Постанова № 66007037, 18.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/654/17

Провадження № 33/779/183/2017

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н.І.

Суддя-доповідач Повзло В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Повзло В.В., ознайомившись з апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

Постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір.

Не погодившись з таким з рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, де фактично не зазначає причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді. Апеляційна скарга містить лише посилання на те, що справу розглянуто у його відсутність, копія постанови судді йому не направлялася, він 17 березня 2017 року подав заяву про отримання копії даного рішення, і остання ним отримана 04 квітня 2017 року. На думку апелянта, порушення порядку надсилання у встановленому законом порядку оскарженої постанови судді позбавило його можливості оскаржити останню в законом встановлені строки. Посилається на постанову Верховного суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1250цс16.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги враховую наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права.

Приймаючи до уваги, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, враховую позицією Верховного Суду України. Так, як вбачається з п. 7 Постанови від 24 березня 2016 року № 5-16кс16, судом при вирішенні аналогічного питання було враховано, що заявник достеменно знав і не міг не знати про те, що суддею у відповідний день буде прийняте рішення, у зв'язку з чим не погодився з тим, що початком перебігу строку для подання апеляційної скарги є день отримання копії судового рішення. Згідно з п. 17 постанови від 01 жовтня 2015 року №5-103кс 15 для особи, яка оспорює рішення, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції неодноразово було призначено вказану справу до розгляду та судові засідання були перенесені на інший час, як у зв'язку із його неявкою, так і заявою про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього 24 лютого 2017 року (а.с. 15), заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Тобто, його право на участь під час розгляду справи було забезпечено.

24 лютого 2017 року справу було розглянуто по суті у відсутність ОСОБА_2 з наведенням відповідних мотивів щодо розгляду справи у його відсутності.

Будь-яких підстав, що перешкоджали ОСОБА_2 дізнатися про результат розгляду справи, яка останній раз призначалася на 24 лютого 2017 року за умови, що йому було відомо про дату розгляду справи, апелянтом не наведено.

Тому, беручи до уваги ці конкретні обставини справи, необхідно вважати, що початком перебігу десятиденного строку для подання до апеляційного суду скарги на постанову судді є день винесення постанови, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав до суду з пропуском строку на апеляційне оскарження постанови судді, дата подання вказана в самій апеляційній скарзі - 12 квітня 2017 року, прийнято працівником Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, зі вбачається зі штампу, 13 квітня 2017 року.

Жодних обставин, що перешкоджали ОСОБА_2 оскаржити постанову судді в межах строку, який відповідно до ст. 294 КУпАП рахується з дня винесення постанови, тобто з 24 лютого 2017 року протягом 10 днів, апелянтом не наведено.

Посилання апелянта на несвоєчасне отримання копії постанови судді, як на підставу вважати його апеляційну скаргу такою, що подана в строк, безпідставні, оскільки строк на оскарження постанови судді обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, зазначена апелянтом причина пропуску строку - отримання копії постанови тільки 04 квітня 2017 року, не є поважною та такою, що унеможливлювала своєчасно звернутися з апеляційною скаргою, яку в подальшому можна змінювати та доповнювати.

Міркування апелянта про те, що 10-денний термін на оскарження рахується з дня отримання копії постанови, є неспроможним, оскільки передбачений ст. 289 КУпАП та стосується постанов, які виносяться уповноваженими працівниками поліції, і відповідно, оскаржуються, до відповідної посадової особи.

Інших причин, які б об'єктивно перешкодити ОСОБА_2 своєчасно подати апеляційну скаргу, апелянт не наводить.

З урахуванням викладеного, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не зазначено поважних причин пропуску цього строку.

За таких обставин, доходжу висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді від 24 лютого 2017 року, у зв'язку із чим в поновленні строку на апеляційне оскарження належить відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

При цьому слід роз`яснити, що повернення апеляційної скарги, не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_2 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року.

Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту - ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло