Ухвала суду № 66012837, 13.04.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2253/16-к Провадження №11-кп/773/14/17 Головуючий у 1 інстанції:Луньова Т. М. Категорія:ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Філюка П.Т., Борсука П.П.,

з участю секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Грицюка Р.П.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2016 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька с.Клевецьк, вул.Малий куток, 52, Турійського району Волинської області, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, неодружена, раніше судима вироком Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2015 року за ст.ст. 185 ч.ч. 1, 2, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі, встановлений іспитовий строк 1 рік 6 місяців

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2015 року, остаточно визначено покарання обвинуваченій ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 400 грн. майнової шкоди.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 500 грн. майнової шкоди.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 780 грн. майнової шкоди.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 700 грн. майнової шкоди.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 650 грн. майнової шкоди.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 860 грн. майнової шкоди.

Початок строку відбуття покарання визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід залишений попередній особисте зобовязання.

Вироком вирішено питання про судові витрати, арешт майна та речові докази.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнана винною в тому, що вона повторно, в кінці лютого 2016 року, працюючи продавцем в торговому кіоску № 609 Центрального ринку в м.Ковелі Волинської області, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_9, яка працювала продавцем в торговому кіоску № 640 на цьому ж ринку, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом купівлі в розстрочку однієї жіночої кофти чорного кольору вартістю 250 грн., переконала потерпілу передати їй цю річ з наступною виплатою вказаної суми упродовж двох тижнів. Однак, у обумовлені строки взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості речі обвинувачена ОСОБА_2 не виконала, сплативши потерпілій лише 50 грн., незаконно заволоділа вказаним майном, чим завдала потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на суму 200 гривень.

Крім того, ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, повторно, в кінці лютого 2016 року, працюючи продавцем в торговому кіоску № 609 Центрального ринку в м. Ковелі Волинської області, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_3, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом купівлі в розстрочку одного жіночого велюрового спортивного костюму (штани - 1 шт. та кофта - 1 шт.) зеленого кольору вартістю 400 грн., переконала потерпілу передати їй це майно з наступною виплатою вартості костюма після отримання заробітної плати. Взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості речі у обумовлені строки обвинувачена ОСОБА_2 не виконала та незаконно заволоділа вказаним майном, чим завдала потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 400 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачена ОСОБА_2, повторно, на початку березня 2016 року, працюючи продавцем в торговому кіоску № 609 Центрального ринку в м. Ковелі Волинської області, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_6, яка працює продавцем на цьому ж ринку у кіоску № 615, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом купівлі в розстрочку однієї пари кросівок чорного кольору із шкірозамінника вартістю 200 грн. та однієї пари шкіряних кросівок синього кольору з емблемою марки «БМВ» 43 розміру вартістю 500 грн. для подальшої їх реалізації своїм родичам та близьким особам, переконала потерпілу передати їй ці речі з наступною виплатою вартості вказаних речей частинами протягом двох наступних тижнів. У обумовлені строки взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості переданого їй взуття, обвинувачена ОСОБА_2 не виконала, незаконно заволоділа зазначеним майном, чим завдала потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 700 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачена ОСОБА_2, повторно, в першій декаді березня 2016 року, працюючи продавцем в торговому кіоску № 609 Центрального ринку в м. Ковелі Волинської області, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_5, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом купівлі в розстрочку одних чоловічих спортивних штанів чорного кольору вартістю 200 грн., однієї чоловічої спортивної кофти синього кольору із капюшоном з білими пасмами на рукавах вартістю 280 грн. та 6 чоловічих спортивних футболок вартістю по 50 грн. кожна, для подальшої їх реалізації своїм родичам та близьким особам, переконала потерпілу передати їй ці речі з наступною виплатою вказаних сум після їх продажу, однак, взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості взятих речей обвинувачена ОСОБА_2 не виконала, ні речей ні коштів потерпілій не повернула, незаконно заволоділа вказаним майном, чим завдала потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 780 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачена ОСОБА_2, повторно, в середині березня 2016 року, працюючи продавцем в торговому кіоску № 609 Центрального ринку в м. Ковелі Волинської області, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_7, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом купівлі в розстрочку однієї жіночої куртки сірого кольору з капюшоном із написами типу газетного тексту вартістю 400 грн. та однієї жіночої в'язаної кофти з шарфом у комплекті сірого кольору вартістю 250 грн., переконала потерпілу передати їй ці речі з наступною виплатою вартості переданого їй майна частинами, в кінці кожного тижня. Однак, взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості переданих їй речей обвинувачена ОСОБА_2 не виконала, незаконно заволоділа вказаним майном, чим завдала потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 650 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачена ОСОБА_2, повторно, в кінці березня 2016 року, працюючи продавцем в торговому кіоску № 609 Центрального ринку в м. Ковелі Волинської області, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_4, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом купівлі в розстрочку однієї пари жіночих шкіряних туфель чорного кольору 38 розміру вартістю 750 грн., оплативши частину вартості туфель в сумі 250 грн., переконала потерпілу передати їй цю річ з наступною виплатою решти вартості двома частинами протягом двох тижнів. В подальшому, обвинувачена взятого на себе зобов'язання по платі переданого їй взуття не виконала, незаконно заволоділа вказаним майном, чим завдала потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 500 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачена ОСОБА_2, повторно, в кінці березня 2016 року, працюючи продавцем в торговому кіоску № 609 Центрального ринку в м. Ковель, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_8, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом купівлі в розстрочку однієї пари чоловічих шкіряних туфель чорного кольору вартістю 300 грн. та однієї пари чоловічих спортивних шкіряних туфель на шнурівках синього кольору вартістю 760 грн. для подальшої їх реалізації своїм родичам та близьким особам, переконала потерпілу передати їй ці речі з наступною виплатою вказаних сум двома частинами протягом декількох днів. Однак, взятого на себе зобов'язання по оплаті переданих їй речей обвинувачена ОСОБА_2 не виконала, сплативши потерпілому лише частину боргу в розмірі 200 грн., незаконно заволоділа вказаним майном, чим завдала потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 860 гривень.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачена вважає вирок суду незаконним у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що судом не надано правову оцінку всім доказам в сукупності, вирок суду не мотивований, а докази обвинувачення належним чином не перевірені. Вона взагалі ніякого злочину не вчиняла, брала речі під реалізацію, про що домовлялася з потерпілими, тому в її діях наявні цивільно-правові відносини без ознак будь-якого злочину, при цьому зазначає, що потерпілі та свідки фактично її оговорюють. Також зазначає, про порушення її права на захист у звязку з неналежним виконанням своїх обовязків захисником ОСОБА_10 Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог при задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким визнати її не винуватою та повністю виправдати.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування захисника та обвинуваченої, які, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, прокурора, який заперечив скаргу та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_2 в незаконному заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчиненому повторно. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так, суд першої інстанції підставно взяв до уваги саме показання потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, які є послідовними, підтверджені іншими доказами по справі, зокрема проведеними обшуками за місцем проживання обвинуваченої, протоколами огляду вилучених речей та іншими доказами, яких піддавати сумніву в суду підстав немає.

Звертає апеляційний суд увагу на те, що всім потерпілим обвинувачена розповідала одну і ту ж версію її побутового життя, причин неможливості повернення коштів, що було спростовано в суді першої інстанції показаннями потерпілих та свідків, які і хоча не були безпосередніми очевидцями вчинених злочинів, однак засвідчили неправдивість показань обвинуваченої.

Не має в суду підстав і вважати, що потерпілі чи свідки оговорюють обвинувачену, а наведені такі підстави в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Відсутність цивільно-правових відносин між обвинуваченою та потерпілими мотивовано спростував суд першої інстанції, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.

Окрім того, твердження апелянта про порушення права на захист, не знайшло підтвердження, зокрема, з огляду на рішення дисциплінарної палати КДКА Волинської області.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно вчинила шахрайство, а тому її дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України.

Доводи обвинуваченої, які наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку.

Однак, обране судом покарання не в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, щодо необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Не навів суд переконливих доводів про необхідність призначення максимального покарання, передбаченого санкцією ст. 190 ч. 2 КК України.

Тому, з огляду на позитивну характеристику ( а.к.п. 78), суми завданих збитків потерпілим, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зменшення покарання.

Потерпілою ОСОБА_7 поданий до обвинуваченої цивільний позов про стягнення матеріальних збитків на суму 450 гривень (а.к.п. 38, 54). Разом з тим, задовольняючи даний позов суд першої інстанції постановив стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_7 650 гривень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог при розгляду даного позову заслуговують на увагу, а тому в цій частині апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд змінює вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7, та задовольняє його повністю в межах заявленої суми.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання і вирішення цивільного позову ОСОБА_7 змінити.

Призначити ОСОБА_2 за ст. 190 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 ( два) роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2017 року, остаточно до відбування ОСОБА_2 визначити 2 (два) роки 6 ( шість) місяців позбавлення волі.

Позов ОСОБА_7 задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 450 (чотириста пятдесят) гривень майнової шкоди.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді