Постанова № 66014433, 10.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/253/17 Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.Провадження № 33/780/357/17 Доповідач у 2 інстанції РудніченкоКатегорія 252 10.04.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2017 року м.Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Рудніченко О.М.

за участю: апелянта ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

прокурора Борисочевої Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року, якою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Стрижавка Любарського району Житомирської області, громадянку України, освіта середня спеціальна, тимчасово безробітну, депутата (секретаря) Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, проживаючу АДРЕСА_1

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого

ч.2 ст.172-7 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А :

За постановою суду, ОСОБА_2 відповідно до рішення першої сесії сьомого скликання Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області від 03.11.2015 року № 02-01-07 «Про підсумки голосування та результати виборів депутатів Морозівської сільської ради та визнання повноважень» визнано повноваження як депутата Морозівської сільської ради сьомого скликання. На підставі рішення другої сесії сьомого скликання Морозівської сільської ради від 05.11.2015 року № 11-02-07 ОСОБА_2 було обрано секретарем Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області та будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування 11 рангу 5 категорії , являючись суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно п. б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» у березні 2016 року в порушення вимог ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», п.п. 1,2 ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» Закону України «Про запобігання корупції», вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме проголосувала «за» по питанню щодо продовження терміну дії рішення про надання дозволу її зятю ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_2, на сьомій сесії сьомого скликання Морозівської сільської ради від 17.03.2016 року безпосередньо брала участь (секретарювала) у розгляді сесією сільської ради по зазначеному питанню, чим вчинила адміністративне правопорушення , відповідальність за яке передбачена ч.2ст. 172-7 КпАП України.

Постановою постанову Баришівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КпАП України.

Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 320грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Баришівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що згідно ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Проте, Баришівський районний суд, одночасно у тому самому складі, розглянув чотири провадження відносно неї та чотири рази наклав на неї стягнення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу,

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив постанову залишити без змін,

перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП та застосувавши до неї адміністративне стягнення, виконав зазначені вимоги закону.

Так, відповідальність за ч.2 ст.172 - 7 КУпАП настає за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно примітки до даної статті, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, зазначені у п.1 та п.п. «а, б» п.2 ч.1 ст.4 цього Закону зобов'язані вживати заходів щодо недопущення будь-якого можливого виникнення конфлікту інтересів; невідкладно в письмовій формі повідомити безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Згідно з п.п. «в» п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення є посадові особи місцевого самоврядування.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 будучи секретарем Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області та будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування 11 рангу 5 категорії, вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме проголосувала «за» по питанню щодо продовження терміну дії рішення про надання дозволу її зятю ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_2, на сьомій сесії сьомого скликання Морозівської сільської ради від 17.03.2016 року безпосередньо брала участь (секретарювала) у розгляді сесією сільської ради по зазначеному питанню.

За таких обставин, посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом незаконно притягнуто її до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.

Суд першої інстанції, проаналізувавши докази по справі, дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 вчинила зазначене адміністративне правопорушення.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено в межах санкції закону, за яким її притягнуто до відповідальності з дотриманням вимог, передбачених ст.ст.33, 34, 36 КУпАП, а тому підстав для скасування постанови судді і закриття провадження по справі з підстав, наведених в апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Баришівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.172-7 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис) О.М.Рудніченко