Ухвала суду № 66004597, 11.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1291/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Федосєєв С.В.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Гончаренка А.О.

захисника Кривов'яза М.С.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника КривовязаМ.С., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва Ходаківського С., погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва Гончаренком А., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 квітня 2017 року, із визначенням застави у розмірі 1875 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 000 000 (три мільйони) гривень щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тетіїв, Київської області, українця, громадянина України, пенсіонера, працюючого на громадських засадах головою профспілки атестованих працівників поліції ППОП №2 ГУ НП у м. Києві, одруженого, маючого на утримуванні батька похилого віку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він підозрюється, дані про особу підозрюваного, дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник Кривовяз М.С., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі та задовольнити скаргу сторони захисту подану 11 лютого 2017 року слідчому судді Дніпровського районного суду міста Києва про порушення права ОСОБА_2 на захист під час його затримання.

Так, захисник зазначає, що після затримання, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_2 будучи підозрюваною особою в особливо тяжкому злочині та не маючи фізичної можливості забезпечити своє право на захист, був змушений без участі захисника, приймати участь у таких слідчих діях, як затримання особи, обшук автомобіля марки «Mazda 6» та обшуку приміщення АДРЕСА_1.

Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки підозра ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, а ОСОБА_2 не є суб'єктом інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки не є службовою особою. Апелянт додає про відсутність доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та вказує, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні слідчого ризикам.

Також апелянт звертає увагу суду на безпідставність визначення застави у розмірі трьох мільйонів гривень, оскільки слідчим суддею, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, належним чином не обґрунтовано вихід за межі передбачені ч. 5 ст. 182 КПК України.

У підсумку захисник зазначає, що ОСОБА_2 має на утриманні батька, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, є пенсіонером, має незадовільний стан здоров'я.

Одночасно апелянт зазначає, що повний текст судового рішення отримано ним 15 лютого 2017 року та в той же день подана апеляційна скарга.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга захисника задоволенню непідлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвала слідчого судді постановлена 11.02.2017 року, повний текст оголошено 15.02.2017 року, та з апеляційною скаргою апелянт звернувся у день оголошення повного тесту ухвали, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні третього слідчого відділу прокуратури міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 42016100000001135, відомості про яке 18.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових рішень, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

10 лютого 2017 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол.

11 лютого 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах прокуратури міста Києва Ходаківський С., за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва Гончаренком А., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодоОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Дніпровськогорайонного суду м. Києва від 11 лютого 2017 року вказане клопотання задоволено та застосовано щодоОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 квітня 2017 року, із визначенням застави у розмірі 1875 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого. Такі дані містяться у показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; протоколах обшуків та інших матеріалах кримінального провадження.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

Враховуючи наведене, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_2 та відсутність ризиків його неналежної процесуальної поведінки містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Доводи захисника щодо неврахування слідчим суддею положень ст. 178 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються аналізом обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, який здійснив слідчий суддя.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_2 будучи підозрюваною особою в особливо тяжкому злочині був змушений без участі захисника приймати участь у таких слідчих діях, як затримання особи, обшук автомобіля та приміщення АДРЕСА_1, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких вказані слідчі дії мали місце 10 лютого 2017 року, проте станом на вказаний день, ОСОБА_2 відмовився від послуг захисника ОСОБА_13, що підтверджується власноруч написаною ним заявою (а.с. 27 т. 1) та уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Кривовяз М.С., відповідно до витягу з договору № 1002/17 від 10.02.2017 року (а.с. 28 т. 1). Враховуючи наведене, відсутні підстави стверджувати про порушення права підозрюваного ОСОБА_2 на захист. Крім того, відповідно до протоколу затриманої особи від 10.02.2017 року, ОСОБА_2 зауважень та доповнень не мав.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки він не є службовою особою, слід визнати непереконливими, з урахуванням займаної ним посади, а саме голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації атестованих працівників ППОП № 2 ГУ НП у місті Києві.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_2 застави у розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 5 ст. 183 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, дані про особу ОСОБА_2, прийшов до висновку про те, що даний випадок є виключним та застосував заставу у розмірі 1875 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з цим розміром погоджується і колегія суддів.

Саме такий розмір застави, за переконанням колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків. Підстав вважати його завідомо непомірним та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині слід визнати непереконливими.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2017 року, якою задоволено клопотанняслідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва Ходаківського С. та застосовано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 квітня 2017 року, із визначенням застави у розмірі 1875 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 000 000 (три мільйони) гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Кривовяза М.С., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

МасенкоД.Є. ГлинянийВ.П. Паленик І.Г.