Ухвала суду № 66011056, 11.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3275/17

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

Кононенко Н.А.

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 (в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк") на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2017 року,

встановила:

23 лютого 2016 року представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

В обгрунтування позову представник позивача вказав, що між позивачем та відповідачем 03 березня 2007 року було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 353 грн. 59 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, відповідач не виконує своїх обов'язків щодо своєчасного погашення кредиту, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка станом на 29 січня 2016 року складає 21 115 грн. 23 коп.

В судовому засіданні:

- представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином;

- відповідач в судове засідання не з`явився, але його представником було надано суду заперечення проти позову та заяву про розгляд справи за його відсутності.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області взадоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовленов повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4.(в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк")просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

03 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір.

Відповідно до положень кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені договором строки. Зі змістом, умовами та правовими наслідками зазначеного кредитного договору відповідач був ознайомлений та згодний, про що свідчить його підпис на договорі.

Строк виконання кредитного договору настав 03 березня 2008 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки, позивач до суду з зазначеним вище позовом звернувся з пропущенням строку позовної давності, в задоволенні позовних вімог слід відмовити.

При цьому, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Дослідивши умови договору та зміст зазначених правових норм, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що за вищевказаним договором установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту.

Перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з положень ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається, якщо особою вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу, або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з з положеннями ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, остання дата погашення кредиту є датою, з якої починає обраховуавтися строк позовної давності.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно вказав, що вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_3 здійснив останній платіж щодо заборгованості за вищевказаним кредитом - 11 серпня 2015 року, а тому строк позовної давності позивачем для звернення до суду з зазначеним вище позовом - не є пропущеним, не може бути підставою для скасування вищевказаного рішення виходячи з наступного.

Докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані. Факт - це явище об'єктивної соціальної дійсності. Вони існують незалежно від того, чи знають про них особи, що здійснюють судовий розгляд. Фактичні дані, тобто відомості про факт - це інформація, за допомогою якої пізнається факт, що має значення для вирішення справи.

Докази можуть бути представлені у різній формі. Так, фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, можуть бути отримані (встановлені) судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази отримуються у встановленій процесуальним законом формі.

Недотримання (порушення) форми отримання доказів обумовлює те, що вони при вирішенні судом справи до уваги братись не будуть.

Недопустимими є докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до положень про мінімальні гарантії Європейської Конвенції (ст. 6) завдання суду полягає у тому, щоб переконатися, чи був судовий розгляд у цілому справедливим, в тому числі й те, як були одержані докази. Тобто судові докази повинні бути одержані способом, який гарантує право на справедливий суд.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач взагалі не надав до суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3, після спливу строку дії вищевказаного кредитного договору (03 березня 2008 року), здійснював грошові платежі в рахунок погашення зазначеного вище боргу.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Із вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 (в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк") - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2017 року року по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 21 115 грн. 23 коп. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області С.П. Гайворонський

С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко