Ухвала суду № 66007830, 12.04.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 428/8339/16-ц

Провадження № 22ц/782/158/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Гаврилюка В.К., Єрмакова Ю.В.,

за участю секретаря Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Луганського обласного військового комісаріату на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 лютого 2017 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Луганського обласного військового комісаріату про скасування наказу про підсумки проведення службового розслідування, повернення доплати за підтримку постійної бойової готовності військ, а також надбавки за складність і напруженість в роботі, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої посилався на те, що 15.03.2016 року наказом з основної діяльності №22, підписаним тимчасово виконуючим обов'язки комісара Луганського військового комісаріату ОСОБА_4, до сторожа відділення забезпечення Луганського ОВК працівника ОСОБА_3 застосовано захід стягнення - догану за порушення обов'язків чергового сторожа Луганського ОВК трудової дисципліни, ст..139 КЗпП України, які сталися 06.03.2016 року та 10.03.2016 року, в частині зобов'язання працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження військового комісара Луганського ОВК, оперативного чергового по Луганському ОВК, дотримування трудової дисципліни, провадження контрольно-перепускного режиму особового складу на територію Луганського ОВК, а також позбавлення ОСОБА_3 доплати за підтримку постійної бойової готовності військ (сил) за березень 2016 року та за порушення трудової дисципліни - скасування надбавки за складність, напруженість у роботі за березень 2016 року. Зазначений наказ було видано на підставі службового розслідування, призначеного наказом №55 військового комісара Луганського ОВК від 09.03.2016року за рапортом оперативного чергового по Луганському ОВК начальника відділу оперативної та бойової підготовки Луганського ОВК ОСОБА_5 від 10.03.2016 року.

Позивач вважає, що вказані в наказі порушення, його відмова надавати будь-які письмові пояснення, а також визнання себе винним і каяття в цьому не є порушенням трудової дисципліни і обов'язком чергового сторожа, а тому в його діях відсутнє будь-яке дисциплінарне порушення. Позбавлення позивача доплати за підтримку постійної бойової готовності військ за березень 2016 року і скасування надбавки за складність і напруженість в роботі за березень 2016 pоку, які вказані в наказі як додаткове стягнення, теж є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Також позивач зазначав, що наприкінці травня 2016 pоку йому стало відомо про видання наказу про його звільнення, як вважає позивач, відповідачем було порушено процедуру його звільнення без відома працівника, що є порушенням норм трудового законодавства, що є незаконним. Просив суд скасувати наказ з основної діяльності № 22 від 15.03.2016 р. про підсумки проведення службового розслідування за підписом тимчасово виконуючого обов'язки комісара Луганського військового комісаріату ОСОБА_4 в частині ОСОБА_3, працюючого сторожем в Луганському обласному військовому комісаріаті; повернути доплату за підтримку постійної бойової готовності військ за березень 2016 року, а також надбавки за складність і напруженість в роботі за березень 2016 року, яких, згідно з наказом з основної діяльності № 22 від 15.03.2016 року про підсумки проведення службового розслідування за підписом тимчасово виконуючого обовязки комісара Луганського військового комісаріату ОСОБА_4 позивач ОСОБА_3 був позбавлений; скасувати наказ № 100 від 23.05.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України і поновити останнього на раніше займаній посаді.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 лютого 2017року позовні вимоги ОСОБА_3 до Луганського ОВК про скасування наказу про підсумки проведення службового розслідування, повернення доплати за підтримку постійної бойової готовності військ, а також надбавки за складність і напруженість в роботі, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду з вимогами про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Скасувано наказ військового комісара Луганського ОВК № 100 від 23.05.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3згідно п. 1 ст.40 КЗпП України з роботи на посаді сторожа відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді сторожа відділення забезпечення Луганського ОВК.

Стягнуто з Луганського ОВК на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 31 травня 2016 року по 09 лютого 2017 року, в загальній сумі 14859 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят девять) грн. 39 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з Луганського ОВК в дохід держави суму судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Луганського ОВК на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, відповідачем Луганськім ОВК подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та дослідження доказів, апелянт просить змінити рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі на посаді сторожа відділення забезпечення Луганського ОВК, стягнення з Луганського ОВК на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 14859,39грн., а також вирішити питання щодо судового збору, стягнутого з Луганського ОВК в дохід держави.

Заслухавши доповідача, пояснення представників апелянта, позивача та представника останнього, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до наказу Військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) № 2 від 05.01.2015 року ОСОБА_3 прийнято на посаду сторожа відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату з посадовим окладом 1223,00 грн. на місяць з 05 січня 2015 року.

Згідно з обов'язками чергового сторожа Луганського ОВК, останній підпорядковується оперативному черговому Луганського ОВК та його помічнику, а у порядку внутрішньої служби- заступнику військового комісара Луганського ОВК та начальнику відділу оперативної та бойової підготовки. Черговий сторож зобов'язаний, зокрема: проводити контрольно-перепускний режим особового складу на територію Луганського ОВК; підтримувати постійний звязок з оперативним черговим Луганського ОВК та негайно доповідати йому при прибутті старших начальників або осіб, які не мають тимчасової або постійної перепустки.

З рапорта заступника військового комісара по роботі з особовим складом - начальника групи по роботі з особовим складом та громадськістю Луганського ОВК підполковника ОСОБА_6 06.03.2016 року о 18-30год. останній здійснив раптову перевірку несення служби оперативним черговим ОСОБА_7 та іншим добовим нарядом. Вхідні ворота були повністю зачинені, але чергового сторожа по Луганському ОВК на контрольно-пропускному пункті ОСОБА_3 поблизу не було, як і патрульного по Луганському ОВК оператора служби захисту інформації рядового ОСОБА_8 На дзвінки ніхто з приміщення чергового сторожу не виходив та ворота не відкривав. Приблизно через 5-6 хвилин очікування підполковник ОСОБА_6 був вимушений перелізти через вхідні ворота на територію Луганського ОВК.

10.03.2016 року на розгляд військовому комісару Луганського ОВК надійшов рапорт від оперативного чергового по Луганському ОВК начальника відділу оперативної та бойової підготовки Луганського ОВК, з якого вбачається, що 10.03.2016 року черговий сторож Луганського ОВК працівник ОСОБА_3 допустив порушення обов'язків чергового сторожа Луганського ОВК, а саме: безперешкодно пропустив на внутрішню територію Луганського ОВК сторонню особу, яка не мала ні тимчасової, ні постійної перепустки, а саме: офіцера військової служби правопорядку. При цьому, оперативному черговому по Луганському ОВК він про прибуття сторонньої особи засобами зв'язку не доповів. При з'ясуванні обставин черговий сторож ОСОБА_3 у грубій формі відповів помічнику оперативного чергового Луганського ОВК, що він здійснив доповідь оперативному черговому Луганського ОВК засобами зв'язку про прибуття сторонньої особи. У свою чергу останній викликав сторожа ОСОБА_3 для з'ясування обставин та запропонував йому надати пояснення у письмовій формі щодо обставин безперешкодного проходу сторонньої особи на територію Луганського ОВК. Черговий сторож ОСОБА_3 відмовився надавати будь-які письмові пояснення з цього приводу. Після цього сторожу ОСОБА_3 було надано термін для написання пояснювальної, яку він пообіцяв надати в термін до 09.00 години 11.03.2016 року.

Згідно з актом про відмову порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення № 1 від 11.03.2016 року сторожу Луганського ОВК ОСОБА_3 було запропоновано надати письмове пояснення з приводу неодноразового порушення контрольно-пропускного режиму та нетактовної поведінки по відношенню до чергових та керівного складу Луганського ОВК 10.03.2016 року в період з 15.30 до 16.00 години. Надати таке пояснення працівник ОСОБА_3 відмовився у присутності свідків, які 11.03.2016 року на ім'я Військового комісару Луганського ОВК подали на підтвердження цього факту відповідні письмові рапорти.

Згідно з аркушем бесіди від 15.03.2016 року на підставі наказу Військового комісара Луганського ОВК (обласного військового комісаріату) (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.03.2016 року № 55 комісією Луганського ОВК було проведено службове розслідування та акт службового розслідування з усіма матеріалами поданий на розгляд військовому комісару.

Під час проведення бесіди зі сторожем відділення забезпечення Луганського ОВК працівником ОСОБА_3, яку проводив ТВО військового комісара Луганського ОВК, працівник ОСОБА_3 підписувати аркуш бесіди відмовився, не визнав себе винним, у скоєному не розкаявся, що засвідчено підписами помічника військового комісара з правової роботи Луганського обласного військового комісаріату майором юстиції та заступником військового комісара по роботі з особовим складом - начальником групи по роботі з особовим складом та громадськістю.

Відповідно до копії наказу Військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (з основної діяльності) «Про підсумки проведення службового розслідування» № 22 від 15.03.2016 року за порушення обов'язків чергового сторожа Луганського ОВК, трудової дисципліни, ст..139 КЗпП України, які сталися 06.03.2016 року та 10.03.2016 року, в частині зобовязання працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження військового комісара Луганського ОВК, оперативного чергового по Луганському ОВК, дотримуватися трудової дисципліни, провадження контрольно-перепускного режиму особового складу на територію Луганського ОВК, підтримання постійного зв'язку з оперативним черговим Луганського ОВК та негайної доповіді йому при прибутті старших начальників або осіб, які не мають тимчасових або постійних перепусток, до сторожа відділення забезпечення Луганського ОВК працівника ОСОБА_3 застосований захід стягнення догана. Цим же наказом ОСОБА_3 позбавлений доплати за підтримку постійної бойової готовності військ (сил) за березень 2016 року та за порушення трудової дисципліни працівнику ОСОБА_3 скасовано надбавку за складність, напруженість у роботі за березень 2016 року.

Із зазначеним наказом ОСОБА_3 ознайомлюватися під підпис відмовився, про що складено акт про відмову порушника трудової дисципліни від ознайомлення з наказом.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи.

Також судом першої інстанції встановлено, що наказом Військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (з адміністративно-господарської діяльності) № 64 від 28.03.2016 року «Про вивільнення посад працівників Луганського обласного військового комісаріату» наказано провести скорочення посад працівників відділу оперативного та бойової підготовки і відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату, які визначені вимогами Директиви Командувача військ оперативного командування «СХІД» від 23.02.2016 року № Д-2/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування «Схід» у 2016 році» до виключення зі штатів в термін до 30 травня 2016 року.

Згідно зі списком працівників Луганського обласного військового комісаріату, які ознайомлені із наказом від 28 березня 2016 року № 64, складеним начальником відділення особового складу Луганського обласного військового комісаріату та затвердженим Військовим комісаром Луганського обласного військового комісаріату, 28.03.2016 року ознайомлено 12 осіб про наступне вивільнення з посад, окрім працівника ОСОБА_3, який, відповідно до акту про відмову сторожа відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату працівника ОСОБА_3, у присутності трьох свідків, ставити підпис чи написати розписку про те, що він ознайомлений із наказом № 64 від 28.03.2016 року «Про вивільнення посад працівників Луганського обласного військового комісаріату» відмовився.

Згідно із копією листа голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників ЗСУ Луганського ОВК № 9 від 28 березня 2016 року профспілковий комітет Первинної профспілкової організації працівників ЗСУ Луганського ОВК розглянув 28 березня 2016 року на своєму засіданні подання Військового комісара Луганського ОВК від 28.03.2016 року про виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 23.02.2016 року № Д-2/дск, яким передбачено виведення посад цивільного персоналу та скорочення посад працівників ЗСУ Луганського ОВК в термін до 31.05.2016 року та ухвалив рішення надати згоду на звільнення за скороченням штату відповідно до п. 1 ст.40 КЗпП України з наданням гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством, 13 працівникам, зокрема, сторожа відділення забезпечення ОСОБА_3,що підтверджено витягом з протоколу зборів профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників ЗСУ Луганського ОВК № 4 від 28.03.2016 року.

Відповідно до акту від 30.03.2016 року про відмову ОСОБА_3 від проставлення підпису про ознайомлення з наказом № 64 від 28.03.2016 року «Про вивільнення посад працівників Луганського обласного військового комісаріату» позивач повторно відмовився ознайомитися із наказом Військового комісара Луганського обласного військового комісаріату № 64 від 28.03.2016 року «Про вивільнення посад працівників Луганського обласного військового комісаріату» під особистий підпис і отримати другий примірник повідомлення про наступне вивільнення з роботи 31 травня 2016 року у присутності пятьох свідків.

Також судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до пункту 7 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2013року № 389 районні (міські) військові комісаріати Луганської області є відокремленими підрозділами Луганського обласного військового комісаріату та не є окремими юридичними особами.

Згідно із відомостями вакантних посад, які існували в Луганському обласному військовому комісаріаті та в районних (міських) військових комісаріатах Луганської області в період з 22 березня 2016 року по 23 травня 2016 року, в Марківському об'єднаному районному військовому комісаріаті існувала вакансія прибиральника службових приміщень, вимогами до якої були: базова загальна середня освіта або початкова загальна освіта та професійна підготовка на виробництві без вимог до стажу роботи.

Вказана вакансія прибиральника була скорочена лише 15.09.2016 року внаслідок внесення змін до штатного розпису, при цьому з копії обов'язків чергового сторожа та за відсутності будь-яких письмових обов'язків прибиральника вбачається, що обидві вказані посади не містять жодних спеціальних вимог щодо вищої освіти та/або стажу роботи чи кваліфікації працівника, тобто обидві посади відносяться до категорії некваліфікованих робіт і жодними документами в Луганському ОВК або в його структурних підрозділах (посадовими інструкціями, функціональними обовязками, тощо) не встановлені будь-які спеціальні вимоги до обох посад

Наказом Військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) № 100 від 23 травня 2016 року ОСОБА_3, сторожа відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату, звільнено з роботи 30 травня 2016 року за згодою профспілкового комітету (протокол № 4 від 28.03.2016) через неможливість переведення на іншу роботу у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників і відсутністю вакантних посад за п. 1 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу з основної діяльності № 22 від 15.03.2016 року про підсумки проведення службового розслідування, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що представником відповідача доведено та підтверджено письмовими доказами, безпосередньо дослідженими судом, що порушення обов'язків чергового сторожа Луганського ОВК, трудової дисципліни, ст..139 КЗпП України сторожем відділення забезпечення Луганського ОВК ОСОБА_3, які зазначені у наказі Військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (з основної діяльності) «Про підсумки проведення службового розслідування» № 22 від 15.03.2016 року, дійсно мали місце, при накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 у вигляді догани Військовим комісаром Луганського ОВК не було допущено порушення норм трудового законодавства та було чітко додержано правил, передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України, а тому позов в частині скасування наказу з основної діяльності № 22 від 15.03.2016 року про підсумки проведення службового розслідування є необґрунтованим, доводи, викладені позивачем у позовній заяві в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, у зв'язку з чим у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині повернення позивачу доплати за підтримку постійної бойової готовності військ, а також надбавки за складність і напруженість в роботі за березень 2016 року, враховуючи те, що встановлення працівникам доплати за підтримку постійної бойової готовності військ, а також надбавки за складність і напруженість в роботі є правом, а не обов'язком командирів військових частин, яке виникає у працівника у зв'язку з належним виконанням покладених на нього завдань та суворим дотриманням трудової дисципліни, а в даному випадку позивачем ОСОБА_3 було допущено порушення обов'язків чергового сторожа Луганського ОВК, трудової дисципліни та 139 КЗпП України, за що на нього обґрунтовано та законно було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, тимчасово виконуючий обов'язки комісара Луганського військового комісаріату мав право позбавити позивача доплати за підтримку постійної бойової готовності військ, а також надбавки за складність і напруженість в роботі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позов в цій частині заявлено необґрунтовано, доводи, викладені позивачем у позовній заяві в цій частині, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, у зв'язку з чим у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині скасування наказу про звільнення та поновлення останнього на роботі, враховуючи те, що згідно штатного розпису на час звільнення позивача була наявна вакансія прибиральника службових приміщень в Марківському об'єднаному районному військовому комісаріаті, яка, як і посада сторожа відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату, відноситься до категорії некваліфікованих робіт, а позивачу протягом двох місяців з дня попередження про звільнення одночасно не була запропонована ця вакансія для його працевлаштування, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що звільнення сторожа відділення забезпечення Луганського обласного військового комісаріату ОСОБА_3 проведено із порушенням норм КЗпП України, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення та поновлення його на роботі підлягають задоволенню.

Також, враховуючи, що при поновленні працівника на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу останнього.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день винесення рішення суду, суд першої інстанції врахував, що вимушений прогул позивача розпочався 31.05.2016року, оскільки позивач був звільнений 30.05.2016 року, що по день ухвалення рішення складає 168 робочих днів; середньоденна заробітна плата позивача складає 101,43 грн. (заробітна плата за фактично відпрацьовані два місяця, що передують події звільнення, в загальному розмірі 3854,52 грн. (за квітень та березень 2016 року) поділена на число відпрацьованих робочих днів за два вищевказаних місяці в загальній кількості 38 днів); середньомісячне число робочих днів позивача складає 20 робочих днів (сумарне число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства за квітень 2016 року ( 21 робочий день) та травень 2016 року ( 19 робочих днів) в загальній кількості 40 днів поділених на 2, та прийшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 14859,39грн. (168 робочих днів х 101,43грн. = 17040,24грн. - виплачена позивачеві вихідна допомога в розмірі 2180,85грн).

Проаналізував доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині поновлення позивача на роботі на посаді сторожа відділення забезпечення Луганського ОВК та стягнення з Луганського ОВК на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі щодо звільнення позивача та стягнення на користь останнього середнього заробітку за час вимушеного прогулу та надані сторонами, в їх сукупності, докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулує, із застосуванням правових позицій Верховного Суду України та роз'яснень Пленумів Верховного Суду України по аналогічним правовідносинам.

Позивачем та апелянтом не оскаржене рішення суду першої інстанції у частині відмови у скасуванні наказу про підсумки проведення службового розслідування, повернення доплати за підтримку постійної бойової готовності військ, а також надбавки за складність і напруженість в роботі.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Луганського ОВК про скасування наказу про підсумки проведення службового розслідування, повернення доплати за підтримку постійної бойової готовності військ, а також надбавки за складність і напруженість в роботі апеляційним судом не переглядається взагалі.

Відповідно до ст..43 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992року «Про практику розгляду судами трудових спорів» - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Між тим, трудовим законодавством України передбачено право власника або уповноваженого ним органу на розірвання за власною ініціативою трудового договору з робітником.

Так, відповідно до п.1ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3 позовні вимоги в частині поновлення позивача на роботі на посаді сторожа відділення забезпечення Луганського ОВК та стягнення з Луганського ОВК на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу останній обґрунтовує тим, що відповідачем було порушено процедуру його звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України, про яке він не знав до травня 2016року, тобто до самого звільнення.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_3 відповідач Луганський ОВК посилався на те, що позивача було звільнено у повній відповідності до вимог трудового законодавства за наявною згодою на звільнення профспілкової організації.

Судом першої інстанції у повній мірі були досліджені надані відповідачем докази правомірності скорочення штату, виведення з штатного розпису посади сторожа відділення забезпечення Луганського ОВК, наявність згоди на звільнення ОСОБА_3 за ч.1 ст.40 КЗпП України профспілкової організації, про що зазначено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.

Також судом першої інстанції у повній мірі були досліджені надані відповідачем докази неодноразового попередження позивача про звільнення у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників.

Колегія суддів оцінює критично доводи позивача про те, що йому завчасно не було відомо про його звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки зазначені доводи спростовані наданими відповідачем актами про відмову ОСОБА_3 від ознайомлення та підписування про таке ознайомлення з відповідними наказами по Луганському ОВК, акі були складені у присутності від 3-х до 5-ти свідків, якими ці акти були підписані.

Між тим, колегія суддів погоджується з доводом позовної заяви в частині щодо наявності порушень відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні ОСОБА_3

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивача одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із скороченням не було повідомлено про наявність вакансії прибиральника службових приміщень в Марківському об'єднаному районному військовому комісаріаті, яка, як і посада сторожа відділення забезпечення Луганського ОВК, відноситься до категорії некваліфікованих робіт та повинна була бути запропонована ОСОБА_3 для працевлаштування і тільки при наявності відмови останнього від такого працевлаштування відмовідач мав підстави звільнити ОСОБА_3 за ч.1 ст.40 КЗпП України, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно зазначено у наказі Військового комісара Луганського ОВК (по стройовій частині) № 100 від 23 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи через неможливість переведення на іншу роботу у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників і відсутністю вакантних посад за п. 1 ст.40 КЗпП України.

Колегія суддів не вбачає за потрібне робити додатковий правовий аналіз правильності застосування судом першої інстанції нормативно-правових актів щодо розірвання трудового договору з робітником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, оскільки судом першої інстанції у повній мірі вірно зроблено правовий аналіз спірних правовідносин з огляду на трудове законодавство України та правові позиції ВСУ та Пленуми ВСУ, повно проаналізовано кожний довід заперечень відповідача щодо наявності підстав для визнання звільнення ОСОБА_3 законним.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступного.

Так, апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду з вимогами про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Так, мотивуючи рішення в частині наявності підстав для поновлення строку для звернення до суду, суд першої інстанції вірно визначився з правовими нормами, що надають права суду для поновлення такого строку, пропущеного з поважних причин.

Колегія суддів, з урахуванням того, що позивач ОСОБА_3 з вимогами щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі вперше звернувся до суду 22.06.2016 року у строки, передбачені ч. 1 ст.233 КЗпП України, але в порядку невірного судочинства ( Кодексу адміністративного судочинства України) з вини представника позивача, що встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, вважає, що позивач має право звернутися до суду за захистом порушених трудових прав та отримати судовий захист, оскільки пропуск звернення до суду відбувся з поважних причин, що є підставою для поновлення такого строку.

Колегія суддів критично оцінює довід апеляційної скарги про те, що позивачу ОСОБА_3 своєчасно було запропоновано працевлаштування на вакантну посаду прибиральника службових приміщень в Марківському об'єднаному районному військовому комісаріаті, від якої позивач відмовився та не підписав акт про таку пропозицію.

Представником відповідача про пропозицію подальшого працевлаштування ОСОБА_3 у суді першої інстанції не заявлялось, доказів наявності такої пропозиції не надавалось та судом першої інстанції не досліджувалось.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції не був обізнаний про наявність такої пропозиції, оскільки безпосередньо не займався питаннями скорочення штату та звільнення ОСОБА_3 з роботи за ч.1 ст.40 КЗпП України.

Посилання на попередження про скорочення штату працівників від 05.05.2016року, а.с.183, доданий апелянтом до апеляційної скарги, колегія суддів не приймає як доказ, оскільки зазначене попередження відповідачем не було надано суду першої інстанції навіть на витребування судом першої інстанції, за клопотаннями позивача, відповідних документів щодо скорочення штату та звільнення позивача ОСОБА_3 , а.а.с.29.

Також, на виконання ухвали Сєвєродонецького міського суду луганської області від 16.12.2016року відповідачем надано завірений перелік вакантних посад, які існували у відповідача в період з 22.03.2016року по 30.05.2016року, у тому числі й посаду прибиральника службових приміщень Марківського ОРВК, а.с.98, при цьому будь-яких доказів щодо пропонування вакантних посад позивачу та відмова останнього від подальшого працевлаштування відповідачем надано не було.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як в суді першої інстанції так і в судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта посилався на те, що спочатку вважав, що запити суду першої інстанції щодо наявності вакансій стосуються тільки вакансій Луганського ОВК, а тому відповідач давав суду пояснення про те, що такі вакансії відсутні і тільки після ухвалення рішення судом першої інстанції апелянтом було встановлено, що позивачу було запропоновано вакансію прибиральника в Марківському об'єднаному районному військовому комісаріаті, від якої останній відмовився.

Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобовязаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Зазначені вимоги Луганським ВОК виконані не були.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв у якості доказів належного повідомлення позивача про майбутнє звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України акти про відмову останнього від ознайомлення та підпису відповідних наказів.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання суду на недоведеність відповідачем факту належного повідомлення позивача про звільнення ОСОБА_3 відсутні, підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо поновлення на роботі є встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем процедури звільнення працівника за ч.1 ст.40 КЗпП України в частині персонального повідомлення ОСОБА_3 про наявність вакансій, у даному випадку прибиральника службових приміщень в Марківському об'єднаному районному військовому комісаріаті одночасного з попередженням про його звільнення, протягом двох місяців з дня попередження про звільнення, що Луганським ОВК зроблено не було.

Інші доводи апеляційної скарги, досліджені колегією суддів у судовому засіданні, не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не спростовані наведені у рішенні суду першої інстанції висновки, не доведена наявність підстав для скасування цього рішення в оскаржуваній частині за доводами апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Безпосередньо розмір стягнутого середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу апелянтом не заперечується. Цей розрахунок перевірено колегією суддів та встановлено, що розрахунок суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, проведений вірно.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, тому підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині, за цими доводами, колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги про розподіл судових витрат ( стягнення з відповідача на користь держави судового збору, пропорційно задоволеної частини позовних вимог ОСОБА_3.), то колегія суддів, з урахуванням того, що апеляційна скарга Луганського ОВК задоволенню не підлягає, вважає, що підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору в дохід держави відсутні, оскільки, відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1.ч.1 ст.307, ст..ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 лютого 2017року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Луганського обласного військового комісаріату про скасування наказу про підсумки проведення службового розслідування, повернення доплати за підтримку постійної бойової готовності військ, а також надбавки за складність і напруженість в роботі, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: