Ухвала суду № 66011228, 11.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2676/17

Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

Кононенко Н.А.

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 (треті особи: приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Галайко О.Д., Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області) про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійснимза апеляційною скаргою ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_3) на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом (у подальшому уточненим), в якому просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, видане державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_8, зареєстроване в реєстрі під № 3292, в частині видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_5 на житловий будинок по АДРЕСА_1, що та складається з одного кам'яного житлового будинку, загальною житловою площею 25,00 кв.м, надвірної споруди: літньої кухні, розташованих на присадибній земельній ділянці Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області розміром 0,06 га, а також визнати частково недійсним п. 1 договору купівлі-продажу від 18 серпня 2003 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Галайко О.Д. та зареєстрований у реєстрі за № 3561 в частині «громадянин ОСОБА_5 продав, а громадянка ОСОБА_4 купила житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: село Усатове Біляївського району Одеської області Перший провулок Курортний, будинок під номером «один» та складається в цілому з одного кам'яного, покритого шифером житлового будинку, загальною житловою площею 25,00 кв.м та надвірних споруд: літня кухня, розташованих на земельній ділянці площею 0,06 га, що закріплена за Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області».

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 22 травня 1980 року ОСОБА_9 продав, а її батько ОСОБА_10 купив 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, загальною житловою площею 40 кв.м з надвірною спорудою: сараєм.

Того ж дня, іншу 1/2 частину зазначеного житлового будинку, загальною житловою площею 25 кв.м. з надвірними спорудами: кухнею і сараєм ОСОБА_9 продав ОСОБА_11

У зв'язку з тим, що 1/2 частина житлового будинку, яка належала її батьку, виходить на АДРЕСА_2, рішенням виконкому Усатівської сільської ради народних депутатів № 10 від 20 жовтня 1981 року йому було присвоєно адресу - АДРЕСА_2.

04 березня 1988 року ОСОБА_11 продав 1/2 частину спірного житлового будинку ОСОБА_12, яку після смерті останнього успадкувала його дружина ОСОБА_13, отримавши 15 червня 1990 року в Біляївській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом.

Крім того, цього ж дня ОСОБА_13 отримала в Біляївській районній державній нотаріальній конторі свідоцтво про право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на весь житловий будинок.

18 серпня 2003 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купила житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_5 ніколи не належав весь житловий будинок.

На даний час належна їй 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами та 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, яку ОСОБА_5 продав ОСОБА_4, знаходиться під одним дахом, але за різними адресами.

При видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_3 року після смерті ОСОБА_13, державний нотаріус помилково вказала, що спадкове майно складається з одного кам'яного житлового будинку з надвірними спорудами, при цьому ОСОБА_5 достовірно знав про те, що його матері належала лише 1/2 його частина, але умовчав про це. Про зазначені обставини ОСОБА_5 умовчав і при укладенні 18 серпня 2003 року договору купівлі-продажу з ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Галайко О.Д.

Отже, ОСОБА_5 не мав права отримувати в спадщину цілий житловий будинок, на протязі 2001-2003 р.р. заперечував та умовчував про це, хоча вона неодноразово зверталася до нього з проханням продати належу йому 1/2 частину будинку.

Позивач вказалана ту обставину, що має місце омана, у зв'язку з чим звернулася з позовом до суду (а.с. 118-123).

В судовому засіданні:

- позивач та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог;

- відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився;

- представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, подав заперечення на позов і просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченні. Крім того, заявив про застосування строку позовної давності;

- треті особи до судового засідання не з'явилися.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 (треті особи: приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Галайко О.Д., Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області) про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_3) просить рішення Біляївського районного суду Одеської області скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи вищевказані позови суд першої інстанції, на підставі матеріалів даної справи, ст.ст. 203, 215, 257, 261, 1218 ЦК України, Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України (в редакції 2004 року), роз яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правильно виходив з наступного.

22 травня 1980 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений секретарем виконкому Усатівської сільської ради народних депутатів та зареєстрований в реєстрі за № 30, відповідно до якого ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_10 купив 1/2 частину житлового будинку, загальною житловою площею 40 кв.м, з надвірною спорудою: сараєм, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 07).

Цього ж дня, між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений секретарем виконкому Усатівської сільської ради народних депутатів та зареєстрований в реєстрі за № 31, відповідно до якого ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_11 купив 1/2 частину житлового будинку, загальною житловою площею 25 кв.м, з надвірними спорудами: кухнею, сараєм, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Наказом по радгоспу ім. Кірова № 129 від 25 квітня 1980 року за ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були закріплені земельні ділянки у розмірі по 0,06 га за кожним та по 1/2 частині житлового будинку, куплених у гр-на ОСОБА_9, в АДРЕСА_1, відповідно до довідок, виданих директором колгоспу ОСОБА_14 (а.с. 08, 11).

У зв'язку з тим, що 1/2 частина житлового будинку, яка належала ОСОБА_10, виходить на АДРЕСА_2, йому було присвоєно адресу - АДРЕСА_2, про що свідчить протокол засідання виконкому Усатівської сільської ради народних депутатів Біляївського району Одеської області № 10 від 28 жовтня 1981 року (а.с. 12-14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_10 - батько позивача.

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку, загальною житловою площею 40 кв.м з надвірними спорудами: сараєм, гаражем, який розташований в АДРЕСА_2, яку успадкувала дружина померлого - мати позивача ОСОБА_15, отримавши в Біляївській державній нотаріальній конторі 25 листопада 1997 року свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 2-2199 (а.с. 15).

28 листопада 1997 року ОСОБА_15 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар 1/2 частину зазначеного вище житлового будинку з надвірними спорудами, відповідно до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за № 2-2271 (а.с. 16).

З технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що житловий будинок побудований у 1958 році і станом на 24 квітня 2008 року він складається з таких приміщень: 1-1 прихожа площею 23,0 кв.м, 1-2 котельня площею 10,8 кв.м, 1-3 санвузол кімната площею 4,2 кв.м, 1-4 житлова кімната площею 11,8 кв.м, житлова кімната площею 16,4 кв.м, 1-6, коридор площею 16,4 кв.м, 1-7 житлова кімната площею 9,3 кв.м, 1-8 кухня площею 13,1 кв.м з надвірними спорудами: Б - гаражем, В - навісом, Г - сараєм, І - цистерною, № 1 - огорожа (а.с. 18-22).

04 березня 1988 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_12 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений секретарем виконкому Усатівської сільської ради народних депутатів та зареєстрований в реєстрі за № 16, відповідно до якого ОСОБА_16 продав, а ОСОБА_12 купив 1/2 частину житлового будинку, загальною житловою площею 25 кв.м, з надвірною спорудою: літньою кухнею, що розташований в АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_12 (а.с. 142).

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку, загальною житловою площею 25 кв.м з надвірною спорудою: літньою кухнею, який розташований в АДРЕСА_1, яку успадкувала дружина померлого ОСОБА_13, отримавши в Біляївській державній нотаріальній конторі 15 червня 1999 року свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Калашніковою Н.М. та зареєстроване в реєстрі за № 2-717 (а.с. 147).

Цього ж дня, ОСОБА_13 отримала свідоцтво про право власності, посвідчене державним нотаріусом Калашніковою Н.М. та зареєстроване в реєстрі за № 2-716, відповідно до якого їй, як дружині ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу.

Спільне майно, право власності на яке в зазначеній частці посвідчується за ОСОБА_13, складається з житлового будинку - 1/2 частина, загальною житловою площею 25,00 кв.м з надвірною спорудою: літньою кухнею, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 146).

Тобто, ОСОБА_13 були видані свідоцтва про право на спадщину на весь житловий будинок, хоча повинні були видані на 1/2 його частину (1/4 у порядку спадкування і 1/4 як спільне сумісне майно).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_13 (а.с. 151).

Після її смерті спадкове майно успадкував відповідач ОСОБА_5 та отримав в Біляївській державній нотаріальній конторі Одеської області свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Кифоренко Р.Б. та зареєстроване в реєстрі за № 3392, на весь житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 161).

Як вбачається з зазначеного вище свідоцтва про право на спадщину за законом, житловий будинок належав померлій на підставі: свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності, виданих Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області 15 червня 1999 року, за реєстровими № № 2-717, 2-716.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України (в редакції 2004 року), новий Цивільний кодекс України застосовується до прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності, а тому при вирішенні цього спору, суд вважає необхідним виходити як з положень ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент отримання відповідачем оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом та укладення останнім договору купівлі-продажу житлового будинку, так і з положень ЦК України (в редакції 2004 року).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів даної справи вбачається, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_13 успадкувала лише 1/2 частину спірного житлового будинку після смерті чоловіка, яку, в свою чергу, мав прийняти у спадщину ОСОБА_5 після смерті матері.

Однак, державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б. при видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_3 року було помилково вказано, що спадкове майно складається з цілого житлового будинку.

18 серпня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Галайко О.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 3561, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купила житловий будинок, загальною житловою площею 25 кв.м, з надвірною спорудою: літньою кухнею, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Позивач вказала, що при отриманні відповідачем свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері та в подальшому укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 умовчав про те, що йому належить лише 1/2 його частина, а тому, на її думку, має місце обман.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Однак, позивач та її представник не довели, що мав місце обман, що одна сторона правочину ввела іншу сторону правочину в оман.

ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_5 ввів її в оману.

Між тим, позивач не являється стороною правочину, що виключає задоволення позову з цих підстав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні встановлено, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивач не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_3) - відхилити. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 (треті особи: приватний нотаріус Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Галайко О.Д., Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області) про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області С.П. Гайворонський

С.М. Сегеда Н.А. Кононенко