Рішення № 66013489, 14.04.2017, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2228/14-ц

Номер провадження 2/289/4/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2017 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Невмержицького І.М.,

при секретарі -Пергун Р.Ю.,

за участю:

предст. позивача -ОСОБА_1,ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «РОДОВІД БАНК» до Відповідача-1 ОСОБА_4, Відповідача-2 ОСОБА_3, Відповідача-3 ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет Іпотеки,-

ВСТАНОВИВ :

Представник Позивача, посилаючись на те, що Відповідачі не виконали умови кредитного договору, не повернули в повному обсязі банківський кредит та проценти за його користування,чим нанесли при цьому Банку шкоду,тому неодноразово збільшуючи позовні вимоги просив суд стягнути з :

1. Відповідача-1 ОСОБА_4 (Позичальник) та ОСОБА_3 (Поручитель) на користь Позивача заборговані станом на 21.03.2017 року грошові кошти в сумі 12 528,18 дол.США, з них: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 6 956,78 дол.США, прострочена заборгованість за процентами 5 571,40 дол.США.,пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту 121375,94 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах 126783,68 грн., 3% річних від суми простроченного кредиту за весь період прострочки 13486,90 грн., 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту за весь період прострочки 14087,90 грн. та 275734,04 грн. - в солідарному порядку;

2. З метою погашення простроченої заборгованості на суму 12528,18 дол.США та 275734,04 грн. звернути стягнення на предмет Іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,що розташований в м.Радомишлі Житомирської області по вул.Перебійна,1-а, згідно Договору Іпотеки посвідченого 02 лютого 2007 року ОСОБА_6,приватним нотаріусом Київського натіріального округу,зареєстрованого в реєстрі за №96,який належить Відповідачу-1 ОСОБА_4 та Відповідачу-2 ОСОБА_5 Васильовичу- шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета Іпотеки для його реалізації згідно експертної оцінки - 486200,00 грн.(без ПДВ),яка визначена висновком про незалежну оцінку від 25.01.2016 року суб»єктом оціночної діяльності ТОВ «Канзас ОСОБА_7».

3. Стягнути з Відповідача-1 ОСОБА_4(Позичальник) та ОСОБА_3(Поручитель) на користь Позивача понесені судові витрати в сумі 7594,99 грн.- в солідарному порядку.

4. Стягнути з Відповідача -3 ОСОБА_5 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» понесені судові витрати.

В судовому засіданні,проведеному в режимі відеоконференції, яке відбулося 14 квітня 2017 року,представник Позивача за письмовою довіреністю ОСОБА_2 з»явилася, збільшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала відповідні пояснення на підтриання позовних вимог та просила суд їх задовольнити.

В судове засідання Відповідач-2 ОСОБА_3 з»явився, щодо клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін не погодився, з позовними вимогами також не погодився, надав відповідні заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з застосуванням строків позовної давності в т.ч. і спеціального строку.

Відповідач-1 ОСОБА_4 та Відповідач-2 ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилися,про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,надіслали письмові заяви,з позовними вимогами не погодилися,просили суд відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши представника Позивача,Відповідача,дослідивши матеріали справи,оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановленого між ПАТ(ВАТ)«РОДОВІД БАНК» (надалі Банк) та ОСОБА_4 (надалі Позичальник та/або Відповідач-1 02 лютого 2007 року був укладений кредитний договір №15.3/СЖ-025.07.1(надалі Договір),згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 15 000,00 дол.США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом з терміном повернення всіх належних коштів до 02 лютого 2017 року включно.

Згідно п.4.1 Договору Позичальник зобов»язався погашати кредит рівними частками в сумі 125,00 дол.США щомісячно,в строк до «10» числа кожного місяця починаючи з березня місяця 2007 року шляхом внесення готівкою чи перерахування з свого поточного рахунку на рахунок ,вказаний у п.1.2 цього Договору.

Згідно п.4.2 Договору Позичальник зобов»язався сплачувати нараховані проценти за користування кредитом до «10» числа кожного місяця по 02 лютого 2017 року або в день повного погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення готівкою чи перерахування з свого поточного рахунку.

Пунктами 1.3, п.4.5 згаданого Договору було передбачено, що в разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальником у визначені строки, останній відшкодовує Банку (Кредитору) завдані цим збитки в повній сумі та штрафні санкції.

Судом також встановлено, що Позивач свої обов»язки згідно Договору виконав,видав Відповідачу-1 грошові кошти в сумі 15000,дол.США для власних потреб.

Відповідач-1 взятих на себе обов»язків згідно Договору не виконав,погашення кредиту та сплату процентів проводив нерегулярно,а вже з червня 2011 року взагалі перестав здійснювати будь-які платежі платежі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України |за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).___

Договір є обов'язковим для виконання сторонами(ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст.1048 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією,заставою,притриманням,завдатком.

Відповідно до договору Поруки №15.3/СЖ-025.07.1 від 02 лютого 2007 року укладеним між ПАТ(ВАТ)„РОДОВІД БАНК м.Київ(Банк) та ОСОБА_3 (Поручитель) - останній виступив в якості поручителя позичальника по своєчасному та повному поверненню кредитних коштів згідно Договору.

Пунктом 3.1 згаданого договору Поруки визначено,що Поручитель, як фізична особа,зобовязується відповідати перед Кредитором(Спілкою) за виконання зобовязань,взятих на себе Позичальником за вищевказаним Договором в тому ж обємі,що і Позичальник.

Пунктом 2.2. згаданого договору Поруки визначено,що Поручитель зобовязується відшкодувати Кредиторові збитки,які можуть бути нанесені в результаті невиконання або неналежного виконання покладених на них обовязків.

Відповідно до ст.553 ЦК України за Договором Поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором,у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу,процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з цим, умовами кредитного договору №15.3/СЖ-025.07.1 від 02.02.2007р передбачено, що повернення кредитних коштів та сплата процентів за користування кредитом здійснюється частинами, шляхом щомісячного погашення заборгованості та нарахованих процентів до 10 числа кожного місяця.

Згідно роз»яснень Пленуму Верховного суду України № 6-5 3цс 14 від 17 вересня 2014 року строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Пе означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Судом також встановлено,що відповідно до договору Іпотеки від 02 лютого 2007 року, посвідченого 02 лютого 2007 року ОСОБА_6,приватним нотаріусом Київського натіріального округу,зареєстрованого в реєстрі за №96,укладеним між ПАТ(ВАТ)„РОДОВІД БАНК м.Київ(Банк) та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (майновий Поручитель) - останній виступив в якості майнового поручителя позичальника по своєчасному та повному поверненню кредитних коштів згідно Договору,де предметом Іпотеки передали в іпотеку Іпотекодержателю Банку належний на праві спільної часткової власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,що розташований в м.Радомишлі Житомирської області по вул.Перебійна,1-а.

Згідно п.1 Закону України від 07 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» таке майно не може бути примусово стягнуте(відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом Іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Отже, позовна вимога Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає до задоволення.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені Договором або Законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов»язання є прострочення,тобто невиконання зобов»язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому законодавець визначив різні поняття,такі як «строк дії договору" так і "строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (пункт 4.1 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту-до 02 лютого 2017 року включно, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця як для основної заборгованості (пункт 4.1 кредитного договору) і для процентів за користування кредитом (пункт 4.2 Кредитного договору).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 02 лютого 2017 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види Позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України),

Для окремих видів вимог Законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки(штраф,пеня).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу строку позовної давності пов»язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов,тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (пункт 4.1) Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту в строк до 02 лютого 2017 року та частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором( до 10 числа кожного місяця), також щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом(до 10 числа кожного місяця), а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Як встановлено судом Відповідач-1(Позичальник) ОСОБА_4 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим з 30 червня 2011 року у нього утворилась заборгованість за кредитним договором.

Як з моменту початку невиконання Позичальником щомісячного зобов»язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом( 30 червня 2011 року) так і на дату подачі до суду позову ОСОБА_4 не сплатив на користь Банку жодного дол..США або жодної гривні на погашення зобов»язань за кредитним Договором.

У свою чергу Банк звернувся в суд з позовом до відповідачів 03 грудня 2014 року про стягнення кредитної заборгованості в т.ч. неустойки(штрафу,пені).

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, №5 від 30.03.2012 року, з подальшими змінами, передбачено,що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на вищезазначене.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.254,256-258,261,509,526,610,626,629,631,1048,1050,1054 ЦК України,Конституцією України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ПАТ «РОДОВІД БАНК» в задоволенні позовних вимог до Відповідача-1 ОСОБА_4, Відповідача-2 ОСОБА_3, Відповідача-3 ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет Іпотеки .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час його проголошення мають право оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії .

Суддя І. М. Невмержицький