Рішення № 66007284, 12.04.2017, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

12.04.2017 394/16/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Партоліної І.П.

при секретарі: Довгій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», в якому просить стягнути сплачені кошти за нікчемним договором у розмірі 12106,91 грн., 5000,00 грн. грошового відшкодування моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що в грудні 2016 року в інтернеті на сайті OLX він знайшов оголошення про продаж автомобіля ВАЗ-2170, при зустрічі з продавцем в офісі по вул. Преображенська в м. Кропивницький він дізнався, що продаж автомобіля здійснює відповідач, представник якого повідомив, що автомобіль він отримає 03 січня 2017 року після внесення частини його вартості. Погодившись на такі умови, позивач 27 грудня 2016 року вніс на рахунок відповідача кошти у розмірі 11963,35 грн. зі сплатою комісії банку 143,56 грн. і підписав договір фінансового лізингу № 301 з додатками.

Вищезазначений договір сторони не посвідчили нотаріально всуперечст. 799 ЦК України.

03 січня 2017 року йому повідомили, що автомобіля немає. 04 грудня 2016 року він письмово звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти.

Позивач вважає, що його ошукали, кошти не повернули і тому він звернувся із даними вимогами до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити та подав письмове заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 27 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» було укладено договір Фінансового лізингу № 301 з Додатками (далі-Договір), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є транспортний засіб ZAZ Sens Standart.

Відповідно до умов Договору лізингодавець відповідач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб за маркою ZAZ Sens Standart.

Позивач відповідно донаданих квитанцій сплатив відповідачу 11963,35 грн. яккомісію за організацію по договору фінансового лізингу.

Згідно п. 4.1 договору лізингу встановлено строк передачі предмета лізингу, який буде залежати від розміру сплаченого авансового платежу на рахунок лізингодавця.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до ч 2 ст.627 ЦКУ у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору, які визначені у частині третій статті 18 цього Закону.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Так у договорі (п.12.1) зазначено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.4.1 та 4.2, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановленого чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Вказана умова договору суперечить п.4 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору.

Таким чином, умовами договору фінансового лізингу виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Однак умовами договору зазначено несправедливою умовою сплати комісії за організацію договору, так як відповідно до визначення комісія за організацію договору становить собою першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу обовязкових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Згідно зіст.799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу, який укладеним між сторонами, нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду України у справі №6-2766цс15 від 16.12.2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК Українимає враховуватись іншими судами загальної юрисдикції, зазначено, що відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст.220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до вимог ч.1ст. 216 ЦК Україниу разу недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Тому , за таких обставин із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 11963 грн 35 коп., які були сплачені на виконання оспорюваного договору фінансового лізингу.

Інша сплачена сума є комісією за переказ готівки і отримувачем є банківська установа, тому сума 143 грн.56 коп. не може бути стягнута із відповідача на користь позивача.

Також до стягнення підлягають витрати на правову допомогу, а саме сума, яка була сплачена позивачем адвокату за складання позовної заяви та формування додатків до позову.

Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди належними та допустимими доказами не доведено, а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Відповідно дост. 88 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягає до стягнення сума судового збору, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.203,215,216,227,509,627,628,799,806 ЦК України,ст.ст.4,34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1,16 «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 15,16,18,21Закону України «Про захист прав споживачів, ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ТОВ «Єврокар Україна» на користь ОСОБА_1 11963 грн 35 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ТОВ «Єврокар Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000 грн. 00 коп.

Стягнути із ТОВ «Єврокар Україна» в дохід держави судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоархангельський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або у разі, якщо особи, які брали участь у справі, не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: