Ухвала суду № 66006216, 13.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1962/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), в якому просив наступне:

- визнати протиправним та скасувати наказ «По особовому складу» від 12 вересня 2016 року № 255 о/с, яким його звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

- поновити на посаді поліцейського Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив про відсутність факту скорочення його посади, про порушення процедури звільнення, що виразилося у порушенні обов'язку роботодавця запропонувати йому іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував наказ ГУНП в Миколаївській області № 255 о/с від 12 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновив ОСОБА_1 на посаді поліцейського Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.

Стягнув з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2016 року по 17 листопада 2016 року в сумі 3 555,64 грн., без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Стягнув з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 3 054,92 грн.

Також суд звернув до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3 054,92 грн.

В апеляційній скарзі представник ГУНП в Миколаївській області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставами для скасування рішення, апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з неприбуттям до суду осіб, які беруть участь у справі справа розглянута в порядку письмово провадження, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з наступних підстав.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду поліцейського Вознесенського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області.

05 березня 2016 року атестаційна комісія № 5 ГУНП в Миколаївській області, за результатами проведення атестації, визнала, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

28 березня 2016 року за результатами вказаних висновків наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №58 позивача було звільнено з органів поліції через службову невідповідність.

23 червня 2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду наказ від 28 березня 2016 року про звільнення позивача визнаний протиправним та скасований, а ОСОБА_1 поновлено на посаді поліцейського Вознесенського відділу поліції.

На підставі цього рішення, яке набрало чинності, був прийнятий наказ ГУНП в Миколаївській області від 08 липня 2016 року №162 о/с про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

11 липня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв'язку зі скороченням тимчасових штатів.

12 вересня 2016 року наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №255 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.4 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в ГУНП в Миколаївській області не проводилася реорганізація чи скорочення штатів, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний.

Окрім того, як вказував суд, позивачу не було запропоновано жодної іншої посади, як в постійному штаті ГУНП в Миколаївській області так і в іншому органі чи підрозділі поліції.

Отже, на думку суду першої інстанції, всі ці обставини, свідчать про протиправність звільнення позивача зі служби та про необхідність поновлення його на посаді.

Дослідивши доводи суду першої інстанції, викладені в рішенні та аргументи, викладені ГУНП в Миколаївській області в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновків про законність та обґрунтованість судового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основними документами, що регламентують умови й порядок проходження служби та звільнення зі служби в системі МВС України перш за все є Закон України «Про Національну поліцію», Кодекс Законів про працю України (надалі - КЗпП) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Пункт 5 ч.10 ст.62 даного Закону встановлює, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції існує усталена судова практика про те, що під час вирішення адміністративних спорів із публічної служби пріоритетними для застосування є норми спеціальних законів, а в питаннях, не врегульованих спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням у зв'язку зі скороченням чисельності штатів, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у роботодавця мали місце зміни в організації виробництва і праці (якщо йдеться про звільнення у зв'язку із ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників, чи додержувався власник або уповноважений ним орган норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази змін в організації виробництва і праці, а також те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, і те, чи не мав звільнений працівник переважне право залишитися на роботі та чи було попереджено його за 2 місяці про наступне звільнення (п. 21 постанови № 9).

Перевіряючи дотримання суб'єктом владних повноважень даних вимог, суд встановив, що наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року були затверджені тимчасові штати органів і підрозділів головних управлінь, у тому числі і Миколаївської області (а.с.36).

Наказом Національної поліції України від 31 травня 2016 року №440 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Миколаївській області» були скасовані всі тимчасові штати даного управління, скорочені усі посади і оголошені постійні штати (а.с.37-38).

Суд першої інстанції, дослідивши додатки до цього наказу обґрунтовано зазначив, що ніякої реорганізації у ГУНП в Миколаївській області не відбувалось. Замість 3 263 посад тимчасового штату, уведено не меншу кількість посад постійного штату.

Апелянт, не погоджуючись з висновком суду про відсутність скорочення штатів в Управлінні поліції, зазначає, що даний висновок зроблений без дослідження належних доказів.

Даний аргумент апелянта, суперечить доказам, які ним надані на вимогу суду.

Так, представником відповідача наданий звіт щодо кількості посад співробітників поліції за штатним розписом ГУНП в Миколаївській області та наявність не займаних посад, згідно штатного розпису станом на 12 вересня 2016 року (а.с.39-43).

Із цього звіту, зокрема вбачається, що штатна чисельність поліцейських ГУНП в Миколаївській області повинна складати - 4 081 особи, проте в наявності штат укомплектований в кількості - 3 272 осіб і некомплект складає - 809 осіб.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про наявність в органах національної поліції, вакантних посад та про відсутність, з боку суб'єкта владних повноважень, пропозицій щодо працевлаштування позивача.

Відповідач не заперечує того факту, що позивачу не пропонувалися при скороченні штатів інші посади в органах поліції, також про те, в результаті скорочення штатів кількість працівників не зменшилася.

У той же час, при наявності даних обставин, відповідач вважає, що він діяв в законодавчих рамках, а саме відповідно до ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки дана правова норма не встановлює обов'язку пропонувати працівнику іншу посаду в органах поліції.

Цей правовий висновок суб'єкта владних повноважень суперечить п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, згідно з яким, звільнення за скороченням можливе лише за умови, якщо працівник відмовився від переведення на іншу роботу.

Наступне, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, це те, що підставою для звільнення позивача є не реорганізація та скорочення штатів, а наявність висновку атестаційної комісії від 05 березня 2016 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

З цими висновками суду першої інстанції слід погодитися, оскільки саме цим обставинам приділяється велика увага в апеляційній скарзі.

Оцінюючи з правової точки зору дані доводи, суд зазначає, що є таке, що набрало законної сили судове рішенням, яким було визнано протиправним проведення атестування щодо позивача та відповідно і висновки атестації.

Дійсно, в резолютивній частині рішення про скасування наказу про звільнення позивача та про поновленні його на посаді не має зазначення про скасування висновків комісії, але це не означає, що зазначені висновки є чинними і після поновлення ОСОБА_1 на посаді в поліції продовжують для нього створювати негативні наслідки.

Відсутність у резолютивній частині рішення зазначення про скасування висновків атестаційної комісії, відповідає вимогам адміністративного судочинства, оскільки може бути визнано протиправним та скасоване рішення, яке тягне за собою правові наслідки, тобто наказ про звільнення.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, наполягання відповідача на відсутність окремого судового рішення про скасування висновків атестаційної комісії щодо позивача, свідчить на користь того, що реальними підставами звільнення є не реорганізація чи скорочення штатів, а намагання повторно звільнити поліцейського за результатами атестації.

Є обґрунтованим стягнення судом на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Розрахунок заробітної плати, у судовому рішенні, був зроблений на підставі Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідачем розмір стягнення грошового забезпечення не заперечується.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ст. 200 КАС України апеляційна скарг залишається без задоволення, а постанова суду - без змін

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова