Ухвала суду № 66008450, 12.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/6327/14-ц Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С.

Провадження № 22-ц/790/8127/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про спадкове право

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого: Пилипчук Н.П.

судді: Гуцал Л.В., Колтунової А.І.,

за участю секретаря - Радченко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м Харкова від 28 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Харківська міська рада, Десята Харківська державна нотаріальна контора про визнання права спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 (після внесення виправлень у Спадковий реєстр - ОСОБА_6), після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого входить двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Вказує, що 16.03.2010 року подав заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_6, посвідченого 06.06.2000 року Десятою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстром №1-873. Крім того, заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_3 та ОСОБА_4. 04.06.2011 року ОСОБА_2 звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте, листом від 04.06.2011 року за вих. №1308/01-16 йому було роз'яснено, що у зв'язку з тим, що в актовий запис про смерть №16492 від 05.12.2009 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, 21 січня 2011 року внесено зміни в прізвище померлого з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6», свідоцтво про право на спадщину за заповітом видати неможливо, у зв'язку з чим йому було запропоновано звернутися до суду.

Позивач просив визнати за ним право на спадкування після смерті ОСОБА_7 за заповітом від 06.06.2000 року №1-873.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні його позову з підстав спливу позовної давності, проте підставою звернення до суд був лист Десятої Харківської державної нотаріальної контори від 04.06.2011 року про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, а звернувся з позовом ОСОБА_2 - 23.04.2014 року, тобто в межах строку позовної давності. Крім того, позивач раніше звертався до суду з позовом 09.06.2011 року, що свідчить про переривання строку позовної давності.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 (після внесення виправлень у Спадковий реєстр - ОСОБА_6), що підтверджує свідоцтво про смерть, видане повторно 21.01.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції серії НОМЕР_1 актовий запис в Книзі реєстрації смертей №16492 (Т. 1, а. с. 7). 26 червня 2000 року він склав заповіт на користь ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно, до складу якого входить двокімнатна квартира АДРЕСА_2.

Згідно відповіді десятої Харківської державної нотаріальної контори (а.с. 39), 16.03.2010 року заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, посвідченого 06.06.2000 року Десятою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-873 подав ОСОБА_2, який мешкав у АДРЕСА_3. Справжність його підпису на заяві було засвідчено по реєстру № 4-546, заяву зареєстровано по книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №322, заведено спадкову справу №146/10. 07.04.2010 року заяву про прийняття спадщини подав ОСОБА_3, який мешкав у АДРЕСА_4. Справжність його підпису на заяві було засвідчено по реєстру №4-781.06.05.2010 року до Десятої Харківської державної нотаріальної контори звернувся громадянин Російської Федерації ОСОБА_4, зареєстрований у Москві, АДРЕСА_5, та подав заяву про прийняття спадщини після двоюрідного брата - ОСОБА_6, яку було зареєстровано у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 591 та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3-1012. 04.06.2011 року громадянин ОСОБА_2 звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яку було зареєстровано у книзі вхідних документів за №883/146/2010. Листом від 04.06.2011 року за вих. №1308/01-16 ОСОБА_2 було роз'яснено, що у зв'язку з тим, що в актовий запис про смерть №16492 від 05.12.2009 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, 21 січня 2011 року внесено зміни в прізвище померлого з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6», свідоцтво про право на спадщину за заповітом видати неможливо, у зв'язку з чим йому було запропоновано звернутися до суду.

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії громадянину ОСОБА_2 Десятою Харківською державною нотаріальної конторою не виносилася.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент подання позову ОСОБА_2 було пропущено строк звернення до суду з такими позовними вимогами.

Між тим, колегія суддів вважає, що такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог, незалежно від того пропущено строк позовної давності чи ні, в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та не надав оцінки позовним вимогам по суті, не встановив чи є позов ОСОБА_2 обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 1218, 1223 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 11 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач просить визнати за ним право на спадкування після смерті ОСОБА_7 за заповітом від 06.06.2000 року №1-873 складеним від імені ОСОБА_6

Між тим, фактично спір між сторонами виник з приводу того, що позивач ОСОБА_2 бажає успадкувати майно після смерті ОСОБА_7 за заповітом від 06.06.2000 року №1-873 складеним від імені ОСОБА_6, підписаним від імені ОСОБА_9

Проте, вимог про встановлення факту, що заповіт складений від імені ОСОБА_6 та підписаний від імені ОСОБА_9 був складений та підписаний ОСОБА_7 позивач не заявляв.

Оскільки юридичний факт належності заповіту у передбаченому законом порядку не встановлено, позовні вимоги про право на спадкування за заповітом від 06.06.2000 року №1-873, складеним від імені ОСОБА_6 є передчасними, у їх задоволенні належить відмовити із наведених підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м Харкова від 28 листопада 2016 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Харківська міська рада, Десята Харківська державна нотаріальна контора про визнання права спадкування за заповітом відмовити з інших підстав.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

Л.В. Гуцал