Рішення № 66013436, 18.04.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/455/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 27 Доповідач Кочетов Л. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Микитюк О.Ю., Шевчук А.М.,

за участю секретаря: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та в обґрунтування вимог зазначив, що 11.03.2015 року відповідач позичив у нього 20000,00 грн. За договором безпроцентної позики грошей від 11.04.2015 року, відповідач отримав позику в розмірі 75000,00 грн. із зобов»язанням її повернення до 21.10.2015 року. Вказаним договором передбачалися штрафні санкції у випадку неналежного виконання умов договору. Згодом сторони змінили умови договору, відповідач зобов»язався замість 75000,00 грн. повернути 6400,00 доларів США. 20.04.2015 року відповідач отримав в борг ще 960,00 доларів США з терміном повернення до 21.10.2015 року. Оскільки відповідач гроші не повернув, просив стягнути заборгованість станом на 15.02.2017 року в розмірі 1802265,66 грн., яка складається з несплачених боргів в сумі 200550,01 грн., договірної неустойки в сумі 1437000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 14287,50 грн., 3% річних в сумі 2952,74 грн., договірної пені в сумі 40585,71 грн., договірного штрафу в сумі 100000,00 грн., витратних збитків в сумі 6890,00 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 181133,06 грн., яка складається: 174272,00 грн. суми отриманої позики відповідно до боргової розписки від 14.04.2015 року, що еквівалентно 6400 доларам США станом на день прийняття судового рішення за курсом НБУ та 6861,06 гривень 3% річних.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом дана невірна оцінка доказам у справі, відповідач гроші брав не в борг, а на зберігання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо суми коштів, позичених за договором позики, не надав належну оцінку розпискам.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача - відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.03.2015 року ОСОБА_2 була складена розписка про те, що він прийняв на зберігання від ОСОБА_1 20000.00 грн. (а.с. 4).

10.04.2015 року відповідачем була складена розписка, що він прийняв на зберігання згідно з договором № 11-04-2015/ДСА-31А від 11.04.2015 року від позивача 75000.00 грн. (а.с. 6).

11.04.2015 року між сторонами укладено договір безпроцентної позики № 11-04-2015/ДСА-31А на суму 75000.00 грн. та на строк до 21.10.2015 року, умовами якого передбачалася сплата штрафних санкцій у випадку порушення зобов»язань (а.с. 5).

14.04.2015 року відповідачем була складена розписка, що він зобов»язується повернути до 01.11.2015 року замість отриманих 75000.00 грн. за договором позики 6400 доларів США (а.с. 6).

20.04.2015 року ОСОБА_2 була складена розписка, що він зобов»язується в строк до 21.10.2015 року повернути ОСОБА_1 960 доларів США (а.с. 4).

У відповідності до вимог ст. 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Оскільки з тексту розписки від 11.03.2015 року вбачається, що кошти були отримані на зберігання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір позики сторонами в цьому випадку не укладався.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що 11.04.2015 року між сторонами був укладений договір позики на суму 75000.00 грн.

Вказана обставина підтверджується самим договором та відповідною розпискою до нього. За таких обставин посилання відповідача на те, що гроші отримувалися на зберігання є голослівним.

Станом на 14.04.2015 року встановлений НБУ курс долара США становив 2288.2033 грн. за 100 доларів. За таких обставин позичена відповідачем 11.04.2015 року сума відповідала 3277.68 долара США (на день позики, у відповідності з курсом НБУ 3200.29 доларів США).

Оскільки зазначена в розписці від 14.04.2015 року сума 6400 доларів США майже вдвічі перевищувала суму позики, вкзана розписка вчинена на виконання вказаного договору, змінювала суму, строк повернення позики, валюту, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що сторони цією розпискою зміни істотні умови договору. Оскільки при зміні умов договору застосування штрафних санкцій не оговорювалося, суд обгрунтовано відмовив у їх стягненні.

Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно стягнув суму позики у національній валюті.

Безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що розписка від 20.04.2015 року відноситься також до вищевказаного договору позики. Позивач стверджував, що це окрема угода, відповідач будь-яких доказів на спростування вказаного твердження не надав.

Тому колегія суддів вважає, що заборгованість за вказаною розпискою також підлягає стягненню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 533 ЦК України, відсотки від простроченої суми слід нараховувати в національній валюті, виходячи з курсу валюти зобов»язання на день стягнення.

При цьому 3 % річних будуть становити:

-За договором від 11.04.2015 року: 6400 х 1 рік 3 міс. 15 дн. х 3% = 248.28 доларів США х 27.230462 = 6760.78 грн.

-За договором від 20.04.2015 року: 960 х 1 рік 3 міс. 25 дн. х 3 % = 37.64 долара США х 27.230462 = 912.03 грн.

Оскільки заборгованість за основним зобов»язання стягується у іноземній валюті, застосовувати індекс інфляції не має потреби.

У решті, викладені в апеляційних скаргах доводи висновків суду пешої інстанції не спростовують.

Вказані помилки суд виправляє шляхом скасування рішення в частині вказаних вимог та ухвалення нового.

Судові витрати колегія суддів розподіляє між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України,колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2017 року в частині стягнення заборгованості за договорами позики від 11.04.2015 року та від 20.04.2015 року скасувати, ухваливши нове.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору позики від 11.04.2015 року в сумі 6400 доларів США (еквівалент 174274.95 грн.) та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 6760.78 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору позики від 20.04.2015 року в сумі 960 доларів США (еквівалент 26141.24 грн.) та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 913.03 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1790.90 грн. сплаченого судового збору до суду першої інстанції та 878.41 грн. судового збору, сплаченого до суду апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 290.00 грн. судового збору, недоплаченого до суду пепршої інстанції та 5586,54 грн. судового збору, недоплаченого при поданні ним апеляційної скарги.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді