Ухвала суду № 66006258, 10.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6625/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ) та просило визнати протиправними дії СДПІ щодо визначення ТОВ податкового боргу в розмірі 4195098,37 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств; скасувати податкову вимогу СДПІ № 56-25 від 31 жовтня 2014 року про сплату податкового боргу в сумі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740,00 грн., а разом про сплату 4195098,37 грн.; зобов`язати СДПІ зменшити ТОВ авансові внески з податку на прибуток у 2014-15 р.р. в сумі 25169796 грн. на суму фактично сплачених авансових платежів з податку на прибуток у 2014 році та суму переплати цих авансових платежів за 2013 р. у розмірі 19515864 грн.; скасувати рішення СДПІ № 5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 р. про опис майна ТОВ у податкову заставу; зобов`язати СДПІ здійснити коригування даних у картці особового рахунку ТОВ шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740 грн., а разом на сплату 4195098,37 грн.; зобов`язати СДПІ звернутися до реєстратора Одеської філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України із заявою про припинення публічного обтяження податкової застави рухомого майна ТОВ, зареєстрованого за №14647996 21 листопада 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасував податкову вимогу СДПІ №56-25 від 31 жовтня 2014 року, визнав протиправним та скасував рішення СДПІ №5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна ТОВ у податкову заставу. У задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій СДПІ щодо визначення ТОВ податкового боргу в розмірі 4195098,37 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток приватних підприємств було відмовлено. В іншій частині позовних вимог провадження у справі було закрито.

Не погоджуючись з постановою суду, СДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2014 року СДПІ винесено податкову вимогу №56-25, якою ТОВ визначено суму податкового зобов'язання за узгодженими податковими зобов'язаннями з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств станом на 30 жовтня 2014 року у сумі 4195098,37 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 4162358,08 грн. та пені у сумі 32740,29 грн..

Зазначеною вимогою позивача попереджено про те, що, починаючи з 31 жовтня 2014 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу, у зв`язку з чим від позивача вимагається терміново сплатити суму податкового боргу та застерігається про можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Також, 31 жовтня 2014 року СДПІ прийнято рішення №5379/25-033/13 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ, а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке підприємство набуде у майбутньому.

На підставі вказаного рішення контролюючим органом складено акт від 21 листопада 2014 року №12/25-044/5834 про опис майна ТОВ, на яке в подальшому Одеською філією ДП «Інформаційний центр» зареєстровано публічне обтяження, яке засвідчено витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03 грудня 2014 року № 45775130.

Винесення вказаних рішення про опис майна ТОВ у податкову заставу, податкової вимоги та вчинення дій і стало підставами для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та приймаючи спірну постанову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено наявності у позивача податкового боргу у розмірі 4195098,37 грн., а відтак формування податкової вимоги від 31 жовтня 2014 року №56-25 є безпідставним. Водночас, суд не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо визначення ТОВ податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, оскільки судом скасовано податкову вимогу, у якій відображено результат таких дій - визначення податкового боргу, що у повній мірі відновлює порушене право позивача. Крім того, судом зазначено, що скориставшись своїми правами позивач звернувся до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог, а тому оскільки відмова позивача від частини позовних вимог не суперечить закону та не порушує будь чиїх права, свобод або інтересів, провадження у відповідній частині підлягає закриттю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що постанова суду першої інстанції оскаржується СДПІ лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції лише в частині скасування податкової вимоги СДПІ № 56-25 від 31 жовтня 2014 року про сплату податкового боргу та скасування рішення СДПІ № 5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна ТОВ у податкову заставу.

Так, в обґрунтування власної правової позиції ТОВ було зазначено, що в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік було відображено: прибуток у сумі 132472600,00 грн. (рядок 07), сума податку на прибуток за 2013 рік у сумі 25169794,00 грн. (рядок 11), сума нарахованого авансового платежу внески з податку на прибуток відповідно до п.57.1 ст.57 гл.4 розділу 2 та абз.2 п.2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України у сумі 26648818,00 грн. (рядок 13.7 додатку ЗП); сума нарахованого авансового платежу у зв'язку з виплатою дивідендів 6840000,00 грн. (рядок 13.5.1. додатку ЗП); зменшення нарахованої суми податку 33488818,00 грн. (рядок 13 додатку ЗП); авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно у сумі 2097483,00 грн. (рядок 23).

З огляду на приписи п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (далі ПК України) позивач виявив бажання скористатись своїми правами щодо зменшення на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) суми авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, з приводу чого звертався до СДПІ, проте, не отримавши будь-якої відповіді, зарахував переплату у сумі 8 319 024,00 грн. в рахунок зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році.

Колегія суддів вважає, що з метою повного та всебічного розгляду спірних правовідносин та надання ґрунтовної правової оцінки діям, зокрема, ТОВ по зарахуванню переплати в рахунок зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році, перш за все, необхідно дослідити обставини та правомірність формування позивачем вищевказаної переплати (від'ємного значення).

Згідно розрахунку авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) за 2013 рік сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів склала 36000000, 00 грн..

Вищевказана сума зазначена в рядку 4 розрахунку, як сума дивідендів, з якої має бути сплачено авансовий внесок. У рядку 5 розрахунку позивачем визначено суму авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 6840000,00 грн. (в річному розрахунку).

Вказані показники підтверджуються протоколами зборів учасників ТОВ про сплату дивідендів учасникам товариства. Так, згідно з протоколом №1Д від 20 листопада 2013 року зборами учасників ТОВ прийнято рішення про сплату на користь приватної компанії з обмеженою відповідальністю «ЮРОЛ Ю-Кей ЛИМИТИД» («UROL UK LTD») дивідендів у розмірі 21000000, 00 грн., також згідно з протоколом №2Д від 12 грудня 2013 року зборами учасників ТОВ прийнято рішення про сплату на користь приватної компанії з обмеженою відповідальністю «ЮРОЛ Ю-Кей ЛИМИТИД» («UROL» UK LTD») дивідендів у розмірі 15000000, 00 грн. Виплата вказаних сум дивідендів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями

Вказані матеріали підтверджують суму нарахованих та виплачених ТОВ у звітному (податковому) періоді за 2013 рік дивідендів у розмірі 36000000,00 грн..

Додатково слід зазначити, що СДПІ під час судових проваджень в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій не оскаржувався розмір виплачених дивідендів у розмірі 36000000,00 грн. та відповідно авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 6840000,00 грн. (в річному розрахунку).

Положеннями ст.153.3.3 ПК України передбачено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

За змістом ст.153.3.4 ПК України вбачається, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (ст.153.3.8 ПК України).

Разом з тим, згідно до ч.1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості" від 04 липня 2013 року №403-VII (набрав чинності 04 серпня 2013 року) у пункті 57.1 статті 57 після абзацу четвертого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення".

Отже, вказаними змінами до ПК України дозволено платникам податків враховувати (зменшувати щомісячні аванси) сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що платник податків, в тому числі ТОВ, має право, передбачене положеннями ст.57 ПК України, зменшувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, зокрема, в попередніх періодах. Тому, з урахуванням зазначеного колегія суддів не приймає до уваги посилання СДПІ з приводу того, що сума не врахованого у зменшення нарахованої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток залишку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді не формує надміру сплачену суму (від'ємну суму) податку у звітному періоді, а акумулюється у декларації звітного періоду та переноситься на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних періодів.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу наявності відображення податкового богу ТОВ в картці особового рахунку за 2014 рік у зв'язку із тим, що починаючи з травня 2014 року ТОВ сплачувало авансові внески у розмірі 1 413 483, 00 грн., тобто, меншому ніж було задекларовано раніше, а саме - 2 097 483, 00 грн., з огляду на ту обставину, що підприємством було задекларовано від'ємне значення податку на прибуток за 2013 рік, що складає переплату до Держбюджету у сумі 8319024,00 грн. та використане право зарахування вказаної переплати у рахунок зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році, що є правомірним, як зазначено вище, та відповідає положенням ст.57 ПК України.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що під час судового провадження податковим органом не було доведено належними доказами та обґрунтуваннями наявність у ТОВ податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, а тому і підстав вважати податкову вимогу №56-25 від 31 жовтня 2014 року та рішення №5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна ТОВ в у податкову заставу такими, що винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) - немає.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ТОВ про скасування податкової вимоги №56-25 від 31 жовтня 2014 року та рішення №5379/25-033/13 від 31 жовтня 2014 року про опис майна ТОВ в у податкову заставу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі вимога та рішення - скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук