 05 коп.).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 13.01.2015 року Ірпінським міським центром зайнятості, взято на облік та надано статус безробітного гр. ОСОБА_2. В день взяття на облік спеціалістом Ірпінського МЦЗ на гр. ОСОБА_2 створена персональна картка особи, яка звернулась до центру зайнятості.

20.01.2015 року гр. ОСОБА_2 призначена допомога по безробіттю.

Ірпінським МЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та складено Акт №60 від 30.03.2016 року. В акті зазначено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в Ірпінському міському центрі зайнятості відповідно до даних звірки ПФУ про періоди зайнятості працював у ТОВ «Віадук Компані» з 22 січня 2014 року.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем своїх вимог.

Як доказ в обґрунтування заявлених вимог щодо факту перебування ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «Віадук Компані» позивачем надано акти Голосіївського районного центру зайнятості № 1079 від 20 жовтня 2017 року та Ірпінського міського центру зайнтості № 60 від 30 березня 2016 року.

Вказаний висновок не відповідає матеріалам справи та зібраним по справі доказам.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Голосіївським районним центром зайнятості встановлено, що провести перевірку щодо перебування в трудових відносинах ОСОБА_2 в ТОВ «Віадук Компані» небуло можливості, так як підприємство не розшукано ( а.с. 91).

Відповідно до наказу № 47 ТОВ «Віадук Компані» від 05 січня 2015 року ОСОБА_2 на підставі протоколу № 01/05 від 05 січня 2015 року загальних зборів учасників ТОВ «Віадук Компані» звільнився від виконання обов'язків директора з 05 січня 2015 року ( а.с. 31, 33, 34).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Віадук Компані» від 05 січня 2015 року директором товариства призначено Соловйова Ю.М. з 06 січня 2015 року.

З листа ТОВ «Віадук Компані» № 02/01-17 від 01 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 було звільнено з посади директора ТОВ «Віадук компані», про те відповідальною особою невчасно подано документи на розгляд державному реєстратору про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а тому суд не може покладати відповідальність на відповідача за неналежне виконання своїх обовязків посадовими особами, ТОВ «Віадук Компані» щодо невчасного внесення відомостей до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

.

За вимогою ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З огляду на те, що з боку ОСОБА_2 відсутня недобросовісність набуття грошової допомоги, відсутні докази його винної та протиправної поведінки, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для стягнення отриманої суми-допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 лютого 2017 року скасувати і ухвалити нове.

В задоволені позовних вимог Ірпінського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: