Рішення № 66005374, 03.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р.

Справа № 916/384/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі, ОАЕ, Дубай) до Приватного підприємства „С І С Груп” про розірвання контракту та стягнення штрафних санкцій в розмірі 897270,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Компанія ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі, ОАЕ, Дубай) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „С І С Груп” про розірвання контракту № А8160428 від 28.04.2016 р., укладеного між сторонами на виконання умов генеральної угоди № 0216-1 від 12.02.2016 р., та про стягнення штрафних санкцій в розмірі 897270,00 грн. за невиконання умов контракту. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

12 лютого 2016 року між ПП «С І С Груп» (продавець) та ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі) (покупець) укладено генеральну угоду № 0216-01, відповідно до п. 1.1 якої продавець дійсним зобов’язується продати та поставити покупцю, а покупець погоджується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження відповідно до додатково підписаних контрактів на кожну окрему партію товарів.

Як вказує позивач, на виконання умов генеральної угоди № 0216-01 від 12.02.2016 року між позивачем та відповідачем укладено наступні контракти та додаткові угоди до них.

Зокрема, 01.03.2016 року між сторонами укладено контракт №А7160301, відповідно до умов якого відповідач зобов’язаний продати та поставити позивачу 50000,000 метричних тонн ячмінь кормового українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості строком до 31 грудня 2016 року. Загальна вартість контракту склала 6250000,00 доларів США.

18.08.2016 року сторонами укладено додаткову угоду до контракту №А7160301 від 01.03.2016 року, відповідно до умов якої внесено зміни до п.п. 6.4 контракту, згідно якого допускається розрахунок у польських злотих (PLN), при цьому встановлюється курс перерахунку рівний 2,619 доларів США (USD) за 1 польський злотий (PLN).

02.03.2016 року між сторонами укладено контракт №А6160302, відповідно до умов якого відповідач зобов’язаний продати та поставити позивачу 50000,000 метричних тонн пшениці 4-го та (чи) 5-го та (чи) 6-го класів, українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості строком до 31 грудня 2016 року. Загальна вартість контракту склала 6600000,00 доларів США.

18.08.2016 року сторонами укладено додаткову угоду до контракту № А6160302 від 02.03.2016 року, відповідно до умов якої внесено зміни до п.п.6.4 контракту, згідно якого допускається розрахунок у польських злотих (PLN), при цьому встановлюється курс перерахунку рівний 2,619 доларів США (USD) за 1 польський злотий (PLN).

27.09.2016 року сторонами укладено додаткову угоду до контракту №А6160302 від 02.03.2016 року, відповідно до умов якої внесено зміни до п.п.3.1 та п.п.5.2 контракту, яким збільшено кількість товару, що поставляється до 64000,000 метричних тонн та змінено загальну вартість контракту, яка зросла до 8448000,00 доларів США.

Також 08.11.2016 року сторонами укладено додаткову угоду до контракту № А6160302 від 02.03.2016 року, відповідно до умов якої також внесено зміни до п.п.3.1 та п.п.5.2 контракту, якими збільшено кількість товару, що поставляється до 100000,000 метричних та змінено загальну вартість контракту, яка зросла до 13200000,00 доларів США.

Поряд з цим 03.03.2016 року між сторонами був укладений контракт №А3160303, відповідно до умов якого відповідач зобов’язаний продати та поставити позивачу 50000,000 метричних тонн пшениці 3-го класу для продовольчих цілей, українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості строком до 31 грудня 2016 року. Загальна вартість контракту склала 6750000,00 доларів США.

При цьому 04.03.2016 року сторонами була укладена додаткова угода до контракту №А3160303 від 03.03.2016 року, відповідно до умов якої були внесені зміни до п.п.2.1 контракту, за яким вирішено визначити у якості товару - пшеницю 2-го та (чи) 3-го класу, для продовольчих цілей, українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості.

Також 05.03.2016 року укладено додаткову угоду до контракту №А3160303 від 03.03.2016 року, відповідно до умов якої внесено зміни до п.п.2.1 контракту, яким вирішено визначити у якості товару - пшеницю 2-го та (чи) 3-го та (чи) 4-го та (чи) 5-го та (чи) 6-го класу, для продовольчих цілей, українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості.

В подальшому сторонами 18.08.2016 року була укладена додаткова угода до контракту №А3160303 від 03.03.2016 року, відповідно до умов якої внесено зміни до п.п.6.4 контракту, згідно якого допускається розрахунок у польських злотих (PLN), при цьому встановлюється курс перерахунку рівний 2,619 доларів США (USD) за 1 польський злотий (PLN).

04.03.2016 року між сторонами був укладений контракт №А1160304, відповідно до умов якого відповідач зобов’язаний продати та поставити позивачу 50000,000 метричних тонн рапсу того, та/або 1-го класу, та/або 2-го класу, українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості строком до 31 грудня 2016 року. Загальна вартість контракту склала 18500000,00 доларів США.

05.03.2016 року між сторонами був укладений контракт №А2160305, відповідно до умов якого відповідач зобов’язаний продати та поставити позивачу 50000,000 метричних тонн пшениці 2-го класу, українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості строком до 31 грудня 2016 року. Загальна вартість контракту склала 6900000,00 доларів США.

При цьому 18.08.2016 року сторонами укладено додаткову угоду до контракту №А2160305 від 05.03.2016 року, відповідно до умов якої внесено зміни до п.п.6.4 контракту, згідно якого допускається розрахунок у польських злотих (PLN), при цьому встановлюється курс перерахунку рівний 2,619 доларів США (USD) за 1 польський злотий (PLN).

04.04.2016 року між сторонами був укладений контракт №А1160404, відповідно до умов якого відповідач зобов’язаний продати та поставити позивачу 20000,000 метричних тонн рапсу вищого, та/або 1-го класу українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості строком до 31 грудня 2016 року. Загальна вартість контракту склала 7900000,00 доларів США.

28.04.2016 року між сторонами укладено контракт №А8160428, відповідно до умов якого відповідач зобов’язаний продавати на поставити позивачу 5000,000 метричних тонн пшениці 4-го та (чи) 5-го та (чи) 6-го класів, українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості строком до 31 серпня 2016 року. Загальна вартість контракту склала 660000,00 доларів США.

Як вказує позивач, в результаті вчинення всіх обов’язкових заходів, що стосувалися укладення та підписання контрактів, відповідач розпочав виконання покладених на нього обов’язків відповідно до вимог законодавства, підтвердженням чого є реєстр митних декларацій (МД-2) за 2016 рік, оформлених на виконання генеральної угоди 0216-1 від 12.02.2016 року. При цьому позивач вважає, що вказаний доказ свідчить та підтверджує виконання відповідачем умов контрактів №А7160301, №А6160302, №А3160303, №А1160304, №А2160305, №А1160404. До того ж, за ствердженнями позивача, за вказаними контрактами були здійснені наступні взаєморозрахунки:

- №А7160301 від 01.03.2016 року - відвантажено у доларах США - 4875653,89; сплачено у доларах США - 4974977,71; передплата у доларах США - 99232,82;

- №А6160302 від 02.03.2016 року - відвантажено у доларах США - 8390878,85; сплачено у доларах США - 8095246,25; заборгованість у доларах США - 295632,6;

- №А3160303 від 03.03.2016 року - відвантажено у доларах США - 5530601,47; сплачено у доларах США - 6907338,11; передплата у доларах США - 1376736,64;

- №А1160304 від 04.03.2016 року - відвантажено у доларах США - 2125461,3; сплачено у доларах США - 2472113,17; передплата у доларах США - 346651,87;

- №А2160305 від 05.03.2016 року - відвантажено у доларах США - 202992,48; сплачено у доларах США - 203398,25; передплата у доларах США - 405,77;

- №А1160404 від 04.04.2016 року - відвантажено у доларах США - 378915,6; сплачено у доларах США - 423000; передплата у доларах США - 44084,4.

Як вказує позивач, всупереч вимогам законодавства відповідач навіть не приступив до виконання зобов’язань за останнім укладеним контрактом №А8160428, чим суттєво порушено права позивача.

Так, позивач зазначає, що 05 вересня 2016 року останній направив на адресу відповідача претензію, в якій повідомляв, що у разі невиконання взятих на себе обов’язків ПП «С І С Груп» протягом 5 днів, останній буде вимушений визнати дії ПП «С І С Груп» як одностороння відмова від виконання взятих на себе обов’язків. Окрім того, позивач зауважив відповідачу, що відповідно до п.п.10.6 умов контракту за односторонню необумовлену відмову від виконання взятих на себе зобов’язань протягом строку дії контракту, винна сторона сплачує штраф в розмірі 5% від загальної вартості товару згідно контракту протягом 7 днів після розгляду претензії.

На сьогоднішній день, як стверджує позивач, з часу отримання ПП «С І С Груп» претензії та закінчення строку виконання зобов’язання минуло майже півроку. Відповідачем не вчиняються жодні дії, що пов’язані з виконанням контракту, ігноруються звернення позивача про необхідність надання пояснень та відновлення взаєморозуміння між сторонами. Так, позивач вказує, що в результаті дій відповідача позивач отримав значні матеріальні збитки, адже фактично був позбавлений можливості виконати свої зобов’язання перед третіми сторонами та не отримав товар, на який він розраховував.

Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивач звернувся за захистом до господарського суду Одеської області із відповідною позовною заявою про розірвання контракту №А8160428 від 28.04.2016 року, який був укладений на виконання умов генеральної угоди № 0216-1 від 12.02.2016 року та стягнути з відповідача передбачені контрактом штрафні санкції у розмірі 5% від загальної вартості товару за контрактом. Як зазначає позивач, розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з ПП «С І С Груп» за невиконання умов контракту складає 897270,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2017 р. позовну заяву ALMAHSOUL DMCC прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/384/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач у поданих до господарського суду 27.02.2017 р. письмових поясненнях (а.с. 86 т. 1), в яких зазначено наступне. Дійсно, 12 лютого 2016 року, між позивачем та ПП «С І С Груп» було укладено генеральну угоду, в рамках якої сторони підписали ряд контрактів на поставку сільськогосподарської продукції, а саме: № А7160301 від 01 березня 2016 року; № А6160302 вiд 02 березня 2016 року; № А3160303 від 03 березня 2016 року; № А1160304 від 04 березня 2016 року; № А2160305 від 05 березня 2016 року; № А1160404 від 04 квітня 2016 року; № А8160428 від 28 квітня 2016 року. За своєю природою всі ці контракти є взаємопов'язаними і покликані задовольнити в повній мірі інтереси сторін, що стосується поставки сільськогосподарської продукції. Як вказує відповідач, після врегулювання всіх відносин з ALMAHSOUL DMCC, ПП „С І С Груп” почало здійснювати поставки продукції в передбачені місця відвантаження. Відповідач зазначає, що дана інформація підтверджується і самим позивачем в позовній заяві, а саме реєстром митних декларацій. Таким чином, між сторонами виникли таі існували господарські відносини як у продавця з покупцем. Однак, на початку вересня у ПП „С І С Груп” виникли непередбачені труднощі, а саме в результаті недобросовісних дій контрагентів ПП „С І С Груп”, з якими працює підприємство, і які за домовленістю займаються постачанням ПП „С І С Груп” необхідної сільськогосподарської продукцією, виникли розбіжності, в результаті чого підприємство недоотримало в необхідній кількості товар, що призвело до неможливості виконання домовленостей з ALMAHSOUL DMCC. Відповідач вказує, що дирекція і уповноважені особи останнього неодноразово зверталися до ALMAHSOUL DMCC з проханням зрозуміти ситуацію, що склалася і змінити термін виконання останнього зобов'язання. Але, у зв'язку з тим, що відповідачу на сьогодні невідомо, коли будуть виконані перед ним зобов'язання третіми особами, відповідач не в змозі виконати умови контракту №А8160428 від 28 квітня 2016 року. Так, відповідач стверджує, що домовитися в досудовому порядку сторонам не виявилося можливим. Наразі відповідач наголошує, що ПП „С І С Груп" з поважних причин позбавлене ?? можливості на сьогоднішній час виконати свої зобов’язання перед ALMAHSOUL DMCC належним чином.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

12.02.2016 року між ПП „С І С Груп” (продавець) та ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі) (покупець) укладено генеральну угоду № 0216-01, відповідно до п. 1.1 якої відповідач як продавець зобов’язується продати та поставити покупцю, а позивач як покупець погоджується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження відповідно до додатково підписаних контрактів на кожну окрему партію товару.

Згідно п.п. 2.1, 3.1, 5.1 генеральної угоди товар, його якість, кількість та ціна повинні бути вказані у відповідних контрактах, які повинні бути підписані покупцем і продавцем.

Відповідно до п. 5.2 генеральної угоди при визначенні ціни контракту сторони дійшли згоди приймати за базис ціну СПОТ СМЕ +/- 130 п.п., на умовах FOB, діючу на 01 січня кожного року в період дії генеральної угоди.

За умовами п. 6.1 генеральної угоди оплата за товар здійснюється в доларах США шляхом переведення безготівкових грошових коштів на валютний рахунок продавця покупцем. Допускається оплата у валюті, відмінній від валюти контракту.

Згідно п. 6.2 валюта генеральної угоди - долари США.

Відповідно до п. 6.3 генеральної угоди у випадки вибору сторонами валюти оплати за товар, що відрізняється від валюти контракту, сторони встановлюють курс перерахунку, який відповідає міжнародному курсу валюти платежу до долара США, визначеним банком Emirates NBD (Дубай, ОАЕ) + 150 б.п.

За умовами п. 8.1 генеральної угоди, остання набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 р.

Згідно п. 8.2 генеральної угоди в рамках останньої сторонами визначено, якщо дата укладення контракту на поставку товару відрізняється від дати фактичної поставки на 30 і більше днів, контракт вважається форвардним.

Відповідно до п. 8.3 генеральної угоди протягом терміну дії генеральної угоди цінові ризики несуть обидві сторони.

Згідно п. 8.4 генеральної угоди інші необхідні умови, не передбачені генеральною угодою, вказуються в контрактах на кожну конкретну партію товару.

Як з’ясовано судом, в межах виконання умов вказаної генеральної угоди № 0216-01 від 12.02.2016 року між позивачем та позивачем були укладені відповідні контракти, а саме: № А7160301 від 01 березня 2016 року; № А6160302 вiд 02 березня 2016 року; № А3160303 від 03 березня 2016 року; № А1160304 від 04 березня 2016 року; № А2160305 від 05 березня 2016 року; № А1160404 від 04 квітня 2016 року; № А8160428 від 28 квітня 2016 року, предметом яких є поставка сільськогосподарської продукції.

Як стверджує позивач, відповідачем виконані умови наступних контрактів: №А7160301, №А6160302, №А3160303, №А1160304, №А2160305, №А1160404, про що позивач надав реєстр митних декларацій (МД-2) за 2016 рік, оформлених на виконання генеральної угоди 0216-1 від 12.02.2016 року, а також копії вказаних у реєстрі митних декларацій. При цьому сторонами за вказаними контрактами здійснені взаєморозрахунки, а саме:

- по контракту № А7160301 від 01.03.2016 року: відвантажено у доларах США - 4875653,89; сплачено у доларах США - 4974977,71; передплата у доларах США - 99232,82;

- по контракту № А6160302 від 02.03.2016 року: відвантажено у доларах США - 8390878,85; сплачено у доларах США - 8095246,25; заборгованість у доларах США - 295632,6;

- по контракту № А3160303 від 03.03.2016 року: відвантажено у доларах США - 5530601,47; сплачено у доларах США - 6907338,11; передплата у доларах США - 1376736,64;

- по контракту № А1160304 від 04.03.2016 року: відвантажено у доларах США - 2125461,3; сплачено у доларах США - 2472113,17; передплата у доларах США - 346651,87.

- по контракту № А2160305 від 05.03.2016 року: відвантажено у доларах США - 202992,48; сплачено у доларах США - 203398,25; передплата у доларах США - 405,77.

- по контракту № А1160404 від 04.04.2016 року: відвантажено у доларах США - 378915,6; сплачено у доларах США - 423000; передплата у доларах США - 44084,4.

Разом з тим позивач стверджує, що всупереч вимогам законодавства відповідач не приступив до виконання зобов’язань за останнім укладеним контрактом №А8160428, чим суттєво порушив права позивача.

Так, судом з’ясовано, що 28.04.2016 року між ALMAHSOUL DMCC (Дубаї, ОАЕ) (покупець) та Приватними підприємством „С І С Груп” (продавець) укладено контракт №А8160428, відповідно до умов п. 1.1 якого відповідач як продавець зобов’язується продати та поставити позивачу, а позивач як покупець згоден прийняти і оплатити товар у відповідності з умовами даного форвардного контракту.

Згідно п. 2.1 цього контракту товаром вважається пшениця 4-го та (чи) 5-го та (чи) 6-го класів, українського походження, врожаю 2016 року, нормальної товарної якості.

Кількість товару вказана в п. 3.1 контракту та складає 5000,000 метричних тон +/- 10% (вага - нетто), в опціоні покупця.

За умовами п. 4.1, 4.2 контракту упакування – насипом, вид транспорту: залізничний та (або) автомобільний та (або) морський.

Ціна на товар, вказаний в контракті, складає 132,00 доларів США за одну метричну тонну (п. 5.1 контракту). Загальна вартість контракту складає 660000,00 доларів США +/- 10% (п. 5.2 контракту).

Згідно п. 6.1 контракту платіж загальної суми контракту здійснюється після повної поставки товару на підставі рахунку продавця та за умови пред’явлення продавцем наступних документів: оригіналу рахунку продавця з трьома копіями.

Відповідно до п. 7.1 контракту товар поставляється на умовах CIF порт Олександрії, Єгипет. Товари мають бути поставлені впродовж 90 днів після отримання продавцем платежів від покупця. Продавець зобов’язаний проінформувати покупця про майбутню дату відвантаження товару не менш, ніж за тиждень до відвантаження (п. 7.2 контракту).

Згідно п. 7.4 контракту датою поставки вважається дата коносаменту. Продавець інформує по факсу покупця після відправки товару про наступне: дату відвантаження, найменування судна, номер контракту і додатків до нього, кількість і вартість партії товару.

В п. 7.5. контракту передбачено, що строк поставки не пізніше 31 серпня 2016 року включно.

Згідно п. 10.6 контракту за односторонню необґрунтовану відмову від виконання прийнятих на себе зобов’язань впродовж строку дії цього контракту винна сторона сплачує штраф в розмірі 5% від загальної вартості товару по цьому контракту впродовж 7 днів після розгляду претензії.

Пунктом 10.9 контракту передбачено, що цей контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань і врегулювання взаєморозрахунків.

За п. 10.7 контракту при тлумаченні цього контракту мають силу документ Інкотермс 2010 та Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.

26.12.2016 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до контракту № А8160428 від 28.04.2016 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 10.2 контракту в наступній редакції: „У випадку якщо сторони не в змозі досягти домовленості, то всі спори і розбіжності підлягають вирішенню в господарському суді Одеської області в порядку, передбаченому діючим законодавством України”.

Так, за ствердженнями позивача, відповідач всупереч вимогам законодавства, навіть не приступив до виконання зобов’язань за останнім контрактом, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області із заявленим позовом.

Враховуючи вищенаведене та умови контракту, даний спір підлягає розгляду в господарському суді України, тому дана справа підсудна господарському суду Одеської області та до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України, як це обумовлено в п. 10.2. розділу 10 контракту із змінами, внесеними додатковою угодою від 26.12.2016 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, укладені між сторонами генеральна угода та вказаний контракт з поставки товару, до якого застосовуються правила купівлі-продажу, є підставою для виникнення у сторін за ними господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Як вказує позивач, згідно п. 7.5 спірного контракту № А8160428 відповідач зобов’язаний був у термін не пізніше 31 серпня 2016 року здійснити поставку товару, однак у вказаний строк, який вже сплинув, відповідачем не був переданий товар, тому позивач вимагає розірвати вказаний контракт № А8160428 від 28.04.2016 р. та стягнути з відповідача штраф в розмірі 5% від загальної вартості товару згідно п. 10.6 вказаного контракту. Наразі позивач вказує, що з часу отримання ПП «С І С Груп» претензії та закінчення строку виконання зобов’язання минуло майже півроку, але відповідачем не вчиняються жодні дії, що пов’язані з виконанням контракту, ігноруються звернення позивача про необхідність надання пояснень та відновлення взаєморозуміння між сторонами.

Так, слід зазначити, що відповідно до умов п. 7.1, 7.5 спірного контракту № А8160428 відповідач був зобов’язаний в обумовлений контрактом термін, а саме не пізніше 31 серпня 2016 року, поставити товар на умовах CIF порт Олександрія, Єгипет. За правилами Інкотермс 2010, що мають силу при тлумаченні умов договору згідно п. 10.7 контракту, вказані умови означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Так, відповідач як продавець мав понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Також за умовами терміну CIF (вартість, страхування фрахт) на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. При цьому термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Разом з тим основним обов'язком продавця є надання товару у відповідності з договором, тобто продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. До того ж продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.

При цьому з наданих відповідачем до суду письмових пояснень вбачається, що в результаті недобросовісних дій контрагентів ПП „С І С Груп”, з якими працює підприємство, і які за домовленістю займаються постачанням відповідачу необхідної сільськогосподарської продукцією, виникли розбіжності, в результаті чого підприємство недоотримало в необхідній кількості товар, що призвело до неможливості виконання домовленостей з ALMAHSOUL DMCC. Відповідач вказує, що дирекція і уповноважені особи останнього неодноразово зверталися до ALMAHSOUL DMCC з проханням зрозуміти ситуацію, що склалася і змінити термін виконання останнього зобов'язання. Але, у зв'язку з тим, що відповідачу на сьогодні невідомо, коли будуть виконані перед ним зобов'язання третіми особами, відповідач не в змозі виконати умови контракту №А8160428 від 28 квітня 2016 року. Відтак, за ствердженнями відповідача, ПП „С І С Груп" з поважних причин позбавлене ??? можливості на сьогоднішній час виконати свої зобов’язання перед ALMAHSOUL DMCC належним чином.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Разом з тим, як з’ясовано судом та визнається відповідачем, останній не виконав прийняті на себе зобов’язання по поставці товару згідно вказаного контракту у встановлений строк, про що також свідчить відсутність в матеріалах справи доказів поставки товару, зокрема коносаменту за умовами п. 7.4 спірного контракту.

З огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним з позивачем контрактом щодо поставки товару, суд доходить до висновку про порушення відповідачем умов вказаного контракту, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати товар, на який він розраховував при укладенні контракту.

Так, невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Також відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язань однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

В силу ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Імперативною нормою ст. 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором.

За загальним правилом сторона, яка відмовляється від зобов'язання, повинна сповістити про це другу сторону.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що покупець/замовник у разі відмови продавця поставити товар може відмовитися від договору, при цьому у разі такої односторонньої відмови від договору договір вважається розірваним.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Наразі з умов договору спірного контракту не вбачається одностороння відмова від зобов'язання у випадку прострочки поставки товару.

Разом з тим Конвенцією Організації Об'єднаних Націй від 11 квітня 1980 року "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів", яка ратифікована Україною шляхом приєднання до неї 01 лютого 1991 року, що має силу при тлумаченні умов договору згідно п. 10.7 контракту, передбачені положення, згідно яких у разі невиконання продавцем будь-якого з його зобов'язань за договором або за цією Конвенцією покупцю надається право заявити вимогу про розірвання договору.

Так, розірвання договору за рішенням суду відповідно до положень чинного законодавства України можливо внаслідок такого істотного порушення стороною умов договору, коли завдана ним шкода позбавляє другу сторону значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу, у т.ч. поставки, зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов’язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов’язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов’язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відтак, саме невиконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним контрактом щодо поставки обумовленого товару, що не спростовано відповідачем належними доказами, є підставою для розірвання цього договору. Як стверджує позивач, внаслідок такого порушення відповідачем свого зобов’язання, що є істотним порушенням договору, позивач як покупець не отримав не отримав товар, на який очікував (законно розраховував) при укладанні договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача щодо розірвання спірного контракту № А8160428 від 28.04.2016 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 5% від загальної вартості товару, що складає 33000,00 дол. США (660000,00 дол. США х 5%), що еквівалентно відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 30.01.2017 р. 897270,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Так, слід зазначити, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Відповідно до п. 10.6 контракту, що визначено позивачем підставою для нарахування штрафних санкцій, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання прийнятих на себе зобов’язань впродовж строку дії цього контракту винна сторона сплачує штраф в розмірі 5% від загальної вартості товару по цьому контракту впродовж 7 днів після розгляду претензії.

Так, позивач направив на адресу відповідача претензію від 05 вересня 2016 року, в якій повідомляв, що у разі невиконання взятих на себе обов’язків ПП «С І С Груп» протягом 5 днів, останній буде вимушений визнати дії ПП «С І С Груп» як одностороння відмова від виконання взятих на себе обов’язків.

Між тим в матеріалах справи відсутні докази розгляду відповідачем вказаної претензії позивача, після чого позивач наділений правом застосовувати до відповідача штрафні санкції за односторонню необґрунтовану відмову останнього від виконання прийнятих на себе зобов’язань. Натомість позивачем заявлено вимогу про розірвання спірного контракту. відмовившись від контракту,

Частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України надає кредиторові право відмовитись від виконання, якщо воно у зв'язку з простроченням втратило інтерес для нього. При цьому, право на відмову від прийняття виконання не залежить від вини боржника, оскільки розірвання договору у даному випадку є мірою захисту, а не відповідальності. Кредитор, крім розірвання договору, може вимагати відшкодування збитків, які і будуть мірою цивільно-правової відповідальності.

Так, правовими наслідками розірвання договору відповідно до ст. 653 ЦК України є припинення зобов'язань між сторонами. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Водночас, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. 5 ст. 653 ЦК України).

Тим більше позивач вказує, що в результаті дій відповідача позивач отримав значні матеріальні збитки, адже фактично був позбавлений можливості виконати свої зобов’язання перед третіми сторонами та не отримав товар, на який він розраховував.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення нарахованого згідно п. 10.6 контракту, що підлягає розірванню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі, ОАЕ, Дубаї) частково обґрунтовані, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі, ОАЕ, Дубай) до Приватного підприємства „С І С Груп” про розірвання контракту та стягнення штрафних санкцій в розмірі 897270,00 грн. задовольнити частково.

2. Розірвати контракт № А8160428 від 28.04.2016 р., укладений між ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі, ОАЕ, Дубай) та Приватним підприємством „С І С Груп”.

3. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „С І С Груп” (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 6, офіс 4; код ЄДРПОУ 36850836) на користь ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі, ОАЕ, Дубай, зареєстрована 08.07.2014 р. за ліцензійним номером DMCC-068646) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.

4. В задоволенні решти частини позовних вимог ALMAHSOUL DMCC (Альмахсул ДіЕмСіСі, ОАЕ, Дубай) до Приватного підприємства „С І С Груп” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10 квітня 2017 р.

Суддя В.С. Петров